Посол України в США Оксана Маркарова позує для фото після урочистої першої подачі перед грою «Атланта Брейвз» проти «Вашингтон Нешнлс» у День відкриття в Нешнл Парк 30 березня 2023 р. у Вашингтоні, округ Колумбія. /Getty Images
Категорія
Лідерство
Дата

«Жінка, яка ніколи не спить». The Washington Post написав фічер про унікальне вміння Оксани Маркарової просувати Україну на політичних вечірках

3 хв читання

Посол України в США Оксана Маркарова позує для фото після урочистої першої подачі перед грою «Атланта Брейвз» проти «Вашингтон Нешнлс» у День відкриття в Нешнл Парк 30 березня 2023 р. у Вашингтоні, округ Колумбія. Фото Getty Images

Пані посол України у США Оксана Маркарова поговорила із The Washington Post про те, яку роль вечірки в столиці США відіграють у тому, щоб тема війни в Україні не забувалася. Forbes Ukraine резюмує статтю

Для Оксани Маркарової, яка вступила на посаду у Вашингтоні за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення, бути частиною політичної тусовки США означає не дати американським лідерам забути про Україну та її боротьбу, пише видання. Вона – обличчя країни в іноземній столиці в час, коли Україна не може собі дозволити вийти з поля зору впливових американців.

Пані посол розповіла The Washington Post, що буває важко надягати на обличчя усмішку і вести жваві розмови з різними людьми після того, як читаєш повідомлення про смерті українців, викрадення дітей і відсутність води чи світла. Але такий її фронт.

Маркарова називає себе соромʼязливою, і, якби це залежало від неї, вона приймала б менш запрошень на різні заходи й вечірки. Колишня міністерка фінансів не так уявляла собі роботу посла.

Колеги називають її «жінкою, яка ніколи не спить» через той розклад, який їй доводиться підтримувати. Тривалий робочий день, який ускладнюється різницею в часових поясах України і США, та часті політичні вечірки не залишають багато часу для сну.

«Важливо, щоб вона була в полі зору, бо це свідчить про те, що Україна тримається», – каже Адріенн Аршт, благодійниця, на чиєму дні народження побувала Маркарова.

«Робочі вечори»

У більшості міст вечірка означає розваги й веселощі. Але у Вашингтоні це не завжди так, і вечірки часто називають «робочими вечорами», розповідає The Washington Post.

За словами Марі Йованович, колишньої пані посла США в Україні, вечірки в американській столиці – це не просто «бездумні теревені, а збір інформації, неформальні перемовини й налагодження відносин». Вона додає, що це непростий, але важливий спосіб пізнати людей і завоювати довіру.

Джорджтаун, елітний район у столиці США, любить бути в центрі подій, тому Маркарова така популярна гостя на вечірніх заходах Вашингтону. «Всі хочуть так чи інакше бути повʼязаними з Україною», – розповідає Марк Лейбович, журналіст, який не один десяток років слідкує за звичаями й персонами столиці США.

Він пояснює, що звʼязок з Україною дає їм можливість сказати, що вони зібралися не просто креветок поїсти, а мають на меті важливу місію. Тому тут вечірки влаштовують під приводом якоїсь важливої справи – гуманітарної катастрофи чи жахливої хвороби.

Тепер такою важливою справою є Україна, аутсайдер, який майстерно використовує американську зброю для протистояння потужному ворогу.

Найкращий спосіб змусити людей із товстими гаманцями розщедритися – це влаштувати хорошу вечірку з цікавими гостями, тому тут у гру вступає Маркарова.

Важливо, щоб вона була в полі зору, бо це свідчить про те, що Україна тримається.

Адріенн Аршт, американська благодійниця про пані посла Оксану Маркарову

Маркарова розповіла The Washington Post, що просить у господарів вечірки подивитися список гостей та іноді питає поради про те, з ким краще поговорити.

Насправді ж, їй рідко доводиться самій шукати співрозмовників: щойно вона зʼявляється – вишиковується черга з охочих поговорити з нею. Вони питають про те, чим можуть допомогти, як справи на фронті і про її родину (у неї четверо дітей).

Вона намагається поговорити із якомога більшою кількістю людей, іноді виголошує промову, але рідко залишається надовго. «Зазвичай я йду до того, як починаються справжні веселощі, – каже Маркарова, – бо я не можу забути, що йде війна».

Вона пояснює, що навіть у такій неформальній обстановці треба бути дуже обережними і обачними в розмовах про війну й чутливі теми.

«Якщо ти хочеш привернути увагу людей, яких прямо не торкається війна, то це треба робити так, щоб вони це зрозуміли, – каже пані посол. – Якби я ходила всюди у військовому камуфляжі й кричала: «Це війна! Війна! Прокиньтеся!», люди казали б, що я божевільна».

І плакати на вечірках теж не можна, бо людям від цього може бути незручно. Люди також можуть подумати, що вона слабка, коли їй потрібно випромінювати силу. Тож вона усміхається.

«Але це не означає, що я не плачу після», – додає вона.

The Washington Post підсумовує, що всі заходи, які відвідала Маркарова, були важливими, адже не всі вечірки, тим паче у Вашингтоні, є легковажними.

 

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Попередній слайд
Наступний слайд