Батьки учнів київської і тернопільської шкіл ThinkGlobal не знають, що таке Viber-чат для обговорення шкільних питань. Вони спілкуються з учителями через онлайн-платформу ClassTag, де є месенджер, календар подій і доступ до сервісу для домашніх завдань Google Classroom. Придумала додаток уродженка Харкова Влада Лоткіна, 37, коли її донька Софія пішла в перший клас у Нью-Йорку.
Лоткіній було 22, коли вона вступила на MBA у Вортонську школу бізнесу. І хоча вона була наймолодшою на потоці – однокурсники були старші на п’ять-сім років – у неї вже був досвід підприємництва. Паралельно з навчанням на економфаці Харківського університету Влада допомагала батькові, який імпортував дизайнерські меблі та побутову техніку з Європи.
Влада не планувала залишатися у Штатах, але склалося інакше. Школа відрядила її стажуватися в московський офіс Boston Consulting Group, де Лоткіна вела українських клієнтів. Після закінчення Вортона їй запропонували обирати, у якому офісі BСG їй хотілося б працювати – лондонському чи нью-йоркському. Вона обрала Америку.
«У великих консалтингових компаніях стандартна кар’єрна драбина, якою неможливо піднятися швидко»,– говорить Лоткіна. 2010 року вона охоче відгукнулася на пропозицію однокурсника з Вортона попрацювати в реальному бізнесі. Так вона опинилася в корпорації ЕМС – виробника систем зберігання даних, де за вісім років доросла до керівника команди з 40 осіб. 2016-го компанію купила Dell, яка оцінила об’єкт поглинання у $67 млрд.
Майже рівночасно з цією угодою Лоткіна запустила свій проєкт – диджитал-платформу ClassTag для комунікації між учителями й батьками. Ось як це було.
На батьківських зборах у нью-йоркській школі Лоткіна познайомилася із Джейсоном Олімом, серійним підприємцем і засновником CDnow – легендарного онлайн-ритейлера другої половини 1990-х. Під час IPO 1998-го компанію оцінили в $1 млрд, але після краху доткомів у неї скінчився кеш і її продали за «якихось» $117 млн.
Інфографіка Леонід Лукашенко
Батьки першокласників зіткнулися з характерною для американських шкіл проблемою. Вчителі зобов’язані спілкуватися з батьками, але спосіб вибирають самі. Хтось пише в месенджери, хтось обирає пошту. У підсумку – плутанина із десятків повідомлень у різних каналах.
«Я подумала: якщо такий безлад у хорошій приватній школі в Нью-Йорку, то що діється в провінції?» – розповідає Лоткіна. Влада провела анкетування серед батьків учнів навколишніх шкіл і з’ясувала, що жоден додаток для позашкільної комунікації не забезпечує всіх потрібних функцій. Так народилася ідея платформи, яка впорядкує спілкування між учителями й батьками.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Бета-версію додатка Олім розробив сам. Почали з найпростішого: дали батькам можливість записуватися на шкільні заходи. Потім додали месенджер й інтеграцію з поштою. Через рекрутерів Олім найняв чотирьох розробників у Києві та Харкові.
«Завдання було звести всі можливі канали комунікації в один, зробити такий собі «шкільний Facebook»,– каже Влада. На запуск та просування версії з мінімально необхідним функціоналом засновники витратили кілька сотень тисяч доларів. Контрольну частку в проєкті отримала Лоткіна. Нині розробку і дизайн забезпечують українці, а решта команди, зокрема продажі та маркетинг, працює в Америці. Загалом у стартапі 50 осіб.
Перших фахівців із продажу ClassTag найняли кілька місяців тому, до цього Лоткіна, яка залишила EMC 2018-го, просувала платформу самотужки. Домовлятися зі шкільними округами, у яких панує бюрократія, складно і довго. Підприємниця застосувала давню маркетингову тактику – сарафанне радіо. «Ми йшли безпосередньо до вчителів, пропонували їм тестувати продукт, а далі користувач уже сам приєднував колег і батьків,– каже Лоткіна.– Згодом почали долучатися й директори шкіл».
Інфографіка Леонід Лукашенко
Спілкування з учителями допомогло Лоткіній краще зрозуміти, у якому напрямі розвивати проєкт. Три головні скарги педагогів: байдужість батьків, технічні складності та мовний бар’єр. Засновники ClassTag розв’язали дві проблеми з трьох – зробили простий інтерфейс і вбудували перекладач, що підтримує 55 мов.
Безкоштовний і зручний сервіс швидко набирав аудиторію: за два роки до платформи приєдналися вчителі з 25 000 американських шкіл. Загальна кількість користувачів, серед них і батьків, сягнула 2 млн.
Монетизувались завдяки рекламі. На ClassTag з’явилися оголошення від HP і Amazon, H&M і виробника спорттоварів Wilson. У міру зростання аудиторії і рекламних доходів на видноколі з’явилися інвестори. Перший раунд у $3 млн залучили в грудні 2018 року – від фондів Newark Venture Partners, Trail Mix Ventures і One Way Ventures. Останній фонд проінвестував у першому раунді $200 000, а потім іще $250 000.
Це єдиний випадок, коли One Way Ventures збільшила чек у другій інвестиції, говорить керівний партнер Семен Дукач. Що підкупило інвестора? Конкурентна бізнес-модель і особисті якості засновниці. «Ми неохоче вкладаємо в компанії, які заробляють на рекламі, але залученість Влади, її стратегічне бачення й підхід до бізнесу нас переконали»,– пояснює венчурний капіталіст.
У червні 2020-го друга група інвесторів вклала в ClassTag ще $5 млн. «ClassTag розробив масштабоване інноваційне рішення в індустрії, де наразі більше розмов про інновації, ніж реальних успіхів»,– каже Ігор Шойфет, партнер фонду TMT Investments, який проінвестував у ClassTag $400 000.
Портал Dealroom оцінює ClassTag у $20–30 млн.
•••
Перша хвиля інвестицій в EdTech прокотилася в США ще в середині 2000-х. В індустрію влили багато грошей, але більшість інвесторів прогоріли, зазначає Лоткіна. Стартап Kno, який випускає електронні підручники та планшети для них, у 2009-му залучив приблизно $100 млн. За чотири роки його купив Intel за $15 млн. Засновникам не вдалося залучити аудиторію, і продажі були практично нульовими. «Ми не вгадали з продуктом і просуванням»,– пояснював фаундер Kno Джаред Драйздейл.
Інфографіка Леонід Лукашенко
Освітня сфера виходить у диджитал однією з останніх – надто вже вона забюрократизована. До того ж шкільні бюджети не мають змоги багато витрачати на нові продукти. За даними Департаменту освіти США, середньостатистичний американський учитель і так віддає на канцелярію та навчальні матеріали $500 на рік із власної кишені. На купівлю диджитал-рішень грошей не залишається. Тому аж до кінця 2010-х років ставлення інвесторів до цього напряму було досить прохолодним.
Зворотна тенденція стала помітною останніми двома роками, каже Лоткіна. «Ще до пандемії було зрозуміло, що інвестори повертаються в EdTech, адже галузей, не порушених диджиталом, залишається дедалі менше і освіта – одна з них»,– говорить вона. Лідер американського ринку – онлайн-платформа ClassDojo – залучила 2019 року $35 млн інвестицій.
Через пандемію COVID-2019 половина школярів продовжить навчатися онлайн і після початку навчального року, прогнозує стартап Burbio, що відслідковує розклад американських шкіл. Освітнім стартапам це лише на руку.
Донедавна ClassTag пропонувала тільки безкоштовну версію платформи. На початку 2020 року компанія розробила enterprise-версію, на яку вже підписалися 15 шкіл. Ціни демократичні – $4 за учня на рік.
Влада Лоткіна створила сервіс, що допомагає американським учителям і батькам учнів ефективніше спілкуватися між собою
Приблизно 75% учителів перейшли на ClassTag від конкурентів, розповідає Лоткіна. Додатків з подібним функціоналом у США орієнтовно 50 – це і локальні рішення, розроблені в конкретних школах, і лідер ринку ClassDojo, якою користується кожна шоста американська сім’я з дітьми шкільного віку. Але там фокус робиться на контролюванні поведінки і успішності в класах. До реалій соціального дистанціювання платформа не адаптована. ClassTag більше уваги приділяє онлайну – інтегруються з Google Classroom й іншими продуктами Google.
Ця гнучкість і допомогла на карантині. Сім’ї можуть взяти ноутбуки, Wi-Fi-точки, отримати доступ до Google Classroom і ClassTag – і дитина повністю готова до навчання онлайн, каже Лоткіна. Так готують учнів до нового навчального року дві школи в місті О’Феллон, штат Міссурі. У вересні їх не відкриють для відвідування.
Стартап Лоткіної й Оліма відстає від ClassDojo за кількістю користувачів і залучених коштів, але зростає швидше за конкурентів, констатує Дукач з One Way Ventures. Успіх він пояснює не лише технічними нюансами. «Ми у фонді віримо, що найсильніші засновники – ті, що живуть на перехрестях культур. Вони здатні зробити неможливе»,– каже Дукач.
Для Лоткіної головна перевага США перед Україною – доступ до венчурних грошей та експертизи. Для стартапів, які можуть роками відвойовувати місце під сонцем, працюючи без прибутку, це питання життя і смерті. «В Україні складно знайти інвесторів на ранній стадії,– пояснювала Лоткіна в інтерв’ю One Way Ventures.– До того ж там забагато корупції і непрозоре законодавство».
Звичайно, їй інвестиції теж не дісталися просто так. «Підняти капітал складно навіть американському чоловікові, а я робила це як українська жінка»,– говорила вона. Що ж, у неї виходить.
Опубліковано в третьому номері журналу Forbes (вересень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
