Румунія – друга за популярністю країна серед українських біженців та IT-компаній, що прагнуть приглушити ризики. Крім географічної близькості та доступності, це відомий європейський хаб для аутсорсу, де вже обжилися Oracle, Ericsson та IBM. Як там наймати людей, які зарплати та можливості
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
IT-ландшафт країни
«Війна надала нам «магічного» прискорення, щоб рухатися швидше та оперативніше», – каже Андрій Безручко, СЕО київської сервісної компанії Newxel на три сотні співробітників. У лютому він екстрено запустив офіси у Польщі, Португалії й Румунії. Наступні пункти – Канада і Туреччина.
Бізнес Newxel – збирати розробницькі команди та робити проєкти для ізраїльських клієнтів та пильно ставитись до їхніх запитів. «На першому місці в Ізраїлю завжди Україна, потім Румунія та Польща», – каже Безручко. Чим їх приваблює Румунія?
Зірка румунської IT-сцени – сервіс роботизації бізнес-процесів UiPath, що вже рік торгується на біржі у Нью-Йорку та має понад $10 млрд ринкової капіталізації. Статки його засновника Деніела Дайнса – мільярдера, який виріс за «залізною завісою», – Forbes оцінює у $2,2 млрд.
Зайнятися програмуванням Дайнса надихнули перші румунські аутсорсери. У середині 90-х програмісти, що писали код для американських компаній, заробляли шалені на ті часи $300/місяць. Сьогодні розробка програмного забезпечення, за оцінками асоціації ANIS, приносить країні майже 6,2% ВВП, або близько $15 млрд.
Аутсорс все ще основа румунського IT-ринку, 85% надходжень дає експорт. У 19-мільйонній Румунії працює понад 130 000 айтівців. «Темпи зростання досить високі, в середньому вони додають 20 000–25 000 спеціалістів на рік», – каже Володимир Семенишин, президент SoftServe у Європі, Близькому Сході та Африці (EMEA). Компанія готувалась відкрити там офіс близько року, він запрацював у квітні.
«Фактично нас до цього вибору підштовхнули клієнти», – каже Семенишин. Часта вимога замовників – диверсифікувати проєктні команди по Євросоюзу, щоб знизити ризики, пояснює він. Через війну проблема стала гостріше – іноземні компанії побоюються наймати розробників, що у будь-який час можуть опинитися під обстрілом.
SoftServe планує за рік найняти понад 350 людей у Бухаресті, де сконцентровано 60% місцевого IT-ринку. Там розташовані офіси Oracle, IBM, Amazon й Luxoft. Останній працює в Румунії майже 15 років – свого часу за $50 млн придбав місцевого ветерана ITC Networks.
Спільна проблема України та Румунії – нестача талантів. Довоєнний дефіцит програмістів у регіоні досягав 30 000 людей, казав румунському Forbes CEO місцевого аутсорсера OVES Enterprise Міхай Філіп. За його прогнозом, агресія Росії поглибить прірву між попитом та пропозицією до 40%. До кінця року OVES Enterprise планує подвоїти штат до 200 людей. Українці посилять конкуренцію.
Інфографіка: Максим Золоєдов
Скільки коштує масштабування
Зареєструвати юрсобу в Румунії навіть резиденту України нескладно, каже Безручко. Він радить знайти місцевих посередників, що улагоджують всі формальності «під ключ». Ціна питання для невеликої компанії – три дні й €1000–1500.
За рівнем зарплат румунські розробники приблизно посередині між українськими та польськими. Але є кілька нюансів. Офіційна валюта у країні – румунський лей, проте зарплату айтівці звикли рахувати в євро.
Чисті компенсації для працівників на руки в Україні та Румунії будуть співставні, оцінює Семенишин. «Якщо говорити про total cost of ownership, Румунія буде приблизно на 10% дорожче за Україну, а Польща – на 15%», – каже він.
«Спеціалісти з роком досвіду можуть хотіти €2000–3000 на місяць, і їх готові розглядати», – каже рекрутер київської агенції ITExpert Анна Параскєєва. Python-розробник з досвідом від п’яти років у середньому очікує €5000– 8000, DevOps такого ж рівня – €6000–10000.
Румунські програмісти закладають у зарплатні очікування відпустки, медичне страхування та інші бенефіти. «Зазвичай у компаніях в Румунії немає соцпакету», – пояснює Параскєєва. Податки – від 1–3% до 16% – переважно платять самостійно.
Класичне оформлення у штат не дуже популярне, тоді IT-компанія платитиме 40–47% податків від зарплати співробітника. Натомість є дві інші опції. Self employment – контракт із фізичною особою, обкладається 10% податку на прибуток та €165 фіксованого внеску соціального страхування.
Другий варіант – B2B – дещо нагадує українські ФОПи. «Але це повноцінна юридична особа, що відкривається на співробітника, який отримує не зарплату, а дивіденди», – каже Безручко. Newxel збирається пропонувати новим співробітникам юридичну підтримку у відкритті такої юрособи, вести бухгалтерію. Так вдасться зменшити оподаткування до приблизно 9%, сподівається Безручко.
За час війни SoftServe релокував за межі України близько 1500 співробітників. Понад 60% обрали Польщу, Румунію – 6–5%. Офіс у Бухаресті будуть стартувати з українців, з ринку наймуть близько 200 талантів, озвучує план Семенишин. Питання, де всіх розмістити, не стоїть.
Пандемія змінила розклад на ринку нерухомості. У OVES Enterprise до офісу ходять лише 5% співробітників, переважно топменеджмент. Тому CEO офіційно дозволив усім працювати повністю віддалено. SoftServe збирається починати із коворкінгу – щоб у нової команди було місце для зустрічей і спілкування.
Локацій теж достатньо. Три з п’яти коворкінгів популярної міжнародної мережі Commons знаходяться у Бухаресті. Стіл у триповерховому просторі Unirii у центрі міста коштує €220 на місяць, приватний офіс – €300.
Особливість румунських айтівців – «широкий досвід», каже Параскєєва. Українці зазвичай працюють з однією-двома мовами програмування, в Румунії за всю кар’єру часто вивчають по чотири. Нерідко хто крім румунської й обов’язкової англійської знає ще й німецьку. Це плюс для бізнесу, каже Семенишин, але серйозних культурних провалів нема. «Європейцям з європейцями завжди простіше», – каже він.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
