Лариса Боден, засновниця Vandra Rugs /Анна Наконечна
Категорія
Компанії
Дата

Мандрівні килими. Як виробники коврів Vandra Rugs врятувались від окупації і перевезли підприємство за 1000 кілометрів

Лариса Боден, засновниця Vandra Rugs Фото Анна Наконечна

Українське ткацьке ательє Vandra Rugs, яке виготовляє килими для королівській родині Норвегії, переїхало з окупованої Каховки в прикарпатський Косів. Полегшити задачу допоміг людський фактор: лояльність клієнтів, та відданість працівників

Forbes запустив YouTube-проєкт «Країна героїв». Дивіться новий епізод про ХЕРСОН після окупації

На початку вересня 2022 року в маленькому прикарпатському містечку Косів побував надзвичайний і повноважний гість. Це був посол Швеції в Україні Тобіас Тиберг, який приїхав з візитом на невелике україно-шведське підприємство Vandra Rugs. Воно переїхало у Косів з окупованої Каховки. 

Vandra Rugs перекладається зі шведської як – «мандрівні килими». Компанія виготовляє ці вироби з шерсті та експортує їх в ЄС з 2007 року. Килими високоякісні – шерстяні або бавовняні вироби в Європі продаються по €400-500 за метр. Щомісячно компанія відвантажувала замовникам, в середньому 500 кв. м. килимів. 

Засновниця Vandra Rugs — українська підприємиця Лариса Боден. Ще дві співвласниці – громадянки Швеції Сіа Аттлінг та Марія Вадденберг Улссон.

Оборот компанії у 2021 році склав 15 млн грн. На підприємстві в Каховці працювало близько 30 людей. До війни килими з Каховки купували готелі, банки, страхові компанії з Швеції, Швейцарії, Німеччини та інших країн ЄС. Один з особливих клієнтів – кронпринцеса Норвегії Метте-Маріт.

Лариса Боден особливо пишається цією співпрацею. І не тільки через високий статус покупців, а й тому, що під час окупації Херсонської області – норвежська принцеса прийняла у себе в будинку трьох ткалей з Каховки з родинами. Це приклад – неабиякої людяності та, звісно, лояльності Vandra Rugs. 

Саме лояльність клієнтів – один із факторів, що допоміг Vandra Rugs заново запустили виробництво килимів на Прикарпатті. Приміром, її покупці навіть під час війни не побоялися не просто зробити замовлення на килими, а й передплатити їх завчасно. Отримані €19 000 передплати Боден інвестувала у великий семиметровий верстат. На ньому можна буде виробляти незвичайні за розміром килими, ширина яких шість метрів. 

Однак, справа не тільки в лояльних клієнтах. Завдяки самовідданості працівників, з Каховки вдалося вивезти дорогі деталі та частину сировини. Без них запуск в Косові «Мандрівних килимів» обійшовся би набагато дорожче.

Лариса Боден, засновниця Vandra Rugs /Анна Наконечна

Лариса Боден, засновниця Vandra Rugs Фото Анна Наконечна

Звідки взялися лояльні клієнти

Вранці, 24-го лютого, з Каховки мав виїхати великий вантаж килимів Vandra Rugs. Усього на суму – €27 000-30 000. Проте, тоді водій відмовився їхати. Тим паче, в Каховку російські війська увійшли в перший день війни і окупували місто. Вивезти вантаж виявилося неможливо. Його ховали від мародерів у домівка працівників. Один з працівників, ризикуючи власним життям, пізніше зміг вивезти килими та частину обладнання з Каховки.

У місті компанія Боден, яка працює з 2007 року – добре відома. Зайнялася цим бізнесом енергійна та підприємлива Лариса майже випадково. Вона тоді працювала маркетинг-директором компанії «Чумак», одним з засновників якої був її чоловік Йохан. На сімейному святі в Швеції, звідки він родом, Лариса познайомилася з двома підприємицями. Ті хотіли виготовляти коври і продавати їх на скандинавському ринку. Боден вирішила долучитись. На боці України зіграла недорога робоча сила та підприємницька завзятість Лариси, яка до того навіть не уявляла, що це за бізнес. 

