Можливість бути завжди на зв'язку перетворюється на обов'язок. Як виживати в епоху гіперпідключеності /Фото Ілюстрація Getty Images
Категорія
Лідерство
Дата

Можливість бути завжди на зв'язку перетворюється на обов'язок. Як виживати в епоху гіперпідключеності

Ілюстрація Getty Images

58% офісних співробітників в Україні жертвують особистим життям і вільним часом на користь роботи. Кожен четвертий звинувачує у цьому роботодавця. COVID-пандемія тільки посилила цю тенденцію: можливість бути завжди на зв'язку перетворюється на обов'язок.

У робочі чати компанії «Арсенал Страхування» нерідко після опівночі приходять повідомлення на кшталт «Не можу тримати в собі цю ідею до ранку, є тут хтось?».

Керуючий партнер компанії Марина Авдєєва, незважаючи на правило уникати листувань у неробочий час, дивиться на це поблажливо. Вона сама доступна для колег не менше 16 годин на добу, працює у відпустці і вважає, що ділити дні на робочі та вихідні – «пережиток минулого».

«Світ пішов онлайн, тепер можна працювати з будь-якої точки світу, проводити зустрічі в Zoom і вирішувати будь-які питання у чатах», – говорить вона. Погляди Авдєєвої – відображення нової реальності за назвою «гіперпідключення», де співробітники завжди в межах досяжності і завжди знаходяться на своїх робочих місцях.

Експерти в сфері HR стверджують: такий режим – неважливо, з власної ініціативи або на вимогу керівництва – одна з головних причин емоційного вигоряння. ВООЗ описує його як синдром, викликаний хронічним стресом на роботі, і включає до оновленого варіанту Міжнародної класифікації хвороб (він набуде чинності з 2022 року).

Марина Авдєєва, керуючий партнер компанії «Арсенал Страхування» /Фото з особистого архіву

Марина Авдєєва, керуючий партнер компанії «Арсенал Страхування» Фото з особистого архіву

За даними досліджень, 58% офісних співробітників в Україні жертвують особистим життям і вільним часом на користь роботи. Кожен четвертий звинувачує у цьому роботодавця.

COVID-пандемія тільки посилила цю тенденцію: можливість бути завжди на зв'язку перетворюється на обов'язок. «Прокинувся, включив комп'ютер, не помітив, як настав вечір, і забувсь, що у тебе є сім'я та свої плани», – каже Уляна Мороховська, керівник українського офісу міжнародної агенції з пошуку та оцінки керівників EMA Partners International. – Витримувати межу між роботою та особистим життям сьогодні – головний челендж».

Матеріали по темі

Від вигоряння до вигоряння

Після введення карантину менеджеру з корпоративних комунікацій «JTI Україна» Ганні Лакштановій доводилося бути на зв'язку з колегами по 12–13 годин на добу. «Було відчуття роботи нон-стоп», – згадує вона.

Коли стало зрозуміло, що з цим на віддаленці зіткнулась більшість співробітників, керівництво вжило заходів: організували вебінари, роз'яснили, як використовувати корпоративні платформи для зв'язку, спілкуватися в MS Teams і не вигоріти на роботі та у сім'ї. Також директори компанії стали більше уваги приділяти неформальному спілкуванню, влаштовуючи live-talk і tea-party в Zoom, подаючи приклад work-life balance.

У результаті вже через місяць весь колектив компанії повернувся до «докарантинного» режиму, коли зустрічі плануються заздалегідь, а робочий день триває не більше за 8 годин. «Ми нещодавно провели дослідження: показники ефективності не постраждали, а рівень залученості 91% – вище, ніж до переходу на віддаленку», – говорить Марія Бондаренко, менеджер із розвитку талантів та інновацій «JTI Україна», розпаковуючи коробку з горішками і медом – подарунок від компанії, який доставили додому кожному співробітнику.

Засновниця агентства Facilitation Park, коуч Тамара Сухенко каже, що в Україні набагато більше компаній з іншим стилем управління, коли директор може зателефонувати о третій годині ночі, тому що знаходиться в іншому часовому поясі і йому так зручно. Або оштрафувати на $50 за відсутність вчасної відповіді на дзвінок. На тренінгах Сухенко учасники часто піднімають питання: як нормувати ділове онлайн-спілкування або хоча би встановити «червоні лінії»?

