Ірина Чечоткіна, 41, – ключова людина у компанії Rozetka, найбільшому інтернет-холдингу країни. До нього входять однойменний маркетплейс, майданчики Prom.ua, Bigl.ua, Crafta.ua, Kabanchik.ua та інші. Чечоткіна керує операційною частиною бізнесу, хоч і не має офіційної посади, як і її чоловік Владислав.
Rozetka, яка у 2019 році була 53-ою у списку найбільших приватних компаній країни, Чечоткіни створили у 2004-му з ініціативи Ірини. Первісну ідею – продавати на сайті парфумерію – втілити не вдалося. Бренди заборонили реалізацію своєї продукції в інтернеті. Тоді подружжя переключилося на техніку і електроніку. Досвід у них був: обидва працювали у дистриб'юторських компаніях, які продавали цей товар.
Стиль управління Ірини Чечоткіної її колишні підлеглі називають жорстким. Однак саме завдяки вимогливості співвласниці компанії вдається рухатися швидко, запевняє колишній підрядник інтернет-магазину.
Ірина від самого початку була ключовим переговірником у Rozetka. Під час кризи 2008-го вона зуміла домовитися з постачальниками техніки про товар зі знижками. Тоді компанія взяла у кредит в Альфа-Банку $2,5 млн під 17% річних, щоб купити будинок. Питання налагоджених продажів було питанням виживання.
Ще гостріше питання виживання для компанії постало у 2012-му, коли податкова міліція, якою відав «младореформатор» Олександр Клименко, на 31 день заблокувала склад компанії. Чечоткіних підозрювали у недосплаті податків. Наразі, запевняє Владислав, всі справи закрито.
Чечоткіни – не єдині власники Rozetka. Влітку 2015-го частку у компанії купив інвестиційний фонд Horizon Capital. Три роки потому Rozetka об'єдналася з інтернет-холдингом EVO. Власники Rozetka викупили 54-відсоткову частку американського фонду Naspers, а пакет акцій співвласників EVO Group – Миколи Палієнка, Дениса Горового і Тараса Мурашка – трансформувався у частку в об'єднаній компанії.
Зараз, згідно з кіпрським держреєстром, 18,9% компанії-власника Rozetka належать Horizon, 4,5% – засновникам EVO, 1% у невідомого акціонера. Чечоткіни – бенефіціари компанії, що володіє 39,8% кіпрської юрособи. Капітал, що залишився, нерозподілений. Чечоткін запевняє, що структура власності інша, але розкривати її відмовляється, посилаючись на договір про конфіденційність.
Пандемія позитивно вплинула на показники найбільшого інтернет-магазину країни. Українці, спробувавши під час локдауна онлайн-шопінг, стали більш охоче купувати на Rozetka. Із березня 2019 по грудень 2020 року, за даними Similar Web, середньомісячний трафік у компанії виріс з 38,3 млн унікальних користувачів до 45,6 млн.
З Іриною, яка не любить публічності, репортери Forbes зустрічаються у парку «Володимирська гірка» влітку 2020-го. Це її перше інтерв'ю українським медіа.
Чому ви вирішили йти у свій бізнес?
Я ще в дитинстві мріяла, що в мене буде свій бізнес. Коли я сказала чоловікові: «Не хочу працювати на дядю», то наївно припускала, що буду мати багато вільного часу. У нас народилася дитина, і я хотіла приділяти їй більше часу. Досить швидко я зрозуміла, що часу не те що не стало більше – його просто не стало взагалі. Тому що підприємці завжди на роботі.
Владислав говорив, що ви були і першим співробітником, і першого ж співробітників наймали. Якого року це було?
У 2004 році, майже відразу після початку роботи. Я попервах вважала, що все буду робити сама, мені ніхто не потрібен, що я з усім справляюся. Але в якийсь момент Слава, побачивши завантаженість, почав наполягати, щоб ми взяли співробітника. Ми взяли. Перша співбесіда з ним відбулася у McDonalds. Він до сьогодні працює в компанії.
Слава завжди в інтерв'ю говорив, що на початку працювала тільки я. Насправді це не так. Він, працюючи вдень у компанії брата, ночами ставив завдання програмістам, займався наповненням сайту. Одна я не встигала це робити, тому що була і кур'єром, який доставляв товар, і бухгалтером, і продавцем.
У 2008 році Rozetka взяла кредит в Альфа-Банку під 17% річних, щоб купити приміщення. Сталася криза, продажі впали. Що ви відчували у той момент?
Що ми з цим впораємося. Ми ж не чіпали гроші бізнесу. У нас не було складнощів зі своєчасною оплатою постачальникам.
Це була принципова позиція – не чіпати гроші бізнесу?
Це різні гроші. Гроші бізнесу і ваші особисті – різні. І ніколи не можна ні на грам припускати, що у вас є право їх чіпати.
Наскільки я пам'ятаю, тоді власникам магазинів в якийсь момент здалося, що гроші бізнесу коли є, то вони є. А ми використовували тільки те, що можемо собі дозволити, тільки те, що заробили.
На ринку існує думка, що під час кризи 2008-го ви особисто домовлялися з постачальниками і змогли домогтися знижок. Чи так це?
Більшість домовленостей були моїми. Я не скажу, що ми брали за безцінь, – на це було витрачено багато часу. А купити ми змогли, тому що у нас були гроші.
Я дуже багато їздила по постачальниках, вела з ними переговори для того, щоб купувати товар. Ніхто не платив, і постачальники не дуже хотіли відвантажувати таким покупцям. А ми платили і, відповідно, мали доступ до товару.
Як ви вважаєте, у чому ви з Владиславом один одного доповнюєте?
Ми відразу розділили свої обов'язки. Я відповідала за операційну діяльність, за комерційну. Слава – завжди за стратегічну частину, за маркетинг. Я вважаю, що людей, які відповідають за стратегію, таких само геніальних, як Слава, не можна в рутину занурювати. Їм потрібно давати свободу.
У чому допомагало те, що ви сім'я?
Напевно, в тому, що у нас – спільні цілі, спільні бажання, загальний напрямок. Ми постійно були разом. Ми 24 години були заточені на роботу, у нас з'явилася якась думка – ми одразу ж могли нею поділитися. На роботі разом, вдома разом, і завдяки цьому у нас була комунікація.
Як ви формулювали спільну мету?
Ми хотіли стати кращими.
Як вам вдалося за всі ці роки не вигоріти за такої інтенсивності роботи і щільності?
Це ж мій бізнес, моє життя. На якомусь із навчань, а їх було дуже багато, хтось із викладачів сказав: «Ви повинні перебувати на керівній посаді у своїй компанії доти, поки вам це цікаво, а якщо вас цікавлять тільки гроші, ви повинні встати і піти». Мене так само цікавить бізнес, мені цікаво. І на даному етапі я не уявляю своє життя без нього.
У 2012-му році вам довелося уявити, що таке життя без бізнесу. У компанії були обшуки, і Владислав розповідав, що якось ви сиділи на кухні і зрозуміли: бізнес – це не життя, в гіршому випадку можна все покинути.
Це були важкі часи. Я пам'ятаю ту ніч, коли ми сиділи на кухні і обговорювали те, що відбувається. Ми тоді, скажімо так, трохи втомилися. Я і Владислав прийняли рішення сказати податківцям: «Все, забирайте». Ми знали, що все одно залишимося разом, – і далі нехай буде, як буде. Це був важкий час і я сподіваюся, що таке більше ніколи не повернеться до нашої країни.
Владислав розповідав, що правоохоронці навіть наводили на вас пістолет у ході обшуків.
Це дійсно було. І потрапило на камери. Після розмови зі співробітником правоохоронних органів я розвернулася і пішла у бік виходу. За спиною почула звук затвора. Але вирішила не обертатися і пішла далі. Це потрапило на відеозапис – на мене дійсно навели зброю.
Напевно, в мені побачили якусь загрозу. Хоча ніякої загрози я тоді не випромінювала. У той момент довелося зробити вигляд, що я нічого не чую, і піти далі.
А якби вам довелося покинути бізнес?
Можливо, було б щось інше. Важко уявити гіпотетичне майбутнє. Але коли ми прийняли це рішення, було важко. Сил думати про подальші події не було.
За ким у компанії останнє слово? За вами чи за Владиславом?
Звичайно ж, останнє слово за ним. Взагалі, останнє слово за ним. Питання «чому?» я собі ніколи не задавала. Я вважаю, що він краще знає, він розумніший.
Він описував, що у вас різні темпи прийняття рішень. Він любить посидіти, подумати. А ви – оперативніше.
Так, у нас велика різниця. Я дуже швидко приймаю рішення, він – дуже обдумано і виважено. Можливо, це пов'язано з тим, що у мене операційний бізнес, – він інший. Там немає можливості довго приймати рішення, їх потрібно приймати швидко. Владислав все-таки відповідає за стратегію, за маркетинг, там є можливість подумати, обміркувати все.
Але я не можу сказати, що теж не обмірковую все.
Що ви можете назвати своїм найвдалішим рішенням, а що – найбільш невдалим?
Вдале – це те, що гроші бізнесу – це гроші бізнесу. Ну і не дуже вдале рішення – це 2008 рік, покупка ось цієї чудової будівлі, яку теж я захотіла, тому що вона було більшою за те, що пропонувалося. І кредит у доларах.
Як би ви зараз назвали свою посаду?
У нас із Владиславом немає посад у компанії. Я як і раніше спілкуюся з усіма і розумію, які складнощі в якому відділі, що де можна поліпшити, що де потрібно змінити.
Ви більше делегуєте чи віддаєте перевагу контролю?
Я багато чого вчуся і багато навчилася делегувати. Раніше, на жаль, це давалося з великими труднощами. Зараз поруч є люди, яким можна довіряти. Але я не вмію не контролювати. На щастя, навчилася це робити тихо, і не заважаючи людям. Все-таки делегування потрібно, щоб дійсно дати людині свободу дій, а не стояти над його головою.
Уміння делегувати прийшло свідомо чи саме по собі у міру появи надійних людей навколо?
Все разом. У якийсь момент я фізично перестала встигати відпрацьовувати на всіх фронтах бізнесу. Виявилося, що якщо не делегувати, моя справа починає серйозно страждати. Але ж моя задача – дати проєкту життя, а не гальмувати його. Звідси і прийшло розуміння, що пора більше делегувати.
Ви самі ніколи не хотіли піти з бізнесу, відпочити, присвятити себе дітям?
Я знаходжу час, в тому числі і на дітей. Але, напевно, якщо я буду тільки з ними, діти мене з часом відправлять на роботу. У мене багато енергії і є, куди її прикласти.
Як ви гадаєте, ваша енергійність допомагає Rozetka рухатися швидше? Наприклад, за яку кількість часу ви відкрили перший офлайн-центр на проспекті Бандери?
Точку на Бандери ми зробили за півтора місяці. У нас не було можливості витрачати на це пів року. Було потрібно швидко відкрити великий офлайн-магазин, і ми це зробили.
Напевно, якби в бізнесі я була присутня ситуативно, могла б назвати ще десятки прикладів швидких і вдалих рішень. Але для мене це – щоденне життя, з якого складно щось вибрати окремо. Бізнес – це безліч рішень із невідомим результатом.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.