Економіка звикає до воєнного часу. Заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук про падіння ВВП, допомогу партнерів та український «план Маршалла»
Категорія
Картина дня
Дата

Економіка звикає до воєнного часу. Заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук про падіння ВВП, допомогу партнерів та український «план Маршалла»

Сергій Ніколайчук

Ще в середині грудня заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук, 40, у більшості розмов із пресою розмірковував про ризики прискорення інфляції у світі та більш жорстку політику центральних банків у Європі, США та зрештою в Україні.

Ніколайчук, який у мирний час відповідає в Нацбанку за монетарний блок, тобто інструменти впливу регулятора на інфляцію та економічне зростання, тепер зайнятий новою задачею – оцінкою масштабів катастрофи, нанесеної українській економіці російськими танками, літаками та ракетами. 

16 березня 2022 року він говорить із Forbes по Zoom. Через війну з Росією, інформація про те, де фізично знаходиться він чи інші члени правління НБУ, не афішується. 

Як сильно Україна втратила в економічному потенціалі за три тижні війни, скільки коштів країна отримала від міжнародних партнерів та як найбільш ефективно побудувати економіку воєнного часу?

Про це — у інтерв’ю Сергія Ніколайчука. Forbes публікує скорочену та відредаговану для зрозумілості версію розмови. 

«30% українських підприємств зупинилися» 

Загальне розуміння – війна зупинила половину української економіки. Після першого тижня війни ви також говорили, що ВВП України складає 50% від довоєнного рівня. Як зараз?

Ділова активність у країні дійсно сильно знизилася. Зрозуміло, що в першу чергу в областях, де тривають бойові дії. Інші території страждають від розриву ланцюгів поставок та втрати робочої сили через участь у обороні країни та вимушену міграцію.

Однак ми бачимо, що після шоку перших днів війни економіка почала пристосовуватися до умов воєнного часу. Дуже важливо, що продовжує нормально працювати фінансовий сектор: банки забезпечують платежі, немає проблем із готівковою гривнею, нам у цілому вдалося зберегти фінансову стабільність. Так, ціною досить жорстких обмежень, але я вважаю, що нам вдалося знайти баланс між стабілізуючим ефектом та тим, що система продовжує виконувати свої функції. 

Дуже важко оцінити зараз ВВП, ще важче – зробити оцінку динаміки в другому кварталі, тому що це залежить від тривалості бойових дій. Те, що ми бачимо за високочастотними індикаторами, – економіка просіла дещо менше, ніж на 50%. Наприклад, споживання електроенергії протягом останніх двох тижнів складає близько 60% від нормального довоєнного рівня. Завантаженість підприємств ГМК становить 50% – в основному вони працюють на задоволення внутрішнього попиту, у тому числі повʼязаного з військовими потребами. 

Минулого тижня ми проводили бліц-опитування бізнесу: близько 30% підприємств повністю зупинили свою діяльність, 45% – скоротили виробництво. В результаті ми виходимо на 40–50% втрат у діяльності цих компаній. Зрозуміло, що ці дані досить важко екстраполювати на усю країну, адже більш-менш нормальне економічне життя продовжується на заході. 

МВФ прогнозує падіння ВВП у 2022 році на 10% за умови, якщо бойові дії завершаться найближчим часом, та 25-35% у разі більш тривалої війни – принаймні так було в Іраку, Сирії та Лівані. Це релевантна оцінка?

Вона базується на розрахунках виходячи з ситуації першого тижня війни. Думаю, плюс-мінус це відповідає реальному стану речей. До того ж навряд чи зараз реально дати більш точну оцінку. 

Фонд також прогнозує прискорення інфляції до майже 20% цього року. У 2023-му – 10%. Стабілізувати темпи росту цін на рівні цілі у 5%, на яку орієнтується НБУ, Україна зможе тільки через три-чотири роки. У вас уже є своє розуміння, наскільки сильно війна прискорить інфляцію в Україні? 

Зараз ціни зростають на дефіцитні товари або ті, що досить складно доставляти. Наприклад, вода, овочі, фрукти, мʼясо. Але загалом ситуація не виглядає неконтрольованою або такою, що свідчить про гіперінфляційні процеси.

Стабілізуючим фактором виступає фіксація офіційного курсу гривні. Крім того, багато підприємців вважають аморальним підвищення цін на свої товари та послуги в умовах воєнного часу.

Що стосується того, як ми будемо досягати цілі у 5%, перш за все треба враховувати поступове зняття адміністративних обмежень та повернення до режиму плаваючого валютного курсу та на рейки інфляційного таргетування. Думаю, цей процес буде абсолютно контрольованим, тим паче що в нас уже є успішний досвід поступового переходу від обмежень до вільного руху капіталу. 

Загальні очікування фінансистів, з якими ми спілкувалися цими днями, – НБУ приблизно рік буде витримувати адмінобмеження. Чи розглядаєте ви сценарій, за якого обмеження будуть зняті так само швидко, як і були введені? 

Досвід зняття обмежень після 2014 року показує, що це залежить не стільки від часу, скільки від макроекономічних умов. У цьому сенсі в нас загалом позитивні очікування, дякуючи непоганому запасу фінансової міцності, що був накопичений за роки між активними фазами російської атаки на Україну. До того ж, ймовірно, нашу фінансову позицію підтримають наші міжнародні партнери. 

Якщо промоніторити ресурси, на яких є функціонал для чорного ринку обміну валют, курс долара наразі не надто сильно перевищує курс, зафіксований НБУ: 32–34 грн/$ проти 29,25 грн/$. Чим ви пояснюєте відсутність валютної паніки, незважаючи на війну, та повернення активного чорного ринку, як це було в 2014–2015 роках?

Знову ж таки – більшим запасом фінансової міцності. Так, масштаб викликів неспівставний навіть з 2014 роком, але з того часу були проведені серйозні реформи і в монетарній сфері, і в секторі банківського регулювання. Це дає суттєві плоди. Інший момент – у населення немає великої потреби купувати валюту на чорному ринку. Тим громадянам, які виїжджають за кордон, значно зручніше користуватися картками. Люди, що залишилися, також можуть задовольнити усі свої потреби за допомогою офіційної банківської системи. Третій фактор – у НБУ зараз значно більше можливостей для того, щоб перекрити відтоки капіталу за кордон, ніж у 2014-му. 

Матеріали по темі

Через війну економіка втрачає близько 80% валютної виручки лише від експортерів сталі. Судячи з озвучених вами масштабів зниження ділової активності, обсяги валюти, що заходить до країни, впали досить суттєво. Яка ваша оцінка? 

Ми маємо відчутні проблеми з логістикою – порти заблоковані, залишається залізниця, проте сьогодні її основні потужності залучені для евакуації населення та потреб ЗСУ. Водночас ситуація динамічна і швидко змінюється. В перспективі експорт має потенціал до зростання з налагодженням нової логістики.

У якому зовнішньому середовищі Україні доведеться відбудовуватися після війни? 

Багато в чому це зовнішнє середовище буде визначатися тим, як змінюватиметься ситуація в Україні. Знову ж таки, є кілька сценаріїв. Війна в Україні дуже сильно впливає на міжнародні ринки продовольства та енергетики. Якщо бойові дії затягнуться і посівна кампанія в Україні провалиться, світ чекає серйозний сплеск цін на продовольство. За нашими оцінками, це означає на 40–50% вищі ціни на важливі види продовольства у світі, зокрема на зернові, упродовж наступних 12 місяців, ніж за протилежного сценарію, коли посівна пройде більш-менш нормально. 

У цьому сенсі в енергетиці ситуація є менш загрозливою: на ціну нафти впливають багато різних факторів. Котирування спочатку підскочили майже до 140 $/барель, а потім знизилися до 100 $/барель та нижче. Причина – не лише поява на горизонті перспектив завершення війни в України, а й події навколо Ірану, новий сплеск коронавірусу в Китаї і так далі. Росія, звісно, великий постачальник, але компенсувати її втрату світ зможе. З продовольством такого не скажеш: швидко замістити ті обсяги, які постачає Україна, неможливо.

«Компанії вже перелаштовуються на військові потреби» 

Усі кажуть про необхідність налаштовуватися на економіку воєнного часу. Україна справляється з цією задачею?

Економіка воєнного часу має відповідати двом основним завданням. По-перше, вона повинна допомагати армії, по-друге, забезпечити функціонування тилу. На мій погляд, у багатьох секторах компанії вже перелаштовуються на військові потреби. Той же ГМК почав виготовляти, наприклад, «їжаки» замість традиційних товарів на експорт. Активно на армію та евакуацію населення працює транспортна галузь, перш за все УЗ. Також варто відзначити кооперацію у раніше висококонкурентних секторах, наприклад, внутрішній роумінг від мобільних операторів або взаємодія на фінансовому ринку в питаннях інкасації. 

Якщо говорити не стільки про спонтанну реакцію бізнесу та громадян, засновану на волонтерстві та ентузіазмі, скільки про системний підхід: якою повинна бути ефективна воєнна економіка? Якою є роль держави в її налаштуванні?

Те, що ми зараз бачимо в Україні, співпадає і з міжнародним досвідом, коли не лише державні, а й приватні компанії працюють заради загальносуспільного блага, не ставлячи за мету максимізацію прибутку. До речі, в цьому є серйозна перевага українського бізнесу – він дуже швидко та ефективно адаптується до нових, навіть дуже екстремальних умов. Я б, мабуть, мінімально намагався це регулювати.

У той же час ми знаємо досвід США, коли під час Другої світової війни виробники авто переорієнтувалися на виробництво військової техніки, тоді як продаж автомобілів населенню для приватного користування було обмежено. При цьому працівники цих заводів жили майже звичайним життям, витрачаючи зарплату в магазинах, кінотеатрах та ресторанах, підтримуючи таким чином більшість цивільних галузей економіки країни, що воює. Чи можна швидко налаштувати подібну систему за поточних умов в Україні?

Поруч із волонтерством у нас працює і звичайна ринкова економіка, яка продовжує підтримувати суспільство та армію та платить податки до держбюджету. Стосовно того, як держава може допомагати бізнесу переходити на військові рейки, можна навести приклад нашої заборони на весь імпорт, окрім критичних статей. Таким чином, ми показуємо, що зараз фінансовий ресурс, що акумулюється в країні, потрібно направляти на дійсно важливі та потрібні речі, а не, наприклад, предмети розкоші.

«На базі МВФ формується фонд підтримки України» 

Скільки коштів Україна вже отримала від іноземних партнерів?

Ми вже отримали $1,4 млрд від МВФ та перші транші макрофінансової допомоги від ЄС у €300 млн та від Світового банку – €312 млн. До кінця тижня очікуємо ще €300 млн від ЄС у межах другої транзакції за першим траншем. Таким чином, резерви НБУ зараз навіть вищі, ніж до війни. Ми витрачаємо їх на продаж валюти банкам для забезпечення потреб критичного імпорту. Загалом коштів, які ми вже акумулювали, вистачить на підтримку нормального функціонування країни на найближчі місяці.

Чи є у вас розуміння, як саме та в якій формі Україна отримає $13,6 млрд, які виділили США з формулюванням «Україні та партнерам»?

Дійсно, ці кошти отримає не тільки Україна, а й наші сусіди, яким США допоможуть посилити обороноздатність, а також нададуть підтримку їхнім економікам через великий потік біженців з України. Більша частина суми, що виділена Україні, піде на обладнання та товари військового призначення. У живих грошах – порівняно невелика сума.

Яку ще допомогу очікує отримати Україна найближчим часом? 

Зараз ведуться активні переговори, щоб на базі МВФ створити спеціальний фонд для України, який фінансуватимуть країни G7 та, можливо, доєднаються інші розвинені країни. Цей механізм має стати основним елементом підтримки України в боротьбі з російською агресією. Втім, поки йдуть перемовини, ми не можемо говорити про конкретні суми.

Наскільки сильно ця війна бʼє по економічному потенціалу України? Згідно оцінки МВФ, нас відкине десь на чотири-пʼять років назад, а на те, щоб відіграти падіння, знадобиться більше двох років. Яким може бути ефект у цьому сенсі, за вашими оцінками?

Почну з того, що все залежить від того, чим для України закінчиться ця війна. Це головне, що визначатиме наш потенціал. Якщо говорити про сценарій, у якому Україна перемагає, захищає свої території та ще більше повʼязує себе з Європою у сенсі економіки та демократичних цінностей, я б не був настільки песимістичним.

Так, нам доведеться ще оцінити втрати, перш за все в людських життях, та відновлювати інфраструктуру. Частина людей, що виїхали, не повернуться. Але за умов міжнародної допомоги, у якій я впевнений, загальнонаціонального піднесення та зростання продуктивності праці, яка щонайменше не знизиться або й навіть зросте за рахунок інтеграції до ЄС, ми зможемо досить швидко відновити і навіть збільшити економічний потенціал країни. 

З чого має складатися «план Маршалла» для України? Це історія не тільки про гроші, а й про комплексне розуміння відбудови країни. Тобто йдеться не про відбудову, наприклад, радянської спадщини, а про виведення економіки на новий рівень. Які в цьому сенсі можуть бути пріоритети?

Якщо повертатися до оригінального плану для поствоєнної Німеччини, кошти насамперед були направлені на відбудову транспортної інфраструктури. Те німецьке економічне диво, яке багато хто повʼязують саме з планом Маршалла, насправді стало результатом розбудови державних інституцій, а вже вони дали довгостроковий економічний ефект. 

Україні також необхідно сконцентруватися на відбудові інфраструктури та забезпеченні житлом усіх, хто втратив його через війну. Це не відміняє того, що постраждалим варто звертатися до міжнародних судів із вимогою компенсації від агресора. Однак наступне завдання на рівні країни – продовжити роботу над впровадженням норм та наближенням до стандартів ЄС. У цьому сенсі нас чекає дуже велика робота, без якої подальше зближення з сім’єю європейських держав буде неможливим.

Матеріали по темі