Ілюстрація Shutterstock / Анна Наконечна
Категорія
Картина дня
Дата

Не лише SpaceX. У світі понад 150 стартапів розробляють ракети. Як українські інженери допомагають їм дістатися орбіти

Ілюстрація Shutterstock / Анна Наконечна

20 років тому ключі від космосу були у наддержав. Тепер достатньо підприємця та сотні мільйон

Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!

За 30 секунд після старту Falcon 1 з камери на ракеті можна було роздивитися тропічний острівець посеред бірюзової води. 28 вересня 2008 року вона стала першою рідинною ракетою, яка була розроблена на приватні гроші і досягла орбіти. На це знадобилося чотири спроби і $100 млн Ілона Маска.

Той політ змінив ставлення до ракетних стартапів. «Кожен виробник комплектовання хоче працювати з нами, бо ми можемо бути наступною SpaceX», – говорить Макс Хаот, 44, засновник стартапу Launcher.

У стартапі працює близько 40 осіб, 15 із них – у Дніпрі. Головний дизайнер Launcher Ігор Нікіщенко 31 рік працював у конструкторському бюро «Південне». В українського підприємства стартап ліцензував технології маневрового двигуна другого ступеня «Зеніту»– РД‑8, турбо‑ та кисневого насоса. Навіть із таким доробком Хаот вважає, що на розробку маршового двигуна потрібно п’ять, а орбітальної ракети – 10 років.

SpaceX знадобилося шість років, аби дістатися орбіти. У RocketLab це зайняло 10, у Virgin Orbit – 14 років. 20 листопада 2021 року з четвертої спроби орбіти досягла американська Astra – один з конкурентів Launcher. Формально, їй вдалося встановити рекорд – п’ять років і один місяць з моменту заснування компанії в 2016 році. Проте команда працювала разом з 2005, в тому числі розробляючи електронасос для майбутньої ракети Astra. Тож реальний строк — ближе до 15 років.

З 2012‑го по жовтень 2021 року 93 компанії, які розробляють легкі ракети, отримали $6,1 млрд, свідчать дані Space Capital. Аналітики Deutsche Bank прогнозують, що ринок пускових послуг зросте з $8 млрд у 2021‑му до $38 млрд до 2030 року. Сегмент легких носіїв із корисним вантажем до 1,5 т– з $300 млн до $3,2 млрд.

Ракети – ключ до значно більшого ринку. Космічна економіка, яка включає також супутникові послуги, наземне обладнання і виробництво супутників, за прогнозом Morgan Stanley зросте до 2040 року до $1 трлн.

Інвестбанкіри люблять перебільшувати, вважає партнерка Future Ventures Маріанна Саєнко. Її фонд інвестував у SpaceX на ранній стадії і більше не вкладався у космос, хоч і отримав пітчі від понад 100 ракетних стартапів. «На цьому ринку повно компаній, які повторюють ту саму бізнес-ідею», – каже вона.

Засновник Launcher Хаот не вірить аналітикам. Два попередні стартапи він продав Vimeo та Logitech і більше покладається на підприємницьке чуття. Воно вказує на два індикатори. Перший: за 15 років супутники зменшились із тонн до кілограмів і коштують сотні не мільйонів, а тисяч доларів. Другий: змінилися потреби в даних із космосу та можливості їхнього аналізу. «Це як початок інтернету, – каже підприємець. – Передбачити можливості на земній орбіті у 2030-х так само складно, як передбачати Uber у 1997-му».

З 2017 року на ринку пускових послуг домінує SpaceX. За кількістю пусків компанія сама конкурує з Росією і Китаєм, які запускають 11 різних ракет. У 2020 році Falcon 9 дісталася орбіти 25 разів, китайські РН – 33, а російські – 17.

