Категорія
Лідерство
Дата

Чому під час пандемії люди обрали безпеку, а не свободу. Пояснює філософ Андрій Баумейстер

Чому під час пандемії люди обрали безпеку, а не свободу. Пояснює філософ Андрій Баумейстер /Ілюстрація Getty Images

Ілюстрація Getty Images

Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?

Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!

Чому громадяни так легко відмовляються від своїх базових прав? Думаю, кожен із нас дедалі частіше ставить собі це запитання. У європейських країнах ми спостерігаємо обмеження, які всього півтора року тому здавалися абсолютно неможливими. Чи є такі жорсткі обмеження адекватними заходами в боротьбі з пандемією? Адже на іншій чаші терезів – економіка, освіта та багато інших важливих сфер суспільного життя.

На перший погляд, обрані політиками заходи прямо суперечать основним принципам відкритого суспільства. Лібералізм вимагає ставитися до людини як до зрілої і самостійної особистості. Тоді чому в нинішній ситуації не покласти відповідальність на самого індивіда? Чому не надати йому право самостійно вирішувати: подорожувати чи залишатися вдома, працювати в офісі чи дистанційно, святкувати Великдень із друзями чи у вузькому сімейному колі? Я вже не кажу про право давати своїм дітям освіту. Дослідження продемонстрували, що дистанційна освіта не тільки знижує якість знань, а й збільшує розрив між багатими і бідними.

Політики запевняють, що йдуть на обмеження особистих свобод заради самого індивіда. Заради його здоров’я. Заради його безпеки. Припустимо. Але чим тоді ліберальна держава відрізняється від авторитарної? Експерти стверджують, що XXI століття стане століттям пандемій. Цілком можливо, пандемії недалекого майбутнього будуть ще небезпечнішими за нинішню. Чи означає це, що у XXI столітті немає місця для фундаментальних свобод лібералізму?

Наразі варто зробити важливе уточнення. Воно стосується змісту поняття «свобода». Щоб користуватися свободою, ми повинні мати можливості (capabilities) її здійснювати. Якщо мої можливості обмежені, то чи не підмінюю я конкретне і змістовне розуміння свободи абстрактним і беззмістовним? Ось як розмірковує учень видатного політичного філософа Джона Ролза Карл Лаутербах, депутат бундестагу від СДП, епідеміолог і провідний експерт з коронакризи: держава у ситуації пандемії зобов’язана гарантувати capabilities громадян, щоб захищати їхні свободи у тривалій перспективі. Лаутербах хоче сказати, що ми (в особі наших політиків) обрали безпеку не замість свободи, а заради свободи – щоб мати можливість користуватися нею «в довгу». Адже, за його твердженням, свобода, якою не можна користуватися через хворобу або обмежені життєві очікування, не є справжньою свободою. Коронаполітика – це політика захисту свободи.

Але чому не перекласти відповідальність із держави на окремого індивіда? А тому, говорить Лаутербах, що ті, хто закликає до індивідуальної відповідальності, проєктують власні ресурси на іншу частину суспільства. Для людей з обмеженими матеріальними ресурсами подібні заклики – не розв’язання проблеми.

Аргументація серйозна. Та все одно залишається багато запитань. Прихильники лібералізму, відповідаючи, запитали б: чому обмеженість матеріальних ресурсів окремих соціальних груп та індивідів має бути проблемою всього суспільства й підставою перекласти відповідальність з індивіда на державу? Відповіддю на подібні заперечення була б апеляція до соціальної справедливості та громадянської солідарності.

Забагато теоретичних конструкцій та аргументів, зауважите ви. Що вдіяти? Такі виклики, як пандемія, оголюють вади ідеологічних конструкцій і випробовують на міцність теорії й цінності. Наразі можна дати лише попередні відповіді на поставлене запитання:

1. Люди (насамперед у країнах Заходу) обрали безпеку не замість свободи, а заради свободи. Принаймні у достовірності такої версії відповіді нас хочуть переконати. Майбутнє покаже, наскільки це адекватна відповідь.

2. Вибір між безпекою та свободою у ситуації коронакризи не є питанням індивідуальної відповідальності. Це питання відповідальності всього суспільства, якщо воно хоче ухвалювати рішення у рамках соціальної справедливості та солідарності.

Здавалося б, питання доволі роз’яснене. Але все одно залишається відчуття, що ми є свідками кардинальних ціннісних змін. У якому напрямі рухаються ці зміни, ще не зовсім зрозуміло. Навіть політикам та експертам. Тим необхіднішими сьогодні є критичне мислення і практична філософія.

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected]

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Попередній слайд
Наступний слайд