Нещодавно Forbes Україна опублікував рейтинг «30 до 30», до якого увійшли молоді та амбітні українські трендсеттери. Тепер ми розповідаємо їхні історії очима репортера Forbes, якій ще не виповнилося 20
Перше, що впало в очі на зустрічі з героєм — рюкзак: чорний і масивний, який зовсім не пасував до костюма. Так виглядає безпека та її профдеформація: Федір Сердюк, 25, намагається не розлучатися з аптечкою.
Компанію навчання з надання першої допомоги FAST Сердюк заснував разом із партнером Ігорем Корпусовим у 2016 році, після волонтерства на фронті. У 2019-му — найбільший контракт склав 5 млн грн, а постійними клієнтами стали понад 100 провідних компаній. А в 2021 році американський Forbes включив Сердюка до європейського списку 30 до 30.
Яким був шлях від соціального підприємництва до співпраці з найбільшими роботодавцями України і чому Одеса у цій історії — мама? Forbes публікує скорочену і відредаговану для зрозумілості версію інтервʼю з Федором Сердюком.
Чому перша допомога?
Мені подобається ідея більш європейської України, де немає необґрунтованих причин загинути. Мені подобається, коли люди підтримують життя інших людей до прибуття швидкої замість того, щоб дозволити їм померти.
З чого почався FAST?
Ми з Ігорем Корпусовим навчали надавати першу допомогу приватних осіб, а на зароблені гроші вчили хлопців в армії. Дехто називає це social entrepreneurship, але тоді ми не знали таких слів. Волонтерство тривало десь до 2016-го року. Тоді я зрозумів, що армії необхідно придумати системне стратегічне рішення, а не очікувати на безплатну людську працю, і я з цим покінчив.
Як ви дійшли до діючої бізнес-моделі?
Ми знайшли свою модель коли зрозуміли, що хочемо працювати з бізнесом. Із 2016 року ми співпрацюємо з компаніями, зацікавленими у навчанні своїх співробітників наданню першої допомозі. Ми навчали бізнес до кінця 2019 року і робили це досить успішно: у нас 130 клієнтів, які з різною інтенсивністю навчали своїх людей — у тому числі Carlsberg, METRO, PepsiCo.
Пандемія повністю змінила нашу роботу ще до перших карантинних заходів. З появою Ковіду стало зрозуміло: на горизонті бовваніє перспектива масового одночасного інфікування співробітників компаній, що загрожує зупинкою підприємств і великою кількістю смертей. Обʼєкти критичної інфраструктури, весь енергетичний сектор і виробників продуктів харчування не можна вигнати на віддаленку. Явна неможливість займатися нашим основним бізнесом — оффлайн навчанням — додала рішучості реагувати.
Якою була ваша реакція?
У березні 2020 року нашими послугами користувалися 130 підприємств. Ми зрозуміли, що бізнес потребує допомоги. Разом із моїм партнером Андріаном Галачем ми вирішили поставити боротьбу з поширенням вірусу на наукову основу і корпоративні рейки: аудити, оформлення заходів контролю ризиків, стандарти та інструкції. Почали продавати клієнтам, ключовими стали великі промислові підприємства.
Хто був першим клієнтом із промбезпеки?
Одним із перших клієнтів був ТІС. Ми провели декілька сесій із керівництвом терміналів і дали їм відповідь на питання: «як зробити так, щоб якомога довше захищати людей від захворювання, а підприємство — від зупинки і необгрунтованих витрат».
Чому наймають вас, а не епідеміологів і фахівців з охорони праці?
У клієнтів, яким ми прагнемо допомагати, із внутрішньої експертизою все, як правило, окей. Проблема в іншому.
По-перше, функцію промбезпеки обплутують «операціонкою». Вибивати ресурс для research і змін, «покриття» новопосталих проблем, які виявляються, наприклад, при ремонті — складно, довго і дорого.
По-друге, ми постачаємо вузьку експертизу. Наприклад, при аудиті безпеки ремонтів ми запрошуємо досвідчених промальпіністів, яких «зриваємо» з контрактів у Європі або навіть в Африці. Їх неможливо і недоцільно тримати in-house. Така ж сама історія з електриками і фахівцями з оцінки ризиків, яких ми залучаємо для навчання.
По-третє, суть корпорації — у стриманнях і противагах, взаєминах, які не завжди дозволяють докопатися до суті проблеми і назвати її своїм імʼям. Ми не залежимо від внутрішньокорпоративних розкладів, що допомагає результативності аудитів та консультацій.
Дивлячись на наш підхід до вирішення проблем, мені складно уявити народження таких продуктів всередині компанії.
Іноді виникає відчуття, що заходи безпеки — останнє, про що дбає український бізнес. Ти з цим згоден?
Думаю, люди хочуть бути хорошими. Але важливо, щоб і система працювала так, щоб їм було вигідно бути хорошими. Великі компанії, особливо публічні, в цілому чутливі до безпеки, на рівні котирувань. Це ж не шахти-копанки. За ними підтягаються й інші. Хоча є і структурні проблеми.
І як вирішувати цю проблему?
В Україні активи були побудовані не ринковим, а плановим методом. Якщо зупинитися на технічних рішеннях, йти до нульової смертності доведеться десятиліттями. Потрібно створювати сучасні, технологічні та екологічні активи, а не заношувати до дірок старі. А генеральним директорам брати відповідальність не тільки за P&L, а й за безпеку.
Потрібен stakeholder capitalism, замість нашого, поламаного капіталізму. Із безпекою, захистом в KPI. Найголовніше — перестати вірити, буцімто Україна має свій унікальний шлях. Одна з хороших тактик — косплеїти європейців і американців, тому що у сенсі безпеки у них вийшло.
Чим ви займаєтеся крім навчання надавати першу допомогу?
FAST займається навчанням з надання першої допомоги, пожежної безпеки та проєктами з охорони здоровʼя. Разом із Prombezpeka FAST надає комплексні послуги з health, safety, environment (здоровʼя, промбезпеки та навколишнього середовища). Навчаємо, аудіюємо і консультуємо, допомагаємо впроваджувати інновації. Супроводжуємо інвестиційні проєкти.
Навчання — це важливий шмат роботи. Вчимо організовувати і виконувати небезпечні роботи, професійно розвиваємо менеджерів на виробництві.
У чому інновації?
Відстежуємо стартапи і збираємо технології, повʼязані з безпекою. Наприклад, програмне забезпечення, яке дозволяє перетворити камери в детектор небезпечної поведінки. Або рішення з компʼютерним баченням. Ми почали цю практику нещодавно, маємо вже трьох клієнтів, найіменитіший — українська філія зернотрейдера Bunge.
Хто ваші конкуренти?
Ми працюємо у двох ключових ринках Safety і Health. Health включає в себе першу допомогу. Тут є кілька досить розвинених компаній: Центр спеціальної підготовки, САР, якісь НГО, Червоний Хрест, які можуть запропонувати бізнесу навчання з надання першої допомоги. Але навіть всі разом ми навчаємо крихітний відсоток населення України, замість 10-20%, які повинні навчатися щорічно.
А якщо порівнювати із західним ринком?
На тисячу кілометрів західніше від нас нашими конкурентами були б E&Y, Dupont Safety Services, може бути Accenture — в контексті інновацій. Але це все дорослі хлопці, у яких в Україні або немає представництва, або вони мають інший фокус.
Міжнародні корпорації не заходять на український ринок безпеки тому, що бізнес має недостатньо капіталу?
Не тільки. В Україні гроші є в енергетиків, гірничодобувних компаніях, у металургів, транспортників. Тут швидше питання довіри і легкості ведення бізнесу. Capability великих організацій у нас дуже низька. Я їздив на стажування у США за програмою Конгресу. Я бачив, яке програмне забезпечення використовують поліцейські відділки, яким екіпіруванням користуються пожежні.
Справа не тільки в бюджеті, справа у свободі приймати рішення на своєму рівні. Мотивація державного менеджера або менеджера великої корпорації йти на ризики, знаючи, що він може бути покараний, невисока. Йому набагато простіше робити вигляд, що він тяжко і наполегливо працює — не приймаючи насправді ніяких рішень.
Який портрет ваших основних клієнтів?
Чим більше найманих людей, ризиків і довіри, тим більше ми можемо дати. З приватними компаніями легше працювати, ніж із державними. Бажано, щоб компанія поділяла ризикоорієнтований підхід.
Яке завдання ви перед собою ставите?
Найближчим часом — дати 10 найбільшим приватним промисловим компаніям країни усі послуги, необхідні для успішної боротьби за запобігання смертності. Наприклад, проводимо зараз аудит і консалтинг з безпеки ведення ремонтних робіт на Полтавському ГЗК Ferrexpo — найбільшому виробнику залізорудних окатишів.
Прибуток не розголошується, а виторг?
FAST не розкриває виторг. Найбільший з укладених контрактів — 5 млн грн від УГВ, навчання з надання першої допомоги. Практично повністю виконали у 2020 році, через пандемію залишилися «останні штрихи». Навчаємо 8000-9000 чоловік у рік, у 2019-му 4000 з них були з УГВ.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Сердюк через 10 років?
Людина, у якої більше важелів впливу на проблеми, що її дратують. Мене дратує те, що люди згорають на пожежах у школах і в навчальних закладах, але я нічого не можу з цим вдіяти.
Ти сказав, що віриш у свободу. У що ще?
У те, що світ — це прекрасне місце, і люди, насправді, хороші, з прагненням до добра. Бачу Україну тільки зі справедливістю, захистом прав і свобод людей — це і є в моєму уявленні Європа.
Капіталізм і безпека праці?
Неможливі одне без одного.
Ти — у кріслі міністра охорони здоровʼя. Три перші дії?
Вакцинація і тести. Немає нічого важливішого. Реформа екстреної медицини. Втрачаємо багато людей даремно. Реформа медичної освіти. Без цього немає майбутнього.
Що тебе формувало і чи вважаєш ти цей процес завершеним?
На людину впливають люди, з якими вона спілкується, працює, дружить. Сімʼя, звичайно.
Волонтерство в армії показало, на що насправді здатні люди, які сповідують власні цінності.
Університет і юридична освіта відформатували мене в хорошому сенсі, навчивши розвʼязувати складні завдання. Право розвиває у тобі почуття справедливості, доказовість, яку потім ти ефективно застосовуєш у будь-яких процесах. Греко-римська боротьба навчила: найголовніше, коли стикаєшся з опором, — стиснути зуби і боротися. Бізнес, яким я почав займатися раніше, ніж отримав атестат зрілості. Всесвітній економічний форум дав helicopter view. Я став мріяти так, що дух захоплює.
У тебе є профдеформація?
Я бізнесмен. У результаті я завжди думаю про те, чим можу бути корисний людині, яка знаходиться навпроти мене. Цей problem solving — моя улюблена деформація.
Перша допомога змінює людину дуже сильно: щоб стати експертом, треба забруднити руки кровʼю. Це робить тебе більш жорстким, тому що розуміння «я врятував життя» завжди йде пліч-о-пліч із протилежним розумінням «ще хвилина і …» Люди рятувальних спеціальностей повинні надавати своєму ментальному здоровʼю особливу увагу.
І як ти справляєшся?
Мужчина — це не обовʼязково мовчазний типаж на кшталт Клінта Іствуда або Жослена Бомона з фільму «Професіонал», який не звертається до психотерапевта і витягає все сам. Я часто бачу, як у корпораціях вигорають люди і не думаю, що це правильно. Здійснювати трудовий подвиг можна і потрібно, якщо у тебе є призначення, місія або обставини, але багато людей горять як астероїди в атмосфері, тому що не можуть сказати «стоп» або ховаються в роботі від важливих питань.
На жаль, замість розвитку ми в Україні займаємося виживанням. Гасимо пожежі. Дуже хотілося б перейти до будівництва. Це набагато цікавіше.
Як у тобі відображається Одеса?
В Одесі легко навчитися широко мріяти. Плюс Одеса дуже маленька: тут я навчився цінувати репутацію. Щоб мати таких клієнтів як Метінвест і НАК потрібно, щоб ці люди тобі довіряли. Це досягається роками, а руйнується за одну мить. Ще Одеса вчить переключатися і гучно розважатися.
Чим займаєшся крім роботи?
Люблю займатися спортом — бігом, стрільбою, боротьбою, боксом.
Велика мета або головний виклик?
Якщо мріяти — було б добре створити якийсь підрозділ, здатний вирішувати складні завдання. Скажімо, щось на кшталт запобігання таких вибухів, як у порту Бейрута. Було б добре мати такий Task Force, який можна направити у будь-яку країну світу. Із приземленішого — думаємо нарощувати послуги для ефективності виробництва.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.