Освоїла швидко. Спочатку виробництво виглядало так: два верстати, на яких коври ткали пʼять ткаль, які пройшли пʼятимісячне навчання у Швеції. На зовнішньому ринку коври, які ткались в Україні просували партнери, вони зустрічалися з дизайнерами та архітекторами, їздили на виставки. Іноді, щоб увійти в ринок розкоші їм доводилося вести перемовини по два-три роки. Боден розвивала виробництво. Її завдання було – зробити європейську якість. Приміром, для того, щоб продавати свої вироби готелям, банкам та іншим компаніям, у виробництві використовують лише вовну, яка має сертифікат комерційного використання. Тобто, таку яка пройшла спеціальне тестування на міцність. 

Швидкість – одна із конкурентних переваг, яку Vandra Rugs втратила під час війни. До неї крафтове ательє приймало замовлення на Різдво навіть за 20 днів до нього. «Ми по 24 години в добу працювали, щоб килим 22 грудня був в Лондоні, чи в Парижі, і щоб на Різдво його поклали під святковий стіл», – каже Боден. Ще одна перевага – гнучкість. «Можна використовувати кольори, які потрібні в інтерʼєрі, – пояснює дизайнер та декоратор Юрій Зименко, який випустив 2019-му з Vandra Rugs спільну колекцію коврів. – Або змінювати чи коригувати технічні можливості по дизайну». 

В 2021-му Vandra Rugs зіткала майже 5 000 кв.м. коврів. Одна з причин – збільшення потужностей. У листопаді минулого року на підприємстві у Каховці зʼявився додатковий верстат. «Ми почали робити більш складні та дорожчі килими, – каже Боден. – У нас були великі плани на цей рік: встановити ще додаткові верстати та додати техніку ткання коврів – тафтінг».

Чому саме Косів

Після початку повномасштабного вторгнення РФ виробництво килимів зупинилося лише на тиждень. «Ми не знали працювати чи ні, бо війна почалася дуже швидко, – пригадує Боден. – І тоді дівчата сказали, що будуть виходити, бо це краще ніж сидіти вдома і лякатися». Згодом 11 ткаль з дітьми евакуювали до Норвегії, Швеції та Польщі. Ще сім працівниць досі залишаються в окупованому місті. 

Поїхати з Каховки Боден стимулювала відповідальність перед покупцями. «Ми розуміли, що клієнти чекають на килими, вони зробили передплату, – каже Боден. – Але ні завести, ні вивести матеріали ми не могли». Щоб знайти місце для нового виробництва співвласниця «Мандрівних коврів» вирушила у турне по 12 містах. Розповідає, що, приміром у Вінниці, де дуже хотіли залучити підприємство, їй запропонували цех на території місцевого технікуму та гуртожиток для працівників. Проте, у виробничому приміщенні треба було робити ремонт.

Зупинились на Косові. Там місцева влада максимально пішла назустріч підприємиці з Херсонської області. Мер міста Юрій Плосконос зустрівся з Ларисою у неділю – це для заходу України, щось небувале, – посміхається Боден. «І у них був не лише комерційний підхід, а людей, які готові були допомогти», – згадує вона. Vandra Rugs запропонували двоповерхове приміщення: перший поверх відремонтований, другий підприємство мало привести до ладу самостійно. І пообіцяли будь-яку допомогу. Зрештою, каже Боден, всі необхідні адміністративні дозволи компанії оформлювали дуже швидко. 

Мер Плосконос пояснює, що в Косові мало середнього бізнесу і підприємств, тому кожне для них – важливе. Це – податки та додаткові робочі місця. Для прикладу, Vandra Rugs вже найняла 12 місцевих ткалей. Щоб прискорити залучення нових підприємств, місто створило реєстри вільних комунальних і приватних приміщень. 

Такий підхід дозволив ще в березні залучити ще одну компанію – київську «Бі ЕС ай Україна». Вона – ремонтує акумулятори. В на початку весни «Бі ЕС ай Україна» релокувався в Косів. Основною причиною вибору нового місця, стало те, що влада міста швидше за інших надала всю необхідну інформацію. 

В цілому Івано-Франківську область переїхало девять текстильних підприємств, які евакуювали бізнес з Харкова, Полтави та Києва, підрахували в Мінекономіки.

Ще однією причиною переїзду у Косів для Лариси Боден стало те, що тут знаходиться інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, де навчають традиційному ткацтву.

У Косів з Vandra Rugs переїхало пʼять ткаль з Каховки. Щоб знайти швидко нових працівників, ткацьке ательє запросило на співбесіду 30-40 співробітників інституту. Але виявилося, що в інституті навчають ткати лише традиційні килими на несучасних верстатах.

Щоб швидко набрати команду, на роботу вирішили брати навіть тих, хто ніколи не ткав коври. Це були перекарі, кухарі, продавці на базарі і навіть ті, хто їздив на заробітки до Польщі. Таким чином, у команду дібрали 12 працівниць, яких самостійно вчать ткати коври. Проте Боден все ж таки планує запустити спільну програму навчання спеціалістів в інституті на сучасних верстатах. 

Крім того, Косів здається працівникам Vandra Rugs безпечним місцем. «Тут один світлофор і немає стратегічних обʼєктів, – каже Боден. – І далеко від кордону з РФ».

Релоковане ательє. /Анна Наконечна

Релоковане ательє. Фото Анна Наконечна

Нові місцеві ткалі Наталя Андрук і Яна Томащук. /Анна Наконечна

Нові місцеві ткалі Наталя Андрук і Яна Томащук. Фото Анна Наконечна

В роботі дизанерський килим POMPOM від шведської дизайнерки Eva Schildt. /Анна Наконечна

В роботі дизанерський килим POMPOM від шведської дизайнерки Eva Schildt. Фото Анна Наконечна

Нова місцева ткаля Олена Ларина. /Анна Наконечна

Нова місцева ткаля Олена Ларина. Фото Анна Наконечна

Релокована ткаля Юлія Зубок. /Анна Наконечна

Релокована ткаля Юлія Зубок. Фото Анна Наконечна

В роботі бавовняний килим Country. /Анна Наконечна

В роботі бавовняний килим Country. Фото Анна Наконечна

Олександр Масловський - підрядник який вивіз устаткування. /Анна Наконечна

Олександр Масловський - підрядник який вивіз устаткування. Фото Анна Наконечна

Нова місцева ткаля Діана Слава - протягування сольви. /Анна Наконечна

Нова місцева ткаля Діана Слава - протягування сольви. Фото Анна Наконечна

Підготовка верстату - протягування сольви. /Анна Наконечна

Підготовка верстату - протягування сольви. Фото Анна Наконечна

Релокована ткаля Людмила Атаманенко. /Анна Наконечна

Релокована ткаля Людмила Атаманенко. Фото Анна Наконечна

Релоковане ательє. /Анна Наконечна

Релоковане ательє. Фото Анна Наконечна

В роботі вовняний килим Chelsea. /Анна Наконечна

В роботі вовняний килим Chelsea. Фото Анна Наконечна

Релокована ткаля Людмила Атаманенко. /Анна Наконечна

Релокована ткаля Людмила Атаманенко. Фото Анна Наконечна

Попередній слайд
Наступний слайд

Як перевозили обладнання

Найскладнішим виявилося перевезти виробництво. Девʼять верстатів та килими у десятитонній вантажівці їхали до Косова майже два тижні і перетнули 15 блокпостів. Їх вивозив інженер, який давно надавав підприємству Боден технічні послуги. «Ми найняли його, щоб він розібрав основні верстати, ми не могли взяти все», – каже Боден. У Каховці залишилося три верстати та 70% вовни та інших запасів. Щоб вивезти їх, Боден шукає перевізників, які продають місця у своїх машинах. Вони беруть $2,5 за один кілограм вивезеного матеріалу. Боден каже, що знайти автівку, яка вивезе 200 кг вовни, неймовірна удача. Тому компанія забирає не все, що має, а тільки те, що потрібно під конкретне замовлення. Те, чого не вистачає дозамовляють у постачальників.

У Косів Vandra Rugs переїхало 10 червня. У перші дні зібрали три верстати, а коври, які 24 лютого не виїхали з Каховки, відправили до ЄС. На новому місці підприємство запустилось за десять днів. І вже у липні експортувало 150 кв.м. коврів. 

Втім, коври тчуть повільніше, ніж у Каховці. У Косові щомісяця випускають близько 250 кв. м. коврів, бо більшість працівниць опановують ткацтво. Це на половину менше місячної довоєнної норми. «Замовлень багато, але ми не можемо їх виконувати, мої потужності по людях менші», – пояснює Боден. Вона каже, що працівниці у Каховці ткали 30-40 кв. м. у місяць, а новенькі дівчата – 10-15 кв м. Це означає, що килими тчуть на три-чотири місяці довше. Приміром, замовлення виконують за 200 днів замість 69-ти. «Ми отримали замовлення літом, які потрібно було відправити в серпні чи вересні, але тільки починаємо над ними роботу», – наводить приклад Боден, яка зараз приймає замовлення на лютий. 

Щоб відправити вовняні зразки різних кольорів замовникам, їх вкладають у великі партії коврів, які раз на два тижні експортують в ЄС. До 24 лютого європейські замовники отримували їх за пʼять днів.

Лариса Боден, засновниця Vandra Rugs. /Анна Наконечна

Лариса Боден, засновниця Vandra Rugs. Фото Анна Наконечна

Плани на майбутнє

В кінці липня 2022-го Vandra Rugs подала грантову до агентства США з міжнародного розвитку (USAID), щоб залучити 1,2 млн грн на придбання додаткового верстату та дизель-генератора, розповідає Боден. У її ткацького ательє кілька разів виникали проблеми з електроенергією в Косові через, що повністю зупинялося виробництво коврів. Одного разу така проблема ледве не зірвало урочисту подію одного із замовників. Тоді дедлайни змішували, але килим потрібно було терміново виготовити. «Світло для нас принципово важливе, – каже Боден. – І опалення, яке міська рада буде підключати, також повʼязане з ним». Крім того, якщо вийде закупити верстати за грантові гроші, може найняти ще мінімум чотирьох або навіть і шістьох працівників. 

Грантова підтримка – шанс для невеликого підприємства Боден залучити фінансування на поновлення потужностей. «Коли ми робимо інвестиції в нові верстати і переїзд, це дуже складно, тому що отримати банківські кредити неймовірно важко, – каже Боден. – І це великі проценти [за кредитами. – Forbes], я не можу на це піти.» У серпні 2022-му, за даними НБУ, процентна ставка досягли 16,3% проти 8,9% у серпні минулого року. До того ж під час війни банки майже не кредитують бізнес. Єдина можливість залучення коштів у фінустанов коштів – держпрограма «5-7-9», але вона націлена у військовий час на кредитування стратегічних бізнесів.

Крім USAID Боден подала ще дві заявки на грантові програми в Україні на купівлю обладнання, з яких одну вже відхилили. Проте Лариса не засмучується. Найскладнішу справу вона вже виконала: вивезла компанію з російської окупації.

Матеріали по темі
Новий випуск Forbes Ukraine

Новий випуск Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні