Валерій Горбань, власник групи компаній «Асканія» /Анна Наконечна
Категорія
Життя
Дата

Уже 19 років власник групи компаній «Асканія» Валерій Горбань займається ралійними гонками. Як захоплення допомагає йому впоратися зі стресом і розвивати інстинкт самозбереження

5 хв читання

Валерій Горбань, власник групи компаній «Асканія» Фото Анна Наконечна

Президент групи компаній «Асканія» Валерій Горбань захоплювався автомобілями і зачитувався журналами про машини з дитинства. На той час журналів виходило всього лише два, і кожного місяця Горбань вивчав нові номери від палітурки до палітурки. У дорослому віці він завів звичку їздити по етапах Формули-1. «У мене була мета щороку відвідувати новий етап», – згадує підприємець

За 12 років консалтингова компанія Franchise Group створила 600+ франшиз. Як масштабувати бізнес за допомогою франшизи в часи турбулентності? Отримайте інсайти і стратегії на Форумі підприємців від власниці та СЕО Franchise Group Мирослави Козачук. Купуйте квиток за посиланням.

По етапах Формули-1 Горбань їздив ще на цивільному автомобілі, але вже за кілька років пересів за кермо гоночного. Щоправда, віддав перевагу не кільцевим перегонам, а ралійним. Горбань, 48, називає їх найскладнішими і пояснює: що складніше виклик, то йому цікавіше.

Підприємець потрапив в автоспорт у 29 років і стрімко перейшов зі статусу любителя в статус професіонала. Горбань став багаторазовим чемпіоном України, Естонії та Латвії. Найвагомішою з точки зору титулів перемогою він називає третє місце в чемпіонаті світу за підсумком сезону. У період з 2008 по 2020 рік він брав участь у більш ніж 200 змаганнях – національних і міжнародних.

Валерій Горбань розповів Forbes про те, чому захопився ралі, якими навичками мусить володіти пілот і чому його мотивують кризи.

- Наприкінці 1990-х я потрапив в автомобільну аварію. Не впорався з керуванням, мене розвернуло на зустрічній смузі, і я уперся в бар'єрну огорожу. Все обійшлося, але якби назустріч їхав автомобіль, були б серйозні проблеми. Я вирішив розібратися: чому так сталося, якого навику мені не вистачило? Звернувся по допомогу до професійних гонщиків – зокрема, до чемпіона України Олександра Салюка-старшого – і попросив мене навчити. Так я почав шлях у перегонний спорт.

Через рік потрапив на перше змагання – ралі «Чумацький Шлях» у Херсоні. Пішов дощ, я зазнав усіх радощів брудної грунтової дороги. У тих перегонах я не фінішував. Злетів з траси і далі вже не брав участі. Проте мені сподобалося і я вирішив продовжувати. Почав з чемпіонату України, і з часом перейшов на міжнародні змагання і на чемпіонат світу.

Я захоплююся ралі – найскладнішим видом автомобільних змагань. Основна складність у тому, що пілот не знає дороги. Навіть незважаючи на те, що перед змаганням ми спочатку проїжджаємо маршрутом на цивільному автомобілі і записуємо стенограму, а потім перевіряємо її. Стенограма – опис траси. На ній фіксуються повороти, дистанції до повороту, трампліни, особливості дороги. За стенограмою штурман вказує гонщику, куди і з якою швидкістю їхати.

Дорога може бути піщаною, гравійною, асфальтовою, кам'яною. Покриття часто йдуть упереміш. Після сотні машин з'являється інший характер дороги – з колією, камінням і слизькими ділянками, на які треба реагувати. Тому стенограма важлива, але ділянку все одно проїжджаєш ніби вперше. Якщо збиваєшся з маршруту і їдеш не туди, можуть навіть зняти зі змагання.

Після двох ознайомлювальних заїздів проходить змагання. Траса складається зі спеціальних ділянок – відрізків дороги, де фіксується старт і фініш – і ділянок доїзду. Хто швидше проїжджає спеціальні ділянки, той і виграв. Перемогу визначають частки секунди. Наприклад, у чемпіонаті Литви зараз через щільну конкуренцію п'ять екіпажів проїжджають спецділянку за одну секунду. Виходить, пригальмував раніше, ніж потрібно – і вже програв.

з особистого архіву

До змагання я намагаюся підходити з хвилюванням – воно тримає нерви і м'язи в тонусі. Фото з особистого архіву

Я розвивався як пілот – і відповідно мінялися автомобілі. Першими моїми машинами були моноприводні ВАЗ 2108 і ВАЗ 2112, потім з'явилися повноприводні Mitsubishi і Subaru. З 2013 року і досі беру участь у змаганнях за кермом MINI Cooper. На цей автомобіль я пересів, коли з'явилися амбіції брати участь у чемпіонаті світу.

Одними з найбільш пам'ятних для мене стали ралі Аргентини і Греції. Траси були настільки складні, що завдання стояло не просто проїхати, а зберегти при цьому автомобіль. Ралі Аргентини ми їхали на Mitsubishi, і після кожної секції знімали і міняли практично всю підвіску. До таких ситуацій ми готуємося заздалегідь і намагаємося передбачити, що саме може зламатися. Команда механіків проходить такі самі тренування, як і спортсмен, тільки вчиться швидкості заміни деталей. Перемога складається з безлічі нюансів і зусиль різних людей. Це я теж ціную в автомобільному спорті.

