Боротьба за платежі, допомога бюджету та кредити на посівну. Як банки вистояли у перші дні війни та чим вони займаються зараз. Інтерв'ю /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

Боротьба за платежі, допомога бюджету та кредити на посівну. Як банки вистояли у перші дні війни та чим вони займаються зараз. Інтерв'ю

Getty Images

Українські банки продовжують працювати, незважаючи на війну: проводять платежі, інкасують бізнес, де це можливо, та підкріплюють банкомати готівкою. Розбірки з ритейлерами з питання інтерчейнджу та конкурентна боротьба відійшли на задній план. На черзі ширші завдання: підтримка агросектору та фінансування оборонки.

Як банкіри об'єдналися, щоб підтримати армію, бізнес та населення, і з якими проблемами зіткнулися? Про це Forbes розповіла членкиня наглядової ради державного Укрексімбанку Вікторія Страхова.

Розкажіть про свої військові будні.

Я в Києві. Коло завдань виходить за межі Укрексімбанку, велику роль відіграє «записна книжка». Коли ми обговорювали з ритейлерами проблему інтерчейнджу, я познайомилася з представниками роздрібних мереж. У нас були різні позиції, тепер всі працюємо єдиним фронтом. Наприклад, сьогодні я «стикувала» роздрібні мережі з Укрпоштою. Є проблеми з інкасацією в Харкові, Миколаєві та Херсоні. Якщо ми налагодимо взаємодію, буде вирішено завдання готівкової гривні для виплати пенсій та інкасації мереж.

Із самого початку війни ми маємо спільну банківську групу з НБУ, де оперативно вирішуємо завдання: від інкасаторських питань до внесення змін до регуляторних актів. Якщо говорити безпосередньо про Укрексімбанк, то війна не скасовувала корпоративне управління. Приймаємо рішення щодо кредитування. Є певні ліміти, коли рішення має приймати наглядова рада. Змінили процедури під потреби воєнного часу – приймаємо рішення в чаті.

Які пріоритети щодо кредитів?

Для Укрексімбанку – оборонний сектор, оскільки ми є держбанком та історично заточені на сектор оборони. Спецрахунки для пожертвувань на користь «Спецтехноекспорту» відкриті в нашому банку. Цифри я не можу озвучити. Все що стосується оборони засекречено.

Окрім оперативних завдань, є стратегічні. Зараз ми обговорюємо з Мінагрополітики, як кредитуватимемо аграріїв під посівну. З'ясовуємо, що потрібно з боку Нацбанку, Мінфіну. Розробляємо продукти для аграріїв. Це стратегічний сектор країни, як і оборонка. Знадобляться держгарантії. Розробляємо логістику експорту, оцінюємо потреби держави. Шукаємо комплексне рішення.

Мій особистий пріоритет – доступ людей до безготівкових розрахунків. Намагаємося налагодити прийом карток у Харкові. Деякі роздрібні мережі пішли назустріч. У місті проблеми з постачанням товарів, але доступ до безготівкових платежів ми забезпечили.

Як вдається утримувати банк, мережу, забезпечувати клієнтські транзакції?

Вигадуємо рішення на ходу. Коли ще не було ухвали НБУ, що робити із залишками в касах, ми приймали рішення на свій страх і ризик. У таких обставинах мозок починає працювати швидше.

Банки підтримують одне одного. Хто має можливість інкасації, перекидаємо завдання один одному і допомагаємо заповнювати банкомати.

Нині навіть у Києві не можна нормально забезпечити інкасацію. І бізнес підлаштовується. На моїй заправці з'явилося оголошення про прийом оплати лише картками. Це стимулює безготівкові розрахунки.

У нас не велика мережа, на відміну від інших банків, але ми стикаємося з проблемою нестачі кадрів через евакуацію. Тому для забезпечення роботи одного з наших відділень у мене з'явився досвід і водія, і охоронця, і клієнт-менеджера.

На що найбільше зараз скаржиться бізнес?

Деякі клієнти просять нульову ставку за кредитом. Але банк не може кредитувати нижче за собівартість, за винятком випадків, що підпадають під закон про фінансову реструктуризацію. Тоді вже всій країні потрібно реструктурувати кредити. Ми запровадили кредитні канікули, переносимо оплату відсотків та платежів за основним боргом. Є велике навантаження на ліквідність у зв'язку з нашим спецстатусом, тому ми виважено підходимо до кредитування інших компаній.

У перші дні війни платежі компаній, які пов'язані з критичним імпортом чи оборонним сектором, проводилися в ручному режимі. Потрібно було утримати ліквідність банку. Але ми вписувалися в рамки встановлених законом трьох днів.

Ви йдете на поступки підприємцям, щоб вони активніше приймали карти?

Так, Visa та Mastercard практично обнулили свої комісії. Це стимулювало безготівкові розрахунки. Нині бізнесу важко. І ми вдячні платіжним системам, що вони пішли на це.

Які питання турбують приватних клієнтів?

Наша мережа не така велика, як у ПриватБанку та Ощадбанку. Деякі клієнти скаржилися, що ми не забезпечуємо щоденний доступ до відділень. Але частина наших працівників перебувають у непідконтрольних владі містах і фізично не можуть приїхати на роботу. У Києві зараз дорога з лівого берега на правий триває чотири години. Ми довозимо співробітників, але це дуже довго. Тому ухвалюємо рішення про відкриття відділень в індивідуальному порядку.

Запити різні, інколи просто унікальні. Наприклад, перемістити банківську комірку з вмістом із Києва до Львова. Банк такого не робить.

Банк переміщав персонал у безпечні регіони?

Так, релокацію персоналу поставлено на потік. Ми почали пропонувати співробітникам переїхати з 25 лютого. Перевозимо на Захід України. Координацію здійснює правління в одному із західних міст.

На жаль, є співробітники, які перебувають у Бучі та в Ірпені. Вони справжні герої. Намагаються вийти на зв'язок навіть на 15 хвилин та віддалено зробити певну роботу.

Берете участь у волонтерських проєктах?

Банк перерахував авансом 50% прибутку як дивіденди і заплатив податки наперед. Загальна сума становила 1,6 млрд грн.

Усі наші співробітники волонтерять. Ми проводимо відрахування на підтримку армії, але не піаримось. Є індивідуальні рішення членів правління та наглядової ради, які перерахували досить великі суми. У мене ще до війни були відкладені гроші на освіту, і я купила на них військові облігації. Частину відправила одному з волонтерів у Києві. Займаюся перекладами англійською та перевезеннями на залізничний вокзал.

Якщо абстрагуватися від військового фактору, яка банківська система зараз у гіршій ситуації – українська чи російська?

Нас підтримує Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Іноземні інвестори викуповують наші військові облігації. А хто підтримує Росію? Жоден гравець цивілізованого ринку. Те, що вони вирішили брати вклади в китайських юанях, навряд чи їм допоможе.

Національний банк ухвалив правильне рішення – одразу сильно закрутив гайки. Йому вдалося втримати систему та погасити паніку. Деякі послаблення вже зроблено. Коли розпочнуться надходження донорських коштів від МВФ та Світового банку, обмеження будуть ослаблені. Запускатимемо економіку.

Чому іноземні банки так довго не йдуть із Росії?

Думаю, наші «дипломатичні війська» скоро їх дотиснуть. І залишиться, як у Радянському союзі, Сберкаса на базі їхнього ВТБ або Сбербанку. На рівні 1980-х.

Матеріали по темі