У кінці 2020 року автомобільна компанія SHERP виходила на мексиканський ринок. Її CEO Ярослав Пригара прилетів до Мексики на зустріч з потенційним дилером. Він розраховував провести там кілька днів, але залишився працювати на три тижні. Цей досвід кардинально змінив його життя
🎬 YouTube-проєкт Forbes Next про майбутніх зірок українського бізнесу. Новий випуск про школу програмування GoIT. Як вона будує мільярдну компанію на світчерах 👉 Дивіться за цим лінком
Після перших тижнів віддаленої роботи Пригара, 39, залишив SHERP, переїхав до Мексики і заснував із партнером стартап Noffice. «Тепер весь час приділяю тому, щоб створити комфортні умови для інших людей, які працюють віддалено», – каже підприємець. У співробітників на ремоуті є ціла низка викликів, які Noffice планує вирішити. Найближчим часом стартап випустить пілоти в декількох країнах і покаже, чим може бути корисний людям, які працюють у віддаленому режимі.
Незважаючи на наявність у ремоуту проблем, наприклад поганий інтернет, в основному Пригара бачить в такій роботі переваги. Спочатку в Мексиці його підкупила відсутність суворого локдауну, як в Україні і в США. Трохи пізніше підприємець зауважив: ефективність роботи в ці три тижні була в кілька разів вище, ніж будь-коли до цього.
Ярослав Пригара розповів Forbes, як підвищилася його продуктивність на ремоуті і чому цей формат поліпшив якість його життя і роботи. Пряму мову скорочено й відредаговано для зрозумілості.
– Я вірю в те, що комбінована робота є найефективнішим режимом. У рамках запуску пілотних проектів Noffice ми опитали понад 100 людей із нашої ключової аудиторії. Згідно з їхніми відповідями, оптимальний формат роботи для підприємців і топменеджерів – 120 днів ремоуту на рік. За цей період не встигаєш обрости рутиною й отримуєш достатню кількість енергії завдяки перезавантаженню. Такий режим комфортний і для мене.
Думаю, в житті кожної людини є три категорії речей і людей. Є позитивна категорія. Це наші переваги, сім'я і друзі – все те, що має для нас значення. Є негативна – те, чому ми протидіємо і з чим ми боремося. Найбільш непомітна категорія – нейтральна. Це люди, які знаходяться поруч, ніяк не впливаючи на наші життя. Це даремні зусилля і дії, які не мають сенсу. Ми пояснюємо собі короткі розмови з колегами по дорозі до кавомашині необхідністю соціалізації всередині компанії. Ми можемо обґрунтувати, чому їдемо на роботу на машині та стоїмо в заторі дві години. Таких речей сотні.
Коли переїздиш в інше місце, штучно ріжеш цю нейтральну категорію. Звільняється величезна кількість часу й енергії на те, щоб займатися тим, що потрапляє в категорію плюсів і мінусів. Чи можна зробити це усвідомлено, перебуваючи в офісі? Звісно. Але в мене не вийшло.
Кожна з моїх кар'єрних трансформацій далася мені легко, тому що в силу тих чи інших причин це сталося, коли іншого рішення просто не було. Думаю, це найкраща умова, щоб проводити такі кардинальні зміни. Рішення залишити позаду корпоративну кар'єру – довгий процес трансформації. Кожен із професійних етапів приніс мені досвід і був прекрасним уроком. Десять років, проведених із командою Mercedes-Benz, були для мене одним із кращих періодів у житті. Те ж саме стосується SHERP. Робота там була важливим етапом життя і мостом від корпоративного життя до підприємницького.
Під час першої поїздки до Мексики я зустрів багато американців, які втекли сюди зі свого локдауну. Тому я зупинився на цій локації: тут аудиторія, яка переїхала з інших країн для життя, роботи й відпочинку. Ще одна перевага – невисока вартість проживання й умови, близькі до ідеальних: океан, однакова температура упродовж усього року й безпека. Я живу на східній частині узбережжя між Канкуном і Тулумом. Цей регіон строго контролюється поліцією для забезпечення безпеки тих, хто тут відпочиває й працює. І, звичайно, в Мексиці я ще й з тієї причини, що саме тут ми запускаємо пілот.
Я підійшов до роботи на ремоуті усвідомлено й зважено, тому мій графік склався просто. Чув, що стартаперське життя – суцільні пітчинги, інтерв'ю та підняття раундів. Але у мене складається по-іншому. О шостій-сьомій годині ранку у мене починаються конференції. У проміжках між ними я зайнятий зустрічами й рутинними справами. У графіку відведено обов'язковий час на спорт і сон. Окремий тип розкладу – період підняття раунду. Це потік із 10–12 зустрічей на день.
Є дві метрики, які показують мені, що на ремоуті я почав працювати швидше й ефективніше. Перша – в якийсь момент розумієш, що люди, з якими комунікуєш щодо питань бізнесу, рухаються повільніше, ніж ти. Ти біжиш швидше й відчуваєш, що в кожній точці постійно потрібно натискати на педаль газу. Це відчуття ніколи не обманює.
Другим важливим показником продуктивності стала можливість ефективно сфокусуватися на обмеженій кількості завдань. Наприклад, прийняти рішення, що ми приймаємо на роботу людей із компаній світового класу, обробити понад сотню дзвінків, пайплайнів і наймати співробітників саме такого рівня в обмежений період часу. Я успішно проводив 7–10 інтерв'ю в день. В інших умовах я б цього не зробив.
В умовах ремоуту я практично завжди висловлюю думки і ставлю завдання в письмовому вигляді. Спочатку ця практика виводила мене з себе, але тепер я бачу: прописане завдання виконується набагато ефективніше. З графіка зникли завдання, які не зафіксовані в письмовому вигляді. Ця звичка стала важливим інструментом для взаєморозуміння і значно економить час.
Після перших тижнів віддаленої роботи Ярослав Пригара залишив SHERP, переїхав до Мексики і заснував із партнером стартап Noffice. Фото з особистого архіву
Я відмовився від робочих дзвінків, які тривають довше 30 хвилин. Винятки бувають, але вони рідкісні. Якщо одразу плануєш дзвінок на 30 хвилин, не можеш до нього не готуватися. Це значно підвищило якість робочих коллів. Перерви між дзвінками – мінімум 15 хвилин. Це дає змогу осмислити проговорене, записати важливе або відразу відправити нагадування комусь із учасників процесу. У мене з'явилася можливість дійсно планувати день, через те що він повністю залежить тільки від мене. А оскільки ніхто не втручається в план, у тебе немає внутрішніх виправдань на перенесення того чи іншого завдання.
Сильно на якість роботи впливають перемикання, які можна дозволити собі під час ремоуту. Я беру SUP-дошку між зустрічами і виходжу на ній у відкритий океан. Така практика кардинально впливає й на відновлення енергії, і на фокус. Після шести дзвінків я втрачаю концентрацію, і перемикання успішно повертають мене до важливих справ.
Ще одна практика, яку я відкрив для себе під час віддаленої роботи в Мексиці, – після короткої медитації я беру чашку кави й вирішую, чим буду сьогодні займатися. Зазвичай це одна річ. Фокусування на чомусь одному збільшує ефективність роботи. У традиційному офісі це зробити неможливо – у всякому разі, у мене не виходило. Навколо завжди знаходяться люди, які задають тобі питання, пишуть, телефонують. Ти не можеш їх ігнорувати і в якийсь момент втрачаєш концентрацію. В умовах віддаленої роботи це практично неможливо. Тебе не можуть смикнути за руку хоча б тому, що ти знаходишся в декількох тисячах кілометрів.
Роль соціальних контактів дуже переоцінено. Пам'ятаю періоди в бізнес-житті, коли я отримував понад 100 листів на день і декілька десятків дзвінків. Крім цього ще кілька десятків зустрічей. У цьому немає необхідності. Це шкідливо. Ми втрачаємо фокус і управління контактами. Зараз немає такої кількості контактів, і якість бізнес-процесів і життя значно покращилася.
Важливе усвідомлення – все росте з внутрішньої енергії й часу. На час ми не впливаємо – в добі тільки 24 години. А ось на енергію ми можемо вплинути, регулюючи, звідки ми її черпаємо і куди ми її інвестуємо. Якщо у нас будуть гроші, але не буде енергії, щоб ними скористатися, в них просто не буде сенсу. Якщо навколо нас будуть чудові люди, але немає енергії, щоб донести їм свою ідею або підтримувати з ними контакт, нічого з цього не вийде. Дистанційна робота допомагає мені підтримувати і заповнювати цей ресурс.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
