Європейський Союз відтермінував вимоги щодо корпоративної звітності та перевірки ланцюгів постачання, надаючи бізнесу більше часу для підготовки. Проте українським компаніям не варто зупинятися й впроваджувати принципи ESG, щоб зберегти конкурентоспроможність на європейському ринку. Як адаптуватися до регуляцій ЄС? Розповідають Маргарита Татарова, керівниця практики ESG в ETERNA LAW, та Поліна Гросс, молодша юристка ETERNA LAW
Форум Підприємців 2025 у Києві. 26–27 червня – два дні практичного контенту, стратегій і нетворкінгу для бізнесу, що зростає. Долучайтеся за посиланням.
Європейський Союз офіційно затвердив рішення, яке може змінити динаміку сталого розвитку для тисяч компаній на континенті. Так званий механізм Stop-the-clock, схвалений Радою ЄС 14 квітня 2025 року, передбачає відтермінування обов’язкових вимог щодо корпоративної звітності про сталий розвиток (CSRD) та належної перевірки ланцюгів постачання (CSDDD).
Суть змін
CSRD – компанії другої та третьої хвилі (які мали розпочати звітування у 2026 і 2027 роках відповідно) отримують два додаткові роки для підготовки. Це стосується:
- великих компаній, які ще не підпадали під попередню директиву NFRD – перше звітування для них переноситься з 2026-го (за 2025 рік) на 2028-й (за 2027 рік);
- публічних малих і середніх підприємств (listed SMEs) – з 2027-го на 2029 рік;
- компаній, зареєстрованих за межами ЄС, але з обігом понад €150 млн у ЄС – із 2029-го на 2031 рік.
CSDDD – відтерміновано на рік:
- новий дедлайн для імплементації в національні законодавства – 31 грудня 2026 рік;
- вимоги до першої хвилі компаній почнуть діяти з 26 липня 2028 року, включно з: (1) компаніями з ЄС, що мають понад 5000 працівників і глобальний обіг понад €1,5 млрд; (2) компаніями з-поза ЄС, якщо їхній обіг у межах ЄС перевищує €1,5 млрд.
Ці зміни – частина ширшої ініціативи Єврокомісії, відомої як Omnibus I, спрямованої на дерегуляцію та підвищення конкурентоспроможності ЄС.
Для ЄС ESG – це не тренд, а нова норма. І хоча нові дати дозволяють бізнесу ще трохи «прокрастинації», ніхто не скасовує вимоги щодо прозорості, оцінки впливу на довкілля, прав людини та управлінські практики.
Тому CSRD і CSDDD можна і варто сприймати не просто як бюрократичні ініціативи, а радше як новий етап у підході до корпоративної відповідальності, що перетворює нефінансову звітність із «добровільної практики» на стратегічний елемент для інвесторів, банків, ритейлерів і транснаціональних корпорацій.
Значення для українського бізнесу
Відтермінування вимог CSRD і CSDDD не скасовує головного: очікування європейських партнерів щодо прозорості, формалізованих політик і ESG-практик вже стали частиною ринкової реальності.
Формально українські компанії можуть не підпадати під дію директив, але участь у ланцюгах постачання ЄС часто означає непряму відповідальність – через договірні зобов’язання, анкетування, аудит або вимоги з боку покупця.
Для великих компаній з істотною присутністю в ЄС – з обігом понад €150 млн у Союзі та наявністю дочірньої компанії або філії на його території – вимоги CSRD залишаються актуальними, навіть якщо головний офіс розташований за межами ЄС. Згідно з оновленим графіком, такі компанії мають розпочати звітування з 2030 року.
Більшість українських компаній наразі не готові до повноцінної нефінансової звітності, і це очікувано. Водночас сформувати базову систему управління сталим розвитком варто вже сьогодні.
Почати слід з оцінки поточної ситуації: наявність внутрішніх політик, відповідальних осіб, механізмів збору релевантних показників.
У середньому та великому бізнесі ESG не може бути зосереджене в одному відділі. Відповідальність має бути розподілена між ключовими функціями:
- фінансова команда – за показники та звітність;
- HR – за політики рівності, інклюзії й охорони праці;
- закупівлі – за відповідність ланцюга постачання;
- юридичний відділ – за управління ризиками та дотримання нормативних вимог.
Централізована координація важлива, але імплементація має відбуватись у межах кожної функції.
Розробка і впровадження базових політик, як-от кодекс етики, антикорупційна політика, політика з охорони праці, політика щодо врегулювання конфлікту інтересів тощо – має стати частиною локальних актів компанії. Це не лише про формальну відповідність, а про здатність працювати відповідно до очікувань партнерів, фінансових установ і контрагентів.
Нові регуляторні підходи формують оновлені правила гри.
Компанії, що прагнуть зберегти або посилити свою позицію на європейському ринку, мають адаптуватися до цих змін уже зараз – з урахуванням як правових вимог, так і практичних очікувань з боку ключових стейкхолдерів.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
