ІТ-компанія NIX до війни мала 4000 айтівців у Харкові, тепер – 300. Як компанія вижила у війну. Інтерв’ю із CEO /Фото прес-служба
Категорія
Інновації
Дата

ІТ-компанія NIX до війни мала 4000 айтівців у Харкові, тепер – 300. Як компанія вижила у війну. Інтерв’ю із CEO

Ігор Брагінський, 48, президент IT-компанії NIX Фото прес-служба

До війни харківська сервісна компанія NIX входила у п’ятірку найбільших IT-компаній із понад 4000 співробітників. Тепер один із трьох офісів у Харкові зруйнований обстрілами, а в місті й області лишилось 300 працівників. Як компанія зберегла бізнес, попри війну

Ігор Брагінський, 48, президент однієї з п’яти найбільших IT-компаній у країні NIX, говорить із Forbes із нового офісу в Будапешті. Його відкрили у квітні. До цього з 1994 року компанія фокусувалася лише на одній локації – Харкові. 

Нині другий за важливістю офіс у Харкові на вулиці Свободи вщент зруйнований. Інші два закриті. Ще в трьох припинено ремонтні роботи – ці офіси мали відкритися протягом 2022 року. У місті й області досі перебуває близько 300 працівників, але рівно стільки ж – у Будапешті. 

До кінця року Брагінський хоче розширити компанію на кілька сотень українців і угорців. Під нові масштаби в столиці Угорщини винайняли нове приміщення А-класу на 1000 працівників. Як харківська компанія вижила під російськими снарядами? 

Це скорочена та відредагована для зрозумілості версія інтервʼю Ігоря Брагінського.

«Із-поміж великих клієнтів три закрили доступ одразу»

Де вас застала війна?

У Харкові. Дома в ліжку. Мені зателефонували о шостій ранку і сказали, що почалася війна. За годину зібрали валізу й поїхали, бо в мене п’ятеро дітей, а один зовсім малий. 

Скільки працівників тоді було в Харкові?

Близько 4000. 200–300 осіб перебували за кордоном. Якась частина працювала з Вінниці, Львова, Києва. Ми ж практично харківська компанія, без філій. На момент вторгнення було відкрито три офіси в Харкові, ще три перебували в процесі ремонту й готувалися до відкриття. Один з офісів, що тоді працювали, на вулиці Свободи, – зруйнований. Оцінювати збитки зараз немає сенсу, бо це ще не кінець.

З якими показниками компанія увійшла в повномасштабну війну?

Темпи економічного зростання становили приблизно 20–30 % протягом останніх років. 2021-го ми інтенсивно зростали до вересня–жовтня. Коли з’явилися чутки про вторгнення, замовники поставили на паузу нові проєкти, і їх не було до травня 2022 року. Тому фінансові підсумки 2021-го я офіційно не підбивав. Тим паче ми не публічна компанія й такі речі не розкриваємо. 

Другий за важливістю офіс у Харкові на вулиці Свободи вщент зруйнований Фото: Юрій Кочубей

Другий за важливістю офіс у Харкові на вулиці Свободи вщент зруйнований Фото: Юрій Кочубей

Другий за важливістю офіс в Харкові на вулиці Свободи вщент зруйнований Фото: Юрій Кочубей

Другий за важливістю офіс в Харкові на вулиці Свободи вщент зруйнований Фото: Юрій Кочубей

Попередній слайд
Наступний слайд

Ви говорили раніше, що не вірили в початок повномасштабної війни. Та все ж таки чи готувалася компанія й чи розроблялися плани з неперервності бізнесу (BCP)?

Ми працюємо з великими клієнтами по 20–25 років, тому, звісно, мали BCP-плани на випадки повені, вимкнення електрики тощо. Наприкінці 2021 року до них додалася секція про можливий початок повномасштабної війни. 

Згідно з цим планом працівники мали децентралізовано евакуюватися в безпечні місця. Бо таку кількість людей неможливо перевезти централізовано за 1–3 дні навіть за мирних часів, поготів із сім’ями, дітьми, собаками, фікусами. 

Як розвʼязували проблеми з клієнтами з початком вторгнення? 

По дорозі, двома телефонами. Десять найбільших IT-компаній світу хотіли розмовляти особисто зі мною. Ми заспокоювали їх, запевняли, що все під контролем. Із-поміж великих клієнтів три закрили доступ одразу в перші години війни. Але коли побачили, що ми відновили потужності, повернулися. З кожним із цих клієнтів ми раз чи двічі на день робили дзвінки з апдейтами з місця подій. Знаю, що в багатьох великих компаніях неофіційно дали настанову: «Намагайтеся й надалі працювати з українцями». 

Одна з компаній, що відключила доступ, це IBM?

Я не маю права називати клієнтів у 80% випадків. І якщо IBM є серед наших клієнтів, вона саме серед тих, що їх я не маю права називати. Суми контрактів також не називаю.

Контракти – понад $5 млн?

У нас більшість контрактів значно перевищують $5 млн. Компанія економічно просіла за місяць, протягом якого не працювала: ми не брали оплату з тих замовників, хто нам вирубив доступ і повернувся впродовж місяця. За лютий ми просіли на 15–20%. За березень – на 30–40%. А у квітні й травні повернулися на довоєнні показники. 

«Витверезний батьківський прочухан». Як NIX відновлювала роботу

Як перезапускалася робота?

Термінову роботу передали за кордон, але це поодинокі випадки. Загалом ми реорганізували процес, щоб релоковані взяли на себе проєктне навантаження тих, хто все ще був у дорозі. Дали людям можливість роз’їхатися безпечними локаціями, вкорінитися, підʼєднатися до інтернету й підготуватися до відновлення сервісу. За два-три тижні вийшли на 96–98% об’єму довоєнного сервісу. 

Як вивозили працівників?

У перші години ми організували волонтерські групи на базі департаменту офіс-менеджменту – вони допомагали командам евакуюватися. Такі групи налічували близько 30 осіб. Також ми створили службу психологічної підтримки, куди перекинули весь відділ рекрутингу й відділ психологічного моніторингу. Трохи згодом до волонтерів приєдналися ті, хто сам уже оговтався, – загалом близько 100 людей. Ми відкрили цілодобову лінію техпідтримки. Але головне – зберегли людям роботу.

У березні DOU публікував лист, де ви писали, що звільните людей, які відмовилися виїхати з Харкова й через це не можуть виконувати свої обов‘язки. Скільки звільнили?

По-перше, лист був здебільшого на підтримку людей – у цьому легко переконатися, прочитавши оригінал, а не змонтовану версію. По-друге, згаданий меседж був адресований не тим, хто не мав змоги виїхати з міста: вони бездоганно працювали тоді і зараз продовжують, залишаючись у Харкові. Там було написано, що ми попрощаємося з тими, хто «пішов у туман». Таких було близько 20%. Вони зависли в новинах і геть не думали про роботу. Ці люди тягнули на дно всю команду. Наступного дня після мого листа «з туману» вийшли всі – так подіяв мій витверезний батьківський прочухан. 

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

1 березня DOU опублікував лист Ігоря Брагінського до співробітників

Попередній слайд
Наступний слайд

DOU пише, що кількість працівників у вас зменшилася на понад 700. Це відповідає дійсності?

Ми таку інформацію їм не надавали. Звільнень як масового заходу на кшталт «ми скорочуємо 300 людей» не було. Близько 10 працівників переїхали жити до Росії. Хтось вирушив до Європи, щоб найнятися до іншої компанії й залишитися там назавжди. Але це одиниці. Звільнень, пов’язаних із війною чи змінами ринку, у нас не було. 

Із Харкова до Будапешта

Гарний у вас вигляд з вікна. Це ви в новому офісі в Будапешті?

Так, ми зростаємо тут. Збираємо всіх ніксівців, які виїхали до Європи. 

Скільки працівників у будапештському офісі?

Близько 300 людей. Ми відкрили набір і наймаємо місцевих – не тільки джунів, а й лідів підрозділів. Наша модель досить студентська: в командах завжди було багато молоді. А в Будапешті чимало технічних університетів із високим рівнем освіти.

Скільки із 300 нових працівників?

Випробувальний строк пройшли близько п’яти людей. Іще 50–100 саме перебувають на цьому етапі, і з-поміж них є світчери, які наразі тільки опановують новий фах. Ми винайняли ще один офіс на 1000 людей, оскільки в наявному місткість обмежена. 

Концентруємося на одній локації, бо це дає змогу підтримувати статус чи не найбільших гравців ринку навіть у новій країні. А якби я відкривав водночас офіси, скажімо, ще й у Кошиці або Вроцлаві, то в кожному з міст NIX знадобилося б додатково докладати таких самих зусиль і гаяти час, щоб конкурувати на ринку праці з місцевими гравцями.

До того ж один офіс забезпечує значно ефективніші економічні показники, і ним простіше керувати. Зазвичай компанії відкривають багато офісів не від хорошого життя. Вони просто не знають, як набрати велику кількість спеціалістів на одній локації, не мають відповідного досвіду. 

Скільки працівників ви хочете найняти?

HR-департаменту дано завдання: «Хлопці, вперед! Наймайте!». Тож я сподіваюся, що ми наберемо кілька сотень угорців до кінця року й кілька сотень українців, які виїхали до Європи. Крім того, найм триває і в Україні.

Скільки зараз на бенчі?

Близько 100–150 людей, але це переважно оперативний бенч: прихворів, відпочиває тощо.  

Скільки працівників в ЗСУ?

Приблизно 50 людей. Ми нараховуємо їм повну довоєнну зарплату. Одягаємо їх, узуваємо, купуємо дрони, бронежилети, шоломи, рації, приціли, авто тощо. Ми допомагаємо як ніксівцям, так і взагалі ЗСУ всім, чим можемо.

Із перших днів війни запити сипалися просто градом. Зараз ситуація щодо матеріального забезпечення поліпшилась, і характер запитів змінився: передусім потрібні потужні технологічні пристрої. Ми витрачаємо на них щонайменше $1 млн (особисто я переказую близько $500 000) на місяць. А загалом від початку війни разом з іноземними партнерами ми задонатили вже понад $30 млн. Крім того, надсилаємо до Харкова гуманітарку. 

Ігор Брагінський, 48, президент однієї з п’яти найбільших IT-компаній у країні NIX. /Фото Артем Галкін

Ігор Брагінський, 48, президент однієї з п’яти найбільших IT-компаній у країні NIX. Фото Артем Галкін

«Якщо підуть погані новини з фронту, замовники можуть знову запанікувати»

У вас є нові продажі з 24 лютого?

Так, але не такі великі, як я б хотів. Стартувало близько 20 проєктів, у кожному всього по 10–20 людей. Ми формуємо змішані команди, хоча замовники зазвичай наполягають суто на фахівцях у Європі. Більшість цих проєктів – ті відстрочені, на які ми чекали з вересня 2021 року. Інша проблема – почалась економічна рецесія. Вона призвела до того, що багато компаній заявили про повне заморожування найму й розширення. Якщо проєкт заморожено чи відправлено «помирати», то ріжуться й команди аутсорсерів. 

Ви уже відчуваєте вплив на собі рецесії?

Її не можна відчути безпосередньо, та якби технологічні компанії залишилися на такому ж піку, як і рік тому, то ми б зараз відкрили не 20 проєктів, а 50–100. Ми вивчаємо конкурентів: у польських, індійських компаній попит також падає.  

Нові проєкти на які суми?

За звітами майже всі проєкти мають категорію С – високоперспективні. Із часом вони доростуть до 100–300 людей у команді. Ми – компанія з великим досвідом, тому не шукаємо швидких грошей зараз. Дивимося на проєкт, уявляючи, який вигляд він матиме за 5–10 років. 

Яких рішень влади вам не вистачає?

Нам би дуже допомогло, якби дозволили виїзд нашим людям. Багато наших ходили до військкоматів, але без бойового досвіду їх не беруть. Якби вони могли виїхати до Будапешту, це дало би змогу компанії зростати значно швидше. А ми би продовжили платити податки в Україні. 

Зараз часто кажуть, що люди, які залишилися в Україні й не мають змоги поїхати, згодом покинуть країну назавжди просто через образу. Не думаю, що всі, але такий відсоток буде. Якби зараз мої люди могли переміститися до Будапешта, вони б гарантовано повернулися до України після Перемоги. У них не було б такого відчуття, ніби вони невільні. Важливо дозволити виїжджати тим, у кого укладено контракт. 

Скільки працівників ви забронювали?

Понад 1000, але це фільчина грамота. Ми не знаємо, чи прийме військкомат відповідний документ, бо на місцях часто займаються самодіяльністю.

Якою ви бачите компанію у 2023 році?

Глобальне бачення – ми станемо компанією з двома R&D-офісами в двох країнах замість однієї. Але будувати плани я не можу. Усе залежить від успіхів військових. Якщо підуть погані новини з фронту, замовники можуть знову запанікувати.

Якою буде роль IT-бізнесу у відбудові України?

Будемо відбудовувати. Свого часу ми будували з нуля IT-індустрію в Україні. Нам не звикати. Ми повторимо.   

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Спеціальний воєнний випуск Forbes до Дня Незалежності

Спеціальний воєнний випуск Forbes до Дня Незалежності

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні