Україні не відновитися без здорової економіки, яку не побудувати без сильного місцевого бізнесу. Що повинно бути в ДНК українського бізнесу, щоб упоратись із цим завданням?
Новий номер журналу Forbes Україна
Цей матеріал із останнього номеру Forbes. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: 50 найбільших експортерів країни, вісім детальних кейсів вдалої експансії, рік війни Зеленського, пригоди Баффета в Україні, реанімація бізнесу Rozetka та все про ШІ-лихоманку.
Ми успадковуємо свою ДНК. Але уявімо, що в нас є можливість вибрати ДНК. У що можемо скласти з усіх мікроскопічних ниточок-кислот, які давали б напрям нашим думкам, рішенням та вчинкам?
Власна ДНК є не тільки в людини, а й у країни чи місцевого бізнесу. Моя скромна пропозиція: поговорити про 14 ниточок, що могли б становити основу коду розвитку нового українського бізнесу.
1. Покупець. Про нього перша думка вранці, остання – ввечері. Покупець перебуває в самому осерді нашого мислення. Але живемо у світі дійсності, не фантазії. Покупці – люди, але людина складна, вимоглива, химерна. Часто мінлива і невдячна!
Байдуже. Тому що покупець – це компас нашого бізнесу, це стрілка, що може коливатися, але врешті вказує на полярну зорю нашої стратегії.
Усі говорять, що вони клієнтоорієнтовані – мало хто здійснює. Будьмо тими, хто справді здійснює «одержимість покупцем».
2. Етика-коан. Етика? До чого тут етика? Бізнес – це справа суворих рішень та суворих дій, чи не так?
Ніби так. Але все ж таки існує загадка, парадокс, дзен-коан. Чому найкращі гравці у різних галузях є водночас найбільш етичними?
Ідея «постійного поліпшення» у процесах виробництва давно вже закорінена в наших думках
Приклади широко відомі: Wegmans, Pixar, Vanguard, Costco, Intuit, Berkshire Hathaway, Bloomberg, Netflix. Є й інші, менш відомі, але рівно ж – чемпіони. Чому це явище, ця вперта етичність постійно породжує для них таку снагу, чому постійно їх відроджує, даючи успіх на десятиліття?
Не знаю. Може, нехай кожен з нас, як буддистський адепт, поставить собі цей коан і над ним подумає.
Знаю одне: етика породжує довіру, а довіра – невидимий актив на вагу золота. Чарлі Манґер сказав: «Діємо етично, бо так правильно. Але водночас етика творить довіру. Коли ви здобули довіру – покупців, працівників, партнерів, – тяжко повірити, як багато і як швидко ви можете осягнути».
3. МДВ – максимальна додана вартість. Перша похідна етики – старатися якнайкраще для покупця. Взірець – Джим Сінегал, засновник Costco. Найнижчі ціни, найякісніший товар і найкраща платня для співпрацівників.
Аналітики Волл-стріт його агресивно критикували («Підвищи ціни, не плати робітникам стільки – будеш мати вищі прибутки!»). А Джим? Робить своє, усміхається і дивиться, як ринкова вартість Costco зростає. Одне і те саме питання не дає йому спокою, постійно його гризе: як зростити додану вартість для моїх улюблених покупців? Ідея «постійного поліпшення» у процесах виробництва давно вже закорінена в наших думках.
Ідея «постійного збільшення доданої вартості для покупця» – ще новачок. Станьмо носіями цієї ідеї, цієї цінності.
4. Софт-тех. Софістикована технологія. Еволюція знаряддя, засобів у бізнесі невпинна: арифметика, бухгалтерія, рахівниця, телефон, комп’ютер. Сьогодні ця еволюція піднялася на непередбачений рівень: бази даних, продумані алгоритми, штучний інтелект, генеративний AI та багато інших. Для українського бізнесу ці технології не довільні, а обов’язкові: задля покупця, задля стрункості процесів, задля конкурентоспроможності.
5. Спільники. Війна нас навчила: спільники необхідні. Як для війська, так і для бізнесу. Плекання спільників – гранично вимоглива дисципліна, але дає багатовимірну віддачу: доступ до активів, технології, бази покупців, спільних проєктів, важливих нововведень.
Успішне плекання спільників може стати основною рисою української бізнес-спільноти. Передумова? Згадаймо слова Чарлі Манґера. Здобудьмо довіру, заслужімо довіру – і можливості необмежені. Так, етика несе не лише моральну вартість, а й бізнесову.
6. Бренд. Про бренд дуже багато розмов. Більшість компаній не мають бренда. В інших бренд слабкий або і негативний.
Як побудувати бренд українського бізнесу? Процес украй вимогливий, але чіткий, недвозначний. Поставити запитання: яким є бренд українського бізнесу сьогодні? Без рожевих окулярів. А тоді – яким має бути бренд українського бізнесу у 2025 році? Так, за два роки. Для нас сьогодні час рухається швидше, ніж будь-коли.
Як здобутись на хороший бренд за найкоротшій час?
1. Будуймо бізнеси не просто хороші, а світових чемпіонів. Цей процес уже почався. Виклик – його прискорити.
2. Зложімо ресурси, щоб Forbes Ukraine виходив англійською мовою. Даймо світові можливість пізнати український бізнес. Уявіть сцену: за два роки ви сідаєте до першої зустрічі з потенційним інвестором чи партнером. Яка перша фраза від них? «О, ми знаємо про вас і про вашу компанію. Ми читали про вас у Forbes Ukraine, English Edition».
Бренд – не фантазія, це дійсність, твердіша за сталь. Бренд керує думками, поняттями, сподіваннями, довірою. Але бренд – не те, що ми говоримо про себе, бренд – це те, що говорять про нас після того, як ми вийшли з кімнати.
Що хочемо, аби про нас говорили? Уявімо такий коментар: «Люблю працювати з українським бізнесом. Я їм довіряю. Вони керуються відмінними засадами і моделями, які забезпечують їм більший успіх. Це модель високої доданої вартості, софістикованих технологій, одержимість покупцем.
Вони діють незмінно етично і горді з цього, і ця настанова дає їм передумови вибудувати прекрасну організацію. У переговорах вони вимогливі, але ведуть розмову на підставі сильної доданої вартості, шукають партнерства на десятиліття (бо потребують відбудувати країну), прагнуть win-win-рішень».
Якщо про нас так говоритимуть – ми досягли нашої мети.
Інші вісім ниточок ДНК українського бізнесу буде опубліковано у наступному номері Forbes.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
