Навчіть свою команду помилятись. Світу потрібні ті, хто вчиться, а не ті, хто знає. Інтервʼю з професоркою Гарварду Емі Едмондсон

Книгу «Правильний вид неправильного: наука хороших невдач» ще не переклали українською – отже, більшість підприємців, найімовірніше, ще не читали її. Як би ви сформулювали для них основну ідею книги?  

Головна ідея книги – не всі помилки однакові. Два типи помилок – базові та комплексні – можна попередити, і ми маємо наполегливо працювати, щоб зробити це. А ось третій тип помилок попередити неможливо. Я називаю їх «розумними» помилками – це небажані результати прорахованого ризику. Прорахований ризик завжди відбувається на новій території, де немає інструкцій та описаних правил. 

Цей ризик не має бути більшим за необхідний. Завдання розумної помилки – отримати нове знання. Отже, варто бути вдумливим щодо величини помилки, до якої ви готові. 

Ще одна велика ідея книги – потрібно привчити себе ризикувати. Казати собі: «Так, це може закінчитися не так, як я сподіваюсь. Але в мене є причини вважати, що все спрацює, і я готовий спробувати, бо урок, який я отримаю, – хороший він чи поганий – допоможе мені наблизитися до наступного тесту». 

Водночас це не дозвіл бути недбалим. Якщо ти помиляєшся на відомій собі території – це погано. Ти міг цього уникнути. 

Підприємець Лев Жиденко у своїй компанії «Аврора» використовує помилки як пальне для інновацій. Він каже, що в суспільстві надто вкорінена ідея про те, що помилки – це щось, за що карають. 

Так.

Як подолати таку сильну ненависть?