Більш коректна метрика – маса корисного вантажу. На піку, наприкінці 1980-х, людство виводило на орбіту близько 600 т на рік. Останні 20 років – у середньому по 350 т. Але в 2020 році, крім комерційних замовлень, SpaceX вивела на орбіту 240 т інтернет-супутників Starlink. Завдяки цьому людство знову вийшло на 600 пікових тонн, каже директор із досліджень аналітичної компанії Eurospace Пʼєр Ліоне.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Стартапи уникають лобової конкуренції з Falcon 9, яка здатна доправити 16,8 т за $50 млн на низьку орбіту та посадити перший ступінь. Ця ракета призначена для багатотонних супутників. У 2021 році SpaceX запустила першу збірну місію зі 133 дрібними супутниками. Місце на такому польоті апарату вагою у сотню кілограмів обійдеться в $1 млн. Мінус – летиш із натовпом.

У логіці наземного транспорту Falcon 9 – автобус. Він дешево довезе до автовокзалу. До квартири доведеться діставатися самотужки. Легкі ракети на кшталт Rocket Lab чи Launcher – таксі. Платіть більше – Rocket Lab бере близько $7 млн за місце до 300 кг, зате їдете куди треба.

Україна непогано представлена на конкурентному ринку. Крім Launcher ще три компанії покладаються на наших інженерів. Найближче до орбіти американська Firefly, в яку Максим Поляков вклав $210 млн. 200 інженерів дніпровського офісу розробили для ракети Alpha турбонасосний агрегат. «Те, що зайняло б у нас два-три роки, українські інженери зробили за шість місяців», – розповідає СЕО Firefly Том Маркусик. Перший пуск Alpha у вересні 2021-го закінчився аварією. Друга спроба – у січні 2022-го.

Британська Skyrora, яку заснував колишній менеджер Полякова Володимир Левикін, планує вперше вийти на орбіту у 2022 році. За даними Pitchbook, стартап залучив $59,3 млн, включно із грантом від Європейського космічного агентства (€3 млн). Приблизно чверть із 80 співробітників Skyrora працюють у Дніпрі.

Зареєстрований у Британії стартап Orbit Boy заснували три колишні глави українського космічного агентства – Любомир Сабадош, Юрій Алексєєв та Володимир Усов. Він розробляє систему повітряного старту. Ракета, яка здатна виводити до 260 кг на низьку орбіту за $5 млн, стартує після викиду з літака. На відміну від Virgin Orbit Річарда Бренсона, українській ракеті не потрібен спеціальний авіалайнер. Підійдуть стандартні вантажні Іл-76, Ан-70 чи Boeing C-17. «Так легше масштабуватися», – пояснює Усов.

В Україні Orbit Boy має близько 25 інженерів. Більше поки що не потрібно, оскільки ракету вироблятимуть на «Південмаші». Стартап залучив $3 млн, яких має вистачити до тестового викиду інженерної моделі ракети влітку 2022 року. До перших комерційних пусків у 2024 році знадобиться $150 млн. Усов планує вийти на 24 старти на рік.

КБ «Південне» та «Південмаш» у кооперації з канадською Maritime Launch Services теж планують вийти на ринок пускових послуг. Їхній «Циклон-4М» за вантажопідйомністю ближче до мікроавтобуса – доправить близько 5 т на низьку орбіту за $45 млн. Запускатимуть ракету з нового космодрому в Канаді. Стартувати планували у 2020 році, але і ракета, і майданчик поки що не готові.

Двигун для першого ступеня «Циклону» готовий на 50%, стверджує голова космічного агентства Володимир Тафтай. У проєкті космічної програми на 2021–2025 роки закладено 1,1 млрд грн на розробку двигуна. На перший запуск CEO MLS Стів Матьє планує вийти у 2023-му, а 2025-го запустити вже пʼять ракет. Перший клієнт та підтримка космічних агентств двох країн уже є. Залишилося залучити близько $200 млн. Для цього MLS має намір вийти на канадську біржу.

Державам-замовникам проєкт дозволяє отримати доступ до орбіти. Багато країн хотіли б цього, але мало хто намагався з огляду на космічні витрати на створення ракет у 1980–1990-х. «Тепер зрозуміло, що з правильними підприємцями це можливо», – каже Макс Хаот. Справа за урядами.

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні