Для України вкотре підходить час виплат зовнішнім кредиторам. Чи зможе вона зробити це без фінансової підтримки МВФ? Ні. Навіть якщо підтримка буде — цього мало, щоб виплатити всі борги й не потонути в нових
Скільки зараз повинна Україна
За словами заступника виконавчого директора в МВФ Владислава Рашкована, у 2021 році державі потрібно перевести на рахунки Фонду $853 млн, а це 3% від усього золотовалютного запасу країни. З огляду на те, що навантаження на держбюджет зросло в рази через пандемію, а ВВП у 2020 впав на 4% — такі виплати будуть важким тягарем для країни.
Не тішить і те, що за 2020 рік співвідношення держборгу до ВВП зросло на 12,5% — з 44,3% до 56,8%. Цього року показник, найімовіршніше, перевищить 60% — для України з її невисоким рівнем доходу це критично.
Єдиний спосіб у такій ситуації платити борги — це залучення нових позик.
Чи дасть МВФ грошей цього року
Шанс є, але поки він неоднозначний. З одного боку, Україна виконала багато вимог Фонду, прийнявши, зокрема, судову реформу.
З іншого боку, у відносинах між МВФ і Україною залишилося декілька проблемних моментів, які можуть зашкодити подальшій співпраці.
По-перше, український уряд буксує питання про відновлення роботи Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Відповідний законопроєкт був прийнятий тільки в першому читанні. Повторне голосування не проводилося й немає ніяких причин стверджувати, що його проведуть до кінця літа.
По-друге, усе ще не прийнятий законопроєкт № 4651, який мав повернути кримінальну відповідальність за внесення недостовірної інформації в декларацію про доходи.
По-третє, залишилися спірні моменти навколо «Нафтогазу». МВФ не схвалив блискавичне звільнення Андрія Коболєва з поста керівника «Нафтогазу» і призначення на цю посаду Юрія Вітренка. Це звільнення дійсно можна назвати спірним, адже воно проводилося «згори», в обхід наглядової ради «Нафтогаз», яка і мала займатися такими питаннями. Не було скликано і збори РНБО. Ця ситуація спричиняє цілком здорові побоювання про ручне управління українських держкомпаній.
Але навіть якщо Україна не зможе домовитися по перерахованим пунктам із Фондом, вона все одно залишиться у виграші. Причини дві:
- Рішення МВФ виплатити $650 млрд своїм засновникам, в число яких входить Україна. Її частка має скласти 0,4% від загальної суми, а це майже $3 млрд — достатня сума для того, що оплатити борги восени. Водночас Україна отримає гроші безоплатно, як подарунок. Це дозволить уряду й далі відкладати вирішення питань, пов'язаних з «Нафтогазом» і НАБУ.
- Сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура. Загалом, зараз ціни на товари українського експорту вище, ніж на товари, які Україна імпортує. До того ж за першу половину 2021 року український експорт зріс на 30% в порівнянні з показниками 2020-го. Це знижує негативне торговельне сальдо й робить Україну трохи менш залежною від зовнішніх позик.
Але проблема все одно залишається
Нехай у цьому році Україні підфортило, але що буде далі? Боргові виплати нікуди не дінуться, перераховувати гроші кредиторам доведеться і у 2022 році, і у всіх наступних.
До того ж поточна сума заборгованостей України та їх співвідношення до рівня ВВП можуть змінюватися під впливом різних факторів. Наприклад, банальний валютний стрибок на ринках може збільшити суму українського боргу в декілька разів і статися він може в будь-який момент.
Щоб уникнути таких проблем, уряду потрібно не тільки думати, де взяти гроші для оплати боргів. Крім цього ще потрібно усувати чинники, що несприятливо впливають на рівень держборгу.
Ось три ключових:
1. Підвищений дефіцит бюджету
2. Переважання валюти в структурі зовнішніх позик
3. Ризик повільного розвитку економіки
Завищений дефіцит бюджету
Відповідно до закону «Про державний бюджет» розмір дефіциту українського бюджету в 2021 році встановлено в межах 264 млн грн. Це 5,5% ВВП і це багато. Компенсувати таку «дірку» в українських реаліях важко.
Стандартний спосіб — вихід держави на грошовий ринок. Мінфін вже говорив про плани залучити 500 млрд грн через розміщення ОВДП — це майже у 2 рази більше, ніж минулого року: тоді в бюджет залучили 323,3 млрд грн.
Щоб зібрати заплановану суму, доведеться ще вище піднімати прибутковість облігацій, інакше інвестори не будуть їх скуповувати в потрібній кількості. Закономірний підсумок такого збільшення держінвестицій — зменшення приватних інвестицій в інших сегментах економіки. Такий процес називають ефектом витиснення. І він уже спостерігається в Україні, про що не так давно у своєму інтерв'ю заявив глава НБУ Кирило Шевченко.
Зменшення інвестицій буде стримувати розвиток економіки, а без цього виплачувати борги проблематично. Звідси висновок: щоб оплати боргів не були такими болючими, потрібно підтримувати певний — комфортний — рівень дефіциту бюджету. Для цього він, згідно з Бюджетним кодексом, не має перевищувати 3%.
Переважання валюти в структурі зовнішніх позик
Більшу частину боргів Україна платить в іноземній валюті, тобто в доларах. І це погано, тому що валютні стрибки як всередині країни, так і за її межами провокують збільшення суми заборгованості.
Завдання уряду в довгостроковій перспективі — забезпечити дедоларизацію боргу. Спроби вже були: минулого року затвердили Стратегію розвитку фінансового сектора України до 2025 року. Вона має за мету зниження частки долара в структурі зовнішнього боргу до рівня не більше 50% (в 2019 році цей показник становив 63,3%). Але щоб знизити негативні наслідки валютних стрибків, доларова частина позик не повинна перевищувати 20%. Такий показник як найбільш оптимальний наводять експерти МВФ.
Ризик повільного відновлення економіки
Україна і до пандемії не демонструвала різкого зростання ВВП, а вже що буде після — з упевненістю не може стверджувати ніхто.
Так, агентство Fitch Ratings говорить про зростання ВВП на рівні 4,1% у 2021 і 3,8% — у 2022. Всесвітній банк називає ще менші показники: 3% — у 2021 і 3,1% — у 2022.
Це не дуже оптимістичні цифри, тому що бюджетні витрати не зменшуються, а навпаки, зростають. За даними порталу «Мінфін», витрати бюджету у 2020 році склали 1,288 млрд грн, у 2019 — 1,072 млрд грн, у 2018 — 985,842 млн грн.
У таких умовах будь-який борг буде важким тягарем для економіки країни.
Щоб знизити боргове навантаження, потрібні реформи, інвестиції і стабільні транші від зовнішніх партнерів, включаючи МВФ. Це очевидне рішення, але його реалізація в Україні буксує багато років. Як показав минулий рік, Україна не змогла зберегти співпрацю з МВФ в період пандемії — тобто під час, коли вона потрібна нам найбільше.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
