«Як стати кращим?» – запитання на $100 млн. Серійний підприємець та біохакер Дейв Еспрі, 48, перетворив його на справу життя. Його компанія Bulletproof 360, Inc. намагається монетизувати продукти для «ефективного життя», що Еспрі, який планує дожити до 180 років, розробив унаслідок спілкування із сотнями успішних людей для свого подкасту Bulletproof Radio. Автор шести книг, Еспрі підсумував свою практичну мудрість у Game Changers: What Leaders, Innovators, and Mavericks Do to Win at Life. За назвою «Змінюючи правила гри» в травні 2021 року видавництво Vivat випустило її українською. Forbes публікує журнальний варіант однієї з глав книги.
Правильний вибір слів має більше значення, ніж ви думаєте, – і не лише для людей, з якими розмовляєте, а передусім для вашої нервової системи. Те, що ви говорите, визначає межі та переважно формує вашу долю. Несвідомо вживаючи слова, які послаблюють вас, ви перестаєте вірити собі, а інші починають сумніватися у вашій чесності. Ті, хто змінює правила гри, навмисно вибирають переконливі слова, щоби зміцнити довіру до себе та позбутися штучних самообмежень. Тож досить намагатися – робіть!
Моя давня подруга Джей-Джей Вірджин – знана експертка з питань краси та здоров’я; чотири рази New York Times визнавала її як авторку бестселерів, котра дослідженнями в галузі харчування допомогла сотням тисяч людей. Ба більше, Джей-Джей навчає найпрогресивніших медиків використовувати їхні знання, щоби переконувати пацієнтів, які цього потребують. Кілька років тому її син Ґрант, ідучи в гості до друга, потрапив у жахливу ДТП. Водій утік із місця пригоди, залишивши підлітка помирати на узбіччі. Лікарі повідомили Джей-Джей, що немає сенсу доправляти Ґранта літаком у єдиний шпиталь, де могли згодитися на ризиковану операцію й урятувати серце юнака. Вони стверджували, що транспортування спричинить крововилив у мозок. Джей-Джей могла зберегти або серце сина, або його мозок – щось одне.
Джей-Джей як любляча мати, що ні перед чим не спиниться, зуміла раз-по-раз обстоювати свою позицію перед лікарями, які опікувалися Ґрантом, і зрештою син з її допомогою зміг, попри всі прогнози, упоратися з наслідками ДТП. Хлопчина вижив після операції, вийшов із коми (лікарі переконували, що це неможливо), знову навчився читати, ходити, а потім і бігати. Джей-Джей визнає, що її син повернувся до життя завдяки комплексу чинників – від найновітнішої терапії та збалансованого харчування до вправності хірургів. Проте була одна особливість, яка, на її думку, відіграла ключову роль в одужанні Ґранта: Джей-Джей завжди прискіпливо добирала слова, говорячи про нього, і наполягала на тому, щоб інші чинили так само.
Навіть коли Ґрант був у комі й лікарі переконували, що він не чує її, Джей-Джей, розмовляючи із сином, ніколи не мала жодних сумнівів, що він одужає. Не дозволяла вона цього й іншим – ані лікарям, ані медсестрам. Просто Джей-Джей знає, що наші тіла дослухаються до наших слів на найтоншому рівні сприйняття. Сідаючи на краєчок Ґрантового ліжка, Джей-Джей повторювала знову й знову, що невдовзі станеться найщасливіша подія його життя, він обов’язково видужає й ця інформація точна на 110%. Коли одного разу лікар сказав: «Ми робимо все можливе, щоби ваш син ходив, якщо отямиться», Джей-Джей поспішно випровадила його за двері Ґрантової палати. Вона не хотіла, аби син чув бодай слово про те, що не зможе опритомніти чи ходити, навіть якщо його шанси мінімальні.
Звісно, коли Ґрант отямився, він уже на 110% був переконаний у своєму одужанні. Хлопець ніколи навіть не замислювався, що, ймовірно, не зможе знову ходити. І я аж ніяк не сумніваюся, що величезну роль у його дивовижному зціленні відіграли слова, які так обережно добирала Джей-Джей. Слова мають неймовірну силу. Вони створюють очікування та ставлять обмеження, вказуючи розуму й навіть тілу, на що ми здатні. Мова – це частинка нашого програмного забезпечення. Використовуйте її усвідомлено та обережно – і досягнете того, чого, певне, ніколи й уявити не могли.
Мабуть, ніхто не знає про силу слова більше за Джека Кенфілда, автора книжок серії «Курячий бульйон для душі», який продав кількасот мільйонів примірників і встановив світовий рекорд: серед бестселерів за версією New York Times одночасно були сім його видань. Джек по крихтах відфільтровує все, що робить людей щасливими, а його magnum opus – книжка «Принципи успіху: як потрапити звідти, де ви є, туди, де ви хочете бути» (The Success Principles: How to Get from Where You Are to Where You Want to Be). Під час інтерв’ю ми обговорювали те, як мовлення впливає на успішність, і Джек мене здивував: виявилося, у нього є перелік слів-стримувачів, яких він радить уникати.
Я також уникаю їх. Я застосовував біохакінг, аби поліпшити концентрацію й зважати на те, що саме кажу. І спіймав себе на тому, що часто вживаю слова-стримувачі, не усвідомлюючи цього. Навіть максимально свідомо виконуючи кожну дію, я все одно автоматично прагнув вставити обмежувальні слова. Моя підсвідомість вибирала найбезпечніші фрази, які робили з мухи слона й давали змогу уникати по-справжньому важливого – того, чого я прагну. Я називаю такі слова «тхорячими». Люди, які працюють у Bulletproof, знають, що на нарадах я обов’язково прошу вийти тих, хто говорить невпевнено, підсвідомо намагаючись уникнути відповідальності. Аналогічно Джек розповідає, що в кабінетах його компанії всюди стоять порожні круглі акваріуми, й коли хтось промовляє хоч одне тхоряче слово, то мусить покласти в акваріум $2. Це не покарання, а демонстрація того, що такі слова мають ціну. Чітке мовлення свідчить про чіткі думки, а отже, і чітке виконання. Дослухаючись до себе та аналізуючи сказане, ви перестанете несвідомо програмувати себе на обмеженість.
Є чотири найпідступніші слова, які ви, мабуть, уживаєте щодня, навіть не помічаючи цього. Вимовте їх, спілкуючись зі мною, і я зроблю все, щоб ви почали їх помічати (принаймні якщо ви мені сподобаєтеся!).
Тхоряче слово №1: не можу
Це слово (насправді два слова) перше в Джековому та моєму списку. Воно, напевне, найбільш руйнівне з усіх слів, які ви говорите щодня. «Не можу» в такому разі означає, що немає взагалі жодного способу зробити щось. Воно позбавляє сил і руйнує творче мислення.
Говорячи «я не можу цього зробити», ви маєте на увазі один із чотирьох можливих варіантів: ви хотіли б, щоби хтось допоміг вам зробити це; ви не маєте засобів, щоби зробити це; ви просто не знаєте, як це зробити; ви банально не хочете цього робити. Або ж – овва! – ніхто в історії людства ще не додумався, як «це» робити. Маючи достатні ресурси та креативність у розв’язанні проблем, ви
можете зробити будь-що. Це вартуватиме чи не вартуватиме витраченого часу й зусиль або буде просто дурною ідеєю, однак воно можливе.
Справжнє значення «не можу» очевидне для вашої свідомості, але не для підсвідомості, адже частина мозку не розуміє контексту. Однак вона слухає те, що ви говорите. Це непорозуміння між двома частинами мозку створює плутанину та стрес на найтоншому рівні. Уживаючи слова, які означають те саме як для свідомості, так і для підсвідомості, ви станете спокійнішим і впевненішим. Інші люди також чують усі ваші слова як на свідомому, так і на підсвідомому рівні, тож довірятимуть вам більше, якщо ви зумисне добиратимете слова.
Така наука стала в пригоді, коли я писав цю книжку. Я збирався летіти в Нью-Йорк на «Шоу доктора Оза» (The Dr. Oz Show), але прибув в аеропорт не за годину до злету, а за 59 хвилин. Я зареєструвався на рейс у мережі, однак не міг пройти повз охорону, не маючи посадкового талона. Контролерка United Airline була непохитна й не хотіла видрукувати його для мене. Вона навіть сказала: «Ви не можете здійснити цей переліт».
Запрограмований сприймати «не можете» як брехню, я був змушений поглянути на проблему під іншим кутом. Я попросив привітніших працівників іншої авіалінії продати найдешевший квиток куди завгодно, а разом із ним дістав і дорогоцінний посадковий талон, яким скористався, щоби проминути охорону й сісти на свій літак. Так добре було простувати до воріт United і бачити невіру на обличчі контролерки, яка сказала, що я не можу перетнути огорожу без талона. Після цього я навіть ще більше радів перельоту, бо не розгубився й таки потрапив на шоу.
«Не можу» – це завжди брехня. Навчіться розглядати ці слова саме в такому світлі – і розв’язуйте проблеми інакше. Упродовж тижня не вживайте «не можу». Раніше я зауважив би: «Закладаюся, ви не зможете цього зробити». Однак набагато чесніше сказати: «Закладаюся, це буде дуже складно, доки не попрактикуєтеся».
Тхоряче слово №2: потрібно
Батьки постійно кажуть дітям «потрібно»: «Нам потрібно йти. Тобі потрібно одягнути куртку». Правда в тому, що вам не потрібно було йти й не потрібно було одягати куртку. Ваші батьки хотіли піти, а ви могли просто змерзнути без верхнього одягу. Говорячи своїм примітивним системам, що вам щось потрібно, ви перетворюєте прагнення на безпосереднє питання життя та смерті. На глибинному рівні підсвідомість упевнена, що ви помрете, не діставши «потрібного», навіть якщо свідомий розум знає краще.
Звісно, ви, мабуть, використовуєте це слово в усіх можливих контекстах. Наведу два чудові приклади: «Мені потрібно перекусити» або «Потрібно придбати нове пальто». Ви не потребуєте цього й брешете мозкові, а це своєю чергою ослаблює вас. Сувора правда полягає в тому, що ви потребуєте кількох речей: повітря щохвилини, води раз на п’ять днів та їжі після кількох місяців голодування. Ви потребуєте прихистку й тепла. Все решта – це бажання, а не потреби. Будьте чесні із собою: уживайте слово «потрібно», лише коли воно на 100% посутнє. У решті випадків замініть його на правду. Ви хочете. Ви вибираєте. Ви вирішуєте.
Це має ще більше значення, коли ви керівник. Мозок погано розрізняє справжні та удавані загрози. Уявіть паніку й хибні рішення, якщо ваші підлеглі переконані, що помруть, коли не виконають те, що, за вашими словами, потрібно зробити. З фізичного погляду через стрес вони не змогли б працювати й приймати зважені рішення. Ви здатні примусити людей тікати від страшного або навпаки – іти назустріч дивовижному. Тому я не кажу команді Bulletproof, що нам потрібно встигнути до дедлайну. Натомість я промовляю: «Це серйозне завдання, і ми з ним упораємося. Які перешкоди я можу усунути? Що допоможе нам упоратися?» Правдива мова дає зрозуміти, що ми можемо чесно обговорити, що станеться, якщо не впораємося вчасно. Підлеглі, які знають, що слово «потрібно» – це брехня, ніби божевільні бігтимуть назустріч дедлайну, розуміючи, що їхнє життя не скінчиться в разі поразки. Отже, годі казати «потрібно», натомість просто бажайте. Ваше життя убезпечене.
Киньте собі виклик – спробуйте впродовж тижня вживати «потрібно» лише тоді, коли воно обґрунтоване. Обставини спокушатимуть вас вимовляти це слово, поки ви можете уточнювати його, однак навіть тоді воно зазвичай далеке від правди. Наприклад, можете сказати: «Якщо хочемо встигнути до закриття крамниці, потрібно рушати зараз». Навіть уточнена, ця думка все одно обмежена. А якби ви просто зателефонували й попросили людей залишитися ще на кілька хвилин? А якби попросили друга піти замість вас? Уживаючи «потрібно», ви несвідомо блокуєте способи розв’язання проблеми, створюєте підсвідомий стрес та обмежуєте свою креативність.
Тхоряче слово №3: погано
Насправді мало що дійсно погане: «погано» – це лише ваше оцінне судження щодо чогось. Проблема налички «погано» в тому, що підсвідомість зважає на неї, тож на психологічному й біохімічному рівнях готує вас до неминучого лиха. Здебільшого ви називаєте щось поганим, маючи на увазі, що воно не подобається або ви його не хочете. Наприклад, говорите: «Я збирався на пікнік, але дощить. Це погано». Насправді ви можете пообідати будь-де, навіть без мурах. А ще вам до біса поталанило взагалі обідати цього дня! То чи справді погано, що дощить? Аж ніяк.
Люди схильні активно вживати слово «погано», говорячи про їжу, і це породжує проблеми. Деяка їжа корисніша для одних осіб, ніж для інших. Проте це не означає, що вона хороша чи погана, – й аж ніяк не можна так характеризувати людей, які нею харчуються! Навіть споживання явно шкідливих продуктів, зокрема напханих усілякими добавками веганських псевдобургерів, краще за голодну смерть. Слово «погано» створює ілюзорну бінарність. Світ не поділений на чорне та біле. Звісно, трапляються справді жахливі речі, наприклад насильство чи тяжкі захворювання, однак у повсякденному житті розподіл усіх подій на добрі та погані створює зайві ускладнення й спотворену чорно-білу реальність. Заклеймивши щось як «погане», ви не дізнаєтеся, як воно може обернутися на щось хороше.
Тхоряче слово №4: спробувати
Слово «спробувати» завжди передбачає можливу невдачу. Подумайте про це. Якщо хтось скаже, що спробує зустріти вас в аеропорту, чи розраховуватимете на нього? У жодному разі. Ви розумієте: є досить велика ймовірність, що та людина не прийде. Втім, якщо хтось скаже, що зустріне вас в аеропорту, ви у це повірите. Говорячи собі, що спробуєте сісти на дієту або намагатиметеся прочитати книжку, ви несвідомо налаштовуєте себе на невдачу. Ви цього не зробите. Джек демонструє силу слова «спробувати» на своїх переконливих виступах, просячи глядачів покласти щось (записник, ручку – щось маленьке й легке) собі на коліна, а потім підняти цю річ догори. Після того як вони підіймають та опускають її, Джек каже: «А тепер просто спробуйте ще раз підняти це». Всі завжди дивуються й на мить завмирають. Потім кілька осіб зазвичай починають підіймати згаданий предмет, але несподівано стає складно виконати ту саму дію, яку вони завиграшки виконували лише хвилину тому, ніби предмет поважчав на кілька кілограмів. А все тому, що, чуючи «спробуйте», ви вирішуєте, що, мабуть, це неможливо. Почуте вимикає ваш мозок.
Фішка в тому, що, прагнучи стати кращою людиною, ви маєте увесь час підштовхувати мозок до ефективніших дій, а не шукати виправдання невдачі. Це не означає, що потрібно робити все, про що вас попросять. Якщо не вважаєте щось вартим часу й зусиль, можете чітко та чесно (і чемно!) сказати «ні». Однак якщо вирішили за щось узятися, виконайте його якнайкраще. Йода казав: «Не пробуй. Просто роби». Думаєте, він розвинув у собі сили джедая лише спробами? У жодному разі – й у вашому випадку це теж не спрацює.
План дій
- Попросіть колег та рідних ловити вас на вживанні «тхорячих» слів і штрафувати за це на долар, який ви кластимете в скарбничку на доброчинність (або каву на роботі).
- Налаштуйте комп’ютер так, щоби він автоматично збільшував шрифт або підсвічував «тхорячі» слова, а ви бачили їх і могли замінити на переконливіші. Дивовижно, як часті нагадування допомагають змінити лінію поведінки!
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
