Наприкінці лютого у видавництві Book Chef виходить книга знаменитого одеського ресторатора Савелія Лібкіна «Бізнес по-одеськи». Цього разу це не збірник рецептів, а історія власного бізнесу, що її розповів у співавторстві з Антоном Фрідляндом. Ми вибрали з неї принципи, за якими Лібкін, 59, будує свої проєкти
- Чужі історії успіху – це, звичайно, добре. Але значно важливіше та цікавіше день за днем створювати власну.
- Хочеш зробити – не барися, бери й роби. Шкодувати, раптом що, будеш потім.
- Приготувати за ранок 500 чи 1000 котлет – для мене це було звичною справою (на першій роботі. – Forbes). За 30 років котлети залишаються найпопулярнішим замовленням у мережі моїх кафе «Компот». Не відпускає мене ця страва.
- Підлеглим потрібно говорити, чого вони не мають робити, а що мусять – тут вони самі розберуться. Якщо ти як керівник правильно розставив буйки, за які не можна запливати, то робочий процес ітиме так, як потрібно.
- Я вчу всіх своїх співробітників: усі штатні ситуації розрулюєш самостійно, стосовно позаштатних звертаєшся до керівника.
- Одне з головних правил у бізнесі – спробувати якомога швидше зрозуміти, кому ти можеш довіряти, а кого маєш перевіряти. Всіх перевіряти ти фізично не зможеш, а якщо почнеш усім довіряти, тебе постійно обкрадатимуть. Варто вибудувати відносини зі співробітниками у такий спосіб, щоб взаємна довіра була вигідною і в фінансовому, і в емоційному сенсах. Тоді можна єдиним фронтом захищати інтереси бізнесу від зовнішніх гравців, які не проти на твоїй справі нажитися.
- Я просто брав і робив. Бо не знав, що так робити не можна. Коли ти не знаєш правил і робиш, то зазвичай усе й виходить. А коли тобі відомі всі складності, ризики, небезпеки, то найімовірніше, що навіть не починатимеш. Якщо твою бізнес-модель можна прорахувати заздалегідь, отже, це можуть зробити й інші, не лише ти. Тому завжди варто намагатися йти туди, де ніхто до тебе не бував.
- Великі гроші утворюються від дрібних продажів. Головне, щоб цих продажів було багато і щоб відбувалися вони з ранку до вечора щодня.
- Не треба лізти у крайні сегменти, не потрібно намагатися створити най-най ресторан, тому що ймовірність попадання в десятку в такому разі мізерна. Репутація найдорожчого ресторану обходиться занадто дорого, а живе такий заклад зазвичай недовго через вузькість аудиторії, на яку він розрахований.
- У красиві ресторани ходять красиві люди – подібне тяжіє до подібного. Не факт, що красиві люди почнуть платити більше, але вони принаджують людей заможних, яким теж хочеться відчувати себе стильними та привабливими.
- Я ніколи не був асом в операційній ефективності, хоча прекрасно розумію, наскільки важливий цей аспект. Моя сила в іншому: я вмію закохувати гостей у свої ресторани, мені вдається робити їх цікавими, креативними, емоційними. А щоб це виходило, потрібно насамперед самому бути таким – творчим, неоднозначним, постійно змінюватися.
- Половина успіху ресторанного бізнесу полягає у тверезій оцінці фінансових можливостей закладу та зіставлення цих можливостей із його потребами. Якщо вас підведе арифметика, то жодна кулінарна «Камасутра» не врятує ваш ресторан.
- Первинний вибір такий: із партнером чи без? Є командні гравці, є авторитарні лідери. Розберіться, до якого табору належите особисто ви, перш ніж вступати у партнерські відносини. І в будь-якому разі детально продумуйте і ретельно фіксуйте модель майбутнього розлучення перед тим, як у ці відносини вступити.
- Якщо вже й працювати з партнерами, то з тими, хто перебуває в матеріалі, а не просто з мішками грошей. У момент кризи партнера, який не розуміє специфіки вашого бізнесу, може почати заклинювати.
- Бізнеси, що базуються на гарних взаєминах між людьми, на жаль, найчастіше недовговічні. Дружба – це добре, але взаємні зобов'язання потрібно чітко зафіксувати.
- Якщо в ДНК твого бізнесу сьогодні не зашите IT, то жити такому бізнесові недовго.
- Єдиної дорожньої карти для підприємця не існує й існувати не може, інакше всі бізнеси робилися б за одним і тим самим шаблоном.
- Кризи для бізнесу необхідні, вони приводять до оновлення, до прискорення метаболізму.
- Будь-який бізнес, по суті, – це зона особливого ризику. Ті, хто прагне до спокійного життя, – їм не в бізнес. Бізнес для тих, хто вирішив для себе: я готовий у постійному режимі підкорювати Еверест.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
