«Інвестиції до останнього подиху». Засновниця TA Ventures Вікторія Тігіпко про майбутнє інвестицій та жіночу карʼєру в tech

Член наглядової ради компанії «Фармак» Петро Чернишов (і один з інвесторів заснованого Тігіпко ICLUB) поговорив із нею про те, чим відрізняється венчурна індустрія від себе ж десятирічної давнини, як бути успішним інвестором, не маючи багатомільйонного бюджету, чому Україна поки що залишається забороненою юрисдикцією для VC і скільки часу на день потрібно приділяти успішному вихованню дітей. Forbes публікує скорочену й відредаговану для зрозумілості версію бесіди.

Як TA Ventures продає себе стартапам? Проєктів нині дуже багато, але за гарними шикуються черги. А в тебе хороших чимало.

З нами працюють тому, що у нас 11 років досвіду. Станом на квітень ми інвестували у 142 компанії. У нас 55 екзитів, ще п’ять мають відбутися до кінця року. У нашому портфелі один єдиноріг і 17 компаній вартістю понад $100 млн. За статистикою Cambridge Associates, ми входимо до топ-25% світових венчурних фондів із чистою дохідністю вищою ніж 20%.

Ми вчасно почали. Сьогодні зробити це значно складніше. Нині час фахівців – фондів із чіткою спеціалізацією.

Якщо індустрія ускладнилася, неспеціалізованим фондам має бути важко займатися одразу багатьма напрямами. Твій фонд інвестує в різні галузі. Як ти поясниш це протиріччя?

У нас якраз є чітка спеціалізація. Ми робимо ставку на ринки обсягом у трильйони доларів. Це e-health, фінтех, софт для бізнесу, все, що пов’язане з логістикою і технологіями мобільності.

Оскільки фондів багато, а класних проєктів мало, то, виходить, прибутковість бізнесу падатиме, а кількість інвестиційних помилок – зростатиме?

Фондів не побільшало – нині орієнтовно 1000 активних, за якими варто стежити. «Ранніх» фондів, до яких належимо і ми, також не дуже багато. Але обсяги інвестицій за останні п’ять років справді зросли.

У скільки компаній на рік ви інвестуєте?

У 20-30.

Уявімо, 20% з цієї кількості прогорять, а інші злетять, і всі інвестори зароблять. Може статися так, що гіпотетичний інвестор вкладеться саме в ту компанію, яка прогорить, і буде вас ненавидіти?

За всю історію TA Ventures ми втратили 15% компаній. Надалі плануємо втрачати до 10%. Це ще й питання досвіду. Із компаній, які ми «списали», майже у всіх я ніколи не бачила засновників наживо. Я дістала урок. Більше так не робимо. Сьогодні ми пропонуємо членам нашого інвестиційного клубу ICLUB лише ті проєкти, куди ми з моєю командою інвестуємо самі. У нас немає випадкових компаній: тільки ті, у кого я вірю, де my skin is in the game.

Але для дрібного інвестора це все одно небезпечна модель?

Безпечна, якщо дотримуватися простих правил: інвестувати у 10–15 компаній протягом трьох – п’яти років.

Перше правило ранніх інвесторів – диверсифікація. Якщо в тебе $100 000, розподіли їх на чотири компанії, а не вклади в одну.

Друге правило – гнучкість. Пандемія змусила нас переосмислити, як живемо, працюємо, спілкуємося, відпочиваємо, вчимося. Це все нові субвертикалі, які дуже швидко змінюються. Тому гнучкість важлива як ніколи.

У період пандемії багаті країни надрукували і роздали громадянам величезну кількість грошей. Будь-які роздані населенню гроші згодом накопичуються у тих, хто вміє ними розпоряджатися. Ці люди йдуть із ними на ринок акцій, у криптовалюти, у венчурні фонди. Не боїшся, що з напливом цих грошей гарних компаній знову не вистачить?

Грошей на ринку справді стало багато. Можливо, на ньому з’являться нові «ранні» VC. Але ми завжди розуміємо, з ким заходимо в проєкт. Ми – співінвестор. Ми не конкуруємо з величезними американськими та європейськими фондами. У нас є партнерські відносини із 1780 фондами, із 100+ ми активно працюємо.

