Категорія
Життя
Дата

Як СРСР організував Голодомор та Великий терор в Україні. 15-та лекція від Тімоті Снайдера

Цього разу викладач Єльського університету Тімоті Снайдер говоритиме про колективізацію, українізацію, Голодомор і Великий терор.

Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.

Січень, 1933-й.

«Є такі села, в яких значна кількість населення виїхала в міста, щоб знайти роботу й прогодувати родини. Це змушувало батьків залишати дітей. У багатьох селах працівники колгоспів і їхні родини голодують, що призводить до супутніх хвороб. І допомогти їм переважно немає можливості, через те що запасів [продовольства] немає жодних. У звʼязку з цим багато людей помирає щодня».

Це невелика замітка-спостереження в звіті таємної поліції в Україні, яка знала про голод в Україні, спостерігала за стражданнями українців і продовжувала їх поглиблювати.

Можна пригадати дуже мало випадків, коли голод є результатом обʼєктивного браку продовольства. Як правило, голод – це політичне рішення, засноване на пріоритетах, до яких, як у цьому випадку, збереження людських життів не входить.

Зрозуміти леніністів

Щоб зрозуміти таке рішення – замордувати українців голодом, потрібно зрозуміти політичне керівництво СРСР того часу. Для леніністів мета виправдовувала засоби: у них була «правильна» ідея (панування соціалізму і пролетаріату), а тому вони вважали, що мають право втілити її в життя усіма доступними засобами, і всі повинні з цим погодитися. Для такої ідеології людина як індивід немає ніякої цінності, головне – досягнути мети.

Тому Голодомор в Україні довгий час був такою неоднозначною темою, що повʼязано зі сприйняттям правди тими, хто цей Голодомор втілював у життя. Якщо кожна окрема людина не має значення, так і факти, по суті, не важливі. Вони важливі настільки, наскільки підтримують обраний наратив (досягнення мети – соціалізму).

Якщо факти настільки кричущі, що їх не можна ігнорувати, як у випадку з Голодомором, то їх треба представити як необхідність. Саме тому на Зʼїзді комуністичної партії у 1934-му голод в Україні представили як перемогу над буржуазією, адже нібито в цей час померли «польські агенти» й «українські націоналісти». Тобто всі ці страждання доводять, що революція була успішною.

Невдала світова революція та українізація

Революція 1917-го так і залишилася російською революцією і не охопила весь світ, як на те розраховували більшовики. СРСР на той час був найбільшою країною в світі, однак нову ідеологію прийняли не у всіх його куточках, тому більшовики вдалися до так званої внутрішньої колонізації.

Для цього вони не одразу взялися за «батіг», а спробували використати «пряник». Так у 1920-х роках почалася українізація, коли українцям давали можливість навчатися в університетах, масово ставати на державну службу, розвивати літературу. Ідея більшовиків була така: ми створимо власну версію України і таким чином перетягнемо на бік нашої системи людей, які стануть вірними нам. Але «пряники» українцям роздавали недовго.

Колективізація та індустріалізація

Більшовики вирішили, що індустріалізацію можна втілити лише за рахунок колективізації. Проте колективізація, автором якої був Сталін, не йшла так уже добре й наштовхнулася на значний опір. За даними архівів, наприкінці 1920-х та на початку 1930-х було зафіксовано мільйони актів опору й непокори з цього приводу, люди цілими селами йшли до польського кордону. Поляки в цей час погоджуються на мирну угоду зі Сталіним.

Здійснення Голодомору

Врожай 1930 року був дуже успішний, тому заготівельний план на наступний рік встановлюють ще вищий. Але наступний врожай виявляється гіршим через погодні умови. Крім того, колгоспи, тим паче на перших стадіях створення, не давали таких хороших результатів, як індивідуальне сільське господарство.

Отож, голод починається у 1931-му, коли селяни відмовляються віддавати збіжжя. Місцеві члени партії доповідають начальству, що в Україні голод, і просять зменшити заготівельні цілі. Сталін же звинувачує цих місцевих членів у зриві колективізації, шпигунстві на користь Польщі та її лідера Пільсудського, а тому використовує це як привід не довіряти усім їхнім повідомленням про голод в Україні.

Ознаки того, що Голодомор був політичним рішенням, а не наслідком браку ресурсів

  • Областям, які виконували свій план заготівель, повертали частину зерна для населення. Тобто зерно було.
  • «Мʼясний» штраф. Якщо селяни не виконували встановлений план, вони повинні були заплатити компенсацію мʼясом кози чи корови. Для селян це був смертельний вирок, адже ці тварини допомагали їм вижити в найскладніші часи.
  • Якщо ти не виконуєш план, то маєш віддати у 15 разів більше зерна. А так як це неможливо, то «революційні ентузіасти» забирали у своїх же співгромадян усе, що було можливо.
  • Національне трактування голоду. Всеволод Балицький, голова української поліції, за згодою Сталіна починає просувати новий наратив: якщо ти проти колективізації й вилучення врожаю у селян для виконання плану, тоді ти – націоналіст, польський агент і ризикуєш потрапити до концтабору чи гірше. На момент початку формування цього наративу (зима 1932–1933 років) померли вже 1 млн людей, а власне його просування збільшило кількість жертв до 4 млн.
  • Навʼязування встановленого плану заготівель попри повідомлення керівництва партії в Україні про голод.
  • Заборона селянам виїжджати в міста з січня 1933-го, а наприкінці того ж місяця – і з території УРСР. Саме те, що українцям було заборонено залишати межі УРСР, робить Голодомор питомо українським явищем.

Завершення українізації

В цей же час, у 1933-му, закінчується українізація. 120 000 українських чиновників було виключено з партії. Відбувається «Розстріляне відродження», тобто зачистка української інтелігенції. Українські культурні та освітні діячі потрапляють до спеціального концентраційного табору в Карелії, де багатьох із них страчують. Флагмани українізації письменник Микола Хвильовий та комісар освіти УРСР Микола Скрипник накладають на себе руки, бо, ймовірно, і так знають, що живими їх партія не залишить.

Великий терор

Масові розстріли 1937–1938 років – це така собі «післямова» до Голодомору. Також Великий терор можна назвати ще одним прикладом того, як діє тиранія: краще продовжувати робити ту саму помилку, погіршуючи ситуацію, ніж визнати помилку і взяти на себе відповідальність.

Голодомор і Великий терор повʼязані двома моментами.

  1. У 1930-му починається розкулачення, в результаті якого велика кількість заможних селян (переважно українських) потрапляють до Сибіру в ГУЛАГ на пʼять років. Сталін вбиває собі в голову, що поки ті були в Сибіру, їх завербували китайські шпигуни, а коли «завербовані» повернуться додому, стануть джерелом проблем. Тому більшість із 700 000 жертв Великого терору були селяни. До того ж після вчинення Голодомору партія остерігалася помсти селян.
  2. Національне питання. Близько 100 000 людей розстріляли як «польських шпигунів» – тих самих «шпигунів», які нібито заважали колективізації. За іронією долі Всеволода Балицького, який вигадав історію з «польськими шпигунами» – українськими націоналістами, було розстріляно як польського шпигуна, яким він, звісно, не був.

Примітка перекладачки. Для для глибшого розуміння цієї сторінки української історії читайте книжку Тімоті Снайдера «Криваві землі», яка доступна в українському перекладі.

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected]

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні