Людина у високій вежі. Режисер Кшиштоф Зануссі про те, чому підприємці можуть навчитись у творчих людей /Фото Getty Images
Категорія
Життя
Дата

Людина у високій вежі. Режисер Кшиштоф Зануссі про те, чому підприємці можуть навчитись у творчих людей

Getty Images

Один із головних мотивів мого життя – цікавість.

Я часто представляюся людям так, щоб вони розповіли мені про себе. Іноді кажу, що я людина оповіді. Сказати, що я кінорежисер, – обмежити себе. Я збираю історії і приношу їх людям – як сценарист, режисер, автор.

Більшість великих письменників працювали як ремісники: з ранку до вечора, в певний час, із певною систематичністю. У них було бажання розповісти історію. Це не натхнення, а впевненість у тому, що розповідь буде цікавою. Важливі дисципліна й елемент, який з’являється в Аврелія Августина: щоб наблизитися до правди, пише він, треба приходити до неї з чистим серцем. Мистецтво орієнтується на правду. Неправдива оповідь нікому не допоможе.

Завжди є дата, до якої треба віддати текст. Але ти все одно працюєш над ним в останню ніч. Чудово розуміючи, що це ще не ідеальний варіант, але на кращий часу вже немає. Так і в мене: завжди з’являється якась нова думка. Але якщо її дотримуватися, можна писати одне оповідання нескінченно. А так не можна.

Самоконтролю я навчився у батька‑італійця. У нього був південний, середземноморський темперамент. Батько бурхливо реагував на речі і часто програвав через це. Я зрозумів, що так робити не варто, – це не приводить до мети.

Головне у спільній роботі творчих людей – тримати під контролем его. Якщо є мета, якщо мета – краса і мудрість, заради яких потрібно пожертвувати его, я повинен бути до цього готовий. Чи вмію я це робити? Дізнаюся на Страшному суді. Але я намагаюся, і це важливо.

Я уважний до реакції публіки. Але до неї потрібно підходити критично. Радісно, коли люди аплодують. Важливо розуміти, за що. Буває, людям подобається, але вони дивляться поверхово. Отже, я не домігся глибини, якої хотів. Критичний погляд на глядача і успіх важливі. Просто насолоджуватися оплесками небезпечно.

Творчі люди бояться, що їх освищуть, і мріють, аби їм аплодували. У цьому ми схожі на політиків – їм теж важливо тільки це. У підприємця для оцінки успіху є бухгалтер.

Мені подобається розповідати про людей, які опинилися на перехресті. Про тих, хто може піти куди завгодно. Це момент свободи, коли людина робить вибір. Коли його зроблено, люди йдуть своїм шляхом. Це вже не так цікаво.

У моїй роботі величезне напруження та сильні емоції. Одного разу мені дали мудру пораду: щоб не впасти в депресію, потрібно готувати другу і третю лінії оборони. Завжди має бути запасний план, інші оповідання. Можливо, менш цінні, ніж основне. Але важливо, щоб вони були.

Творчі люди можуть уявити собі не лише світ, який нас оточує, а й той, який може настати чи був колись. Мистецтво розширює горизонт. Ми більше бачимо – немов піднялися на вежу. Цього підприємці можуть у нас повчитися.

Створення нового – це страждання на шляху до результату. Якщо результату немає, процес – просто втрата часу.

Батько бурхливо реагував на речі і часто програвав через це. Я зрозумів, що так робити не варто

Кшитоф Зануссі режисер, сценарист

Я не опинився у психлікарні – отже, вмію керувати емоціями. Напруга в нашій професії висока. Історія, крізь яку пройшло моє покоління, може довести до божевільні. Боюся, із багатьма так і сталося. Мене втримала опора, якою були мої батьки і моє оточення. У ньому я знайшов однодумців. Я ніколи не залишався сам.

Творці повинні прагнути до того, щоб людина і суспільство в цілому росли. З часів варварства ми все‑таки піднялися вище як homo sapiens. Наше завдання – рости далі, стикатися зі складнощами світу, який нас оточує, і знаходити відповіді на питання, які він ставить.

Якщо в роботі над творчим завданням пам’ятати про мету, стає байдуже, чию думку втілювати в життя – свою чи іншої людини. Цього мене навчив Анджей Вайда. Він завжди казав: «Не питай, чия ідея – тільки дивись, хороша вона чи погана. Хороша – бери, навіть якщо вона не твоя. Погана, нехай і твоя, – покинь».

Творчість – мій привілей, а не моє право. Якщо є можливість висловитися, не треба нею нехтувати. Змарнувати таку можливість – величезна втрата.

Іноді робота над оповіданням не йде. Є два рішення: телефонувати адвокату і просити звільнити мене від цієї угоди чи битися об стіну, навіть якщо битися доведеться головою. Досі жодного разу не телефонував адвокатові. 

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Топ-100 приватних компаній | Кращі міста для бізнесу