Forbes продовжує публікувати головне з лекцій історика Тімоті Снайдера про історію сучасної України. Тринадцята лекція присвячена бурхливим подіям початку ХХ століття.
Forbes Україна
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
До кінця цієї лекції ми опинимося в 1918, 1919 та 1920 роках. Ми розглянемо дві спроби створити українські держави – Західноукраїнську Народну Республіку та Українську Народну Республіку. Деяким імперіям настане кінець. Габсбурзька монархія, яка проіснувала в тій чи іншій формі понад 500 років, буде зруйнована в листопаді 1918 року. Російська імперія, яка існувала з 1721 року, загине 1917 року.
Лівобережна Україна була під владою Росії з кінця 17 століття. Правобережжя перейшло до Росії через сто років після цього. Залишалася ще третя маленька територія – Галичина, яка ніколи не потрапляла під владу Росії та була частиною імперії Габсбургів.
Програвши Кримську війну, Росія розпочала великі реформи. Найважливіша – скасування кріпосного права. Селян звільнили від особистої залежності, але не дали достатньо землі, щоби вижити. В Україні селяни отримали особливо маленькі земельні наділи, менші, ніж у решті країни. До того ж більшість населення жило в сільській місцевості.
Індустріалізація та русифікація міст
На території нинішньої південно-східної України, що на Донбасі, в 1870-х починається індустріалізація. Селяни їдуть туди на заробітки, але більшість їх – не українці. Селяни їдуть із Росії, де земля менш родюча. Індустріалізація та урбанізація стали важливими змінами в Україні. Вугілля Донбасу – це 70% вугілля всієї Російської імперії. Воно видобувається під егідою іноземних компаній, зазвичай британських чи французьких.
Одним із найвідоміших промисловців Донбасу був Джон Гʼюз. На його честь назвали місто Юзівка. Згодом його перейменували на Донецьк, потім – на Сталіно, зрештою, знову на Донецьк. Ще одне місто, що виросло з нічого в період індустріалізації, називається Кривий Ріг. Там народився президент Зеленський.
Це дає уявлення про те, як проходила індустріалізація. У національному чи етнічному плані вона була незвичайною, бо робітниками ставали не українські селяни, а росіяни. Українська частина Російської імперії добувала вугілля та залізо, але не виробляла готової продукції. Сировину везли до Російської імперії, а готову продукцію – назад до України за вищими цінами. То була класична форма колоніальної експлуатації.
Упродовж ХІХ століття Київ та Харків, старовинні українські міста, русифікувалися. В обох цих містах усередині ХІХ століття більшість людей, імовірно, розмовляла українською мовою. Другою за важливістю, мабуть, була польська. До кінця ХІХ століття найважливішою мовою в цих містах стане російська. Нові міста на південному сході теж стануть переважно російськомовні.
У західній частині України справи дещо інакше – там урбанізація йде повільно. Там польські поміщики досі володіють землею. Ключова сільськогосподарська культура – цукрові буряки, й Україна – світовий виробник цукру.
1904 року Російська імперія була впевнена, що переможе Японію, як думали росіяни, відсталу азійську країну. Але у війні 1905 року Росія зазнає нищівної поразки на суші й на морі. Під тиском цього програшу російська держава формує парламент, який проіснує кілька років. Знімаються обмеження на українські газети й видавництва. Принаймні на короткий термін деякі предмети в університетах Харкова, а потім і Одеси викладають українською.
У Російській імперії проживає значно більше українців, ніж у Галичині. Там значно більше території, заселеної українцями. Але українські селяни там майже всі безграмотні, а грамотність дуже важлива для розвитку національної самосвідомості.
Габсбурги контролюють Галичину та іншу територію, про яку я раніше не згадував, – Буковину. Як і в Галичині, там дозволено українську політику, є українські парламентарі, мова, газети. Українські інтелектуали переїжджають із Російської імперії до Галичини та Буковини, і залишаються там на подальші кілька десятків років. Але є ще не лише світська, а й церковна політика.
Київ та Чернігів увійшли до складу Росії наприкінці XVII століття. Як і в Москві, головна релігія там – православʼя. Центр східного православʼя в Києві буде ліквідовано в 1721 році. Москва перебирає цю роль. А тим часом існує інша церква східного обряду, представлена лише в Габсбурзькій монархії. Ця церква називається греко-католицькою чи уніатською. Вона утворена в 1596 після Брестської унії як спроба обʼєднати східне й західне християнство. Обʼєднання не відбулося, проте вдалося створити третю церкву зі східним обрядом, але вона підпорядковується Папі Римському.
І світська, і релігійна частина національного руху на Галичині дуже важливі. Вони відіграють велику роль під час Першої світової війни – війни європейських імперій.
Перша світова та більшовицький переворот
В історії є безліч дивних моментів, але Перша світова – один із найдивніших. Жменька імперіалістичних країн отримує прибуток від контролю над рештою світу. Економіка непогано розвивається. Перша глобалізація – великий успіх для європейців. Проте вони вирішують воювати, вбиваючи одне одного мільйонами. Зрештою, перемагають морські держави – Франція, Британія, Сполучені Штати. Російська імперія розвалюється в 1917 році, згодом руйнуються Османська та Німецька. Розсипається імперія Габсбургів.