У 2009 році ми поїхали на етап чемпіонату світу в Польщі і зрозуміли, що технічно, логістично і професійно поки що не готові до участі. З'явився запит на професійну команду. Машина, яка проїхала змагання і готується до наступного, практично повністю розбирається. Ми робимо це силами команди. Обладнана невелика тестова траса. Там ми перевіряємо автомобілі після складання і іноді проводимо зимові тренування.

У 2018-му ми брали участь у чемпіонатах Естонії та Латвії, які успішно виграли. Ми – перша команда з країн колишнього СНД, яка змогла це зробити. Цього року їдемо на чемпіонат Литви. 2020-й через карантин ми провели в чемпіонаті України. Звичайно, з точки зору напруження і межі спортивної боротьби трохи втратили рівень. Зараз відновлюємося.

У суспільстві існує думка, що гонщики – шибайголови без інстинкту самозбереження. Але все працює навпаки. Інстинкт самозбереження у автоспортсменів розвинений краще, ніж у більшості. Ти завжди хочеш їхати швидше, але повинен не йти на поводу емоцій, враховувати свої можливості і можливості автомобіля. Потрібно відчувати межу, але не переступати її. Цим перегони частково схожі на бізнес. У підприємництві теж часто відчуваєш азарт, але за ним не можна бездумно слідувати.

з особистого архіву

По етапах Формули-1 Горбань їздив ще на цивільному автомобілі, але вже за кілька років пересів за кермо гоночного. Щоправда, віддав перевагу не кільцевим перегонам, а ралійним. Фото з особистого архіву

з особистого архіву

Автомобіль Валерія Горбаня. Фото з особистого архіву

з особистого архіву

З 2013 року і досі беру участь у змаганнях за кермом MINI Cooper. Фото з особистого архіву

з особистого архіву

До змагання я намагаюся підходити з хвилюванням – воно тримає нерви і м'язи в тонусі. Фото з особистого архіву

з особистого архіву

з особистого архіву

з особистого архіву

З 2013 року і досі беру участь у змаганнях за кермом MINI Cooper. Фото з особистого архіву

з особистого архіву

з особистого архіву

з особистого архіву

Валерій Горбань: Я захоплююся ралі – найскладнішим видом автомобільних змагань. Основна складність у тому, що пілот не знає дороги. Фото з особистого архіву

з особистого архіву

з особистого архіву

з особистого архіву

Хтось лежить на пляжі, хтось ходить до казино, хтось – у нічні клуби. Я беру участь у перегонах. Це моя розрядка від основної роботи, антистресовий тренажер. Фото з особистого архіву

Попередній слайд
Наступний слайд

Серйозні аварії почалися у мене через три роки після початку захоплення перегонами. Тоді мені здалося, що я готовий їхати швидко, але достатніх навичок не мав. Кожні другі перегони автомобіль проходив краш-тест. Це болісно і психологічно, і фізично. На щастя, системи безпеки працюють добре. Встановлено спеціальні сидіння і ремені, каркас безпеки, системи пожежогасіння. Важлива і форма: шолом, система захисту шиї і голови HANS, пожежотривкі комбінезон і білизна. У цьому сенсі на спортивній машині їздити менш травматично, ніж на цивільній.

Аварія – сильна психологічна травма для пілота. Після перших аварій, в які я потрапляв, залишалося відчуття страху. А пілот повинен їхати спокійно, впевнено і без зайвих сумнівів. Страх минав десь через два змагання. Але з часом відновлення проходить дедалі швидше. Кризові складні ситуації навіть мотивують мене. Отже, десь я щось недоробив, недодумав, недостатньо спрогнозував. Треба більше тренуватися і посилено навчатися, щоб не допускати таких ситуацій.

До змагання я намагаюся підходити з хвилюванням – воно тримає нерви і м'язи в тонусі. Якщо не відчуваєш спортивного мандражу, це може погано закінчитися. Не можна недооцінювати трасу – мовляв, дурниця, тут три повороти. Це небезпечна помилка.

Анна Наконечна

Валерій Горбань, власник групи компаній «Асканія» Фото Анна Наконечна

Хтось лежить на пляжі, хтось ходить до казино, хтось – у нічні клуби. Я беру участь у перегонах. Це моя розрядка від основної роботи, антистресовий тренажер. Для мене розрядка – інший тип напруги, який вимагає повної самовіддачі і концентрації.

У ралі потрібно вникати в кожну деталь, тісно працювати з механіками, стежити, щоб машина тебе не підвела. Дуже багато інженерних деталей – тонкі настройки автомобіля, підбір пружин, амортизаторів та стабілізаторів, висоти і геометрії коліс. Це мені теж дуже подобається. Перегони – постійний розвиток. Я і по сьогоднішній день навчаюся їздити. Завжди є над чим працювати, починаючи з техніки і закінчуючи навичками. Процес розвитку не зупиняється ніколи.

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні