Румунія – популярна країна для міграції українських IT-компаній. Хто перевозить туди бізнес, які податки та умови. Гід від Forbes /Фото Shutterstock
Категорія
Інновації
Дата

Румунія – популярна країна для міграції українських IT-компаній. Хто перевозить туди бізнес, які податки та умови. Гід від Forbes

Shutterstock

Румунія – друга за популярністю країна серед українських біженців та IT-компаній, що прагнуть приглушити ризики. Крім географічної близькості та доступності, це відомий європейський хаб для аутсорсу, де вже обжилися Oracle, Ericsson та IBM. Як там наймати людей, які зарплати та можливості

IT-ландшафт країни

«Війна надала нам «магічного» прискорення, щоб рухатися швидше та оперативніше», – каже Андрій Безручко, СЕО київської сервісної компанії Newxel на три сотні співробітників. У лютому він екстрено запустив офіси у Польщі, Португалії й Румунії. Наступні пункти – Канада і Туреччина.

Бізнес Newxel – збирати розробницькі команди та робити проєкти для ізраїльських клієнтів та пильно ставитись до їхніх запитів. «На першому місці в Ізраїлю завжди Україна, потім Румунія та Польща», – каже Безручко. Чим їх приваблює Румунія?

Зірка румунської IT-сцени – сервіс роботизації бізнес-процесів UiPath, що вже рік торгується на біржі у Нью-Йорку та має понад $10 млрд ринкової капіталізації. Статки його засновника Деніела Дайнса – мільярдера, який виріс за «залізною завісою», – Forbes оцінює у $2,2 млрд.

Зайнятися програмуванням Дайнса надихнули перші румунські аутсорсери. У середині 90-х програмісти, що писали код для американських компаній, заробляли шалені на ті часи $300/місяць. Сьогодні розробка програмного забезпечення, за оцінками асоціації ANIS, приносить країні майже 6,2% ВВП, або близько $15 млрд.

Аутсорс все ще основа румунського IT-ринку, 85% надходжень дає експорт. У 19-мільйонній Румунії працює понад 130 000 айтівців. «Темпи зростання досить високі, в середньому вони додають 20 000–25 000 спеціалістів на рік», – каже Володимир Семенишин, президент SoftServe у Європі, Близькому Сході та Африці (EMEA). Компанія готувалась відкрити там офіс близько року, він запрацював у квітні. 

«Фактично нас до цього вибору підштовхнули клієнти», – каже Семенишин. Часта вимога замовників – диверсифікувати проєктні команди по Євросоюзу, щоб знизити ризики, пояснює він. Через війну проблема стала гостріше – іноземні компанії побоюються наймати розробників, що у будь-який час можуть опинитися під обстрілом.

SoftServe планує за рік найняти понад 350 людей у Бухаресті, де сконцентровано 60% місцевого IT-ринку. Там розташовані офіси Oracle, IBM, Amazon й Luxoft. Останній працює в Румунії майже 15 років – свого часу за $50 млн придбав місцевого ветерана ITC Networks.

Спільна проблема України та Румунії – нестача талантів. Довоєнний дефіцит програмістів у регіоні досягав 30 000 людей, казав румунському Forbes CEO місцевого аутсорсера OVES Enterprise Міхай Філіп. За його прогнозом, агресія Росії поглибить прірву між попитом та пропозицією до 40%. До кінця року OVES Enterprise планує подвоїти штат до 200 людей. Українці посилять конкуренцію.

Румунія – популярна країна для міграції українських IT-компаній. Хто перевозить туди бізнес, які податки та умови. Гід від Forbes /Фото 1

Інфографіка: Максим Золоєдов

Скільки коштує масштабування

Зареєструвати юрсобу в Румунії навіть резиденту України нескладно, каже Безручко. Він радить знайти місцевих посередників, що улагоджують всі формальності «під ключ». Ціна питання для невеликої компанії – три дні й €1000–1500.

За рівнем зарплат румунські розробники приблизно посередині між українськими та польськими. Але є кілька нюансів. Офіційна валюта у країні – румунський лей, проте зарплату айтівці звикли рахувати в євро.

Чисті компенсації для працівників на руки в Україні та Румунії будуть співставні, оцінює Семенишин. «Якщо говорити про total cost of ownership, Румунія буде приблизно на 10% дорожче за Україну, а Польща – на 15%», – каже він.

«Спеціалісти з роком досвіду можуть хотіти €2000–3000 на місяць, і їх готові розглядати», – каже рекрутер київської агенції ITExpert Анна Параскєєва. Python-розробник з досвідом від п’яти років у середньому очікує €5000– 8000, DevOps такого ж рівня – €6000–10000.

Румунські програмісти закладають у зарплатні очікування відпустки, медичне страхування та інші бенефіти. «Зазвичай у компаніях в Румунії немає соцпакету», – пояснює Параскєєва. Податки – від 1–3% до 16% – переважно платять самостійно.

Класичне оформлення у штат не дуже популярне, тоді IT-компанія платитиме 40–47% податків від зарплати співробітника. Натомість є дві інші опції. Self employment – контракт із фізичною особою, обкладається 10% податку на прибуток та €165 фіксованого внеску соціального страхування.

Другий варіант – B2B – дещо нагадує українські ФОПи. «Але це повноцінна юридична особа, що відкривається на співробітника, який отримує не зарплату, а дивіденди», – каже Безручко. Newxel збирається пропонувати новим співробітникам юридичну підтримку у відкритті такої юрособи, вести бухгалтерію. Так вдасться зменшити оподаткування до приблизно 9%, сподівається Безручко.

За час війни SoftServe релокував за межі України близько 1500 співробітників. Понад 60% обрали Польщу, Румунію – 6–5%. Офіс у Бухаресті будуть стартувати з українців, з ринку наймуть близько 200 талантів, озвучує план Семенишин. Питання, де всіх розмістити, не стоїть.

Пандемія змінила розклад на ринку нерухомості. У OVES Enterprise до офісу ходять лише 5% співробітників, переважно топменеджмент. Тому CEO офіційно дозволив усім працювати повністю віддалено. SoftServe збирається починати із коворкінгу – щоб у нової команди було місце для зустрічей і спілкування.

Локацій теж достатньо. Три з п’яти коворкінгів популярної міжнародної мережі Commons знаходяться у Бухаресті. Стіл у триповерховому просторі Unirii у центрі міста коштує €220 на місяць, приватний офіс – €300.

Особливість румунських айтівців – «широкий досвід», каже Параскєєва. Українці зазвичай працюють з однією-двома мовами програмування, в Румунії за всю кар’єру часто вивчають по чотири. Нерідко хто крім румунської й обов’язкової англійської знає ще й німецьку. Це плюс для бізнесу, каже Семенишин, але серйозних культурних провалів нема. «Європейцям з європейцями завжди простіше», – каже він.

Матеріали по темі