Хто така Олена Косюк і як вона керує внутрішньою кухнею найбільшого українського виробника курятини /Фото Олександр Чекменьов
Категорія
Компанії
Дата

Хто така Олена Косюк і як вона керує внутрішньою кухнею найбільшого українського виробника курятини

Олена Косюк — це інноваціі та якість продуктів в МХП. Фото Олександр Чекменьов

«Наша ряба», «Легко», «Бащинський» — флагмани МХП, але мало хто знає, що технологію виробництва цих продуктів розробила дружина засновника компанії Олена Косюк, 50. У холдингу вона відповідає за все, що пов'язано з інноваціями і якістю продуктів. «Юрій Косюк — стратег, а я знаю, як добре втілити будь-яку ідею», — говорить Олена Косюк. Так крутяться шестерінки механізму МХП. Навесні 2021 року здійснюється її давня мрія — холдинг відкриє R&D-центр, який проводитиме найскладніші дослідження, вивчатиме смаки споживачів і створюватиме нові продукти

Forbes публікує скорочену і відредаговану для зрозумілості версію інтерв'ю з Оленою Косюк.

У МХП ви з нуля побудували технологічну службу. Де ви цього навчилися?

По-перше, у мене було внутрішнє розуміння. По-друге, я допитлива людина. Я перевергала багато літератури, залучала консультантів, здебільшого міжнародних. Я не боюся вчитися і брати в команду людей із більшими знаннями, ніж у мене. Мені не соромно зізнатися, що я чогось не знаю, і попросити навчити. Тому перехід виробництв до роботи відповідно до найвищих міжнародних стандартів був системним.

Що таке безпека продукції та як ви впроваджували це в МХП?

Виробництво харчових продуктів повинне відповідати міжнародним вимогам, наприклад ISO, BRC, Halal, HАССP. Для цього необхідно вибудувати всі технологічні та виробничі ланцюжки. Ми будували з нуля, тому робити це було легко.

Безпека включає в себе все — аж до того, який віник використовує прибиральниця. Наприклад, вона замітає віником із дерев'яним держаком і не розуміє, чому до неї чіпляються і вимагають взяти із пластиковим. Доводиться пояснювати, що в дерев'яному держаку може бути волога, мікроби, а якщо забути надягти рукавички, то можна занести мікроб на виробництво. Так, доводилося стояти над головами співробітників, доки не привчили їх мити руки кожні дві години, ходити в душ, переодягатися.

Люди справді не розуміли, чому вони повинні переодягати і так чистий халат, чому недостатньо один раз помити руки з милом, а потрібно ще їх обробити дезінфектантом. Іноді вони намагалися обдурити автомат дезінфекції та перестрибнути через турнікет пропускного пункту. Довелося ставити такі турнікети, які неможливо перестрибнути. Але терпіння і труд все перетруть. Тепер люди звикли і вже не розуміють, як можна зайти на виробництво без шапочки чи не змінювати рукавички.

Безпека — це не тільки ті характеристики продукту, які не завдають шкоди здоров'ю людини, а й високі стандарти, доведені до автоматизму.

Чи є у світі якась система безпеки харчових продуктів, якій ви не відповідаєте?

Думаю, ні. Наша система менеджменту якості і безпеки універсальна. У нас є сертифікат «найвищої» системи у харчовій переробці — BRC. Якщо ти хочеш покласти товар на полицю магазину в Європі, ОАЕ, Саудівській Аравії, то у тебе повинен бути BRC і ми з цим зіткнулися багато років тому.

У таких компаній, як Макдональдс, наприклад, своя індивідуальна система безпеки і схвалення постачальників. Вони сертифікують тебе тільки якщо ти дотримуєшся їхніх кодексів турботи про людей, птицю, менеджменту системи якості та безпеки. Вони у довільному порядку вибирають виробництво, приїжджають і перевіряють умови утримання птиці, тощо. І тоді важливим стає все — кожна дрібниця впливає на результат.

Не мучите курчат?

Ні, не мучимо. До нас на виробництво постійно приїжджають аудити. Сертифікація важлива у першу чергу не для клієнта, а для нас. Вона дисциплінує нас. Головне, що сертифікацію неможливо підтасувати. Ми навіть зараз можемо сісти у вертоліт і прилетіти на будь-яку фабрику, і там буде все в порядку. Для нас це вже правило — працювати у стандартах.

Іноді з'являються новини про падіж птиці і незаконні могильники. Як правильно повинна утилізовуватися птиця?

Якщо у пташнику пошесть, то утилізація відбувається на спеціальних фабриках (цехи технічних фабрикатів). Утилізацію загиблої птиці повинні контролювати ветеринари. На фермах, де вирощують птицю, є спеціальні контейнери зі щільною кришкою і замком, куди складають падіж. Ветеринари вивчають через що загинула птиця і потім відправляють на утилізацію на завод. Могильники з'являються у тих, хто шкодує грошей на утилізацію. Наш компетентний орган і внутрішні стандарти контролюють виконання вимог, скільки птиці гине, з яких причин і куди ми її діваємо.

Що таке пташиний грип і чи можете ви від нього постраждати?

Це гостре інфекційне захворювання птахів. Пташиний грип можуть принести в основному перелітні птахи, гризуни, люди і транспорт через контактні поверхні. У нас така система біобезпеки, що це практично неможливо. Наші пташники бетонні, туди ніяка миша не проскочить.

По-друге, на пташник просто так не потрапити. Людину роздягають, відправляють у душ, видають чистий одяг. Співробітникам заборонено розводити вдома домашніх птахів. Ми їм компенсуємо цю незручність тим, що кожного місяця видаємо м'ясо птиці та яйця. Сімейна пара щомісячно отримує 15 кг м'яса.

Ми звели всі ризики зараження пташиним грипом до нуля. Ми завжди стежимо за ситуацією у світі і навіть проводимо опитування — у яких країнах бували наші гості, які хочуть відвідати пташники, і якщо вони були у тих регіонах, де зафіксовані спалахи захворювання, — ми їх не пускаємо.

COVID підштовхнув наших людей до того, що вони хочуть смачно їсти, але не хочуть витрачати багато часу на приготування їжі. Ресторани закриті і людей загнали додому на кухню.

Олена Косюк

Ви плануєте відкриття R&D центру. Навіщо він вам?

О! Це моя давня мрія, як технолога, розробника, випробувача. Це буде міні-МХП, де ми зможемо розробляти і тестувати те, що будемо масово виробляти. У нас постійно тестуються нові види упаковок, спецій, добавок. Заради цього доводиться відволікати велике виробництво і просити випустити 100 кг чогось, щоб ми могли перевірити смак.

У технологічному дослідницькому центрі будуть відкриті кухні різних розмірів, де ми зможемо навчати кухарів і великих клієнтів працювати з нашими продуктами. З'явиться перша в Україні велика сенсорна лабораторія.

Що таке сенсорна лабораторія і навіщо вона вам?

У цій лабораторії ми зможемо оцінювати колір, смак, запах, преференції споживачів. Збирати фокус-групи як професійних дегустаторів, так і звичайних клієнтів із різних соціально-демографічних груп. Кожен респондент сидітиме в окремій, спеціально обладнаній кабінці (іноді навіть неправильне світло може пригнічувати сприйняття рецепторів). На його оцінку не впливатимуть зовнішні умови й інші респонденти. Ця послуга дуже затребувана. Ми будемо проводити такі дослідження не тільки для себе, але й для інших компаній.

В Україні нині немає аналога такої лабораторії. Раніше нам доводилося їздити за кордон, щоб проводити подібного роду дослідження. Пам'ятаю, як я побачила такі лабораторії в технологічних компаніях у Європі — це було щось. Вона полегшує роботу всім: і виробництву, і маркетингу, і R&D.

Коли планується відкриття R&D центру? І скільки вклали у цей проєкт?

Запуск планується до кінця травня. Скільки вклали — не можу сказати, робота над проєктом ішла кількома напрямками. Добре, коли кожен займається своєю справою. Я спроєктувала центр, решту роботи виконували знаючі колеги.

Ви сказали, що побачили в Європі. Ви спеціально їздите дивитися на те, що є у конкурентів?

Так, я дуже багато їжджу по виставках, у гості до великих виробників, технологічних та інженерних компаній. Дивлюся, що у кого краще, ніж у нас, або навпаки — у чому ми кращі. Ми теж відкриті для колег із будь-якої точки світу і раді поділитися нашим досвідом.

Який тренд ви побачили у цих поїздках?

Майбутнє за кулінарією. Життя стає швидшим. Люди не хочуть витрачати багато часу на приготування, але хочуть їсти домашню смачну їжу. Ми прагнемо покласти людині в тарілку те, що потрібно трішки доготувати за рецептом. Наприклад, ми тестуємо набір-конструктор, де є рецепт і всі необхідні для нього інгредієнти, і будь-яка людина може приготувати за 15 хвилин складне блюдо ресторанної якості. В Англії такі набори дуже популярні.

«Юрій Косюк — стратег, а я знаю, як добре втілити будь-яку ідею», — говорить Олена Косюк. /Фото Олександр Чекменьов

«Юрій Косюк — стратег, а я знаю, як добре втілити будь-яку ідею», — говорить Олена Косюк. Фото Олександр Чекменьов

Що ви зараз робите для кулінарної трансформації? Чи готуєте продукцію для Мʼясомаркетів?

Ні, поки що це різні команди. Це не вся моя зона відповідальності. Мʼясомаркетами опікується команда кухарів і вони йдуть своїм шляхом, тестують продукцію у ручному режимі. Чому Мʼясомаркетів поки що не так багато? Тому, що зараз все тестується, відпрацьовується, і кожен новий магазин відкривається з поправкою на попередній досвід. Ми вивчаємо, що підійшло, що не підійшло ринку. Я торгівлею взагалі не займаюся. Моє завдання — розробляти продукти, на які є запит від ринку або контрагентів.

Добре, у чому принципова відмінність вашого заводу готової продукції «Легко» від того, що ви робите зараз?

Підприємство «Легко» прекрасно працює і виробляє готові продукти. Воно відмінно лягає в концепцію кулінарної компанії МХП і є однією з основних цеглинок кулінарної трансформації. «Легко» виробляє готову продукцію, яка стає, наприклад, одним з інгредієнтів у наборах-конструкторах. Нині ми розширюємо кулінарні цехи, які будуть задіяні у кулінарній трансформації. До речі, 28 лютого — 15 років заводу «Легко». Я пам'ятаю, як розрізала стрічку у свій день народження.

Якщо заводу «Легко» вже 15 років, то чому ви зволікали із тим, щоб стати кулінарною компанією?

Не було запиту ринку. COVID підштовхнув наших людей до того, що вони хочуть смачно їсти, але не хочуть витрачати багато часу на приготування їжі. Ресторани закриті і людей загнали додому на кухню. Усьому свій час. Ставлення змінилося навіть у кухарів мережевих ресторанів. Раніше їх складніше було переконати скористатися нашою напівготовою продукцією. Нині ж попит зростає. Ми готові привезти продукт, який скоротить час на заготівлю, прибере неефективних людей. Тепер ринок до цього готовий.

У мене в департаменті була дівчинка, яка відмінно виконувала свою роботу. Вона пропрацювала рік і я змушена була з нею розпрощатися, тому що їй було все одно, де працювати.

Олена Косюк

Це ви привезли ідею кулінарної компанії з-за кордону і вплинули на Юрія Косюка?

Я не ідейна людина, я хороший виконавець. Юрій Косюк — стратег, а я знаю, як добре впровадити будь-яку ідею. Мій департамент — один із кубиків великої системи. І якщо хтось в системі не хоче щось робити, то кубик Рубіка не складеш. Мені треба зробити так, щоб усі частини кубика Рубіка хотіли і знали, навіщо потрібно робити те чи інше, тоді все вийде.

Вдома обговорюєте роботу?

Ні, ми додому роботу ніколи не несемо. Дім — це дім, сім'я — це сім'я, робота — це робота. Я зрідка можу обговорити якісь гарячі питання, які стосуються мого департаменту.

Який Юрій Косюк начальник?

Суворий. По-перше, він повністю довіряє, дає свободу дій. Я також довіряю своїм підлеглим. Якщо є мета, то ти можеш бути хоч на Місяці, але повинен її реалізувати, особливо якщо ти її сам собі поставив. Він довіряє людям. Якщо у тебе є свої методи роботи, але вони дають результат, який усіх задовольняє — то заради Бога, користуйся ними.

По-друге, він вислуховує всі ідеї, і якщо вони цікаві, то відправляє тебе їх реалізовувати. Так я свого часу виявилася головною по всіх лабораторіях холдингу. Десять років тому я була дуже незадоволена тим, як працювали тоді дві наші лабораторії. Я не отримувала потрібних результатів і буркотіла. І ось у нас була відпустка. А ми часто їздимо великою компанією, яка складається з людей, що працюють в МХП, тому ми все одно між собою обговорюємо робочі питання.

І ось я стала скаржитися на роботу лабораторій. Юрій сидить і говорить: "Знаєш як це зробити? Ось іди і зроби". Так мені прилетіли лабораторії. Я взагалі нічого в них не розуміла, а тепер їх 30, і я вже все розумію. Мені не треба було знати тонкощі роботи, але мені треба було знайти хороших фахівців у цій галузі й організувати їхню роботу, налагодити систему.

Чи були у вас косяки і як ваш чоловік до них ставився?

Звичайно, були. До моїх косяків Юрій Анатолійович ставиться, напевно, суворіше, ніж до інших. Чим ти ближче до нього, тим суворіше він до тебе ставиться. Я не вірю, що є люди, які працюють без помилок. Завжди бувають якісь прорахунки, якісь неправильні оцінки тих чи інших ситуацій, неправильна розстановка людей. Головне, коли ти перетравив помилку, усвідомив її, то більше на ці граблі не наступаєш.

А за успіхи заохочує?

Тут я такий же співробітник, як і всі інші. KPI у всіх однакові і бонуси — однакові. Скажімо так: система преміювання щодо мене така ж сама, як і стосовно інших співробітників, тільки вимоги більші. Чому так? Тому що до мене інше ставлення. Він сприймає мене як близьку людину, яка знає його набагато краще, ніж інші, і, допускаючи косяк, я ще і його підводжу. Ти працюєш не тільки за себе, але і за того хлопця, щоб його не підставити.

Я вважаю, що це нормально. Якби у мене не виходило, то мене б і не тримали тут. Мене ніхто не змушує ходити на роботу. Мені це подобається, мені це цікаво. І я даю результат.

Матеріали по темі

Юрій Косюк пропагує концепцію щастя в компанії. Стверджує, що щасливий співробітник продуктивніший. Коли концепція щастя з'явилася в компанії?

Особиста концепція щастя перенеслася в компанію. Я вважаю, що нещаслива людина — непродуктивна. Може боліти голова, або дитина кашляє — це тимчасовий розлад, а глобально, якщо людина нещаслива, то вона не генерує енергії, драйву. А нещаслива вона якщо нецікаво. У мене в департаменті була дівчинка, яка відмінно виконувала свою роботу. Вона пропрацювала рік і я змушена була з нею розпрощатися, тому що їй було все одно, де працювати. Я хочу, щоб людина кайфувала від роботи і заражала інших людей своєю енергією. Все обов'язково вийде, якщо у людини є прагнення чогось досягти.

Добре, але є ж різні люди, різні характери.

Правда. Головне, щоб людина драйвовою була. Такій людині завжди можна знайти своє місце. Бойового поставимо туди, де потрібно воювати, не бійця — відправимо на іншу ділянку роботи. З людьми треба спілкуватися, слідкувати за їх станом. Когось потрібно у відпустку відправити, когось навпаки — прискорити.

Це вимагає багато зусиль. Чи не простіше поміняти людину?

Якщо людина нещаслива і не драйвить, то простіше поміняти. Якщо хоче і може — то їй варто допомогти і знайти застосування.

Олена Косюк: особиста концепція щастя перенеслася в компанію. Я вважаю, що нещаслива людина — непродуктивна. /Фото Олександр Чекменьов

Олена Косюк: особиста концепція щастя перенеслася в компанію. Я вважаю, що нещаслива людина — непродуктивна. Фото Олександр Чекменьов

У вас завжди було таке ставлення, чи воно зʼявилося з часом?

Мені здається, що завжди було. Мені не жаль віддавати свої знання. Енергію, час і вчити людей. Кажуть, ось навчиш, а людина піде. Ну і добре. Вона понесе далі наш світогляд і культуру. Якщо захоче повернутися, то заберемо назад.

Яка різниця між МХП 2012-го і 2021 року?

Я живу, не озираючись. Навіщо озиратися — все одно нічого не зміниш.

Ну як, відрефлексувати минуле, зробити висновки.

Ну, відрефлексував? І що з цим робити? Оцінювати можна вчорашні граблі, щоб на них не наступати, а граблі десятирічної давнини навіщо чіпати? У мене немає рефлексій. Я живу сьогодні, зараз і завтра. Це мій життєвий принцип. Я не шкодую ні про що, бо нічого змінити не можна. Я мрію про завтра. Рух — це життя. Якщо зупинився, то помер.

Ви говорили, що в дитинстві мріяли про ресторанний бізнес. Це ви запропонували йти у ресторанний сегмент?

Ні, не я. Так, у дитинстві мріяла бути директором ресторану, але інститути переплутала, так буває. Не шкодую про це. Ну ось, кружляла, кружляла і дійшла до цієї мрії з іншого боку.

На ваш погляд, куди трансформація приведе МХП?

До нового досвіду приведе, до нових викликів і, звичайно, до нових перемог. Змінюйся, або помри. Це стосується і людини, і бізнесу. Якщо людина перестає рухатися, то вона стає нецікавою собі, навколишнім, світу. Так і МХП. Ми завжди рухаємося тільки вперед.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

30 найкращих стартапів, 10 венчурних фондів, 100 найкращих факультетів