Творчість не можна ввімкнути немов тумблером. Можна створити умови, у яких людина захоче творити. У цьому мій підхід до управління креативною командою. У житті багато чинників, що заважають творити. Коли на роботі негативна атмосфера, енергія, яка повинна йти на творення, йде на розвʼязання проблем.
Моя місія – заохочувати команду, моя робота – нагадувати колегам: нічого, все буває, все буде добре. Мені цікава ця роль, я люблю спілкування. Якщо я не можу допомогти в роботі над кресленням, то принаймні можу створити відповідну атмосферу.
Ніколи надто не радію й не засмучуюсь. Перемоги не вважаю перемогами, на програші дивлюся як на уроки. Для мене все, що відбувається, позитивно. Це рух уперед.
Я не чекаю натхнення. Від мене залежить робота багатьох людей. Не можу дозволити собі сидіти в очікуванні ідеї. Я маю включатися і братися за справу. Кожен проєкт для мене – логічне завдання, яке необхідно вирішити.
Можу працювати в метро або в літаку, підігнувши ноги. Головне – щоби був ноутбук. Це допомагає не шукати причин, чому я не працюю, і не чекати на ідеальні умови.
Поки я зацікавлений у тому, що роблю, я це роблю. Щойно мені перестає подобатися – припиняю. Я завжди намагаюся займатися тим, що приносить мені задоволення. На щастя, у мене дуже широкий спектр інтересів.
Дружина ходить на пробіжку, аби розв’язати якесь питання. Я – щоб не думати ні про які питання. Це знижує ментальну активність і задіює фізичну. Коли я зайнятий проєктом, усе абсолютно навпаки. Спорт допомагає відновити баланс.
У кожному проєкті потрібна романтика, велика ідея. Саме про неї офіціанти розповідатимуть гостям кафе, яке ти спроєктував. Вони не будуть пояснювати, чому стіл стоїть саме на такій відстані від стіни і як проєктували вентиляційну систему. Вони розкажуть легенду.
У роботі над архітектурним проєктом 10% креативу і 90% реалізації. Однак що ефективніше ти витратиш ці 10%, що яскравіше виступиш на початку, то цікавіше буде далі.
Інтерʼєрне рішення для мене – це не музика, а математика.
Я створюю простір з обʼєму і простір усередині обʼєму.
Створення нового – це найчастіше рішення певного завдання. Що ближче ми хочемо підійти до максимальної продуктивності, то краще маємо розуміти, для кого ми це робимо, кому це має сподобатися.
Хороший смак розвинути важко. Але можна розвинути креативну сміливість. Експериментувати простіше, коли ти насичений інформацією про те, що діється у світі. Ось це можна прокачати. А почуття смаку – ні.
Мій найбільший професійний страх – повторюватися. У бюро працює суворе правило: у жодному разі нікого не копіювати. Є стільки можливостей вигадати нові форми, що повторювати вже створені – останнє, що потрібно робити.
Обираючи проєкти й партнерів, ми спираємося на три критерії: креатив, комерційну складову, психологічний комфорт. Творчість для нас понад усе. Якщо проєкт не відповідає двом критеріям з трьох, ми його не візьмемо. Але якщо проєкт ідейний і з клієнтами працювати приємно, візьмемося – навіть якщо він практично безкоштовний.
Мої найсильніші якості – стресостійкість та вміння йти на компроміси. Мені весь час потрібно домовлятися з клієнтами, щось віддавати й щось отримувати. Важливо вміти вести позиційну війну. Наприклад, програти спальню, але виграти вітальню.
Протистояти творчому ступору допомагає пошук паралельних рішень. На обʼєкті ми іноді запитуємо будівельників, як вони вирішили б те чи інше завдання. Часто вони пропонують чудові ідеї, до яких ми б ніколи не додумалися. Ми практики, але не до самих кісток.
Написати план дій для креативного процесу неможливо. Не можна сісти і сказати: «Так, зараз ми повинні зробити красиво». Це має виходити само собою.
Творчій людині потрібне визнання. Зворотній звʼязок – енергія і бензин, що живлять креативників.
Бути креативним – не просто створювати. Це вражати і викликати емоції.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
