Категорія
Головне
Дата

12 міжнародних банків в Україні хочуть обмежити програму кредитів «5-7-9%». Що пішло не так

Ілюстрація Getty Images

Ілюстрація Getty Images

Українські банки видали малим та середнім підприємцям (МСП) понад 56 млрд грн за програмою «Доступні кредити під 5-7-9%». Відсотки за цими кредитами замість позичальників частково або й повністю сплачує держава. Чому міжнародні банкіри, які працюють в Україні, пишуть листи регулятору та Мінфіну замість припинити участь у програмі

Ще в серпні 2019-го тодішній заступник керівника Офісу президента Олексій Гончарук під час ділового сніданку з керівниками іноземних банків в Україні заявив, що влада шукає «власну модель» дешевого кредитування «інструментами стимулювання», на противагу «інструментам обмеження».

На момент цієї заяви обсяг кредитів, виданих МСП, третій рік тримався на рівні близько 430 млрд грн. На фоні зростання економіки відбувався делевередж МСП, тобто зменшення долі кредитного фінансування цього сектора.

Доступність фінансування справді важлива для МСП. А з огляду на те, що у цьому сегменті задіяно 6 із 10 українських працівників, питання доступних кредитів для малого бізнесу стає також політичним.

Що в теорії

Для доступності кредитів вирішальними є стандарти схвалення кредитних заявок фінансовими установами, тобто вимоги банків до позичальників та застави. Жорсткість або м’якість цих вимог залежать від сприйняття банками ризику, від вартості коштів та конкурентного тиску. Другим чинником доступності кредитів є розмір реальних відсоткових ставок у банківській системі, тобто вартість кредитів для позичальників з урахуванням інфляції.

У ринковій економіці уряд не може безпосередньо впливати на вимоги до позичальників та на відсоткові ставки. Приватні банки та державні банки з належним корпоративним управлінням незалежні у своїх рішеннях.

Відхилення процентної ставки у менший бік від точки ринкової рівноваги адміністративними важелями або субсидіями (якими, по суті, є державна програма «5-7-9%») спричиняє нерівність для бізнесу, стимулює корупційні та неконкурентні практики через перевищення попиту на кредити над пропозицією. 

Так само примусове заниження вимог до позичальників (яке можливе, наприклад, у державних банках зі слабким корпоративним управлінням) викривлює оцінку ризиків фінансовими установами, веде до погіршення якості кредитних портфелів та виникнення дисбалансів у економіці.

Відтак у покращенні доступу до фінансування відповідальний уряд обмежений інструментами, які опосередковано впливають на вартість капіталу, прийняття ризиків фінансовими установами, сприяють збільшенню довіри між учасниками ринку, а також симетричному та широкому доступу до інформації як на стороні попиту, так і пропозиції. 

Цільове субсидування допустиме лише для вирівнювання провалів ринку в рамках економічної політики.

Як на практиці

Початково програма мала на меті стимулювати створення та розширення підприємств та робочих місць. Вже в квітні 2020 року до програми додали компонент рефінансування існуючих кредитів під 0% річних. А в грудні 2020 року умови програми істотно лібералізували, додавши «антикризовий компонент» – компенсацію відсоткової ставки до рівня 0–3% річних на фінансування оборотного капіталу для бізнесу з річним доходом до 20 млн євро.

За півтора роки в рамках програми банки уклали кредитних договорів на інвестиційні цілі на сумму 6,98 млрд грн – всього 12,3% від загального обсягу пільгових кредитів. Решта 87,7% – «антикризові» кредити (29,2 млрд грн) та рефінансування (20,5 млрд грн). При цьому 46% усіх позик видані представникам агробізнесу – більше, аніж разом узятим секторам торгівлі та послуг, які найбільше постраждали від наслідків пандемії.

Показово, що хоча загальний портфель пільгових кредитів досягнув уже майже 57 млрд грн, обсяг кредитів, наданий малому та мікробізнесу (річний дохід до 10 млн євро), згідно зі статистикою Нацбанку, за час роботи програми виріс менше ніж на 5 млрд грн, а кредити ФОПам, які НБУ облікує окремо, зросли на 3 млрд грн.

Детальна статистика, яка могла б додати прозорості програмі, що фінансується коштом платників податків, недоступна. Зокрема – по медіанним обсягам кредитів у розрізі галузей та компонентів пільгової програми, по формам юридичних осіб, системі оподаткування та критерію пов’язаності отримувачів позик.

Що з ризиками

Привертає увагу, що понад дві третини «інвестиційних кредитів» припадає на три державних банки – ПриватБанк, Ощадбанк та Укргазбанк. Тоді як у портфелях «антикризових» кредитів та рефінансування превалюють комерційні банки. Така розбіжність вказує на різні підходи до оцінки або сприйняття ризиків комерційними та державними банками.

Комерційні банки не знижували вимоги до позичальників за пільговою програмою, бо субсидування відсотків державою не зменшує ризиків неповернення кредитів. Відтак рефінансували видані раніше кредити та давали «короткі» гроші на оборотний капітал зрозумілому та стабільному бізнесу із ліквідними заставами (яким, зокрема, є аграрії).

На противагу їм державні банки «не грають власною шкурою» і це впливає на якість управління ризиками. Українські держбанки мають тривалу історію докапіталізацій за рахунок лояльного акціонера – держави. Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії «Що робити з державними банками?», навіть реформа корпоративного управління не убезпечує держбанки від політичного впливу чи захоплення державою.

І саме тут можна шукати пояснень, чому іноземні комерційні банки публічно закликали до згортання програми замість просто припинити брати в ній участь. Комерційні банки могли вичерпати пул потенційних отримувачів пільгових кредитів, які відповідають їхнім вимогам. І не хочуть пасивно спостерігати за подальшим викривленням ринку та збільшенням ризиків у системі внаслідок кредитування державними банками.

У підсумку

На сьогодні в рамках програми «Доступні кредити під 5-7-9%» кошти платників податків переважно витрачаються на широке субсидування відсоткових ставок за кредитами для фінансово стійкого бізнесу. При цьому субсидії (частина відсотків, що компенсується) більші саме для нецільових «антикризових» напрямків, хоча вплив карантинних обмежень на малий бізнес зараз неістотний, економіка зростає. І це на фоні залучення коштів самим Мінфіном під 11–12,5%, яке штовхає вартість позик на ринку вгору.

Вимоги банків до позичальників та застави відсікають від програми більшість цільових позичальників, які справді можуть потребувати підтримки. Розбіжності в оцінці ризиків комерційними та державними банками посилюють викривлення ринку.

Частково зарадити може зміна правил, яка залишить у програмі лише цільові інвестиційні кредити для вразливих секторів малого бізнесу, унеможливить видачу кредитів середньому бізнесу через пов’язаних осіб та інше нецільове використання. Але важливі також системні зміни, які збільшать частку малого бізнесу, що відповідатиме стандартам схвалення кредитних заявок комерційних банків.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків