IT-компанія, структурована з використанням працівників, після переходу на «Дія City» отримає колосальну податкову економію. Але переважна більшість компаній в Україні структурована через підприємців. У чому тоді інтерес
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Податки є ключовим фактором, що впливає на ухвалення рішення про вступ у «Дія City». Порівняємо податкове навантаження «Дія City» зі звичайним податковим режимом.
Більш наочним буде порівняння податкового навантаження в розрізі операцій по виплаті на користь IT-фахівців – без переходу в режим «Дія City» (в цьому випадку виплати здійснюються на користь підприємців на єдиному податку) і після переходу в режим «Дія City» (в цьому випадку виплати будуть на користь працівників або гіг-спеціалістів):
Порівнюючи дві таблиці, можна простежити закономірність:
- якщо IT-компанія структурована з використанням працівників, то після переходу на «Дія City» вона отримає колосальну податкову економію на зарплатних податках/зборах.
Замість ПДФО 18% і ЄСВ 22% від фактичної винагороди буде застосовуватися ПДФО 5% і ЄСВ 22% від мінімальної заробітної плати. Інша річ, що одиниці IT-компаній в Україні так структуровані;
- якщо IT-компанія структурована з використанням підприємців (що властиво для України – причому незалежно від того, зареєстрована в Україні компанія чи структура представлена лише підприємцями, а компанія є тільки за кордоном), то після переходу в «Дія City» податкове навантаження в частині зарплатних податків/зборів навіть трохи збільшується – на 1,5% військового збору.
У чому тоді податковий інтерес переходу в «Дія City», якщо значна частина IT-компаній в Україні структурована через підприємців?
1) Зниження ризиків, пов'язаних з перекваліфікацією підприємців у найманих співробітників з боку податкової служби та Держпраці;
2) зниження ризиків, пов'язаних зі скасуванням під час перевірок податкових витрат по винагороді на користь IT-підприємців. Часто формальним приводом для скасування таких витрат виступають посилання на недостатньо деталізовані акти/звіти з боку підприємців, що нібито не дає перевіряючим можливості підтвердити реальність операції;
3) використання податку на виведений капітал для перенесення центру утворення прибутку з іноземних структур в Україні.
Третій аспект може здатися недостатньо очевидним, тому зупинимося на ньому окремо.
Як правило, IT-бізнес структурується через іноземні структури для близькості до замовників/простоти укладання з ними контрактів (далеко не всі замовники готові контрактувати безпосередньо з українськими компаніями) і для отримання податкової економії. Це обумовлено тим, що за кордоном часто можна забезпечити більш вигідний податок на прибуток, ніж в Україні. Кілька прикладів:
- Кіпр. Ставка корпоративного податку 12,5%. Незважаючи на те, що репутація Кіпру за останні роки знизилася (Конвенція між Україною і Кіпром після змін, які вступили в силу з 2020 року, також дозволяє отримувати набагато менше податкових вигод, ніж раніше), він залишається популярним для структурування IT-компаній, холдингових структур, інвестиційних компаній та тих, що фінансують;
- Естонія. Тут діє податок на виведений капітал, він сплачується тільки при виплаті дивідендів. Ставка податку в разі виплати дивідендів становить близько 20%;
- Мальта. У разі використання режиму fiscal unit (був введений на Мальті відносно недавно) ставка корпоративного податку становить близько 5%;
Додатково, якщо власник – фізична особа (резидент України) бажає отримувати дивіденди, то при їх розподілі потрібно нараховувати в Україні ПДФО і військовий збір в розмірі 9+1,5% (10,5%)*.
При цьому, якщо порівняти українську компанію з «Дія City», яка сплачує податок на виведений капітал, з описаними юрисдикціями, то українська компанія в багатьох випадках вийде переможцем:
Український режим «Дія City» зі сплатою податку на виведений капітал є цікавим варіантом для перегляду структур і перенесення центру утворення прибутку на українські компанії – особливо, якщо дивіденди не будуть виплачуватися щорічно.
Такий підхід також дозволить розвʼязати питання з контрольованими іноземними компаніями (КІК), які стануть актуальними з 2022 року. Оскільки прибуток української компанії не є об'єктом оподаткування по КІК. При цьому ми не закликаємо відмовлятися від іноземних структур. Адже в IT-індустрії створення іноземних структур було обумовлено не тільки податковими міркуваннями, а й бізнес-цілями.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
