Стрімке зростання цін на газ змусило багатьох говорити про те, що, можливо, Україні не потрібні ринкові відносини у цій сфері. Чи дійсно це так
Основне загострення пристрастей і критики викликає споживання газу для потреб населення (понад половина від усього споживання газу в Україні, враховуючи газ для централізованого опалення). Водночас ринок газу для бізнесу функціонує останні шість років і особливих нарікань не викликає. Навпаки, розвивається біржова торгівля на UEEX, з'являються глобальні трейдери, як у покупців, так і у продавців виникають усе нові можливості.
Що взагалі таке ринок газу, що з ним зараз відбувається в Україні? І чого чекати?
Як функціонує ринок газу для населення
Доступ до загальної газотранспортної та газорозподільної інфраструктури є у кожного постачальника, який отримав ліцензію у регулятора і зареєстрований оператором ринку. Це зроблено для того, щоб не прив'язувати споживачів до конкретного постачальника, мати ринкові відносини і конкурентне середовище.
Перевага ринкових відносин полягає у тому, що постачальники конкурують не лише ціною, але і сервісом та іншими «фішками» – це мобільні додатки, різні тарифні плани, знижки/бонуси (і т. д., загалом як у операторів мобільного зв'язку). Водночас кожен споживач може вибрати саме те, що йому більше підходить, – наприклад, хтось може платити більше, але мати більш наворочений додаток, страховку, безкоштовне обслуговування котла тощо.
Однак частина відносин все-таки регулюються, адже це питання безпеки енергетичної системи.
Чи може споживач залишитися без газу в умовах ринкових відносин? Тільки якщо він систематично не сплачує за газ, якщо не виконуються технічні вимоги (за цим має слідкувати оператор газорозподільних мереж) і якщо взагалі немає газу в системі. Навіть якщо поточний постачальник збанкрутує, для безперебійності поставок існує Постачальник Останньої Надії, який повинен тимчасово забезпечити поставку газу споживачеві, поки той не знайде нового постачальника.
Чи є конкуренція на ринку газу для населення в Україні
Наразі Україна тільки формально відкрила ринок газу для населення. Насправді ми ще не можемо говорити про повноцінні ринкові відносини. З'явилися деякі ринкові механізми, наприклад, можливість обрати або змінити постачальника, але всіх передумов для нормальної конкуренції ще немає.
Головні гравці з постачання газу населенню – НАК «Нафтогаз» і РГК. Вони запропонували дуже вигідні річні тарифи по 8 грн за м3 (водночас ціни на оптовому ринку вже пробили 30 грн за м3), з якими не можуть конкурувати інші постачальники. Така цінова пропозиція стала можлива завдяки доступу до газу, видобутому державною «Укргазвидобування». Тобто держава, хоч вже і не в межах ПСО, на цей опалювальний сезон продовжує стримувати ціну газу для населення неринковими механізмами.
Таке субсидування – не найоптимальніше з точки зору квазіфіскальних витрат, бо вигоду отримують усі (і бідні, і багаті, які могли б платити ринкову ціну). Газ, якого бракує, імпортується через структури НАК «Нафтогаз»; для закупівлі потрібні гроші, та їх часто доводиться брати в кредит, а потім платити відсотки. Іншими словами, економічно більш вигідним для країни було б надання адресних субсидій (якщо припустити, що хоча б 50% населення можуть платити ринкові ціни, то держава могла б економити десятки мільярдів гривень).
Крім того, більш низькі ціни зменшують стимули до енергоефективності тоді, коли саме енергоефективність є довгостроковим засобом для зниження споживання, менших рахунків за опалення і зниження викидів.
Що нас чекає у цьому опалювальному сезоні
Найгіршим варіантом для функціонування ринку газу в короткостроковій перспективі могла б стати його «фізична» нестача у газотранспортній системі. Але хоча на сьогодні запаси у підземних сховищах і набагато менші, ніж у попередні роки, їх повинно бути досить, щоб пройти опалювальний сезон без кризових ситуацій (якщо не буде екстремально холодної зими). Крім того, уряд спільно з держкомпаніями має розробити покроковий план на випадок екстреної ситуації.
Ціновий шок буде знятий першочергово за рахунок держкомпаній і бюджетів різних рівнів. Тобто багато побутових споживачів можуть взагалі не дізнатися про якісь «безпрецедентні цінові стрибки» на енергоресурси. Але у середньостроковій перспективі поточна система не є оптимальною, тому що у кінцевому підсумку за все платить населення (навіть якщо не зі свого сімейного бюджету).
Що робить Євросоюз
Євросоюз визначив короткострокові й середньострокові заходи для боротьби зі стрімким зростанням цін на енергетичних ринках та захисту населення і бізнесу. Зауважимо, що всі вони близькі до ринкових методів (не повинні обмежувати конкуренцію).
Короткострокові заходи:
· надання екстреної підтримки доходів для малозабезпечених споживачів енергії, наприклад, за допомогою ваучерів або часткової оплати рахунків;
· дозвіл тимчасового відстрочення оплати рахунків;
· забезпечення тимчасового цільового зниження податкових ставок для вразливих домогосподарств;
· надання допомоги компаніям або галузям відповідно до правил державної допомоги ЄС;
· сприяння більш широкому доступу до угод щодо покупки відновлюваної енергії.
Середньострокові методи:
· збільшення інвестицій у поновлювані джерела енергії, реконструкцію та енергоефективність;
· можливий перегляд правил безпеки поставок, щоб забезпечити більш ефективне використання і функціонування газових сховищ в Європі;
· вивчення потенційних вигод від добровільних спільних закупівель запасів газу державами-членами;
· створення нових транскордонних регіональних груп газового ризику для аналізу ризиків і консультування держав-членів щодо розробки їхніх національних планів превентивних і надзвичайних дій;
· підвищення ролі споживачів на ринку енергії, даючи їм можливість обирати і змінювати постачальників, виробляти власну електроенергію і приєднуватися до енергетичних співтовариств.
Що робити нам
Потрібно розуміти, що відкритий ринок газу передбачає інші форми гарантії наявності (поставок) газу. Простих короткострокових рішень немає, потрібно платити ринкову ціну. Водночас стратегічно необхідно думати про стабільність усієї енергосистеми.
Ймовірно, Україна продовжить інтегруватися в європейські енергоринки, тому їй слід:
· продовжити поступове введення ринкових відносин для населення. Але перед цим потрібно знизити вплив монополістів на ринок. Тоді вводити ринкові відносини стане набагато простіше і швидше;
· розвивати біржову торгівлю газом;
· стимулювати власний видобуток газу;
· продумати своєчасні і економічно вигідні для країни важелі екстреного реагування, які забезпечать стабільність поставок, а також знімуть соціальну напругу;
· більше інвестувати і стимулювати енергоефективність, інакше цінові коливання і перебої з поставками будуть тримати країну в заручниках;
· розвивати альтернативні джерела енергії.
Все це можливо за наявності політичної волі і фінансових ресурсів, тому оплата за енергоносії повинна здійснюватися на ринкових принципах, а вразливі споживачі отримувати адресні субсидії.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
