Історичний центр Одеси включили до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Україна йшла до цього 14 років. Що місту дасть захист міжнародної організації та чому цей статус важливий, пояснює менеджер проєкту, підприємець Микола Вікнянський.
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Внесення Одеси до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО пройшло складний шлях. Росіяни затягували голосування комітету, намагалися перенести його та співали «У Черного моря» Утьосова, каже міністр культури Олександр Ткаченко.
Важливе для України рішення вдалось прийняти завдяки українським дипломатам і представникам Болгарії, Бельгії, Греції, Італії та Японії. Ці країни внесли до порядку денного питання про Одесу.
За останній рік до списків ЮНЕСКО потрапили український борщ і центр Одеси. Мінкульт почав роботу над внесенням до списку Чернігова. Що означає захист ЮНЕСКО? «Це своєрідний щит безпеки над Одесою, – пояснює Ткаченко. – Також це велика робота для збереження міста від забудовників і руйнувань».
Проєктом із внесення Одеси до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО керував Микола Вікнянський. З 24 лютого – менеджер місцевого волонтерського центру «Гостинна хата», а згодом радник міського голови Геннадія Труханова. До вторгнення – підприємець із меблевим бізнесом.
Що для Одеси означає потрапляння до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і чому воно важливе, Вікнянський розповів Forbes у бліц-інтерв’ю.
Чому важливе потрапляння до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО?
По-перше, список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – це про культурну спадщину. Нині йде війна саме за українські культуру та ідентичність. Потрапляння до списку ЮНЕСКО – визнання одеської української культури. І ніхто вже не може сказати, що нас як народу не існує.
По-друге, росіяни намагаються доводити світу, що вони цивілізовані й ніколи не руйнують об’єкти, які захищає ЮНЕСКО. Ми міркували так: якщо вони кажуть, що не руйнують об’єкти всесвітньої спадщини, це може захистити центр нашого міста. Якщо ж зруйнують – це додаткові аргументи для наших дипломатів, чому нам треба надавати зброю та ППО, і демонстрація того, що в нас війна з варварами, які руйнують всесвітню спадщину.
По-третє, ми мріємо жити в економічно успішній державі. Бренд ЮНЕСКО здатен привабити туристів з усього світу та сприяти розвитку.
І останнє. Перебування у списку ЮНЕСКО накладає великі зобов’язання. Ми взяли на себе зобовʼязання не будувати нічого в центрі міста та багато чого демонтувати. Очікуємо моніторингову місію, де ми прийматимемо рішення, як це робити. Це на 10-20-30 років вперед задає вектор розвитку нашому місту.
Потьомкінські сходи Фото Shutterstock
Якщо будівля історичного центру буде зруйнована внаслідок атаки росіян, ЮНЕСКО фінансуватиме відновлення?
На це будуть давати гроші росіяни, тому що ЮНЕСКО допоможе нам виграти суди. Відшкодовувати кошти буде дуже просто, цьому сприятиме міжнародне законодавство.
Тобто якщо треба буде щось удосконалити, це стане можливим за гроші ЮНЕСКО, а якщо щось буде зруйновано Росією, то нестиме за це відповідальність вона?
Так.
Які саме пам’ятки тепер убезпечені?
Наша номінація називається «Історичний центр міста-порту Одеси», тому номінували не конкретні об’єкти. Йдеться про центр міста, який спланований Францом де Воланом наприкінці ХVIII століття. Якщо подивитись на плани й карти, планування нашого міста не змінилось аж ніяк. Саме планування міста і все, що всередині історичного центру, – це і є пам’ятка архітектури, визнана ЮНЕСКО.
Що означає формулювання «під захистом ЮНЕСКО»? Про який саме захист йдеться?
Існує декларація, за якою всі країни, що є членами ЮНЕСКО, стоять на захисті того, що визначено організацією як об’єкт всесвітнього значення. Але ми розуміємо, що зараз нам стовідсоткову безпеку можуть дати тільки ЗСУ та ППО. Це дещо інше. Танк може зруйнувати будівлю, але не може зруйнувати сенси. Ті сенси, які ми надали цією номінацією, вже ніколи не зруйнувати. Наша культура визнана об’єктом всесвітнього значення. Це означає, що вона важлива як інтегральна частина всесвітньої культури.
Воронцовський Палац Фото Shutterstock
Думська площа Фото Shutterstock
Пам'ятник Дюку де Рішельє Фото Shutterstock
Тобто про фізичні речі, як-от захист споруд, не йдеться?
Йдеться. У нас були невеличкі гранти, з якими допомагало ЮНЕСКО. Через ракетні обстріли постраждали Одеський художній музей та Воронцовський палац. Співробітники музею, які заснували благодійну організацію Museum for Change, отримали грант на реставрацію та захист. Цим займалась Олександра Ковальчук, я їй допомагав. ЮНЕСКО сприяла відновленню та встановила захист, наприклад, мішки з піском. Це – грантові програми, не фінансування.
Робота над матеріалами номінування тривала з 2009 року. Через що це зайняло стільки часу та чому ми отримали статус саме зараз?
Дійсно, процедура почалась у 2009 році, але це було не дуже вдало. Ми потрапили у Попередній список світової спадщини, у якому й висіли. На початку повномасштабного вторгнення нам спала на думку ідея, що статус може бути нам корисним. Ми звернулись до попереднього керівництва ЮНЕСКО, мої друзі познайомили мене з директором. Я подзвонив і сказав: «Доброго дня, я з Одеси, і ми маємо потрапити в список».
Над проєктом працювала велика команда. Це і команда Одеської міської ради, одеські історики, філологи, краєзнавці, команда МКІП і дипломати. Всі працювали на повну.
Ми отримали велику підтримку з боку Італії. З нами працювали десять експертів Туринського політехнічного університету, у яких це вже 15-те досьє. Працювало троє людей з Мінкульту Італії та двоє з номінаційного ЮНЕСКО. Я все менеджерив.
Пам'ятник Дюку де Рішельє Фото Shutterstock
Якими були найбільші виклики для вас як для менеджера?
На початку всі казали, це нереально. Чим частіше я це чув, тим цікавіше мені було. Те, що ми зробили за сім-вісім місяців, у звичайній ситуації тривало б три-п'ять років.
Які обов’язки на міську владу накладає новий статус міста?
Збереження. Є дві зони: центральна та буферна. У центральній заборонено будувати щось, можна лише ремонтувати й консервувати. У буферній також дуже багато заборон. Зокрема, висотність нових будинків, яка не має руйнувати пейзаж, щільність населення та дороги. Правил, яких ми маємо дотримуватись, дуже багато.
ЮНЕСКО може і відкликати статус. Що треба робити, аби цього не сталось?
Потрібно дотримуватись міжнародного законодавства, яке ми зобов’язались виконувати. Востаннє зі списку «вилетів» Ліверпуль, коли вони перебудували центр міста і їх зі скандалом «попросили».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
