Запитання Гліба Вишлінського, директора Центру економічної стратегії
Ви голова корпорації або керівник групи – в театрі, університеті, інституті, державному відомстві. На вас відповідальність за долі людей (байдуже, двох-трьох осіб чи десятків тисяч). Якби питання про те, поступитися чи ні в певній ситуації власними принципами, стосувалося тільки вас, відповісти на запитання було б легше. Але якщо від ваших рішень і вчинків залежить доля колективу, успіх підприємства? Як вчинити правильно?
Колись відповідати на подібні запитання допомагали релігія і мистецтво. З кінця XVI століття особливу роль у моральному навчанні почав відігравати театр. Молодий англійський драматург Крістофер Марло, натхненний німецькими легендами, написав «Трагічну історію доктора Фауста» для трупи Лорд-адмірала. На сцені зображувався конфлікт не стільки людей, скільки абстрактних моральних понять. У Марло за душу Фауста борються добрий і злий ангели. Хто дивився сучасну постановку в лондонському театрі «Глобус», міг спостерігати це на власні очі: білий і чорний ангели схрещують мечі, доки Фауст віддається філософствуванню. Глядачі мали дійти «правильного» висновку: договір із дияволом неприпустимий за жодних умов. Фауст гине. Чорти затягають його душу в пекло. У фіналі хор повідомляє:
«Немає Фауста. Його кінець жахливий
Нехай вас змусить всіх переконатись,
Як переможеним бува сміливий розум,
Коли небес закон він переступить».
Гете ускладнив правила гри. Фауст укладає угоду з дияволом, але в фіналі його душу несуть у небо ангели. Та й сам Мефістофель, поставши перед Фаустом, говорить про себе (переклад Миколи Лукаша):
«Я – тої сили часть,
Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого».
Булгаков ще більше підсилює цю загадку. Його Воланд зверхньо спростовує моралізаторство Левія Матвія: «Ти вимовив свої слова так, нібито ти не визнаєш тіней, а також і зла. Чи не будеш ти такий ласкавий подумати над питанням: що б робило твоє добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, якби із неї зникли тіні?»
Наше головне запитання можна переформулювати так: чи можуть наші вчинки і діла не відкидати тіней? Чи можна досягати успіху, не йдучи на моральні компроміси й угоди зі злом?
Спершу уважніше придивіться до того, що ви називаєте «вищою метою». Людина – це істота, яка майже завжди знаходить способи самовиправдання навіть у найгірших ситуаціях. За історію людства було зроблено занадто багато зла «в ім’я» дітей, друзів, спільної справи, країни, світу, «в ім’я» вищих цінностей і вищих цілей. Якщо ви відчуваєте сильний внутрішній спротив, якщо ваша совість неспокійна, якщо ви змушені докладати надзусиль, аби «переламати» себе, може, з «вищою метою» щось не так? Якщо компроміс зі злом в ім’я «людства» або «світу» настільки вартісний, то дайте людству і світу перепочити. Повірте, вони не пропадуть без цієї оборудки.
Компроміс – це взаємопоступки. А зло на поступки не йде. Як твердили древні авторитети, зі злом домовитися неможливо, тому що диявол – завжди обманщик. Це давній трюк: спочатку вам кажуть, що це суща дрібниця, усього тільки треба ось тут підписати, заплющити очі на очевидну несправедливість, лишень один раз зрадити, тільки один раз зважитися на корупційну схему тощо. Натомість вам пропонують дуже вигідні компенсації – гроші, владу, славу. Але щойно ви зважилися на «компроміс», виявилося, що ви вже «на гачку», а обмежитися «одним разом» і «дрібницею» не вийде. І відтоді вам уже не до вищої мети. Тут вже аби зберегти обличчя, репутацію, честь. Така природа зла.
Не варто випускати з поля зору й те, що ми живемо у ціннісно різноманітному світі. Це не означає, що «добро» і «зло» відносні. Це скоріше значить, що не варто скидати з рахунків ціннісний плюралізм. Перевіряйте свої базові ціннісні установки на міцність і значущість.
Якщо врахувати ці рекомендації, буде легше відповісти на наше головне запитання. Безумовно, нам часто доводиться йти на компроміси. Ось тільки є сумніви в тому, що необхідно йти на компроміси зі злом. Навіть заради вищої мети.
- Категорія
- Лідерство
- Дата
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
