У бою під Бахмутом загинув легендарний командир батальйону 67-ї окремої механізованої бригади «Вовки Да Вінчі» Дмитро Коцюбайло, 27 (позивний Да Вінчі).
Щоб згадати життя і подвиг Героя України, Forbes поговорив з одним із його побратимів – Михайлом Ухманом, журналістом, генеральним продюсером в Ukhman & Company, з яким вони познайомилися у 2016 році та воювали у різних підрозділах
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
«Герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість», – написав про нього президент Володимир Зеленський.
Да Вінчі пройшов найгарячіші точки перших років війни з Росією у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». На початку грудня 2021 року Дмитро Коцюбайло отримав із рук Зеленського найвищу державну нагороду – звання Героя України, ставши першим добровольцем, який прижиттєво отримав це звання. Його дід був воїном УПА.
У 2022 році Коцюбайло увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від Forbes.
Ось, що згадує про нього побратим Михайло Ухман.
Дмитро Коцюбайло та Михайло Ухман (фото – особистий архів)
Про Дмитра-воїна та Дмитра – командира роти
Коли ми познайомилися, Дмитро починав формуватися як воїн, не совковий, яких у нас і зараз багато в армії, а тоді й поготів. Воювати не вміли. Да Вінчі весь час вчився.
Дмитро та підрозділ, яким він керував – «Вовки Да Вінчі» – перша окрема штурмова рота, що воювала не кількістю, а якістю. Саме такою має бути армія. Сувора дисципліна, чітке виконання наказів, ніякого алкоголю, хоробрість у кожного в очах. Головним завданням було – воювати, знищувати ворогів. І це не просто пафосні слова.
Розуміючи, що росіян більше, Дмитро обрав дуже розумну тактику – бити їх якістю, спритністю, мудрістю, хоробрістю, бити наввипередки. Не чекати, а змушувати ворогів помилятися.
Його рота одна з перших почала якісно працювати з протитанковими керованими ракетами (ПТКРами), знищувала танки, бліндажі. Були колосальні танкові баталії з росіянами. Дмитро їхав на танку і передавав побратимам, куди стріляти. Це була фантастика.
Дмитро був справжнім воїном. Довів це ще під час Революції гідності. Далі були бої у Пісках, важке поранення, інтенсивний 2014 рік, тепер повномасштабна війна.
Він і його підрозділ – вовки у людському тілі. У них на базі в Авдіївці навіть жив справжній вовк – Да Вінчі його приручив. Базу розбили в лютому–березні. Та база, крім основного призначення, була освітнім і культурним осередком. Туди постійно приїжджали журналісти, депутати, офіцери ЗСУ, різні комбати, інші підрозділи, артисти з концертами.
Його позиція – за країну потрібно знищувати, не соплі пускати. Якби країна готувалася до можливої війни так, як Да Вінчі, Росія ніколи б на нас не напала. Бо нападають на слабких, а сильних бояться.
Дмитро Коцюбайло (фото – особистий архів)
Про секрет лідерства Дмитра
На одній з нарад Да Вінчі сказав: «У тилу люди живуть своїм життям, будують сімʼї. Я не знаю, яке у мене буде майбутнє, але я воюю, щоб ця країна була, і люди, які живуть в тилу, теж були». Для нього не існувало чогось особистого. Його рота, війна проти окупантів, помста за друзів, багатьох з яких він втратив на цій війні, і Україна.
Це людина, яка мала б очолювати українську армію. Він свою справу знав на відмінно. До нього приїжджали керівники операцій обʼєднаних сил, керівники АТО, Валерій Залужний був з ним у хороших стосунках, його визнавали президенти. Він показав, якою має бути армія країни, на прикладі свого маленького підрозділу в добровольчому корпусі. Показав, як потрібно бути громадянином, воїном і захисником.
Про видатні риси Дмитра
У Дмитра і внутрішня, і зовнішня боротьба були покладені на рейки, які вели до знищення ворогів.
У ньому завжди було щось таке юнацьке, блиск в очах. Він реальний вовк, який вів за собою зграю. Ми планували колись, що я напишу про нього книгу. Назвав би її «Вовк Да Вінчі».
Дмитро Коцюбайло з прирученим вовком (фото – особистий архів)
Про любов
Дмитро понад усе любив Україну. Звичайно, у нього була родина, друзі. Але він рідко знаходив час на особисте. У нього була дівчина Аліна, він її любив. Вони познайомилися на війні. Аліна була з ним від початку й до кінця.
Про страх
Завжди його бачив цілеспрямованим. Він завжди знав і як прийняти людей у себе на базі, і як організувати бойові виїзди. Він та його воїни, здається, нічого не боялися. Одні з перших рили фантастичні окопи, в яких захлинулася атака росіян. Бойові виходи, величезна кількість підбитої техніки.
Вовки Да Вінчі будуть мститися, і дуже жорстоко.
Про віру в перемогу України
Він не знав, що його очікує, але воював за Україну, присвятивши їй життя. Він вірив в Україну до останнього подиху. Він був вартий десяти героїв. Я б назвав бригаду, вулицю, місто на його честь. Десятки генералів не варті того, що зробив Дмитро для нашої країни, для нас усіх.
Наш єдиний варіант – знищити ворогів до останнього. За Дмитра, за інших хлопців. Вони кровʼю будуть заливатися, і ми все для цього будемо робити.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
