Уродженець Запоріжжя Максим Поляков будує космічну компанію у США. Але йшов до цього через онлайн-казино та дейтинг бізнес | Велика історія /Фото Олександр Чекменьов
Категорія
Інновації
Дата

Уродженець Запоріжжя Максим Поляков будує космічну компанію у США. Але йшов до цього через онлайн-казино та дейтинг бізнес | Велика історія

Максим Поляков, засновник Firefly Aerospace. Фото Олександр Чекменьов

В яку ціну обійдеться підприємцю з українським паспортом Максиму Полякову спроба увійти до найзарегульованішої індустрії сучасного світу — космічний бізнес

Скільки коштує помилка? Надламані електроконтакти в одному з двигунів ракети Alpha обійшлися Firefly Aerospace Максима Полякова у $15 млн. Ракета, запущена 3 вересня 2021 року з авіабази Космічних сил США Ванденберг, виконувала місію «Мрія», доправляючи 92 кг вантажів на навколоземну орбіту. Вона вибухнула за дві хвилини після старту, так і не вийшовши в космос.

Поляков заснував Firefly Aerospace у 2017 році, викупивши активи збанкрутілої компанії Firefly Space Systems, яка розробляла ракету‑носій легкого класу. За чотири роки підприємець вклав у компанію близько $210 млн. Майже $100 млн він інвестував у інші космічні проєкти.

Ракетна компанія – ключовий актив у портфелі інвестиційної групи Noosphere Ventures Полякова, 44. Без неї втрачає сенс бізнес‑ідея, яку підприємець реалізує останніми роками. Його план – створити вертикально інтегрований ланцюжок виробництва та постачання супутникових даних кінцевому споживачеві.

Аби план спрацював, підприємцю, який з 2003 року живе за межами України, доведеться через багато що пройти. Витримати зростання пресингу регуляторів і випередити армію конкурентів, котрі борються за місце в космічній економіці, обсяг якої, за прогнозом Bank of America, до 2030 року потроїться і досягне $1,4 трлн. Щоб не нервувати американський істеблішмент, у лютому 2021 року Поляков продав частину акцій Firefly Aerospace та залишив раду директорів. Наразі вона складається виключно з американців, а ім’я Полякова зникло зі списку співзасновників на сайті Firefly.

•••

Холодного листопадового вечора Максим Поляков входить у непримітну семиповерхову будівлю у Десятинному провулку. Підприємець щойно прилетів із Единбурга, куди переселився у грудні 2020‑го. До цього він вісім років жив у Каліфорнійському Менло‑Парку.

В Україні у нього заплановано двотижневий марафон, який вміщує до 90 нарад із топменеджерами десятка напрямів Noosphere. Щороку Поляков робить п’ять‑шість таких наїздів до України, де ночує просто в офісі. Решту часу він координує бізнес онлайн. Частину зустрічей Поляков проводить у Дніпрі та Запоріжжі, де розташовані R&D‑центр Firefly, а також офіси кількох комерційних та освітніх проєктів Noosphere.

Річний оборот групи, що об’єднує 28 офісів по всьому світу та близько 6000 співробітників, Поляков оцінює у кілька сотень мільйонів доларів. Більшість співробітників перебуває в Україні.

Дорослий бізнес

Social networking, як називають у групі напрям онлайн‑дейтингу, – одне з основних джерел доходу бізнес‑імперії Полякова. Близько 300 сайтів знайомств, що працюють у 40 країнах, зібрано під парасолькою Together Networks. За власною оцінкою, компанія займає 15% світового ринку онлайн‑знайомств. Його обсяг у 2020 році Grand View Research оцінює у $7,1 млрд.

Together Networks не розкриває фінансових показників. Українська аналітична компанія, що спеціалізується на бізнес‑дослідженнях, оцінює оборот Together Networks у 2020 році у $250–450 млн, капіталізацію – у $500 млн. Together Networks виникла з викуплених у 2013 році за £45,1 млн (~$65 млн за курсом 2013 року) дейтингових активів іншої компанії Полякова – Cupid PLC. Її Поляков заснував у середині нульових разом із шотландцем Біллом Доббі. У 2010 році компанія розмістила на Лондонській фондовій біржі третину акцій за оцінки компанії у $70 млн. Як писав Forbes, Полякову й Доббі належав контрольний пакет із невеликою перевагою на користь останнього. Котирування зростали, а Поляков поступово розпродував свою частку, яка до квітня 2013 року зменшилась із 27,2% до 15,1%.

Більшість акцій було продано на піку їхньої вартості. Один із соратників Полякова каже, що причиною для продажу був особистий конфлікт із Доббі, після якого Поляков втратив інтерес до управління та переїхав із сім’єю з Единбурга до Каліфорнії. «На піку Cupid PLC коштувала £220 млн ($350 млн), – згадує Поляков. – Переїхавши до Америки, я витяг кілька десятків мільйонів доларів».

Серед зірок

Серед зірок

Як айтішник Максим Поляков дістався космосу. Частина 1

2001 — Започаткував аутсорсинговий стартап AlarIT, що спеціалізується на розробці програмного забезпечення для США, Канади та Європи.

2005 — Із шотландцем Біллом Доббі заснував дейтингову компанію EasyDate зі штаб-квартирою в Единбурзі. Поляков – операційний директор.

2005 — Заснував платформу HitDynamics, яка спеціалізується на веб-аналітиці та ставках.

2006 — Заснував розробника софту для просування сайтів Maxymiser.

2006 — Продав HitDynamics американській Hitwise, що спеціалізується на вивченні інтернет-аудиторії.

2009 — З Антоном Красним заснував студію Murka, яка спеціалізується на мобільних та браузерних іграх. Найбільш відомі продукти – ScatterSlot, Slots Era та InfinitySlots.

2010 — IPO EasyDate на Лондонській фондовій біржі з капіталізацією $70 млн. Компанію перейменували на Cupid Plc.

2012 — Продав за $25 млн частину акцій Cupid Plc, відійшов від управління та переїхав до Каліфорнії.

2013 — Через скандал, повʼязаний з використанням фейкових акаунтів на сайтах Cupid, акції групи подешевшали в кілька разів. Переважну більшість активів компанії викупила Together Networks Полякова.

2014 — Запустив фонд Noosphere Ventures із фокусом на інвестиції у космічні розробки.

У березні 2013 року акції Cupid подешевшали вдвічі за кілька днів. Причиною став скандал, спричинений розслідуванням BBC та Kyiv Post. За даними видань, український офіс компанії наймав на роботу жінок, які під різними акаунтами реєструвалися на сайтах знайомств і провокували чоловіків користуватися платними сервісами Cupid. Клієнти скаржилися на відсутність реальних дівчат на сайтах, повідомлення від фейкових облікових записів і застерігали вводити дані банківських карток. Компанія заперечувала факти, викладені у розслідуванні, але вартості акцій це не дуже допомогло.

3 червня 2013 року котирування Cupid впали до історичного мінімуму– того дня вся компанія вартувала лише $59,6 млн.

Cupid оголосила, що зосередиться на розвитку сайтів знайомств для серйозних стосунків і зменшить інтерес до сайтів так званого дорослого контенту – BeNaughty, CheekyLovers, WildBuddies, Click & Flirt, QuickFlirt, Flirt та ін. У результаті ці активи викупила компанія Полякова.

За даними одного з партнерів Полякова, до нього повернулося більше половини бізнесу Cupid. Сам Поляков називає розслідування замовним. «Ми пройшли кілька офіційних розслідувань на можливий фрод і вийшли чистими, але було вже пізно»,– каже він. Доббі не схотів докладно коментувати ситуацію навколо Cupid. «Я працював із Максом та низкою інших українських колег протягом близько восьми з 40 років у бізнесі, – написав Доббі. – За цей час я багато чого зрозумів про навички й підходи українців та українських компаній».

Окрім сайтів знайомств у портфелі Noosphere кілька великих маркетингових платформ, що спеціалізуються на вебаналітиці та торгівлі рекламним трафіком, фінансові сервіси, розробники софту для азартних інтернет‑ігор, компанії з фокусом на космічні технології та гуманітарні проєкти. Поляков не розкриває частку кожного з напрямів у структурі доходу групи.

«Я не є директором у жодній компанії, незважаючи на частку в 90% +» – каже Поляков. Він називає себе мозковим центром та консультантом. Основна функція, яку він собі відвів,– спрямувати, підказати, допомогти уникнути помилок.

Наскільки це ефективно? Поляков каже, що спирається на СЕО й молодших партнерів. «Я довго запускаю проєкт, але, щойно це сталося, віддаю людям на реалізацію, і потім воно фігачить,– каже він.– Так з’являється час займатись усіма проєктами».

Щоб корпоративна машина не збоїла у дистанційному режимі керування, Поляков запровадив опційну систему мотивації. «У компанії виросло кілька десятків мільйонерів», – констатує керівник зовнішнього рекрутингу Noosphere у 2015–2018 роках Вадим Донченко. Поляков каже, що у Cupid PLC топи, відповідальні за важливі напрями, мали до 5% акцій. Подібну систему запроваджено по всій структурі. «Можливості у співпраці необмежені», – говорить колишній директор українського офісу Firefly Aerospace Юрій Забіяка. Він пам’ятає кілька випадків, коли менеджери ставали партнерами, розвиваючи свій проєкт чи реалізовуючи проєкт, ініційований Поляковим.

«Одна з моїх цілей – створити в Україні 1000 мільйонерів через опціональні програми продуктових проєктів, – каже Поляков. – 100 осіб зі статком 10 млн + та 10 – з 1 млрд +».

Шлях у космонавти

Батьки Полякова працювали інженерами запорізького відділення ракетно‑космічного підприємства «Хартрон». Підприємець із дитинства мріяв конструювати ракети. Після запорізької фізмат‑школи №28 він збирався вступати до Московського державного технічного університету імені Баумана, але батьки не мали грошей навіть на квиток. «На початку 1990‑х зарплата батька була еквівалентною $5, – розповідав Поляков «Економічній правді». – Садили картоплю і нарізали капусту, поливаючи її олією. Мама сказала: «На жаль, синку, ракетником ти, напевно, не станеш».

Мама порадила обрати кар’єру лікаря. Поляков закінчив Запорізький державний медичний університет за фахом лікар‑гінеколог. Заробітки в медицині не спокушали. «Розмови про ракети тоді не було, була розмова про те, як у Запоріжжі заробляти гроші», – каже бізнесмен.

Перший капітал він заробив на аутсорсинговому бізнесі. Заснована Поляковим у 2001 році компанія AlarIT Ukraine розробляла софт для зарубіжних замовників. Одним із найбільших був Доббі. Програмістам Поляков платив $200 на місяць, а їхній робочий час продавали за кордон по $8–10/година. 2002 року Поляков заробляв $10 000 на місяць.

У 2003 році Поляков і Доббі заснували в Единбурзі фірму HitDynamics, що спеціалізувалася на вивченні поведінки інтернет‑аудиторії. За кілька місяців американська Hitwise придбала HitDynamics за $6 млн, а Поляков став мільйонером. «Ми продали компанію через 10 місяців після заснування, – каже Поляков. – Вклали $50 000, а заробили близько $4,5 млн».

Так склалася бізнес‑модель: Поляков купує чи створює продуктові IT‑компанії, капіталізує їх і потім продає. У 2015 році американська Oracle купила у групи Полякова платформу для аналізу й тестування сайтів Maxymiser. За інформацією консалтингової компанії S&P Global, компанію було продано за $160 млн. Поляков стверджує, що компанія обійшлася покупцеві щонайменше втричі дорожче, що дозволило йому заробити на угоді десятки мільйонів доларів. Частка Полякова невідома.

Серед зірок

Серед зірок

Як айтішник Максим Поляков дістався космосу. Частина 2

2015 — Продав Maxymiser американській Oracle. Заснував компанію EOSDA, яка аналізує знімки Землі з космосу.

2017 — Купив аерокосмічну компанію Firefly Space Systems та перейменував на Firefly Aerospace.

2018 — Британський виробник супутників SSTL замовив шість пусків Firefly Aerospace.

2019 — Firefly стала одним із восьми учасників програми Orbital Services Program-4 (OSP-4). Замовник – Військово-повітряні сили США.

2019 — Продав Murka американському інвестгігантові Blackstone. Вартість операції, за оцінкою Capital Times, – близько $100 млн.

2020 — Дочірня компанія Firefly домовилася з NASA про виведення на орбіту малих супутників (сума контракту – $9,8 млн).

2021 — Firefly Aerospace отримала контракт NASA на $93,3 млн. Мета – доставка 10 науково-технічних пристроїв на Місяць у рамках програми NASA Artemis.

2021 — Купив південноафриканського виробника малих супутників Dragonfly Aerospace.

2021 — Firefly залучила $75 млн від зовнішніх інвесторів. Фонд Полякова Noosphere Ventures продав акції Firefly ще на $100 млн.

2021 — Запуск Firefly Alpha. Ракета контрольовано вибухнула перед виходом у космос.

На початку 2019‑го Поляков продав розробника онлайн‑казино Murka американській інвестгрупі Blackstone. За даними аналітичної компанії Eilers & Krejcik Gaming, у 2019 році Murka займала 2,1% ринку онлайн‑казино із річним виторгом $127 млн. У пікові роки, за словами Полякова, оборот сягав $200 млн. Сума угоди і пакет Полякова не розголошуються. У Murka було троє інвесторів, розповідає на умовах анонімності один із партнерів Полякова, знайомий із деталями угоди. На момент продажу Полякову та одному з інвесторів належало понад 70% акцій компанії. Частка співзасновника компанії Антона Красного невідома. Він відмовився дати коментарі для цієї статті. Capital Times оцінив її не менш як у $100 млн. Поляков каже про ціну продажу $200–400 млн. «Це був гарний для нас екзит,– каже він.– Бо ми її повністю профінансували самі».

Компанії, в які інвестував Поляков, провели, за його словами, екзити на $2 млрд. Свою частку він не може оцінити, зазначаючи, що більша частина дісталася стороннім інвесторам.

«Гроші, одержані на екзитах, – основне джерело фінансування космічних проєктів», – каже бізнесмен. Останні роки космос займає більшу частину його уваги.

Нова реальність

Засновник Tesla і SpaceX Ілон Маск займається бізнесом заради порятунку людства від катастрофи. Засновник Amazon Джефф Безос хоче відправити мільйони людей жити та працювати у космос. Цілі Полякова не менш масштабні, проте більш практичні. «Перш ніж колонізувати супутники чи будувати бази на Марсі, потрібно зрозуміти навколоземний простір, – каже він. – З’ясувати, що відбувається із нашою планетою як єдиним організмом».

Полякова захоплює теорія ноосфери, сформульована фундатором української Академії наук Володимиром Вернадським. За Вернадським, людський розум і знання – головна рушійна сила розвитку та ресурс для збереження планети. «Щоб використовувати можливості космосу для потреб Землі, бракує датчиків для забору сигналів життєдіяльності, – каже СЕО Noosphere Ventures та співвласник Firefly Aerospace Артем Анісімов. – Якщо ми їх отримаємо, зможемо краще розуміти планету та реагувати на загрози».

Як тут заробити? «Космічний напрям виник на основі IT‑бізнесу», – каже Анісімов. У 2015 році Поляков започаткував хмарну платформу для аналізу геопросторових даних EOS Data Analytics. Ідея виникла після того, як один зі співробітників розповів про експерименти радянських математиків з алгоритмами обробки зображень, отриманих із супутників. «Це було практично готове рішення», – згадує один із партнерів Полякова. Ніша прибуткова – маржинальність у EOSDA може перевищувати 50%, каже Анісімов. Головна умова – наявність своїх супутникових знімків.

«У Макса відразу склалася бізнес‑модель»,– каже колишній директор українського офісу Firefly Aerospace Юрій Забіяка. Компанії, включені у замкнутий ланцюжок (пуски – виробництво супутників – генерація та обробка інформації), мають вищі шанси вижити в умовах, коли інші стають жертвами ринкової погоди, пояснює логіку Полякова Анісімов.

28 вересня 2016 року Поляков прочитав твіт СЕО й засновника компанії Firefly Space Systems Тома Марк’юзіка про те, що та не змогла підняти черговий раунд фінансування та відправляє 159 співробітників у неоплачувану відпустку.

Поляков доручив Анісімову скласти профайл компанії. До того моменту американська фірма два роки конструювала легку ракету, мала на руках контракт NASA на $5,5 млн, а також понад $20 млн боргу. «Конкретного плану не було, – згадує Анісімов. – Хотіли оцінити актив і за можливості дати друге життя».

Уродженець Запоріжжя Максим Поляков будує космічну компанію у США. Але йшов до цього через онлайн-казино та дейтинг бізнес | Велика історія /Фото 1

Анісімов через LinkedIn попросив HR‑менеджера компанії організувати зустріч із Марк’юзіком. Firefly витрачала мільйон доларів на тиждень, і Марк’юзік, який проводив більшу частину свого часу в пошуку інвесторів, швидко погодився. Зустрілися на виробничому майданчику Firefly в Остіні. Енергійність та обізнаність Полякова в технічних деталях справила на Марк’юзіка сильне враження. «Він був заразливо захоплений і дав зрозуміти, що допоможе продовжити розпочату роботу,– каже Марк’юзік.– Це був промінь світла у темряві».

Залишалося переконати акціонерів, які інвестували у компанію за два роки її роботи. У листопаді 2016‑го Noosphere запропонувала інвестиції у вигляді конвертованої позики. Сума не розкривається, але обидві сторони кажуть, що ранні інвестори Firefly втратили б значну частину своєї частки. Як стверджують інвестори, що подали до суду, їм належало 41,4% акцій Firefly Space Systems. Якби вони погодилися на умови Полякова, їхня частка могла б знизитися до 10%. Інвестори «старої» Firefly відмовилися.

6 січня 2017 року Noosphere запропонувала викупити деякі активи Firefly. Інвестори відмовили знову. Поляков вирішив піти іншим шляхом – викупити права на позики із забезпеченням. Він придбав борги компанії на $5,5 млн через новостворену EOS Launcher, а потім розпочав процедуру їх стягнення. Фірма провела аукціон закладеного майна і сама його викупила. Залишок активів Поляков купив після банкрутства «старої» Firefly. EOS Launcher змінила ім’я на Firefly Aerospace, і Марк’юзік став її СЕО.

Старі інвестори судяться із Поляковим та Марк’юзіком, звинувачуючи їх у змові для того, щоб залишити їх за бортом. Інвестори хочуть «чесної компенсації за капітал та ризики, які вони взяли на себе», йдеться у позові. Мова про побутове рейдерство, стверджує Поляков. «Нам казали, що чекали, доки ми підростемо, щоб отримати якийсь відсоток, – каже він. – Ми не віддали, і далі – справедливий суд». Один із ранніх інвесторів Патрік Кінг сказав Forbes, що йому нема чого додати до свідчень, поданих до суду. «Чекаємо на те, щоб представити нашу справу каліфорнійському журі»,– сказав він.

Поляков запропонував змінити конструкцію ракети, використовуючи напрацювання радянської конструкторської школи. У перші два роки Марк’юзік, який крім посади СЕО займав позицію технічного директора, разів 15 приїжджав вивчати досвід дніпровської R&D‑філії Firefly. Нині це компанія FlightControl. У підсумку відмовилися від клиноповітряного двигуна і перейшли до традиційного з турбонасосом. «Щоб зробити це власними силами, нам знадобилося б два‑три роки, а завдяки українським інженерам ми впоралися за шість місяців»,– каже Марк’юзік.

Поляков наполіг на збільшенні вантажопідйомності Alpha – першої ракети Firefly – з 400 кг до 1 т. Вона може доправити вантаж на низьку навколоземну орбіту за $15 млн. Для порівняння: запуск Falcon 9 від SpaceX коштуватиме приблизно $50 млн.

Alpha – поки що найбільша з легких ракет. Першопрохідник у цій ніші – Electron від Rocket Lab – виводить супутники вагою до 300 кг за $7 млн. Така вантажопідйомність дозволяє виводити невеликі групи малих супутників. Falcon 9 виводить у космос вантажі вагою до 20 т. «Alpha – це мінівен у світі ракет, – каже Чайка. – Він призначений для тих, кому не підходить легковий автомобіль чи вантажівка».

Ракета потрібна Полякову, щоб доправляти у космос свої супутники. Другий запуск заплановано на січень 2022 року, далі – регулярні польоти. Наступний етап – запуск ракети Beta. Вона коштує $35 млн і зможе вивести на орбіту до 8 т. Firefly, за словами головної операційної директорки Лорен Лайонс, збирається запустити 24 ракети до кінця 2024 року.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

«Пуски – найбільш складний, зарегульований та низькомаржинальний бізнес у космічній сфері»,– каже Анісімов. Доставка на орбітузаймає лише 2% ринку супутникових послуг, оборот якого, за даними аналітичної компанії SIA, дорівнював 2020 року $271 млрд. «Є мільйони причин інвестувати в інші ніші космосу, – каже Анісімов.– Але той, хто контролює транспорт, контролює свою долю у цьому секторі».

«Пускові послуги – ключ до трильйонного бізнесу, – каже Поляков. – Кінцевий продукт – аналітика на основі власних супутникових даних. Усе, що між ними, буде нами куплено, або консолідовано».

За останній рік Noosphere вклалася у кілька космічних активів. Фонд викупив розробника оптичних супутників із ПАР Dragonfly. Серед його продуктів є високоточна оптика для супутників із роздільною здатністю від 0,7 м на піксель. Компанія SETS, яка зародилася у Noosphere у 2016 році, розробляє електричну рухову установку на ксеноні. Цей тип двигунів використовують для переміщення космічних апаратів між орбітами.

EOS SAR – створює радари для супутників. Вони дозволяють отримувати точні дані про рельєф, «бачити» через хмари або вночі. Власне супутникове угруповання Noosphere планує запустити до 2025 року. Сім супутників EOS AGRISAT моніторитимуть Землю на низькій орбіті для потреб аграрних компаній.

Один із пріоритетів на найближчі п’ять років – місячні проєкти. У 2023 році лендер Firefly Blue Ghost доправить для NASA 94 кг інструментів. «Повністю завантажений Blue Ghost може принести компанії близько $150 млн доходу»,– сказав CNBC Марк’юзік.

Компанія працює над супутником Moon Orbiter, який облетить Місяць та просканує його за допомогою сенсорів. Нині на орбіті Місяця працюють два оптичні супутники: американський Lunar Reconnaissance Orbiter, запущений у 2009‑му, та індійський «Чандраян‑2», запущений у 2019 році. Яким буде попит на знімки Moon Orbiter, поки що незрозуміло.

Крім Blue Ghost і Moon Orbiter компанія розробляє орбітальний тягач Space Utility Vehicle. Він дозволить переміщувати вантажі в космосі, даючи більшу гнучкість у виборі орбіт для супутників, які не мають свого двигуна або сонячних панелей.

«Наразі ринок намацує «що далі», – каже Поляков. – Ми поки що збираємо пазл із компаній. Подивимося, як складеться».

Ракета Alpha, запущена 3 вересня 2021 року з авіабази Космічних сил США Ванденберг, виконувала місію «Мрія», доправляючи 92 кг вантажів на навколоземну орбіту. Вона вибухнула за дві хвилини після старту, так і не вийшовши в космос.  Фото firefly.com

Ракета Alpha, запущена 3 вересня 2021 року з авіабази Космічних сил США Ванденберг, виконувала місію «Мрія», доправляючи 92 кг вантажів на навколоземну орбіту. Вона вибухнула за дві хвилини після старту, так і не вийшовши в космос. Фото firefly.com

Ракета Alpha, запущена 3 вересня 2021 року з авіабази Космічних сил США Ванденберг, виконувала місію «Мрія», доправляючи 92 кг вантажів на навколоземну орбіту. Вона вибухнула за дві хвилини після старту, так і не вийшовши в космос. Скріншот з трансляції запуску

Ракета Alpha, запущена 3 вересня 2021 року з авіабази Космічних сил США Ванденберг, виконувала місію «Мрія», доправляючи 92 кг вантажів на навколоземну орбіту. Вона вибухнула за дві хвилини після старту, так і не вийшовши в космос. Скріншот з трансляції запуску

Візуалізація посадки на поверхню Місяця космічного апарату компанії Firefly Aerospace. Фото firefly.com

Візуалізація посадки на поверхню Місяця космічного апарату компанії Firefly Aerospace. Фото firefly.com

Візуалізація космічного апарату Blue Ghost компанії Firefly Aerospace на поверхні Місяця. /Фото firefly.com

Візуалізація космічного апарату Blue Ghost компанії Firefly Aerospace на поверхні Місяця. Фото firefly.com

Візуалізація космічного апарату компанії Firefly Aerospace. Фото firefly.com

Візуалізація космічного апарату компанії Firefly Aerospace. Фото firefly.com

Попередній слайд
Наступний слайд

Тонкі налаштування

Щоб реалізувати свої плани, Полякову потрібно розв’язати проблеми з американською владою, котра, як писав Bloomberg, побоюється витоку інтелектуальної власності через Україну.

«Космос – це галузь з особливим статусом з погляду національних інтересів, – каже Анісімов. – Тому американці воліють, щоб активи у цьому секторі належали громадянам країни, а якщо не громадянам, то перебували під відповідним рівнем контролю». Аби захистити ключові аерокосмічні технології від іноземців, уряд США та Firefly розробили угоду. Українські інженери можуть навчати американських колег будь‑чого, але технології, створені в Техасі, залишаються у США. 4 травня 2021 року Firefly вперше залучила $75 млн від зовнішніх інвесторів. Компанія стверджує, що її оцінка після цього раунду перевищила $1 млрд. Того ж дня Noosphere Ventures продала акцій Firefly ще на $100 млн.

Зовнішнє фінансування дозволило знизити частку Полякова в капіталі з більш ніж 80% до 50%. Це дозволяє претендувати на нові контракти із NASA. «Від них залежить 70% успіху компанії», – говорить Анісімов. У Полякова, за його словами, понад 50% голосуючих акцій, що дає змогу зберігати контроль над формуванням ради директорів Firefly. Він вийшов із ради і не бере участі в операційному управлінні. «Макс максимально виконує вимоги законодавства і виступає виключно акціонером та інвестором», – каже один із його найближчих соратників.

Компанія збирається залучити ще $300 млн до кінця 2021 року та розгляне можливість виходу на біржу у 2022 році, стверджує Марк’юзік. «Швидше за все, Макс знижуватиме свою частку»,– говорить джерело Forbes. «Розробку Alpha закінчено, і моя залученість до операційної системи Firefly стала набагато нижчою, – каже Поляков. – Тепер потрібно просто виготовляти більше ракет. У цьому я не братиму участі».

Що далі?

«Він повністю занурений у фантазію зробити щось велике», – описує Полякова його колишній партнер із розробки онлайн‑казино Lucky Labs Рустам Гільфанов. Він кілька років протистояв Полякову в судах, звинувачуючи його у порушенні домовленостей під час розподілу компанії, а також у невиплаті дивідендів. У 2018 році колишні партнери підписали мирову угоду. Гільфанов каже, що може рекомендувати Полякова як гідного партнера.

Знайомі Полякова відзначають його невичерпну енергію, рухливий розум та великі амбіції. «Йому важливо завжди перемагати, – характеризує Полякова один із його експартнерів.– Для нього всі засоби хороші – драйвить саме досягнення мети. Щойно досягає, вигадує нову».

Поляков має плани на 20–50 років уперед, запевняє Анісімов. Якщо буде можливість вигідного екзиту, він її розгляне.

Поляков запевняє, що вересневий запуск Alpha збільшив капіталізацію Firefly щонайменше вдвічі – до $2,5 млрд. «Завдання – потроїти її в найближчі 10 років, коли оборот космічного ринку досягне $1–1,5 трлн, – каже Анісімов. – Відкусити 10% ринку – це хороша амбіція».

Матеріали по темі
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Інвестгід на 2022 рік, Семенов і його телеканали, цифрова Україна | Рейтинг роботодавців