Богдана Сидоренко пройшла шлях від бойової медички до власниці компанії «Ніка Текст Плюс» з виробництва військової форми. Як учасниця списку Forbes Next250 навчилася працювати з державою?
📲 Forbes Ukraine у WhatsApp. Підписуйтесь й читайте головне про бізнес та економіку
У березні 2022 року відділ постачання Міноборони обдзвонював усіх виробників військової форми зі свого списку попередніх постачальників. Однією з фірм, куди вдалося додзвонитися, була «Ніка Текст Плюс» із Ямполя Вінницької області, заснована Богданою Сидоренко, 27. Міноборони шукали виробників, спроможних виконати замовлення в стислі строки, пригадує директорка фірми, рідна сестра Богдани – Рената Сидоренко, 29. Контракт вони підписали і навіть перевиконали строки постачання: 30 000 комплектів літньої військової форми відвантажили майже на місяць раніше.
За 2022 рік виторг компанії Сидоренко досяг 229 млн грн, що майже вдвадцятеро перевищує показник 2021 року. З березня 2022 року «Ніка Текст Плюс» виготовила понад 170 000 одиниць товару – від натільної білизни до зимових комплектів форми, каже підприємиця.
З 2019 року фірма працює на замовлення Міноборони, СБУ, Національної поліції, НБУ та інших державних структур. Десь 30–40% виробництв легкої промисловості працюють якщо не «в чорну», то «в сіру», каже на умовах анонімності засновник великої швейної компанії. «Ніка Текст Плюс», за його словами, впевнено прямує від малого цехового виробництва до великого гравця на ринку. «Для нас добре, коли бізнес переходить на роботу «в білу». Так нам легше конкурувати на рівних умовах», – каже підприємець.
Як Богдана Сидоренко побудувала бізнес на держконтрактах?
«Особливий вид задоволення»
Богдана Сидоренко – ветеранка війни з Росією. У 2014 році, коли їй було 18 років, вона пройшла пришвидшену медпідготовку і долучилась до добровольчого батальйону «Айдар» як бойова медикиня. Під час служби їй не сподобалася видана військова форма, і тоді Сидоренко вперше замислилася про власне виробництво. «Мені хотілось виготовляти якісну форму для військових, моїх побратимів, робити те, чим я зможу пишатися», – говорить підприємниця.
Після повернення з АТО Богдана із сестрою Ренатою працювали юристками у швейній фірмі. Після 5-денного навчання з держзакупівель від Мінекономіки сестри запропонували своєму керівництву взяти участь у тендері Одеської залізниці. І хоча в тому тендері фірма не перемогла, цей досвід допоміг краще зрозуміти внутрішні процеси, каже Сидоренко. На гроші, позичені у батьків та друзів, вона відкрила швейний цех у Ямполі.
«Новачкам дуже складно починати бізнес із державою, часто вимогою тендерів є наявність попереднього аналогічного досвіду», – розповідає Богдана. За перший рік її компанія отримала всього чотири замовлення. Перший клієнт – замовлення на сорочки для судової охорони. Під час підписання контракту він сказав, що «Ніка Текст Плюс» не зможе виконати його вчасно, і попередив про штрафні санкції, згадує Сидоренко. Контракт компанія виконала вчасно.
Щоб знаходити клієнтів, сестри щоденно моніторили тендерні закупівлі на Prozorro і подавали свої пропозиції. Тільки 20–25% заповнених заявок закінчувалися перемогою.
«Працювати з державою – це окремий вид «задоволення», який відрізняється від роботи з бізнесом чи з кінцевим клієнтом», – відзначає Сидоренко. Щоб виконувати держзамовлення, не потрібно підлаштовуватись під ринок та виробляти унікальний продукт, який сподобається клієнту. Головне завдання – максимально суворо слідувати прописаним правилам.
Одна з найбільших проблем, з якою стикаються компанії, що йдуть на державні закупівлі, – брак юридичного досвіду, каже підприємиця. «Вся документація, з якою ви подаєтесь, має бути зроблена професійно. Перевіряється буквально кожна кома і крапка, бо в цьому також проявляється, наскільки якісно ви підходите до виконання завдань», – ділиться Сидоренко.
Ще один виклик – оптимізація внутрішніх процесів таким чином, щоб бути конкурентоздатним за ціною і при цьому не заходити в мінус. «У тендерах виграє найнижча ціна, і конкуренція зʼїдає маржинальність», – вважає підприємиця.
Так само, як приватні компанії відрізняються корпоративною культурою, так і державні установи мають по-різному налаштовані внутрішні процеси, говорить Сидоренко. Серед усіх держзамовників вона відзначає Нацбанк. «Який би контракт ми не виконували, все проходить чітко за процедурами і в строки. Приємно розуміти, що в нас є такі держоргани», – говорить підприємиця.
Державні закупівлі мають набагато гіршу репутацію, аніж вони є насправді, вважає засновниця «Ніка Текст Плюс». На її думку, у медіа публічно висвітлюють найскандальніші тендери, але більшість закупівель відбуваються за процедурами. За пів року 2023-го компанія Сидоренко отримала держзамовлень майже як за весь 2022-й – на 221,5 млн грн.
«Не солдати, а офіцери»
У 2022 році штат «Ніка Текст Плюс» виріс понад удвічі – з 70 до 148 співробітників. Окрім Ямполя, Сидоренко відкрила виробничі цехи у Могилів-Подільську та Чернівцях. У нових містах вона проводить підготовчі курси для швачок із подальшою можливістю працевлаштування. «Коли ти приходиш і відкриваєш виробництво, де ніколи нічого не було, тобі треба спочатку навчити людей», – пояснює свою логіку підприємиця. Вона відкриває гуртожитки при виробництві, щоб люди могли залишитися. З початком повномасштабного вторгнення цей напрямок став особливо актуальним для переселенців. У 2022 році до «Ніка Текст Плюс» влаштувалася на роботу сімʼя з Маріуполя. Родина спочатку оселилася в гуртожитку, а потім придбала житло в Ямполі.
«Ви не солдати, а офіцери. Ви не звітуєте, а приймаєте рішення та допомагаєте іншим», – так звернулася Богдана Сидоренко до своєї команди навесні 2022 року. Часу на погодження рішень не було, тому підприємиця не вимагала від працівників звітності чи підтвердження того, що вони роблять, і відмовилася від мікроменеджменту. У держзакупівлях є чіткі дедлайни і критерії, а зарплата працівників залежить від їх дотримання.
Компанія продовжує брати участь у державних тендерах, щоб забезпечити повне завантаження команди. Наприкінці 2022 року до «Ніка Текст Плюс» почали звертатися попередні клієнти, в тому числі з-за кордону, проте Сидоренко вирішила працювати виключно на внутрішній ринок. «Зараз треба кинути всі свої сили на підтримку армії», – каже вона.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.