Коли в родині рестораторів Дмитра та Олени Борисових готують страви з курятини, купують цілу курку, а не лише її частину. Чому важливий такий підхід? Він навчає свідомому споживанню. «У результаті отримуємо багато страв: з корсету – бульйони, з крилець – lollipops, які можна їсти, тримаючи за кісточку, як цукерки», – каже Дмитро Борисов. Так у сім’ї слідують принципам методики Марії Монтессорі, де діти навчаються під час виконання власних дій
До виховання сімох дітей – Данила, Деміда, Бориса, Йосипа, Іллі, Катерини та Лідії – підприємці докладають значних зусиль. До чого вони прагнуть? Надати умови для розвитку сильних сторін дітей, не нав’язавши власних травм і комплексів.
Борисов розказав Forbes, на які принципи у вихованні дітей він спирається.
– Стосунки у нашій сім’ї побудовані за принципом піраміди. На вершині – кожен із нас як окрема особистість. Щаблем нижче – взаємодія в родині. Тут на першому плані наші стосунки з Оленою, а далі – спілкування з дітьми.
У родині лідерську позицію займає Олена, а в бізнесі я – візіонер і стратег. Олена, як мій бізнес-партнер, організовує всі процеси на рівні мікроменеджменту. Я відповідаю на запитання «куди?», а вона на запитання «як?». У родині навпаки.
Наш інструмент виховання – особистий приклад. Важливо, що спосіб життя, принципи побудови стосунків та бізнесу показуємо не тільки ми: діти теж демонструють свій приклад. Ми вчимося в них взаємодії в цифровому просторі. Якщо порівнювати з моделлю менеджменту, ми – горизонтальна структура, а не вертикально інтегрована бізнес-модель з лідером, який каже, що робити.
Правила нашої родини, цінності та цілі прописані в базовому документі. Періодично ми щось додаємо та викреслюємо, але це наші червоні лінії, які намагаємося не перетинати. Вони стосуються базової взаємодії в родині. Не нашкодь, не вкради, не застосовуй фізичну силу та маніпуляцію. Спокійно поясни свою позицію і дослухайся до зворотнього зв’язку, який дають близькі.
У вихованні дітей ми використовуємо принципи методики Марії Монтессорі. Вони побудовані на свободі, взаємоповазі, рівних можливостях, але із загальноприйнятими рамками. Йдеться про те, що моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого члена родини.
Дмитро та Олена Борисови з дітьми. Фото з особистого архіву
Для формування наших дітей як особистостей ми створюємо максимально комфортне середовище. Вдома в кожного є своя власна зона – кімната або її частина. Окремо – простір для розваг з іграшками та гаджетами, якими діти користуються за запланованим часом. Ми будуємо простір, де діти можуть фізично гратися розвиваючими речами. Якщо вони споживають цифровий контент, то edutainment (поєднання освіти (education) та розваг (entertainment). – Forbes), а не просто мультики.
За допомогою навчальних закладів ми хочемо ще більше розвинути сильні сторони наших дітей. Наприклад, Катя може навчатися в Київській дитячій академії мистецтв: вона з дитинства проявляла багато творчої енергії. Старший син Данило захоплюється урбаністикою і дизайном просторів. Він обрав Національний транспортний університет у Києві. Тут батьківська роль – підтримати дітей у тому, що вони вважають цікавим. Ми намагаємося не насаджувати дитячі травми і нереалізовані батьківські амбіції, а підтримати сильні сторони наших дітей. У різному віці вони хочуть спробувати те, чим займаємось ми з Оленою. Ми даємо їм можливість побути офіціантом, постояти на кухні чи змішати лимонад на барі.
Старші сини пройшли цей шлях і наразі допомагають в інших сферах – веденні мого ютуб-каналу чи соцмереж. Данилу цікавий маркетинг, кіно, відео, і він допомагає з монтажем, ідеями рекламних кампаній у TikTok. Катя, Демід та Даня теж можуть нам підказати, бо вони в цьому розбираються. Але все відбувається органічно – ми демонструємо, як цим живемо і чим займаємося, а вони долучаються, бо їм цього теж хочеться.
Інколи я себе ловлю на почутті провини: може, ми не так багато часу приділяємо дітям, як прийнято. Але потім думаю: ким прийнято і чому? Ми – за якість спілкування, а не кількість. Краще провести зранку з кожною дитиною по 15 хвилин, побути у важливій для неї темі, поговорити, поснідати, щось запланувати. Ці 15 хвилин будуть кращими, ніж півдня з дитиною, але коли всі сидять у ґаджетах.
Ми якісно проводимо наші вихідні. У нас є бус, в якому поміщається майже вся родина, до 10 людей. Буває, вирішуємо відсвяткувати на вихідних ювілей дідуся і організовуємо родинну зустріч в Одесі. Три дні проводимо разом. Поки їдемо, спілкуємося з дітьми, співаємо пісні, обговорюємо плани, погоду. Приїжджаємо і класно проводимо час у готелі. Потім вечеряємо разом, готуючи привітання дідусеві – від віршів до мініконцертів. Я вважаю, це найкраще, що ми можемо зробити за короткий вікенд.
Відпочинок у нас також будується за принципом піраміди, тобто спочатку – власний. Протягом такого дня я можу навіть із дружиною не бачитися, бо кожен займається своїми справами. Коли плануємо загальний відпочинок, на першому місці ми з Оленою. Намагаємося їздити кудись разом якомога частіше. Переключення з буденності на відпочинок – частина нашого розвитку в бізнесі, зокрема, бо в інших країнах ми надихаємось.
Плануючи родинний відпочинок, намагаємося, щоб цінності співпадали з віком і вподобаннями членів родини. Наприклад, з найменшими і батьками їдемо до Туреччини чи Єгипту, де є сімейні готелі. А зі старшими їдемо в більш екзотичні спортивні подорожі: покататися на кайті, вейку, сноуборді.
Влаштовуємо сімейні подорожі, які формують цінності та традиції. Наприклад, ми вже років зо 20 їздимо в «Буковель» на різдвяні свята. Там вивчаємо чергові колядки та щедрівки, катаємося на лижах, сноуборді і навчаємо цьому наймолодших. Увечері проводимо час у закладах, з кумами, ходимо один до одного колядувати. Діти весь рік чекають на цей період, бо тоді формується серйозний запас їхніх кишенькових грошей.
Дмитро та Олена Борисови з дітьми. Фото з особистого архіву
Ми з Оленою вважаємо виховання бізнес-процесом, тому ним займаються експерти. Якщо це няні, у них є професійні навички, вони також розуміються на принципах Монтессорі. Нашим школярам допомагають репетитори, які взаємодіють із дітьми через гру та ефективно будують навчальний процес. Кожен повинен займатися тим, у чому він професіонал. Інколи все, що ми заробляємо, йде на підтримку цієї організації, бо для нас це пріоритет. У нашому маленькому інвестиційному портфелі до 80% може займати вклад у сімейну інфраструктуру й навчання дітей.
Чи легко дітям у мене щось випросити? Буває. Але Олена контролює це питання і дає мені правильні поради, щоб цього не відбувалося. Ми не даємо гроші просто так. Навіть кишенькові потрібно заробити. У такий спосіб ми стимулюємо отримувати кращі оцінки, відвідувати спортивні та інші додаткові заняття. У кожного з дітей є своя картка, на якій ми регулюємо ліміти. Таким чином, навчаємо їх фінансовій грамотності та цінності грошей як однієї з важливих енергій у житті.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