Анна Лакштанова, менеджер з корпоративних комунікацій «JTI Україна» /Фото з особистого архіву

Анна Лакштанова, менеджер з корпоративних комунікацій «JTI Україна» Фото з особистого архіву

Погіршує ситуацію той факт, що українці тільки починають виховувати культуру турботи про себе, часто їм складно відстоювати свої кордони. «Ми як фенікси, живемо від вигоряння до вигоряння», – жартує бізнес-тренер і практикуючий психолог Галина Сасіна.

Обов'язок завжди бути на зв'язку не завжди нав'язується ззовні. Багато хто самі вважають, що готовність відгукуватися на робочі завдання 24/7 робить їх більш продуктивними. Все навпаки: знаходячись постійно на зв'язку, співробітники жертвують якістю роботи за рахунок швидкості реакції. Рішення стають менш зваженими і точними. Щоб бути продуктивними, потрібно зосередити всю увагу на одному завданні. «Багатозадачність мозку – це міф», – говорить експерт.

Гіперпідключення часто супроводжує тривога і злість, а це – вірний шлях до депресії і вигоряння. Для бізнесу це – дорога ціна. Згідно з дослідженням, «вигоряючі» співробітники на 63% частіше просять лікарняний і на 23% частіше опиняються у лікарні. Вони в 2,6 раза частіше шукають іншу роботу.

Психолог центру практичної психології «Галатея» Людмила Кухтіна запевняє, що в перспективі наслідки ще серйозніші: знижується рівень розвитку співробітників у цілому. Вони обмежуються реактивними діями і стають нездатні до проактивних. «Реагуючи на кожен сигнал, ми звертаємося до базового почуття страху (втрати, безпеки), і тоді не ми контролюємо своє життя, а наш страх починає керувати нами, – пояснює психолог. – Ми перетворюємося на собак Павлова».

Закони нової етики

Проте, сьогодні як ніколи від співробітників потрібна багатозадачність. «Ти робиш свою роботу, паралельно відповідаєш у месенджер і береш участь у Zoom-конференції. Немає можливості тепер сказати «я зайнятий»: відповісти у чаті – секунда справи. Люди повинні бути за своєю натурою дуже швидкими», – каже Авдєєва.

Вона визнає: є ті, хто не здатний витримати такий ритм, а є ті, хто зривається раптово. Запорукою підвищеної продуктивності, залучення і віддачі Авдєєва вважає правильне управління людським ресурсом.

Багато європейських компаній усвідомили згубний вплив гіперпідключеності співробітників на бізнес і ведуть з нею цілеспрямовану боротьбу. Один з останніх кейсів – компанія у сфері охорони здоров'я Vynamic і її політика «zzzMail», за якою працівники не відправляють листи колегам з 22:00 до 6:00 в будні, а також у вихідні. Термінові повідомлення залишають на електронній пошті. Задоволеність співробітників умовами праці зросла до 90%.

З іншого боку, гіперпідключеність відкриває нові можливості для бізнесу. «Раніше потрібно було заздалегідь шукати «виходи» на потрібних людей, а зараз цілком нормально написати будь-якій людині у месенджер і вирішити питання за лічені хвилини. Мені це подобається», – каже Авдєєва, яка давно відмовилася від електронної пошти, вважаючи за краще послуговуватись Telegram, WhatsApp, Messenger Facebook.

З цієї ж причини Андрій Худо, співзасновник ресторанного холдингу !FEST, майже не використовує телефонний зв'язок. Важливе листування він веде через електронну пошту, а поточні завдання вирішує у месенджерах, які перевіряє у перервах між зустрічами. Кожне повідомлення він автоматично фільтрує за ступенем важливості і терміновості та або відповідає відразу, або відкладає на вечір, виділяючи для відповідей 30 хвилин. «У мене правило у бізнесі – я завжди намагаюся на серйозні проєкти брати до 48 годин на відповідь, на менш серйозні відповідати в рамках 24 годин», – говорить він.

Схожих принципів нового ділового етикету дотримується і член наглядової ради АТ «Фармак», засновник освітнього проєкту Kontora Pi Петро Чернишов, який упевнений: майже завжди краще написати, ніж подзвонити, і перевіряє чати раз на дві годині, пошту – двічі на день. «Частіше не хочу – боюся стати рабом, – зізнається він. – Особливо засмоктує Twitter».

Нова етика диктує інші правила комунікації. Навіть якщо необхідно бути на зв'язку 24/7, важливо дотримуватися культури спілкування. «Це означає, що я не пишу колезі у месенджері «Привіт, ти тут?», а відразу окреслюю прохання і дедлайн для відповіді», – рекомендує Сасіна.

Чернишов розповідає, що у них у компанії є внутрішня система Workplace, куди співробітники пишуть пости про статусі проєктів, а також обмінюються повідомленнями. Туди можна писати і чекати на відповідь і вдень, і вночі. В інші месенджери – ні.

Авдєєва розробила для себе ряд правил для раціонального онлайн спілкування всередині компанії, які допомагають економити час. Вона вирішує завдання, спілкуючись не персонально з кожним, а об'єднуючи їх у чати за проєктною або функціональною ознакою. Водночас використовує короткі розмовні формулювання, без «корпоративних формальностей», не надсилає в чат голосові і відео- повідомлення, а Zoom-конференції завжди проводить із модератором, який заздалегідь планує черговість.

Галина Сасіна, бізнес-тренер і практикуючий психолог. /Фото з особистого архіву

Галина Сасіна, бізнес-тренер і практикуючий психолог. Фото з особистого архіву

Такі корпоративні правила – підмога для тих, кому складно самостійно провести межу між особистим життям і роботою. Але вміти подбати про себе самому – вкрай важлива навичка для сучасної людини. Сухенко наводить як приклад італійців, у яких «війна війною, а обід за розкладом». «Рівно о 12.30 починається обідня перерва. Навіть якщо у цей момент люди знаходяться на важливій зустрічі, вони перервуться, підуть на обід, повернуться о 15.00 і продовжать».

Сухенко також практикує «інформаційний детокс»: кілька разів на день переводить смартфон на режим «в польоті» і відключається від зовнішнього світу. «Закриваючи канал комунікації із зовнішнім світом, ми починаємо чути себе», – каже вона.

Цей підхід також до вподоби Андрію Худо. «Я, коли залишаю телефон на 1–2 дні, відчуваю себе дуже кайфово: я спокійніший, розслаблений, менше тривог, мене на філософію пробиває!», – ділиться досвідом бізнесмен.

Він не бачить причин бути на зв'язку 24/7, коли системні процеси вибудовані і налагоджені, більш того, вважає, що не можна замикати все на собі. Худо заохочує менеджмент бути самостійним, хай навіть ціною помилкових рішень. «Якщо ти тримаєш все сам, ти супергерой, якщо у якийсь момент ти втомишся або захворієш, все розвалиться», – пояснює він свою позицію.

Такий підхід психологи називають «розслабленим контролем» і пропонують вдосконалювати цю навичку разом із толерантністю до невизначеності. «Потрібно зрозуміти: стабільності більше не існує. Ми перейшли до стану хвиль, усі повинні стати серферами: осідлати хвилю психологічно, економічно, фізично», – каже Кухтіна.

Генеральний директор ІМК, однієї з найбільших аграрних компаній України, Алекс Ліссітса вважає, що на вершині управлінської драбини менеджер не може собі дозволити бути поза зоною доступу. Навіть у відпустці не випускає повністю управління з рук. «Я дуже люблю свій бізнес, – каже він. – Це як із дитиною: я не можу залишити його без нагляду».

За його словами, у сільському господарстві, де висока сезонність і є 8 центральних місяців для роботи, працівники не можуть влаштовувати інформаційний детокс – це недозволена розкіш. «Не можна з ранку попрацювати, а потім залишити трактор у полі, або не подоїти корову і піти», – жартує він.

Чернишов теж вважає, що, ставши керівником, людина втрачає право на work-life balance і повинна бути доступна завжди. Більш того, він вважає недоречним говорити про work-life balance, поки країна не досягла економічного процвітання. «Беремо приклад з Китаю та інших країн Азії – там всі працюють 24/7 і не скаржаться. Європу будемо наслідувати, коли наш рівень життя до їхньому наблизиться».

Схоже, ми вже живемо в реальності, де межа між поняттями «робота», «відпустка» і «особистий час» остаточно стерта. Однак і у цьому світі можна бути і продуктивним, і щасливим. Якщо вибудувати свій особистий баланс.

 

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

30 найкращих стартапів, 10 венчурних фондів, 100 найкращих факультетів