Категорія: Життя
Дата: 23 червня 2021 15:49

Як стати пілотом-любителем в Україні. Досвід засновника Concorde Capital Ігоря Мазепи, який керує гелікоптером щодня

Тома Міроненко

Forbes

4 хв читання

Ігор Мазепа, засновник Concorde Capital. Фото Анна Наконечна

За один день засновник інвесткомпанії Concorde Capital Ігор Мазепа встигає відвідати п'ять міст. Швидкість пересування підприємцю забезпечує хобі: пілотування вертольота. Машиною Мазепа їздить тільки із заміського будинку до Києва, і то не завжди. «На гвинтокрилі я добираюся в будь-яку точку в чотири-п'ять разів швидше, ніж на машині», – каже він.

Пілотування – поширене захоплення серед бізнесменів. Близько шести знайомих підприємців Мазепи теж самостійно керують вертольотом. А багато його друзів, великих бізнесменів, вводять правила в компаніях: топ-менеджмент літає країною тільки на гелікоптерах. Це економить час, дає незалежність і є найбезпечнішим способом пересування. «Я часто замислювався, чому мені подобається бути за штурвалом самому?» – каже засновник Concorde Capital. Відповідь є: Мазепі важливо брати на себе відповідальність за результат будь-якої діяльності. Пілотування дає таку можливість.

Ігор Мазепа розповів Forbes про те, як почати пілотувати гвинтокрил в Україні і які важливі для роботи навички розвиває в ньому хобі. Пряму мову скорочено й відкориговано для зрозумілості.

- Вперше я опинився за штурвалом вертольота сім років тому. Мене прокатав товариш і запропонував покерувати. Тоді мене вистачило на три-чотири секунди. Але після польоту я серйозно задумався над тим, щоб навчитися пілотувати. Це дуже захоплююче хобі – затягує миттєво.

Багато моїх друзів, які купили гелікоптери після мене, починали захоплення так само – я прокатав їх, і вони захопилися. Подібна історія була з Володею Кличком – щоб полюбити пілотування, йому знадобилося два польоти. Одного разу ми літали разом у Карпатах, а через деякий час поверталися звідкись разом на вертольоті мого друга. Сьогодні Кличко – один із найдосвідченіших любителів в Україні.

Коли спробував себе в ролі пасажира й готовий сідати за штурвал, наступний крок – пілотна школа. У навчанні немає нічого складного чи страшного. Хіба що воно може здатися трохи дорогим: залежно від типу гвинтокрила година нальоту може коштувати від $600 до $3000–5000.

Для отримання ліцензії потрібно мати 45 годин нальоту з інструктором і пройти теоретичну підготовку. Вона складається з 9–10 тем: починаючи з аеродинаміки й закінчуючи атмосферними та погодними явищами. Курс зайняв у мене півтора року. Цікавий досвід, ніби повертаєшся в дитинство й відчуваєш себе школярем. Лише це неймовірно розширює кругозір.

Я розділяю вертольоти на дві категорії. Перша – важкий, складний транспорт, призначений для того, щоб сидіти ззаду, дивитися телевізор і пити вино. Це «літаючий автобус» – тебе довезли з точки А в точку Б за визначеним маршрутом. Друга – гелікоптери більш легкі. Ти керуєш сам і легко можеш відхилитися від маршруту. Побачив красиву тварину – підлетів, розглянув її та полетів далі.

Мій гвинтокрил Robinson R66 другого типу. Він уміщує чотири-пʼять осіб, у нього хороші витрати: я можу летіти 800 кілометрів по прямій без дозаправки. Ним просто управляти, мені не треба додаткові механіки й допоміжний персонал. Сідаю в вертоліт, як у машину, і через хвилину вже в повітрі.

Часто можу сидіти вдома, думати про своє і раптом вирішити полетіти до лісу або до товариша в гості. Вертолітний майданчик знаходиться в 50 метрах від будинку. Викотив гвинтокрил – і через хвилину вже лечу куди завгодно. У більшості випадків мені не потрібен дозвіл або узгодження польоту, дорогою я просто ставлю до відома диспетчерську службу, куди лечу. Диспетчер допомагає в будь-якій ситуації: розводить трафік, консультує через погодні умови, повідомляє, які полігони і які аеропорти активні.

А літати містом на вертольоті досить складно. З одного боку, регуляції ліберальні, з іншого – немає інфраструктури для польотів. Наприклад, ти не можеш перелетіти з хмарочоса на хмарочос. У центрі Києва не можна літати зовсім. Штрафи за порушення правил польоту можуть становити десятки й сотні тисяч гривень.

Якщо летіти з регульованого простору або в регульований простір, скажімо, в зону аеропорту Бориспіль, необхідно мати план польоту. Його робити досить просто – за годину до вильоту відправляєш електронне повідомлення й отримуєш відповідь.

Бувають неприємні ситуації. Наприклад, іноді диспетчери аеропорту Бориспіль зі ста рейсами на добу всім виглядом показують, що розводять найбільш напружений авіаційний трафік в світі і недружелюбно ставляться до пілотів малих повітряних суден. Часто від них можна отримати необґрунтовану відмову в дозволі на прохід їхньої зони транзитом. Хоча в інших європейських і північноамериканських портах, які в рази більш активні, такі дозволи – звичайне явище. Одного разу в Норвегії ми були готові до вильоту, але диспетчер на аеродромі зауважив, що у нас немає плану польоту. Він навіть запропонував скласти його за нас. За хвилину, поки ми прогрівали вертоліт, відправили план польоту, зразу ж отримали відповідь і вилетіли.

Відчуття від польоту можна порівняти з підводними зануреннями: дивишся на світ з усіх боків. Польоти на гелікоптері – це дуже красиво. Милуєшся заходами, світанками, річками та ярами. Я спочатку повністю обʼїздив Україну на машині, а потім облетів на вертольоті – різниця величезна. Наприклад, Дністер – дивовижна річка, але всю її красу можна оцінити лише на гвинтокрилі. Коли їдеш Карпатами через населені пункти, бачиш безлад та паршиві дороги. А на вертольоті помічаєш тільки природу.

При пілотуванні гелікоптера іноді трапляються складні ситуації. Перша реакція на них – страх, стрес і паніка. Одного разу я потрапив у неймовірний туман, довелося летіти на висоті метр-півтора від землі на швидкості 5 км/год. Я дотягнув до дороги і перечекав туман. Коли прилетів додому, залпом випив два літри води. Так було спочатку – зараз навчився значно менше боятися і стресувати. Це відмінний навик, який я з радістю переношу на роботу. Стрес не допомагає ніколи – ні в польоті, ні в роботі.

Пілотування розвиває helicopter view. Вчишся дивитися на ситуацію з висоти, злітаючи над рутиною. Звичка літати й широкий кругозір, який дають польоти на гелікоптері, вчать помічати й враховувати дрібниці. Це допомагає в бізнесі. Такі речі розвивають креативність, допомагають бачити вище і далі, ніж інші. Думаю, що бачу в бізнесі більше інших завдяки вмінню охоплювати поглядом більший простір. Цей навик дало мені пілотування.

Матеріали по темі