За сім випусків через список «30 до 30» пройшли 228 людей. Forbes зібрав базу всіх лауреатів, опитав 51 з них і простежив долі 131 випускника перших чотирьох когорт.
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей і бізнеси, які вже сьогодні визначають майбутнє країни. Усередині – «30 до 30», 15 перспективних ветеранських компаній, 20 франшиз із потенціалом зростання, Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні, ціна війни для бізнесу та українське мистецтво воєнного часу.
Типовий лауреат списку «30 до 30» – це чоловік (таких серед переможців 70%), який потрапляє до списку у медіанному віці 28 років і найчастіше є засновником або власником бізнесу. У сферах «Бізнес+IT» на таких припадає 79%. Понад половина лауреатів, 55%, проживають у Києві.
Переважна більшість, 86%, вийшли на першу роботу ще до повноліття, а 61% свого часу перемагали на олімпіадах або захищали роботи в Малій академії наук. Майже половина, 47%, виросли в родинах, де батьки мають вищу освіту, а 41% – вихідці з родин підприємців.
Forbes Ukraine провів масштабне дослідження, проаналізувавши шлях усіх 228 учасників українських списків «30 до 30», починаючи з 2020 року.
Результат – узагальнений портрет українців, які досягають значних успіхів у молодому віці. Що їх обʼєднує?
Бонус: пояснення соціологині Тетяни Костюченко про те, як на успішність людини впливають соціальні звʼязки,
інфографіка Станіслава Бриленко
Київ як місце народження – це радше виняток, ніж правило: народжених у столиці серед лауреатів лише 20%.
Натомість найбільше талановитої молоді походить з обласних центрів (33%) і малих міст та райцентрів (29%). Ще 10% – вихідці з сіл і селищ міського типу, 8% – з Київської області. Окремо впадає в очі, що 12% лауреатів народилися в містах, які нині окуповані.
інфографіка Станіслава Бриленко
Шлях до визнання теж рідко буває швидким чи безхмарним. Більшість фіналістів почали заробляти ще підлітками: 53% вийшли на першу оплачувану роботу у 16 років, ще 33% – у 18.
Від початку роботи у своїй сфері до визнання здебільшого минають роки: лише 22% дійшли до списку за 2–4 роки, натомість найбільша частка, 27%, витратила на це 5–7 років, а ще 22% – понад вісім років.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Провалів на цьому шляху теж вистачає: 39% лауреатів не мали жодного, але 22% пережили одну невдачу, ще 22% – дві, а 18% – і зовсім понад три.
інфографіка Станіслава Бриленко
Що відбувається з переможцями списку через роки після визнання? Forbes простежив долі 131 лауреата 2020–2023 років і зʼясував: 46% продовжують зростати, а ще 30% лишаються стабільними – тобто три чверті колишніх фіналістів і зараз почуваються впевнено.
У 10% стався успішний вихід, продаж бізнесу або повний півот. Водночас 5% зараз служать у Силах оборони, а ще 5% зіткнулися зі стагнацією або й закрили бізнес. По 2% емігрували або опинилися під слідством.
На жаль, є і трагічна сторінка цієї статистики: 1% лауреатів – а саме Дмитро Коцюбайло, позивний «Да Вінчі» – загинув 7 березня 2023 року; ще про 1% інформації немає.
інфографіка Станіслава Бриленко
З яких сфер узагалі приходять переможці «30 до 30»? З усіх 228 лауреатів списків 2020–2026 років найбільше – 35% – представляють бізнес. Далі йдуть військові та волонтери (20%), ІТ та інновації (14%), агенти змін (10%), спорт (9%), шоу-бізнес (8%) і мистецтво та культура (4%).
Помітно й те, які компанії та організації стабільно «постачають» лауреатів: найбільше їх вийшло з Genesis – шестеро за 2020–2025 роки. По пʼятеро дав «Азов» (у списках 2022, 2024 і 2026 років) і, з урахуванням вихідців з організації, «Госпітальєри» (2020, 2022, 2026). KSE та Brave1 дали по двоє лауреатів кожен.
інфографіка Станіслава Бриленко
Що ж до родини, то її внесок – радше культурний, ніж фінансовий. У 79% лауреатів хоча б один із батьків має вищу освіту, а в 47% – обоє. Лише в 20% вищу освіту має тільки мати, ще в 20% – жоден із батьків, і лише в 12% – тільки батько.
При цьому матеріальну підтримку від родини переможці отримували рідко: 73% кажуть, що не отримали нічого матеріального. Ще 24% родина забезпечила житлом або можливістю не платити за нього, і лише по 4% отримали оплату навчання за кордоном чи стартовий капітал для власної справи.
інфографіка Станіслава Бриленко
інфографіка Станіслава Бриленко
Цифри дають портрет типового переможця «30 до 30», але не відповідають на головне питання: чому одні молоді українці пробиваються нагору, а інші – з однаковими стартовими даними – ні.
Соціологиня Тетяна Костюченко пояснює, яку саме роль тут відіграють звʼязки – родинні, дружні та професійні – і чому найкорисніші з них найчастіше не ті, що здаються найближчими.
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Тетяна Костюченко, старша викладачка кафедри соціології НаУКМА Фото з особистого архіву
В Україні освітній статус батьків дуже впливає на освітній статус дітей. У родині, де батьки мають вищу освіту, шанси дитини її здобути значно вищі, за даними ISSP за 2009–2019 роки, які аналізували мої колеги Ліна Малиш і Світлана Оксамитна. Але це про шанси, а не про гарантію.
Меритократія, як ідеальні умови, коригується тим, які шанси дає родина. Це не лише про гроші, а й про інформацію. Якщо батьки лікарі і дитина хоче стати лікарем, вони розкажуть їй про всі правила сфери ще до її перших власних ґуль. Це може спростити входження до професії.
Шанс на успіх
Чи працюють соціальні ліфти? Субʼєктивно: у 1990–2000-х сімʼя й школа сильніше визначали шанси на лідерські позиції; зараз, із відкритішими ринками, ліфти працюють краще. Емпіричних даних, які б підтверджували це, не знаходила. Колеги порівнювали масиви ISSP за 2009-й та 2019-й: частка тих, хто демонструє обʼєктивну висхідну класову мобільність, серед чоловіків не змінилася – приблизно 38% в обидвох хвилях опитування, серед жінок зросла з 46% до 50%. Висновок: на 2019-й класова мобільність залишалася відносно стабільною, а не різко зростала.
Обирати серцем?
Наскільки виш визначає шлях? Пʼєр Бурдьє в 1970-х писав про grandes écoles – елітні виші Франції, звідки виходить непропорційно багато політиків і бізнесменів. Номінально у Франції тоді була меритократія, а реально – відтворення вузького кола еліт. Аналогічно – у вишах Ліги плюща: Гарвард або Єль відкривають двері не лише дипломом, а й спільнотою і звʼязками з майбутніми колегами і партнерами ще під час навчання.
В Україні це працює меншою мірою – не всі виші системно підтримують спільноту випускників. Професійний же шлях варто обирати за покликанням, а не прагматично. Але й не відкидати, що престиж вишу й спільнота дають додаткові шанси.
Правильні звʼязки
Опитування Інституту ім. Яременка 2015 року: дві третини для розвʼязання життєвих проблем звернулися б до сімʼї і стільки ж до друзів. Термінами теорій соціального капіталу – до сильних звʼязків: bonding. Але соціальний капітал має світлу й темну сторони: світла – підтримка, темна – «схеми» заради неправомірної вигоди. Тема використання звʼязків у вирішенні певних питань присутня фактично в усіх дослідженнях корупції в Україні за останні 10 років.
Як працюють сильні та слабкі звʼязки? Знакову працю опублікував Марк Грановеттер. Інтуїтивно сильні звʼязки сприймалися як надійніші, стійкіші за дружні чи колегіальні. Але, за Грановеттером, нові професійні можливості найчастіше приносять слабкі звʼязки (колеги друзів, сусіди). Грановеттер назвав це силою слабких звʼязків: у тісному колі сильних звʼязків різні ресурси циркулюють наче по колу. Слабкі ж звʼязки виводять із бульбашки і створюють «мости» з іншими бульбашками та спільнотами.
«Мостів» не потрібно багато, достатньо про них знати і мати можливість звернутися до своєї мережі звʼязків. Велика кількість «друзів» може вводити в оману, що людина має достатній соціальний капітал. Але важлива їхня якість, стійкість і структура (останнє це про бульбашки і «мости»).
Такі звʼязки набувають, інтегруючись у спільноти. Роберт Патнем у Bowling Alone називав скорочення участі американців у клубах і асоціаціях загрозою: вбачав у цьому зменшення bridging social capital. В Україні тренд інший: за World Values Survey, членство в асоціаціях і спільнотах у 2020 році зросло порівняно з 2011-м.
Старт з нуля
Вирішуйте, в які звʼязки вкладатися: заради підтримки, бізнесу чи карʼєри. Враховуйте вибір вишу як джерела формування спільноти і набуття сильних (дружніх) та слабких звʼязків. Звʼязки не є самоціллю, а радше можуть надати засоби для реалізації ідеї або для спільноти. Мені не імпонує теза self-made person: ми від народження є частиною різних спільнот. Дослідження Рона Берта показує – ідеї не народжуються у вакуумі, а викристалізовуються і поширюються у мережах завдяки мостам між спільнотами.
Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №3 [42] за серпень – вересень 2026 року.
