У ніч проти 6 вересня у віці 69 років помер український вчений та релігієзнавець Ігор Козловський. «Через серцевий напад пішов від нас у засвіти Ігор Козловський», – написала у Facebook Людмила Филиппович, співробітниця Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ, в якому він працював науковим співробітником останні роки. Козловський родом з Донеччини. У 2014 році з нападом Росії на Україну, вчений залишився на окупованій терористами ДНР території. 27 січня 2016 року за проукраїнську позицію бойовики взяли Козловського в полон, у якому він перебував 700 днів. Його обміняли 27 грудня 2017 року. Forbes Ukraine попросив Тимофія Бріка, ректора Університету Київської школи економіки та керівника соціологічних досліджень, розповісти, чому смерть Козловського – велика втрата для наукової спільноти та всієї України.
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Мені не пощастило знати Ігоря Козловського особисто, але він, без сумніву, був рольовою моделлю для мене і багатьох інших науковців, дослідників релігії та історії України.
Новина про його смерть була приголомшливою, бо втрачати рольові моделі завжди складно. Коли йдуть лідери, виникає питання: а що маємо робити ми, звичайні люди, далі? Ігор Козловський дав багато прикладів своїм життям, і у нього точно є чому повчитись.
Початок епохи Козловського
Поверхневий пошук в інтернеті покаже, що Козловський був релігієзнавцем. Що ж, релігієзнавців і науковців у країні багато. Але в цьому світі дуже мало науковців, чиє життя так влучно резонує з темою власних досліджень. Здавалося, що Козловський уособлював в собі риси релігійності в Україні після отримання незалежності.
З початку 1990-х в Україні бурхливо розвивалися релігійні спільноти. Відроджувались репресовані історичні релігійні рухи, але також зʼявлялися й нові. Поруч з великими організованими групами виникали харизматичні рухи, іноді навіть секти. Все це активно розвивалося, особливо у східних індустріальних частинах України.
Інститут соціології НАН України подав цікаві цифри. Якщо на початку 1990-х на сході України троє з десяти респондентів могли назвати себе релігійними, то у 2010-х вже восьмеро з десяти. Це надзвичайний ріст. Не дивно, що саме донецький історик Ігор Козловський, який жив в регіоні з непростою історією та динамічною сучасністю, досліджував як класичні, так і нові для українців релігійні рухи та течії — від ісламу до коптів, від йоги та аюрведи до історії протестантів в Україні та світі.
Його тексти та лекції робили складний та різноманітний світ релігії та духовних практик ближчим і зрозумілішим.
Бурхливий розвиток змінився інституціоналізацією.
У кінці 1990-х головні гравці на релігійному ринку вже визріли та спокійно співіснували. Почала діяти Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, держава увібрала в себе повагу до релігійних символів, кількість атеїстів зменшилась до 10–15% залежно від опитувань.
Але що по суті означає бути атеїстом чи вірянином для кожної окремої людини? Більшість українців досі не можуть відповісти на це питання.
У дусі часу, робота Ігоря Козловського також пройшла фазу інституціоналізації – він робив дослідження, мав велику бібліотеку, навколо нього сформувалося оточення учнів та однодумців. Він шукав відповіді на складні питання сенсу релігійного буття.
Час репресій
З початком війни у 2014 році на сході України також почались справжні релігійні репресії. Тодішній голова терористичної організації «ДНР» Олександр Захарченко в одному з інтервʼю навіть підкреслював, що визнає лише чотири релігійні групи: (московське) православʼя, римське католицтво, іслам та юдаїзм. Він обіцяв боротися з сектантством та «псевдорелігіями», явно маючи на увазі протестантизм та греко-католицизм.
Один зі звітів Інституту Релігійної Свободи зафіксував, що бойовики «ДНР» викрадали парафіян євангельських церков у місті Словʼянськ і нападали на протестантські церкви у містах Горлівка, Шахтарськ та Дружківка.
Ігор Козловський, який залишився в Донецьку після нападу Росії на Україну у 2014 році, також був підданий репресіям. На початку 2016 року його взяли в полон, де він перебував майже два роки. У багатьох інтервʼю він розповідав, що полон і тортури – це випробування не тільки для тіла, але і для сили духу.
Очевидно, Козловський був дуже міцним духом, оскільки він зумів витримати такі складні випробування, хоча віком був вже за 60 років.
Після полону
Коли Ігор Козловський був звільнений і почав жити в Києві, він активно працював в Інституті філософії НАНУ. Став активним голосом, який доносив і світові, і самим українцям правду про нас і про Росію, про важливість служіння, альтруїзм, гуманність та міцність горизонтальних звʼязків як сильну сторону української історії та культури.
З 1990-х років і до сьогоднішнього дня в релігійному житті українців сталося дуже багато важливих подій. Зараз нікого не здивуєш такими словами, як «Томос», або історіями про сучасних військових капеланів, чи про єврейську сотню на Євромайдані, про велику політичну націю українців, які вбирають у себе і мусульман кримських татар, і греко-католицькість, і протестантство, і православʼя.
У 2023 році головуючий у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій став головою однієї з найбільших євангельських обʼєднань в Україні – Церкви адвентистів сьомого дня. Чи міг хтось в 1991 році уявити це? Тоді на дослідників протестантизму типу Козловського чи Єленського дивились як на диваків.
Шлях до сучасної демократичної та мультирелігійної України був довгий і непростий. Ігор Козловський – це не просто дослідник, який збирав дані та публікував тексти. Він проходив цим непростим шляхом і був уособленням та голосом цього різноманіття та служіння. Мало кому з науковців випадає такий шанс – бути в центрі визначних подій. А ще менше – хто може мати таку силу духу та активно прожити ці події та визначати їх.
Саме тому Ігор Козловський залишиться в памʼяті українських дослідників і буде надихати своїм прикладом наступні покоління.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