Ці топ-100 венчурних фондів знають, що ви не конкуруєте, тому готові пропонувати вам цікаві компанії?

Абсолютно правильно. Ми для них не конкуренти, оскільки працюємо на стику Європи й Америки. У нас 50:50 європейських і американських компаній, хороші зв’язки в цих країнах і сильна команда.

Скільки людей працює в TA Ventures?

21. 11 осіб – це інвестиційна команда, ще 10 відповідають за фінанси та юридичні питання.

Інвестиції як ліки від хвороби Альцгеймера

У тебе є інвестиційний клуб ICLUB Global. Це PR, заробіток на carry чи додаткове плече інвестицій?

Для мене це насамперед бізнес. Але в ньому є важлива impact-складова. Я не люблю, коли хтось поруч втрачає гроші. У мене патологічна нелюбов до втрати енергії.

Понад три роки тому ми почали консультувати знайомих і друзів, це переросло у щотижневі зустрічі. Стало зрозуміло, що настав час створювати ком’юніті, де навчатимемо людей інвестувати.

Члени ICLUB Global – це власники бізнесу (від малого до великого), які хочуть розуміти, як працюють інвестиції. Для них спілкування з фаундерами – дуже цінна можливість.

TA Ventures заробляє відсоток з інвестицій членів ICLUB. Але юридичні та організаційні витрати на клуб значно більші, оскільки ми є в Києві, Мінську, Алма-Аті, Нью-Йорку, Маямі, Лондоні, Монако, Дубаї. У планах — відкриття на Кіпрі, у Ріяді, Барселоні, Женеві. Я готова в це вкладати, оскільки бачу в ICLUB перспективу і відповідність духу часу.

Мені дуже подобається, що настав час віддалених інвестицій. Ми готуємо до запуску онлайн-платформу, на якій можна буде інвестувати з мобільного телефону. Поріг входу – $10 000. Наша мета – за допомогою цієї платформи дістати доступ до ширшої аудиторії, що живе в мегаполісах і просто великих містах. Багато людей через пандемію і дистанційку переїхали до інших міст або країн. Нам вони цікаві, але «зачепити» ми їх можемо лише онлайн.

Тебе заряджає, коли ти виходиш на сцену, виступаєш перед інвесторами, а вони кажуть: «Вау, круто!»?

При всій моїй зовнішній активності я за своєю природою інтроверт. Я фізично не можу проводити презентації водночас у всіх клубах. Плюс у мене величезна кількість роботи в TA Ventures, від якої я отримую задоволення.

Венчур – це по суті «пенсійна робота», коли ти інвестуєш свої й чужі гроші. Найважче – будувати компанії. Інвестувати значно легше. Я 25 років займалася своїми компаніями, у цьому сенсі я своє відпрацювала від і до.

Інвестиції – інше налаштування мозку. Але це все одно дуже серйозна робота. Для профілактики [хвороби] Альцгеймера інвесторам не треба вчити нові мови. Досить відстежувати по 2000–3000 компаній на рік і знати, в який саме момент сказати: «Ось це цікаво».

Як ти пояснюєш жителям Монако чи Алма-Ати, що український фонд – це саме те, що потрібно їхнім підприємцям?

Національні кордони стираються. Люди живуть швидше, переміщаються активніше, працюють на глобальний ринок. Так, ми робимо ставку на країни Центральної і Східної Європи. Проте в Лондоні чи Монако багато іноземців, бо це світові «збиральні центри».

А хто крім тебе намагається таргетувати цю ж таки східноєвропейську аудиторію?

Є подібні фонди у Швейцарії та Німеччині. Але я не дуже зважаю на конкурентів. Ми не просто так інвестували в онлайн. Наша мета – побудувати ICLUB насамперед як онлайн-хаб, а вже потім як офлайн-історію.

А ви використовуєте членів ICLUB Global як менторів та едвайзерів?

Звісно. Вони можуть допомагати як ментори (безкоштовно), едвайзори (платно) або інвестори, відкриваючи компаніям нові можливості. 200 активних членів ICLUB – це серйозна інтелектуальна машина.

Я – приклад задоволеного інвестора ICLUB Global (13 інвестицій і навіть один екзит). А чи є незадоволені?

ICLUB стартував усього три роки тому, активна фаза – останні два роки. Це гра в довгу, але ми дуже впевнено дивимося у бік приватних інвестицій від $25 000. Коли запустимо онлайн-платформу, поріг входу помітно знизиться.

Ми врахували помилки перших трьох років, коли інвестували в компанії на дзвінок крутих інвесторів або просто звертали увагу на склад інвесторів. Більше ми так не робимо. Ми не питаємо due diligence у лід-інвесторів, а створюємо свій – так надійніше.

Чи правильно я розумію, що у разі, коли ви інвестуєте в українські компанії, то вони, найімовірніше, зареєстровані в Делавері чи на Кіпрі? Чи треба створювати спеціальні умови, щоб вони реєструвалися в Україні?

Треба. Тут важливо захистити міноритарного інвестора. Якщо все, що закладено у програму «Дія», буде реалізовано, проблем із розвитком українських компаній не буде. Якщо ж компанія міжнародна, потрібно діяти за правилами країни, де перебуває більша частина твоїх клієнтів або твої інвестори.

Чи готові нині західні інвестори розглядати компанію, зареєстровану в Україні?

Ні. Щоб вкласти сюди гроші, інвесторам потрібно розуміти, що вони захищені. З України не можна виводити гроші, плюс тут можна втопитися в бюрократії.

Ситуація зміниться, коли люди будуть упевнені, що закони не мають зворотної сили і що завтра зненацька не запровадять обмеження на виведення валюти. Потрібно всім дати чіткі гарантії.

Чи були випадки, коли ви відмовляли тим, хто бажає вступити в ICLUB?

У нас дуже проста система: наші юристи ретельно перевіряють охочих вступити в клуб. Випадків, коли кандидати не пройшли процедуру, було всього кілька із 200.

Кар’єра в tech та жіноче ком’юніті WTECH

Ти не тільки перша жінка у цій рубриці, а й рольова модель для більшості дівчат в українській tech-індустрії. Коли ти починала, в Україні подібних прикладів не було. На що і на кого ти орієнтувалася? Які цілі ставила перед собою?

У мене не було конкретних рольових моделей. Я орієнтувалася лише на свої бажання. Звичайно, у мене був момент серйозних сумнівів: я не знала, продовжувати мені будувати інтернет-компанії чи ставати інвестором. Я розуміла: ти або інтернет-підприємець, або інвестор. Це був непростий вибір.

Які аргументи перемогли?

Мені дуже цікаво у венчурі. Цей бізнес затягує. Ти потрапляєш в екосистему найрозумніших людей, спілкування з якими – розкіш. Із цієї сфери не йдуть на пенсію, там працюють до останнього подиху або серцевого нападу.

Я зрозуміла, що можу бути по-справжньому корисною: швидко ухвалювати рішення, консультувати, будувати комʼюніті. Я зрозуміла, що просто будувати компанії – менше від цього. А до меншого я вже не була готова.

Моя порада тим, хто на кар’єрному роздоріжжі і сумнівається, куди рухатися: заваріть собі кави і проведіть SWOT-аналіз. Усі відповіді – в нас самих. Треба частіше розмовляти з собою.

Наскільки важко жінці побудувати кар’єру в tech? Чи існують розрив у зарплатах і скляна стеля у цій індустрії?

Очевидно, що існують. Дуже багато сильних жінок в індустрії тривалий час були на других і третіх ролях. Це змінюється. Але наш бізнес – про професіоналізм. Якщо претендуєш на серйозні кар’єрні позиції – потрібно відповідати цьому.

Завдання в тому, щоб в індустрії стало 50% жінок серед C-level-менеджерів, партнерів, інвестиційних директорів, фаундерів. Як тільки жінок в індустрії у 10 разів побільшає, у ній банально стане значно більше грошей. Це і є гендерний баланс.

Дай пораду жінкам, які починають кар’єру в цій індустрії.

Знайдіть собі ментора. У цей період дуже важливо мати перед очима role model. Це не тільки про бізнес, а й про розвиток правильного мислення загалом.

Я – засновниця жіночого tech-комʼюніті WTECH, у нас понад 100 менторів – використовуйте наш ресурс або шукайте когось поруч із вами.

Діти, ОМКФ і відмова від політики

У тебе троє дітей. Якого майбутнього і якої карʼєри ти їм бажаєш?

Як сучасна мама, я розумію: якщо приділяти дитині 30 хвилин на день, але якісно, можна дати їй усе, що потрібно. Мені вдається проводити з дітьми більше. Ще ми обовʼязково разом у вихідні.

Всі мої діти дуже різні. Молодший син – футболіст, захоплюється точними науками, середня донька – про бізнес, гроші до неї буквально прилипають. Вона точно знає, чого хоче: написала книжку про досвід тінейджерів. Зараз пише ще одну, про стосунки.

Скільки їй?

15. Старший син – на ти з гумором, природжений стендап-комік. Хоче займатися диджитал-медіа. Йому 18, він закінчує вчитися в Лондоні, вступив одразу до двох американських університетів, але вирішив повернутися в Україну і вступив до Київської школи економіки. Каже, що любить Україну і хоче жити тільки тут.

Я рада, що діти самі приймають рішення. Нехай роблять що хочуть. Нехай розвивають бізнес тут, працюють, щось роблять. Моя батьківська позиція – підтримувати і спрямовувати.

Як ти ставишся до підходу деяких світових мільярдерів на кшталт Білла Гейтса і Уоррена Баффета, які збираються залишити свої гроші не дітям, а благодійним фондам?

Чудово ставлюся і навіть планую слідувати такому прикладу. Нині багато роблю у цьому плані. Мої проєкти – Одеський кінофестиваль, WTECH, Code Club, ОМКФ – теж почасти створені із думкою про це.

До речі, про Одеський кінофестиваль. У що він виріс за ці 10 з лишком років? Які його ідея й місія?

Одеський кінофестиваль – стартап-ідея. Мені так подобалося розумне, цікаве артхаусне кіно, що я хотіла поділитися можливістю дивитися його на великому екрані з широкою аудиторією.

За 10 із гаком років ми побудували майданчик міжнародного формату, здатний прийняти 1000 гостей. Ці роки взагалі стали дуже важливим періодом для українського кінематографу: почали щорічно знімати до 50 картин, запрацювали профільні інституції, зʼявилася онлайн-база кіноіндустрії.

Ми хочемо розвернути фестиваль у бік підтримки українського кіно і звʼязати його в єдину екосистему з нашою кінопремією «Золота дзиґа».

Тобі коли-небудь пропонували піти в політику?

Пропонували.

Чому відмовилася?

Тому що я керую своїми і чужими грошима, на мені велика відповідальність «завдовжки» мінімум у 10 років. Неможливо просто взяти і передати все це до трасту – такої системи у нас, на жаль, ще не існує.

Треба робити те, що у тебе добре виходить. У мене виходить працювати з інвестиціями і будувати комʼюніті. Мені важливо також допомагати молодим українським підприємцям.

Я намагаюся фокусуватися на тому, де можу дати результат і відповілати за нього. Наприклад, я входжу до борду Українського фонду стартапів. Серед інших членів – такі круті професіонали, як Дмитро Шимків або Олена Кошарна. Ми видали молодим підприємцям вже понад 80 млн грн грантів.

Порадь хорошу книжку.

Перша рекомендація – книга «Навіщо ми спимо?» Метью Уолкера. Там дуже чітко пояснюється, чому потрібно щодня спати по вісім годин, знати свої біоритми і жити відповідно до них.

Тим, хто хоче доторкнутися до венчурного бізнесу, раджу почитати книжку «Секрети Сенд-Хілл-роуд» (це місце у Кремнієвій долині, де розташовані всі топові фонди). Вона про те, як працює венчур.

БЛІЦ

Apple Watch чи Rolex?

Apple Watch.

Похід у кіно чи Netflix удома?

Netflix удома.

Борщ чи том ям?

Борщ, звичайно. Завжди його готую для друзів і партнерів, які приїздять у гості.

Вранці біг чи капучіно з круасаном?

Біг.

Мальдіви чи Лас-Вегас?

Мальдіви.

Жити в центрі міста чи за містом?

За містом.