Перша світова війна – найважливіша подія у ХХ столітті. Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда сербським націоналістом Гаврилом Принципом монархія Габсбургів розпочинає війну, напавши на Сербію. Росія стає на бік Сербії. Потім Франція стає за Росію, а Німеччина – за Австрію. Росія вдирається в Галичину у вересні 1914 року, окуповує її та починає ставитись до неї як до частини Росії. Габсбурги повертають собі Галичину в травні 1915 року. А 1917 року вони переходять у наступ разом із німецькими союзниками й захоплюють більшу частину України. І допомагає їм у цьому Ленін.
Ленін вважав, що Маркс мав рацію: капіталізм – це монстр, який згладжує культури, перетворює соціальні групи на класи і створює передумови для світової революції. Вона почнеться там, де капіталісти найслабші. Ленін вважав, що це місце – Російська імперія (хоча сам Маркс так не вважав і називав Росію відсталою реакційною країною). У Цюріху під час Першої світової Ленін зустрічається з міністром закордонних справ Німеччини Артуром Циммерманом. Той переконує німецького кайзера, що Ленін підірве Росію зсередини. У квітні 1917 року німці переправляють Леніна до Росії поїздом в опломбованому вагоні.
На той час Російська держава вже розпалася, цар зрікся престолу після лютневої революції. Що Леніну вдалося, то це перетворити лютневу революцію, яка привела до створення тимчасового уряду, на Жовтневу революцію 1917-го. Ленін здійснив переворот, тому що вважав, що він переросте у світову революцію. Головною йому була класова боротьба. Тому на питання, що станеться після розпаду імперії, у Леніна була підготовлена відповідь – національне самовизначення.
Будь-яка нація, каже Ленін, має право на суверенне існування, якщо це не заважає класовій боротьбі. І це дуже важлива відповідь, яка проходить червоною ниткою через увесь радянський проєкт. Він визнає, що нації реальні, і радянська влада декларативно підтримує їх. Але водночас важливо памʼятати, що якщо національна ідея не узгоджується з ідеєю класової боротьби, то націю можна розчавити, заморити голодом та терором.
Тим часом американці теж кажуть про національне самовизначення. Коли США вступають до Першої світової війни, ідеологічне прикриття Америки – національне самовизначення. Тактичний задум США був у тому, щоб зруйнувати монархію Габсбургів. Але самовизначення, за версією Антанти, обмежувалося на сході кордонами Польщі. Отже, на Україну воно не поширювалося – ніхто з боку Антанти не виступав за її національне самовизначення.
Отже, 1917 року, коли більшовицька революція руйнує Російську імперію, німці досягають успіху на східному фронті. Вони просуваються вглиб України, Білорусі, Прибалтики та в лютому 1918 року підписують мирний договір з Українською Народною Республікою. Вони прикриваються принципом національного самовизначення. Мовляв, дивіться, вас, українців, ніхто, крім нас, не визнає. А ми вас визнаємо, бо віримо в національне самовизначення.
Але Брест-Литовський договір для Німеччини важливий. Звісно, не самовизначенням України. Вона розглядається Німеччиною як джерело мільйонів тонн продовольства. Самовизначення України – це ширма для Німеччини та її остання відчайдушна спроба перемогти американців, британців і французів на західному фронті, що запаслися українським продовольством. Таким був план.
Але під час масштабного наступу наприкінці літа 1918 німці програють. Перша світова добігає кінця. Починається новий розділ історії Франції, Німеччини та інших країн Західної Європи. У Східній Європі бойові дії тривають. У вакуумі влади в Україні розпочався хаос. У цьому хаосі утворюються дві українські держави, які самі залежать від різних імперій.
Створення УНР та ЗУНР
В Україні на рештках Російської імперії створюється Центральна Рада під головуванням історика Михайла Грушевського. Так званим Четвертим універсалом на початку 1918-го вона проголошує повну національну незалежність та створення Української Народної Республіки.
Тим часом у монархії Габсбургів, коли державна машина руйнується, українські солдати та чиновники відразу проголошують Західноукраїнську Народну Республіку зі столицею у Львові й негайно розпочинають війну з поляками. Польська армія значно більша, ніж озброєні загони Галичини, тож Західноукраїнська Народна Республіка проіснувала близько пів року.
Ще один суперник українців – Червона армія, яка вдирається в Україну кілька разів, перш ніж нарешті досягає успіху. Є ще Біла армія, яка воює з червоними за відновлення Російської імперії. Білі, червоні та українці воюють в Україні, на її території.
До кінця 1919-го українці переважно програли, червоні виграли, й у війну втручаються поляки. Наприкінці 1919-го вони погоджуються обʼєднатися із залишками української армії для останньої спроби захопити Україну, і на якийсь час їм це вдається. У травні 1920-го вони захоплюють Київ і проходять маршем Хрещатиком. До того ж роблять це видовищно: обходять кілька кварталів, роблять коло. Збоку здається, ніби їхнє військо нескінченне, але насправді це не так. Поляків швидко витісняють більшовики.
До серпня 1920-го Червона армія дійшла до передмість Варшави, які боронили польська армія та українці. Наприкінці цієї війни Польща й Радянський Союз підпишуть договір у Ризі. Україна буде поділена на схід та захід. Галичина та Волинь стануть частиною Польщі, а решта нинішньої України – частиною Радянського Союзу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
