20 років тому ключі від космосу були у наддержав. Тепер достатньо підприємця та сотні мільйон
За 30 секунд після старту Falcon 1 з камери на ракеті можна було роздивитися тропічний острівець посеред бірюзової води. 28 вересня 2008 року вона стала першою рідинною ракетою, яка була розроблена на приватні гроші і досягла орбіти. На це знадобилося чотири спроби і $100 млн Ілона Маска.
Той політ змінив ставлення до ракетних стартапів. «Кожен виробник комплектовання хоче працювати з нами, бо ми можемо бути наступною SpaceX», – говорить Макс Хаот, 44, засновник стартапу Launcher.
У стартапі працює близько 40 осіб, 15 із них – у Дніпрі. Головний дизайнер Launcher Ігор Нікіщенко 31 рік працював у конструкторському бюро «Південне». В українського підприємства стартап ліцензував технології маневрового двигуна другого ступеня «Зеніту»– РД‑8, турбо‑ та кисневого насоса. Навіть із таким доробком Хаот вважає, що на розробку маршового двигуна потрібно п’ять, а орбітальної ракети – 10 років.
SpaceX знадобилося шість років, аби дістатися орбіти. У RocketLab це зайняло 10, у Virgin Orbit – 14 років. 20 листопада 2021 року з четвертої спроби орбіти досягла американська Astra – один з конкурентів Launcher. Формально, їй вдалося встановити рекорд – п’ять років і один місяць з моменту заснування компанії в 2016 році. Проте команда працювала разом з 2005, в тому числі розробляючи електронасос для майбутньої ракети Astra. Тож реальний строк — ближе до 15 років.
З 2012‑го по жовтень 2021 року 93 компанії, які розробляють легкі ракети, отримали $6,1 млрд, свідчать дані Space Capital. Аналітики Deutsche Bank прогнозують, що ринок пускових послуг зросте з $8 млрд у 2021‑му до $38 млрд до 2030 року. Сегмент легких носіїв із корисним вантажем до 1,5 т– з $300 млн до $3,2 млрд.
Ракети – ключ до значно більшого ринку. Космічна економіка, яка включає також супутникові послуги, наземне обладнання і виробництво супутників, за прогнозом Morgan Stanley зросте до 2040 року до $1 трлн.
Інвестбанкіри люблять перебільшувати, вважає партнерка Future Ventures Маріанна Саєнко. Її фонд інвестував у SpaceX на ранній стадії і більше не вкладався у космос, хоч і отримав пітчі від понад 100 ракетних стартапів. «На цьому ринку повно компаній, які повторюють ту саму бізнес-ідею», – каже вона.
Засновник Launcher Хаот не вірить аналітикам. Два попередні стартапи він продав Vimeo та Logitech і більше покладається на підприємницьке чуття. Воно вказує на два індикатори. Перший: за 15 років супутники зменшились із тонн до кілограмів і коштують сотні не мільйонів, а тисяч доларів. Другий: змінилися потреби в даних із космосу та можливості їхнього аналізу. «Це як початок інтернету, – каже підприємець. – Передбачити можливості на земній орбіті у 2030-х так само складно, як передбачати Uber у 1997-му».
З 2017 року на ринку пускових послуг домінує SpaceX. За кількістю пусків компанія сама конкурує з Росією і Китаєм, які запускають 11 різних ракет. У 2020 році Falcon 9 дісталася орбіти 25 разів, китайські РН – 33, а російські – 17.
Більш коректна метрика – маса корисного вантажу. На піку, наприкінці 1980-х, людство виводило на орбіту близько 600 т на рік. Останні 20 років – у середньому по 350 т. Але в 2020 році, крім комерційних замовлень, SpaceX вивела на орбіту 240 т інтернет-супутників Starlink. Завдяки цьому людство знову вийшло на 600 пікових тонн, каже директор із досліджень аналітичної компанії Eurospace Пʼєр Ліоне.
Інфографіка Леонід Лукашенко
Стартапи уникають лобової конкуренції з Falcon 9, яка здатна доправити 16,8 т за $50 млн на низьку орбіту та посадити перший ступінь. Ця ракета призначена для багатотонних супутників. У 2021 році SpaceX запустила першу збірну місію зі 133 дрібними супутниками. Місце на такому польоті апарату вагою у сотню кілограмів обійдеться в $1 млн. Мінус – летиш із натовпом.
У логіці наземного транспорту Falcon 9 – автобус. Він дешево довезе до автовокзалу. До квартири доведеться діставатися самотужки. Легкі ракети на кшталт Rocket Lab чи Launcher – таксі. Платіть більше – Rocket Lab бере близько $7 млн за місце до 300 кг, зате їдете куди треба.
Україна непогано представлена на конкурентному ринку. Крім Launcher ще три компанії покладаються на наших інженерів. Найближче до орбіти американська Firefly, в яку Максим Поляков вклав $210 млн. 200 інженерів дніпровського офісу розробили для ракети Alpha турбонасосний агрегат. «Те, що зайняло б у нас два-три роки, українські інженери зробили за шість місяців», – розповідає СЕО Firefly Том Маркусик. Перший пуск Alpha у вересні 2021-го закінчився аварією. Друга спроба – у січні 2022-го.
Британська Skyrora, яку заснував колишній менеджер Полякова Володимир Левикін, планує вперше вийти на орбіту у 2022 році. За даними Pitchbook, стартап залучив $59,3 млн, включно із грантом від Європейського космічного агентства (€3 млн). Приблизно чверть із 80 співробітників Skyrora працюють у Дніпрі.
Зареєстрований у Британії стартап Orbit Boy заснували три колишні глави українського космічного агентства – Любомир Сабадош, Юрій Алексєєв та Володимир Усов. Він розробляє систему повітряного старту. Ракета, яка здатна виводити до 260 кг на низьку орбіту за $5 млн, стартує після викиду з літака. На відміну від Virgin Orbit Річарда Бренсона, українській ракеті не потрібен спеціальний авіалайнер. Підійдуть стандартні вантажні Іл-76, Ан-70 чи Boeing C-17. «Так легше масштабуватися», – пояснює Усов.
В Україні Orbit Boy має близько 25 інженерів. Більше поки що не потрібно, оскільки ракету вироблятимуть на «Південмаші». Стартап залучив $3 млн, яких має вистачити до тестового викиду інженерної моделі ракети влітку 2022 року. До перших комерційних пусків у 2024 році знадобиться $150 млн. Усов планує вийти на 24 старти на рік.
КБ «Південне» та «Південмаш» у кооперації з канадською Maritime Launch Services теж планують вийти на ринок пускових послуг. Їхній «Циклон-4М» за вантажопідйомністю ближче до мікроавтобуса – доправить близько 5 т на низьку орбіту за $45 млн. Запускатимуть ракету з нового космодрому в Канаді. Стартувати планували у 2020 році, але і ракета, і майданчик поки що не готові.
Двигун для першого ступеня «Циклону» готовий на 50%, стверджує голова космічного агентства Володимир Тафтай. У проєкті космічної програми на 2021–2025 роки закладено 1,1 млрд грн на розробку двигуна. На перший запуск CEO MLS Стів Матьє планує вийти у 2023-му, а 2025-го запустити вже пʼять ракет. Перший клієнт та підтримка космічних агентств двох країн уже є. Залишилося залучити близько $200 млн. Для цього MLS має намір вийти на канадську біржу.
Державам-замовникам проєкт дозволяє отримати доступ до орбіти. Багато країн хотіли б цього, але мало хто намагався з огляду на космічні витрати на створення ракет у 1980–1990-х. «Тепер зрозуміло, що з правильними підприємцями це можливо», – каже Макс Хаот. Справа за урядами.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
