Нещодавно ми опублікували рейтинг «30 до 30», до якого увійшли молоді та амбітні українські трендсеттери. Тепер ми розповідаємо їхні історії очима репортерки Forbes, якій ще немає 20. Інтерв'ю з Іриною Шибою, виконавчою директоркою Фундації DEJURE.
Одна з учасниць українського списку трендсеттерів «30 до 30», Ірина Шиба, 28, пройшла бакалаврат в Університеті Шевченка, але не змогла вступити на магістратуру – відмовилася давати хабар. Тому вищу освіту за спеціальністю «Економіка та право» вона закінчувала в Роттердамі, Варшаві та Болоньї.
Шиба очолює Фундацію DEJURE, місія якої – допомогти встановленню правовладдя в Україні. Команда працює над впровадженням судової реформи й ефективного судочинства для бізнесу, покращенням рівня правничої освіти. Напрям, яким Шиба переймається особисто, – правосуддя, дружнє до дітей.
Недовіра до судочинства – головна перешкода для економічного зростання в Україні, в один голос говорять іноземні та вітчизняні інвестори. Чи здатний громадський сектор перетворити ситуацію на краще попри опір політичної системи, побудованої не на правилах, а на поняттях?
Forbes публікує скорочену й відредаговану для зрозумілості версію інтерв'ю.
Який твій головний виклик?
Мені болить несправедливість. Убивство Катерини Гандзюк, Кирила Тлявова та зґвалтування Нелі Погребицької – це наслідки корумпованої судової системи. Адже злочинці не бояться, що вони понесуть покарання. Тому багато хто з нас не відчуває себе в безпеці. Щодня ми дізнаємось про чергове одіозне та політичне рішення судів.
Таке враження, що суди безкінечно грають у гру Hold my beer і говорять один одному: «Почекай, я можу гірше».
І це змушує працювати.
На персональному рівні мені іноді складно через відчуття, що я на своїй позиції зарано. Але коли я не бачу нікого, хто готовий брати відповідальність, її беру я. На професійному рівні, наш виклик – переконати депутатів прийняти закони, які дадуть змогу очистити органи судової влади від недоброчесних та політично залежних суддів.
У що ти віриш? Що чіпляє та змушує працювати й надалі?
Я вірю в Україну. Вірю, що ми зможемо подолати всі виклики та зрештою пишатися країною, в якій живемо. Але реформи не робляться однією революцією чи одним урядом. Процес їх просування та утримання є постійним, це розуміння допомагає не опускати руки.
Улюблені три книжкові персонажі з дитинства?
Аліса Сєлєзньова, що подорожувала в часі та космосі у книгах Кіра Буличова. Ця неймовірно крута дівчина могла все – виграти в шаховому турнірі, полетіти в космос, розкрити злочин, вирішити складну задачу з математики. Тому з дитинства в мене не було стереотипів, що як дівчина я щось не можу робити. Навпаки, я зможу все, що захочу, якщо докладу зусиль.
Другий – Джордж Плейтен із «Фаху» Айзека Азімова, який навчався за книгами у світі, де всі знання записували людям через флешки: він не переставав учитись. Мене він навчив важливості lifelong learning і критичного мислення. І Герміона Грейнджер із «Гаррі Поттера» як дівчина, яка всім цікавиться, весь час вчиться та постійно рятує світ. Мене досі не полишає захоплення новачка, що ставить питання: «А чому так?» і шукає на нього відповідь.
Хто і що впливало на становлення? Чому саме громадський сектор і правосуддя?
Спочатку, мабуть, вплинуло «галицьке виховання»: сім’я, цінності й культура, в якій росла. Згодом труднощі, з якими зіткнулася під час навчання в Україні, а потім досвід освіти в ЄС після Революції Гідності. У мене не виникло бажання переїхати. Навпаки, виникло бажання зробити в Україні так само, як в ЄС.
Чому ти почала займатися відновним правосуддям і що це таке?
Я прийшла до Фундації DEJURE в 2016 році, тому що для мене як юристки було зрозуміло, що без судової реформи всі інші реформи опиняться під загрозою. Організація як раз розпочинала проєкт з розвитку правосуддя, дружнього до дітей. Тож я почала допомагати і з ним.
Відновне правосуддя – це підхід, який використовують, щоб зробити правосуддя більш дружнім до дітей, які вчинили злочини.
Відновне правосуддя дає підліткам можливість взяти на себе відповідальність за скоєне, примиритися з потерпілими та разом із ними вирішити, як краще впоратися з наслідками та відшкодувати шкоду. Воно дає потерпілим відповідь на питання: «Чому зі мною таке трапилось?», а порушникам – можливість вибачитися.
Ірина Шиба на фоні Конституційного суду України. Фото Анна Наконечна
Чи зараз по-іншому?
Коли ти не хочеш прибирати в кімнаті, то ховаєш брудні речі в шафі або під ліжком. Це можна порівняти з тим, що часто робить із дітьми правоохоронна система. Завданням покарання є попередження нових злочинів. Але чи дійсно закриття дитини на шість років спочатку в дитячій колонії, а потім у дорослій, із грабіжниками та вбивцями, в ізоляції, без належного навчання, допоможе виправитися і розвиватися?
За перший рік програму пройшли понад 50 дітей. Які показники по проєкту зараз і що далі?
Программа працює в пілотному режимі більше двох років, i за цей час через неї пройшли близько 200 дітей. Один із моїх найбільших приводів для гордощів – це те, що програма працює практично без залучення коштів громадських організацій або донорів: зараз послуги медіаторів покриваються з державного бюджету і за допомогою Координаційного центру з Безоплатної правової допомоги. Громадські організації тепер долучаються до подальшої ресоціалізації неповнолітніх та надають їм психологічну підтримку, і дуже важливо, аби це робили не тільки вони.
Наступним кроком для безупинної роботи програми має бути її закріплення в законі. Міністерство юстиції готує комплексний закон про правосуддя, дружнє до дітей, який буде врегульовувати й інші питання взаємодії дітей із законом: як свідків чи жертв, не лише як порушників. Медіація в рамках програми відновного правосуддя допомагає сторонам вирішити конкретний конфлікт та з'ясувати, чому дитина вчинила цей злочин, але не допомагає розвʼязати проблеми, через які вона це вчинила. Громадські організації та бізнес також можуть долучитися до підтримки цих дітей уже після проходження програми.
Чи не виникало відчуття, що країна живе наперекір усьому, у що ти віриш?
Виникає відчуття «ніби Бог десь наказує нас за щось». Але ми молода демократія. Демократичні процеси в США та Європі будувалися століттями, отримати все й одразу не вийде. Я не хочу створювати ілюзію, що те, що ми робимо, легко й весело. Це було б дуже легким способом закликати усіх працювати з нами, як у «Томі Соєрі»: заплатіть нам за те, щоб пофарбувати з нами паркан. Ти робиш це не для себе, не для того, щоб потрапити в список Forbes, як би це приємно не було, а для того, щоб побачити реальні зміни в Україні. Для себе і для людей, з якими живеш.
Тому дуже допомагає «триматися купи та горнутися один до одного»: підтримка команди та небайдужих громадян, довіра й можливість проявити слабкість. Я вибудовую здорову атмосферу в команді та на власному прикладі намагаюся показати, що мати емоції, балансувати між роботою та особистим життям, тобто залишатись людиною, потрібно. Тільки так можна працювати ефективно.
Вдається тримати баланс?
Погано, насправді. В 2019-му зустрілася зі своїм другом у Берліні, і, заговорившись, сказала: «Everything is fine with my work-job balance». Намагаюся додати трохи «життя» до нього: допомагає собака, яка зустрічає усміхненою мордочкою, заняття кікбоксингом, навчання новому, проєкти, не пов’язані із судами, культурні заходи або перегляд серіалів на вихідних.
Головні позитивні та негативні зсуви минулого року в судовій системі? На що вдалося вплинути і що першочергово необхідно зробити далі?
Негативні – пов’язані з невиконанням вимог міжнародних партнерів. Основна вимога ЄС та МВФ – це ліквідація та реорганізація ОАСК і очищення Вищої ради правосуддя від недоброчесних суддів.
ВРП систематично відмазує недоброчесних суддів і карає незалежних, допомогла суддям Майдану залишитися на посадах і через блокування конкурсу до кваліфікаційної комісії суддів фактично створила кадровий голод у суддівському корпусі.
Нам треба почати з голови і сформувати два незалежних органи – ВРП і ВККС, які перевірятимуть суддів на доброчесність, звільнять тих, хто вчиняв чи вчиняє порушення, і наберуть на їхні місця чесних професіоналів. Для цього спочатку потрібно створити незалежну комісію з міжнародними експертами, яка б провела перевірку на доброчесність членів суддівських органів.
DEJURE також працює над впровадженням ефективного правосуддя для бізнесу. Як розвивається ситуація зараз?
Нещодавно ВР ухвалила в першому читанні законопроєкт про реформу третейських суддів, який розробляли за участі наших експертів. Він створює для бізнесу альтернативу державним судам. Бізнес може сам зазначати, хто буде суддею в їхній справі наперед, обирати тих арбітрів, яким вони довіряють. Якщо цей закон буде прийнято в другому читанні, це буде крок назустріч бізнесу.
Я прийшла до Фундації DEJURE в 2016 році, тому що для мене як юристки було зрозуміло, що без судової реформи всі інші реформи опиняться під загрозою. Фото Анна Наконечна
За дослідженням ЄБА, недовіра до судочинства стала головною перешкодою для прямих іноземних інвестицій. Схоже на ситуацію, коли потрібно викликати десант. Кого кликати на допомогу?
Запустити механізм заміни недоброчесних суддів можуть тільки президент і парламент через прийняття законопроєктів. Але їхня політична воля залежить від запиту, який формують виборці, інвестори та бізнес. Дуже важливо, щоб бізнес, якому потрібні справедливі суди для захисту майна та інвестицій, долучився до формування цього запиту.
Обіцяний президентом у промові на Новий рік добробут для громадян неможливий без економічного зростання та інвестицій. А інвестиції не приходять через недовіру до судочинства. Олігархам було вигідно тримати корумповані суди заради рейдерства і захисту цих незаконно набутих статків. Час долучитися чесному бізнесу, який тяжкою працею заробляв свої статки.
Чи задоволені ви рівнем доходу у секторі, у якому «не можна заробити»?
Мені колись дав дуже хорошу пораду Гліб Вишлінський: «Громадські активісти чи організації не мають бути бідними». Якщо ми просуваємо ідеї прав людини та її захисту, то це в тому числі про право на гідну оплату праці.
Ірина Шиба через 10 років?
У першу чергу, людина, за яку мені не соромно. Я хотіла б написати книгу про правосуддя, дружнє до дітей, можливо, викладати в університеті. Я точно хочу займатися державною політикою, але не обов’язково в громадській організації чи парламенті, а там, де буду найбільш ефективною.
Ви феміністка?
Я навіть на сайті організації попросила це дописати. Ще декілька років тому я боялася себе так називати: по-перше, це слово було різновидом «глузливої лайки», а по-друге, мені здавалося, що я недостатньо роблю, аби так себе називати. Легко бути феміністкою, коли ти стоїш на плечах Рут Гінзбург чи активісток першої хвилі, яких кидали до в’язниці.
Дуже важливо це слово не демонізувати і показати, що проблеми, з якими стикаються дівчата, ще не вичерпані, так само, як і дискримінація інших груп. Я просуваю феміністичний порядок денний щодо рівного доступу до правосуддя, а як керівниця організації слідкую за рівним доступом до вакансій та можливостей в організації як для чоловіків, так і для жінок.
Гроші потрібні для...?
Мені – щоб купувати корм собаці, подорожувати і навчатися. DEJURE – щоб наймати професіоналів, залучати юристів та аналітиків, які борються з корумпованими суддями, створювати освітні матеріали для дітей і навчальні програми для університетів.
Люди, з якими ми боремося, мають набагато більші ресурси для того, щоб контролювати медіа та наймати кращих PR-спеціалістів, які зможуть відмивати репутацію чи просувати їхні меседжі. Нам потрібні гроші, аби мати спроможність конкурувати у цій війні за медіаполе, увагу та адженду. Щоб мати можливість проводити розслідування, притягати суддів до відповідальності, боротися з цією корумпованою машиною.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
