У листопаді 2020 року Forbes опублікував перший український список 30 до 30. У червні-липні 2021-го ми попросили його учасників відповісти на запитання про те, як вони працюють
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Діловий партнер або партнерка мрії: які вони?
Вікторія Рєпа, 28, співзасновниця та CEO BetterMe: Схожі життєві цінності, надійність, масштабність мислення.
Роман Могильний 30, співзасновник Reface: Ми з кофаундерами змогли знайти ідеальну модель, в якій у нас є і раціональність, і креативність, і політ фантазії, і розуміння, як речі взагалі повинні працювати, і глобальна стратегія. Я чув про історії, де в компанії два партнери, але мені складно уявити, наскільки круті це повинні бути люди, тому що нам знадобилося більше людей, щоб закрити всі компетенції.
Ярослав Бойко, 29, співзасновник Reface: Доповнювати одне одного. Головне, щоб не було нездорової конкуренції. Ви повинні мати одне бачення і мету. Може відрізнятись бачення способів і методів досягнення кінцевої мети, але не вона сама.
Ірина Шиба, 29, виконавча директорка DeJure: Доброчесна, відповідальна і професійна людина, якій можна повністю довіряти.
Павло Матвієнко, 29, CEO та засновник RetargetApp: рівень експертизи та досвіду в сфері, за яку відповідає партнер, швидкість і результативність, софт-навички, стратегічне мислення, вміння делегувати, ефективність управління ресурсами.
Яна Панфілова, 23, CEO Teenergizer: Чесність, відкритість, бажання перестрибувати себе, скрупульозність і відповідальність.
Олег Маленков, 29, співзасновник Concepter та партнер TA Ventures: Я шукаю компліментарні навички у партнера/партнерки – в моєму випадку це вміння ґенерувати енергію з повітря, бути джерелом для команди та партнерів, коли це потрібно. Енергія – це не тільки свіжі ідеї (це суперважливо), а й уміння перемикатися на інші передачі, навіть коли їдеш назад. Я досить прагматичний, тому мені важливо, щоб партнер/партнерка на противагу мали футуристичне бачення, завчасно відчували макро- і мікротренди, розуміли суспільні контексти та глобальні тенденції.
Федір Сердюк, 26, співзасновник компанії FAST: Хороший діловий партнер може дати те, що компанії потрібно, але чого у неї немає. Хоче того, що у компанії буде. Поважає договір. Напевно, симпатія до партнера як особистості не обовʼязкова, але у мене без неї не «летить».
Родіон Єрошек, 29, співзасновник та CEO Poster: Важливі для мене якості в людях, з якими я працюю: відповідність цінностям, ставлення до людей як до людей, а не ресурсу, прозоре і чесне спілкування, вміння брати на себе відповідальність і розв’язувати проблеми, говорити «ми» про успіхи своєї команди, не привласнюючи заслуги собі. З такою людиною мені весело і кайфово перебувати поруч.
Рон Фрідман, 26, CEO Mawi: У мене ця вакансія вже зайнята.
Якості або навички, які є найважливішими для вас під час підбору команди?
Михайло Федоров, 30, віцепремʼєр, міністр цифрової трансформації: Результат роботи Мінцифри багато в чому залежить від драйву і самовіддачі людей. Насамперед це люди зі спільними цінностями. Амбіційні, чесні, відповідальні, готові працювати на результат та знаходити спільну мову. З шаленим бажанням змінювати країну. Іноді мені здається, що в нас всі навіть зовні схожі між собою.
тас Матвієнко, 29, співзасновник та CEO Allset: Експерт у своїй сфері, уважний до деталей.
Ілля Філіпов, 29, засновник платформи EdEra: Чесність, проактивність, висока швидкість мислення, вміння брати на себе відповідальність за прийняття рішень.
Рон Фрідман: Уміння приймати поразки і виконувати домовленості.
Ірина Шиба: Навички будуть дуже різними залежно від позиції в команді. Та всі члени нашої команди мають відповідати трьом цінностям організації – доброчесності, професійності та відповідності. Ми боремось за доброчесність суддів, тому і самі маємо відповідати найвищим етичним стандартам. Також звертаємо увагу на те, наскільки людина мотивована, розуміє, чого хоче від життя, чи достатньо самоорганізована. Не менш важливими для нас є толерантність та загальний емоційний стан. У нас робота стресова, тому важливим є вміння балансувати життя з роботою, вчасно відкочувати і не доводити себе до вигоряння.
У чому ваша профдеформація?
Рон Фрідман: Занадто критичне ставлення до речей. Медицина, особливо кардіологія, вимагає такої позиції і обережності, а в житті можна бути простіше.
Вікторія Рєпа: Одна з основних цінностей BetterMe – «fail fast & cheap». Ми в компанії звикли все робити швидко і зростати в швидкому темпі, не гаяти час на сумніви. В особистому житті я теж постійно поспішаю, бракує уповільнення, а іноді це вкрай необхідно.
Стас Матвієнко: Оскільки я практично завжди працював на посаді СЕО, я іноді можу вести бесіду зі знайомими (не співробітниками), ніби я їхній менеджер, на автоматі.
Денис Дмитренко, 30, співзасновник Reface: На багато речей дивишся як на новий проєкт, нову інвестицію.
Роман Могильный: Хочеться зробити все і відразу. Нарешті вчуся сповільнюватися і робити в міру, до цього був максималістом.
Ярослав Бойко: Постійно хочеться всім відписати, навіть на вихідних, коли Slack не надсилає сповіщень. Все одно перевіряю, що там відбувається. Також всі метрики перевіряю, як у будні, так і в вихідні.
Михайло Федоров: Їх кілька: є і з попередньої роботи, і набуті на посаді міністра. Головна – завжди аналізую, як можна покращити ту чи іншу послугу. Державі чи бізнесу. Це нескінченний процес у голові. Сиджу на борді з командою «Дії» чи просто відкриваю сайт компанії доставки води, і завжди намагаюсь зрозуміти усі процеси та послуги, чи зручні вони, як їх можна зробити кращими, швидшими, комфортнішими.
Ілля Філіпов: Оскільки я займаюся розробкою якісних освітніх продуктів, мені стає вкрай складно знайти програму/курс, який мені сподобається. Мені буде різати око/слух погана методика, дизайн або наратив, зміщуючи акцент з того, що мені треба вивчити, на пошук недоліків у самому продукті.
Ірина Шиба: Інколи розмовляю «юрнею» – доволі формально, ніби закон читаю. Постійно поводжусь так, ніби я під пильним наглядом, ніби всі мої дії і слова можуть стати відомими. Намагаюся робити і говорити тільки те, за що мені не буде соромно і у що вірю.
Маргарита Рімек, 28, співзасновниця та CEO стартапу Pix: Більшою мірою це професійний сленг, який зі мною всюди.
Павло Матвієнко: Брак спілкування з друзями і близькими (сімʼєю), повільний розвиток у галузях, не повʼязаних із бізнесом (спорт, духовність, пізнання інших культур).
Яна Панфілова: Велика проблема – вигоряння. Важливо підтримувати віру в те, що робиш. Іноді щось важливе можна робити протягом трьох років, не завжди все змінюється так швидко, як хотілося б.
Олег Маленков: Я починаю дивитися на бізнеси крізь призму продажу цього бізнесу. Це як сировина, з якої ти зробив кінцевий продукт та продаєш з додатковою вартістю. Але бізнеси – це не сировина, це складний процес, перший крок якого можуть зробити одиниці. Респект усім підприємцям, хто не боїться спробувати та створювати. Більшість інвесторів не звертатимуть уваги на бізнеси, які потенційно не зможуть стати мільярдними.
Федір Сердюк: Мій бізнес зробив мене людиною з аптечкою на рюкзаку, яка перебуває в постійному русі і малює таблицю або список з перервами, щоб відповісти на повідомлення. Але, ймовірно, я та людина, яка зробила такий бізнес.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
