Україна відкинула агресора на Київщині, Чернігівщині та Сумщині. 5 квітня Forbes поговорив із заступником голови Офісу президента Кирилом Тимошенком, 32, про те, як відновлюватимеся життя на звільнених територіях. Інтерв’ю скорочено і відредаговано для ясності
Який зараз головний пріоритет для Кирила Тимошенка?
Ми готувалися і сподівалися, що зможемо у найшвидші терміни повернутися на наші території у Сумській, Чернігівській, Київській та інших областях. У понеділок ми з президентом, із керівником Офісу були в Бучі, в Ірпені. У неділю я їздив до Гостомеля. Враження гнітючі.
Ми провели велику нараду з керівниками військових адміністрацій щодо того, як швидко відновлювати міста. Робимо це в декілька етапів.
Спочатку заходять військові, ДСНС, відбувається розмінування, потім їдуть автівки «Автодору» та інших компаній, які розчищають дороги, прибирають розбиті машини. За ними заходять будівельники, щоб відновлювати вікна та двері в домівках, – це найперше, що потрібно зробити, бо багато людей хочуть повернутися додому. Відновлюємо електро-, водо-, газопостачання. Це не дуже легка робота, тому що в різних містах різна система. Наприклад, Буча отримувала електропостачання від «Укрзалізниці», а ця підстанція розбомблена.
Паралельно йде відновлення мостів на трасі Київ-Чоп, якою столиця отримує гуманітарні й інші поставки із західних областей. Зараз фури роблять великий об’їзд по дуже вузеньким дорогах. Ці роботи будуть закінчені в найближчі сім – десять днів. Паралельно починаємо демонтаж зруйнованих і будівництво нових мостів, щоб найближчми місяцями вже була проїзна дорога.
У відновлення є й масштабніша складова. Хочеться не просто відновити те, що було. Хочеться, щоб Україна стала іншою. Саме тому окрема група архітекторів працює над новими проєктами, щоб зробити наші міста прикладом Нової Країни.
Як побудована робота з документування воєнних злочинів?
До Київської, Сумської, Чернігівської областей разом із ДСНС приїхали спеціалісти Національної поліції, які документують усі факти. І вже після цього заходять комунальні служби та будівельники.
Чи є вже розуміння, коли люди зможуть безпечно повертатись?
Тільки-но буде дозвіл від ДСНС, кожен очільник міста повідомить свою громаду, що можна повертатися. Єдиного терміну для різних міст не існує. У кожному місті свої проблеми, своя кількість замінованих позицій. Тому ми побудували роботу таким чином, щоб кожен мер міста чи сільський голова був рупором для своєї громади.
Разом із мерами міст і поліцією ми розробили систему додаткової охорони. Тероборона чи Національна поліція не можуть охороняти кожен будинок, кожну домівку від мародерів, які, на жаль, існують. Тому зараз впроваджується система, щоб у кожному будинку був старший, якій може у разі потреби оперативно звернутися до поліції.
В яких містах ситуація з точки зору руйнувань житла, інфраструктури, кількості мін є найгіршою?
У Київській області одна з найгірших ситуацій в Бородянці та у Макарові. Чернігівська область – багато інфраструктури треба відновлювати. В Сумський області також багато міст потребують швидкого відновлення.
Десь зруйновані під’їзні шляхи УЗ, які потрібно терміново відновлювати, щоб гуманітарні вантажі і люди могли доїхати. УЗ фактично врятувала країну в перші дні і тижні, саме тому ми найперше відновлюємо її інфраструктуру.
Скільки ви даєте собі на те, щоб встановити більш-менш притомні умови життя на звільнених територіях?
Мета – у найближчі тижні відновити електропостачання, водопостачання, встановити вікна в домівках, розчистити дороги.
З очільниками військових адміністрацій ми розробили таку систему: кожен робить замовлення на заводах у своєму регіоні, які можуть випускати вікна. Якщо їх недостатньо чи вони зруйновані, сусідні регіони допомагають. Ми відпрацювали таку схему з «гуманітарними пакетами», тобто пакетами їжі, потрібної людині на місяць. Вони їдуть до Харкова та інших регіонів. За кожною областю є прикріплена область-сусід, яка все це пакує і відправляє. У нас є 10 регіонів, до яких ми доставляємо щонайперше, і 10 регіонів, які за це відповідають. Така ж система буде з відновленням інфраструктури.
Кирило Тимошенко та Володимир Зеленський Фото прес-центр Президента України
Чи враховуєте ймовірність того, що агресор спробує повернутись?
Ми відновлюємо все, що можемо відновити, і відразу налагоджуємо нову систему оборони. Після розчищення в міста заходять військові спеціалісти і разом з обласними адміністраціями і мерами будують нову систему блокпостів та інших захисних споруд.
За чий рахунок відбуватиметься відновлення?
На першому етапі це кошти державного бюджету. Зрозуміло, що на більш масштабне відновлення тільки бюджетних коштів не вистачить, тому сподіваємось на допомогу міжнародних партнерів.
Чи є попередні оцінки вартості цих робіт?
Ми не можемо чекати, коли з’являться якісь фінальні цифри. Для цього треба пройти кожну вулицю, кожен будинок, але люди не повинні чекати, поки ми рахуємо. Роботи і розрахунки йдуть паралельно.
Які запобіжники дозволять мінімізувати корупційні ризики?
Тим, хто хотів би щось вкрасти, вже зрозуміло, що під час війни краще цього не робити.
Замовниками послуг є військові адміністрації. Їхні очільники – це ті самі воїни, як і ЗСУ, тому вони користуються великою довірою українців. Звісно, буде ще багато перевірок, але я сподіваюсь, що нікому не прийде в голову розкрадати кошти, і люди швидко відновлять свої місця.
ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА, ЖИТЛО ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ, БРОНЮВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ
Відновити життя на звільнених територіях – одне з ваших пріоритетних завдань. Що ще входить до ваших пріоритетів?
Один з пріоритетів – гуманітарна допомога кожному мешканцю у кожному регіоні. Люди не мають залишитись без їжі, без теплого одягу чи ще без чогось необхідного.
Друге завдання – житло для переміщених осіб. Ми побудуємо для них не якісь модульні тимчасові споруди, а нормальні домівки в 10 регіонах. Люди не повинні жити в спортзалах або школах. Ми вибрали проєкти, які можна втілити за три місяці. Це будуть саме квартири – в більшості двокімнатні, але й однокімнатні і трикімнатні. Після того, як ми відновимо домівки переселенців в містах, де вони жили до війни, – вони переїдуть, а ці квартири будуть віддані військовим і всім іншим, хто стояв у чергах.
Скільки мільйонів квадратних метрів плануєте побудувати?
Потрібно побудувати декілька десятків тисяч квартир. Перші квартири маємо отримати через три-чотири місяці.
Існує багато не введених в експлуатацію, але фактично готових житлових будинків. У найближчий місяць держава почне їх викупати і надавати переселенцям.
Усі ці квартири мають бути одразу з ремонтами, з меблями, з побутовою технікою.
Кирило Тимошенко Фото з особистого архіву
Як справедливо розподілити десятки тисяч квартир серед 10 млн переміщених осіб?Першочергово треба надавати квартири тим, хто не може знайти собі домівку чи проживає в спортивних залах, школах і так далі. Очільники областей складають списки тих, кого потрібно найперше переселяти.
Вже зрозуміло, скільки мільярдів це коштуватиме?
Зрозуміємо до кінця тижня. Наша мета – через тиждень-два виходити на фундаментні роботи, не втрачаючи час, поки йдуть розрахунки.
Будівельники, з якими я спілкувався, оцінювали собівартість квартир для переселенців з ремонтом, меблями і технікою приблизно у $1000 за кв. м.
Це буде набагато менше за $1000. Ми поговорили з будівельниками з кожного регіону, щоб вони мінімізували свою «дельту» і розробили варіанти, як побудувати все дешево, але якісно.
Будівельники мені також говорили, що не розуміють, як забронювати робітників, без яких неможливо нічого побудувати, від призову до армії. І це, насправді, питання від дуже багатьох бізнесів: за якими процедурами можна бронювати працівників?
Якщо ви пам’ятаєте, спочатку бронь отримали водії, які везуть гуманітарну допомогу та інші вантажі. По будівництву будемо також вирішувати і бронювати цих людей, тому що їхня робота важлива для країни.
Ми чуємо від президента, від міністрів заклики до бізнесу працювати, тому що робота тилу теж важлива. Але багато підприємців досі не розуміють, за якими правилами вони можуть забронювати працівників, критично важливих для їхнього бізнесу. Як ви це бачите? Чи це все має вирішуватись ad hoc?
Кабмін із завдань президента розуміє, для яких саме секторів потрібно зробити бронювання. Але багато питань вирішуємо в телефонному режимі, з часу на час, з дня на день. Інших варіантів зараз немає.
Тобто як це побудовано? Галузь звертається до уряду?
Є галузь, є відповідальна особа від КМУ чи ОПУ. Ми розуміємо, що ця галузь важлива. Відповідальна особа робить невеличкий штаб, в якому збирається інформація щодо компаній, які працюють у галузі. Надсилаються офіційні листи зі списками людей, що підпадають під бронювання, списки перевіряються, тому що в перші дні було багато питань, коли бронювали знайомих, дітей і так далі.
За бізнес взагалі відповідає Міністерство економіки, за айтішників – Мінцифри. За лікарів чи пов’язані медичні професії відповідає МОЗ, за вчителів – МОН… А далі вже ці питання вирішуються у співпраці з Міністерством оборони і ЗСУ. Ось така система. Однієї особи, яка відповідає за всі списки бронювання, не існує.
НОВА КРАЇНА
З початку війни ми дізнались багато нового про Україну – про наші Збройні сили, про мерів, які несуть відповідальність за свої міста і громади, про здатність людей самоорганізовуватись. На наших очах викарбовується нова нціональна еліта. А що було відкриттям для вас?
Ми вийдемо з війни іншою країною. Це не просто якісь загальні фрази.
Після перемоги нам в найближчі терміни буде потрібно реформувати державний апарат. Війна показала, що великі бюрократичні системи часто працюють гірше, ніж купка людей, що згуртувалась заради результату. Війна показала, як багато залежить від персоналій, а не від інституцій.
Тому реформа державного управління має бути однією з найперших, і робити її треба не роками, а за декілька місяців. Державі потрібні професіонали, які будуть працювати на результат, а не відсиджуватись у кабінеті.
Те, що добре працювало під час війни, має залишитись, а те, що не працювало і ми цього навіть не помітили, можна і не відновлювати. Така логіка?
У президента є візія, я не хотів би її анонсувати замість президента.
з особистого архіву
Під час війни уряд серйозно лібералізував умови ведення бізнесу. Чи можна очікувати, що цей режим збережеться і після війни?
Економічні питання не зовсім моя парафія. Але розуміючи логіку уряду, я думаю, що найближчим часом кожен бізнес, а не тільки IT, зможе право обрати для себе режим «Дія Сіті». Я очікую, що Верховна Рада запропонує впровадити такий механізм для всіх компаній.
До речі, майже 200 000 компаній вже перейшли на «двовідсоткову» систему.
У відносинах із бізнесом наш пріоритет – максимальна прозорість і дерегуляція. Ми це розуміли з самого початку, але війна все прискорила. Сподіваюсь, що і після війни залишаться ті формати, які було розроблено задля підтримки бізнесу. Підприємці мають розуміти, що держава відкрита для бізнесу, – ми хочемо, щоб заходили нові компанії, і підтримуємо компанії, які вже працюють.
Нам потрібна працююча економіка. Саме тому всі мери, всі очільники військових адміністрацій постійно звертаються до бізнесу щодо відновлення його роботи.
Ми допомагаємо бізнесу із переїздами. В ручному режимі допомагаємо підприємствам відновлювати логістику.
В кожній військовій адміністрації є заступник, який відповідає за економіку. Практично кожне підприємство веде людина з обласної адміністрації. Якщо потрібно, включається Офіс президента чи Кабмін. Всі цілодобово на зв’язку. Пані [віце-прем’єрка, міністр економіки Юлія] Свириденко проїхала по регіонам, поспілкувалася з бізнесом, зрозуміла «на землі», які є проблеми. І найперше – це логістичні проблеми.
Зараз тисячі, якщо не десятки тисяч українців займаються волонтерством. С початком війни утворилося дуже багато благодійних ініціатив. Вони майже не координуюються одне з одним і часто заважають одне одному. Чи бачите ви якийсь спосіб упорядкувати цю сферу?
У перші дні війни ми утворили в кожній області логістичний хаб, який приймає гуманітарну допомогу. Вона фіксується в єдиній системі, яку розробив Офіс президента, що дозволяє перекидати «гуманітарку» до регіонів, які це потребують. Якомусь регіону не вистачає макаронів – швидко перекидаємо через «Укрзалізницю».
На жаль, не всі хотіли так працювати. Багато волонтерів намагались самі везти щось із Європи в якесь місто, яке вони розуміють. Тому ми «відпустили» цю систему. Логістичні штаби в регіонах працюють з гуманітарною допомогою, яка проходить на рівні держави, чи на обласному рівні. Усе одне це більшість гуманітарної допомоги, яку отримує Україна. А волонтери працюють вже на свій розсуд. Ми їм дуже вдячні: те, що вони роблять, – це величезна допомога державі.
Які б волонтерські організації ви порадили тим, хто хоче зараз допомогти Україні?
Я радив би зайти на ресурс, який ми зробили. Він називається help.gov.ua, там зрозуміло, що потрібно, зрозумілі усі наші логістичні штаби в Європі – куди привезти цю допомогу, після чого вона вже через нашу логістику доїде в Україну.
Рекламувати якісь волонтерські організації я не дуже хотів би, але думаю, всі розуміють, які є найбільші волонтерські організації в Україні, що себе зарекомендували.
Що допомагає Кирилові Тимошенку засинати з почуттям того, що день пройшов не марно?
Найперше, що мені допомогає, – це розмови з дружиною і сином.
Взагалі, перші дні небагато спалося. Це вже зараз входимо в якийсь ритм. Але якщо ввечері я розумію, що ми щось не довезли, не доробили питання якоїсь логістики, чи я не поспілкувався з кимось з мерів, які зараз знаходяться в окупації, чи з очільником військової адміністрації, чи не передзвонив комусь, хто мені телефонував півгодини тому, то поки я це не зроблю – я не можу спати. Зараз ситуація, в якій треба завжди бути на зв‘язку і вирішувати питання онлайн. Багато речей ти не можеш перекласти на завтра чи післязавтра. Поки ти не запустиш процес, щоб далі він сам йшов, а ти тільки його контролював, – нічого не вийде. Саме тому, поки це не доробиш, – не заснеш.
Дякую. Слава Україні!
Героям Слава!
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
