Скандал із письменником Доржем Бату досягнув апогею. «Видавництво Старого Лева», що випустило п’ять його книжок, відмовилось від співпраці. Скільки автор і видавництво встигли заробити на плідній співпраці
Оновлення від 14 грудня. На запит ВВС News Україна у NASA відповіли, що Васильєв працював з підрядником NASA в 2013-2016 роках, але наразі не повʼязаний з агентством. «Його погляди не відображають офіційні погляди NASA або уряду Сполучених Штатів», — йдеться у заяві урядового американського агентства з досліджень у галузі аеронавтики й космічних польотів.
Літо 2018-го було вдалим сезоном для «Видавництва Старого Лева». За п’ять днів «Книжкового арсеналу» ВСЛ продало понад 15 000 книжок, писало «Читомо». Одна з них – «Франческа. Повелителька траєкторій» – ставала на шлях бестселлера. За час видання книжки продали перший наклад у 3000 екземплярів і половину другого.
Автор книги – Дорж Бату, справжнє ім’я – Андрій Васильєв. Що про нього відомо, принаймні, з його слів? З 2002 року працював тележурналістом на українських каналах. У 2012-му переїхав до США і став спочатку лаборантом на виробництві, яке виготовляло деталі для космічних апаратів, потім фінальним інспектором. Переїхавши до іншого штату, знайшов роботу в NASA – оператором корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США.
На Бату сипалися повідомлення із запитаннями про нову роботу, описує він у блозі для ВСЛ. «Спочатку відповідав кожному в приватних повідомленнях, – розповідає письменник. – Але згодом зрозумів, що чесніше і зручніше буде публікувати невеличкі історії з роботи на Facebook».
Розповіді про будні в NASA збирали лайки та пропозиції упорядкувати історії в книгу. Оповідей про напарницю Бату Франческу, полковника Вескота, Сару та професора Рассела вистачило на дві книги: «Франческа. Повелителька траєкторій» та «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Обидві опубліковало «Видавництво Старого Лева». Вони стали бестселлерами.
Нині на сайті ВСЛ біля них стоїть примітка «Інформація про біографію автора не є достовірною».
Фото: «Видавництва Старого Лева»
7 грудня блогер і співзасновник партії «Демократична сокира» Віктор Трегубов опублікував допис, де стверджував: Васильєв «ніколи не працював в NASA і в космічній галузі загалом», а «полковник Вескот, Франческа та інші герої його книг – вигадані персонажі».
Трегубов не надав доказів своїм словам, але писав, що вони в нього є. Втім не надав їх на свою користь і Васильєв. У пості у відповідь (який письменник пізніше видалив) останній зазначив, що працює на приватні компанії, які виконують замовлення державних органів, як-от NASA. За його словами, ці компанії не розголошують інформацію про штатних працівників.
Коли у «Видавництві Старого Лева» попросили автора підтвердити місце роботи – «оператором корекцій траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США» – прямої відповіді не отримали. У ВСЛ вирішили припинити подальшу співпрацю з письменником.
Скільки міг заробляти Бату на книгах про Франческу
«Видавництво Старого Лева» відмовилось додруковувати книжки Бату про Франческу. Серії більше немає у продажі на сайті видавництва, але її продають, зокрема, онлайн‑ритейлер Yakaboo, мережа «Книгарня «Є», «Наш Формат», BUKVA.ua та Rozetka.
Скільки книг про Франческу продали? Понад 25 000, розповіла Forbes комунікаційниця «ВСЛ» Оксана Зьобро. Надрукували загалом їх 31 000: «Франческа. Повелителька траєкторій» – 20 000, «Франческа. Володарка офіцерського жетона» – 11 000». Крім цих у продажі видавництва були «Моцарт 2.0», «Таємниця старого Лами» та «Коко 2.0». «Франчески» часто потрапляли в категорії «Хіт продажу» в онлайн-книгарнях.
Для порівняння українська книжка-бестселер Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» має сукупний тираж 22 000 і понад 18 000 проданих примірників, говорить Зьобро.
Структура заробітку письменника є індивідуальною і відрізняється залежно від проєкту та автора, зокрема, від його популярності та досвідченості, одностайно стверджують видавці. Одне з джерел доходу – продаж авторських прав. Письменник завжди передає їх видавництву перед публікацією. Безкоштовно чи платно – залежить від потенціалу продажів книги.
Торік за купівлю авторських прав видавці платили в середньому $1500 або стільки ж євро, залежно від агенції, писала в колонці для Forbes директорка видавництва Vivat Юлія Орлова. За позиції з великою кількістю книжкових регалій чи бестселери ціна піднімається до $2500–3000.
Сума гонорару топового письменника коливається від $1000 до $2000, а то й менше, розповідає піарниця видавництва «Фабула» Марія Шмегировська. «Письменництво в Україні не є настільки прибутковим, тому для багатьох авторів це не основна діяльність», – каже вона.
Ще одне джерело заробітку письменника – роялті з кожної проданої книги. У «Фабулі» роялті становить 10–15%. «Видавництва пропонують 8–12% від проданої книги, – розповіла Forbes на умовах анонімності українська письменниця. – Деякі рахують від собівартості, деякі – від ритейлової ціни». Виплати відбуваються в середньому 1-2 рази на рік, додає вона.
Роялті письменників складає у середньому 10–20 грн з кожної проданої книги, повідомив Forbes власник одного з українських видавництв. Тобто у випадку Бату може йтися про 250 000–500 000 грн.
На запитання репортера dsnews.ua в 2021 році, чи зміг би він жити в Україні на письменницькі гонорари, Бату відповів, що поки що не має звіту по роялті і йому «складно відповісти, бо відірвався від української реальності» і не знає цін. На момент публікації матеріалу Дорж Бату не відповів на запитання Forbes.
Скільки ВСЛ могло заробити на книжках Бату? Середня рентабельність видавництва – 13% від роздрібної ціни книги, зазначає в своїй колонці Орлова з «Vivat». Середня ціна української книжки в 2020 році – 180 грн, в 2021 – 252 грн. У 2022 ціни ще виросли – зараз в інтернет-книгарнях «Франческа» коштує до 350 грн. Тобто видавництво могло отримати 400 000–600 000 грн прибутку від книг письменника.
Фото: «Видавництва Старого Лева»
Головна проблема
Як влаштована процедура фактчекінгу у видавництвах? «Видавництво не приймає рукописів від нових авторів без біографії письменника», – каже Шмегировська з «Фабули». Перевіряють відкриті джерела, соціальні мережі та згадки: де і коли публікувалися, що видавали, коли і де навчалися та працювали.
«Я не знаю, чи реальні ті всі історії з NASA», – пише головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка. Письменник не казав видавництву про те, що працює субконтрактником і що вигадав полковника Вескота.
«Ми не можемо звинувачувати Бату, тому що не побачили фактів і доказів», – каже медіаекспертка Оксана Мороз. «Єдина претензія, яку ми можемо мати до письменника, – якщо він не є працівником NASA та експертом з ракет, чому він це коментує». Із початком вторгнення на своїй сторінці Бату почав писати, зокрема, про те, наскільки ефективно захищене українське небо від російських ракет. У колонці для видання «Твоє місто» він пише, що його робота пов’язана з тим, що він стежить за треками ракет та фіксує місця їхніх влучань. Журналісти мають повернутися до питання, кого вважати експертом, упевнена Мороз.
Крім інституту експертизи, друга площина конфлікту – інститут репутації. Людина, до якої висунули претензію, має бути відкритою до того, щоб довести її неправомірність, вважає Мороз. «З точки зору репутації та кризового реагування найгірше, що можна зробити, це сховатися й сказати: моя хата скраю, розбирайтеся самі», – додає експертка.
Якими будуть наслідки? «Ми зараз у достатньо унікальній ситуації з точки зору повномасштабної війни й винятковості самого кейсу, – каже Мороз. – Це може призвести як до кенселінгу, так і до зростання продажів. А може взагалі ніяк не відобразитися».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
