Міністр фінансів Сергій Марченко не лише приміряється до того, які видатки зможе дозволити собі держава наступного року, а й оцінює можливий вплив на Україну ймовірної кризи у світовій економіці. Що це значить для Мінфіну та його спроможності наповнити держбюджет, половина якого знову буде направлена на війну? Чому підприємцям не варто очікувати радикального зниження податків? Та на яку міжнародну допомогу у 2023-му сподівається уряд?
Про це Марченко розповів під час публічного інтервʼю на онлайн-конференції Forbes «Без рожевих окулярів. Бізнес і держава під час війни».
«Можемо більш спокійно дивитись на опалювальний сезон»
Що є найважливішим у проєкті державного бюджету на 2023 рік з точки зору бізнесу, підприємців, фінансової стабільності?
Я би розпочав з того, в якому стані ми зараз перебуваємо. Ми не можемо самостійно забезпечити всі свої бюджетні потреби, тому ключовий фокус Міністерства фінансів зміщено на роботу з партнерами та донорами для залучення коштів для фінансування бюджету.
Це пріоритет номер один, він визначає всі інші пріоритети і всі інші дискусії, як щодо доходів і податкової політики, так і щодо видатків. Дефіцит і необхідність його фінансування є ключовою умовою виживання країни. В іншому випадку нам доведеться проводити складні та непопулярні заходи зі скорочення видатків або жити за рахунок емісії та інших ризиків, які з цим повʼязані.
Для нас важливо зберегти макростабільність у частині забезпечення покриття дефіциту за рахунок залучення коштів. Ми справляємося. З початку війни ми залучили понад $19 млрд [від міжнародних партнерів]. До кінця року за оптимістичного сценарію є можливість залучити ще $16 млрд. У такому разі це дозволить нам перекрити всі наші потреби у частині фінансування і закрити цей рік.
2023 не виглядає кращим. Очікуємо, що війна триватиме, військовий бюджет становитиме, як і зараз, 50% видатків. Як і в цьому році, буде важлива робота з нашими партнерами і донорами, які нас підтримують. Але варто думати і говорити, що ситуація в світі різко змінилася. На початку війни економіки країн перебували в досить нормальному стані. Зараз же, в звʼязку в тому числі з агресією РФ проти України ми бачимо зниження темпів зростання, зокрема у США і Єврозоні, у Китаї.
Це впливає на світове споживання різної продукції, в тому числі експортноорієнтованої. Ціни на енергоносії, які є одним з ключових чинників турбулентності, це основний загрозливий тренд для всіх країн. Зросли ціни на продовольство на 20%, що також повʼязано з війною. Як наслідок, у США, Великій Британії, в Єврозоні ми бачимо сорокарічні максимуми інфляції – понад 10%.
Дохідність держоблігацій Великої Британії зросла до 4%, іноді вона наближалась до 5%. Просто нагадаю: Україна у 2020-му запозичувала під близько 7%. Можна зрозуміти, що 5% для Британії є високим показником.
Наслідком цих економічних змін можуть бути політичні кризи та відставки урядів. Внутрішні виклики для них можуть зрештою стати суттєвішими за зовнішні. Деякі країни починають проводити контрциклічні заходи, наприклад, за рахунок введення податку на надприбутки, в першу чергу на енергетичні підприємства.
У розвинених країнах дискутується flat rate, мінімальна ставка податку на прибуток у 15%, для того щоб запобігти перетіканню капіталу в країни, які хочуть створити більш привабливі умови. Нам треба звертати на це увагу. Враховуючи ще те, що ми зараз є кандидатами на членство в ЄС, ми не можемо це ігнорувати і впроваджувати різкі зміни у податковій політиці.
Ми готували бюджет на 2023 рік, який передбачає стабільну і незмінну податкову базу. Нам важливо показати, що ми можемо самостійно збирати достатню кількість податків для того, щоб фінансувати нашу армію, адже ми не можемо цього робити за рахунок грантів та донорських коштів.
Бюджет готувався в серпні-вересні. За ці півтора місяці ризики глобальної рецесії суттєво посилилися, як ми бачимо. Наскільки з того часу збільшились ризики щодо невиконання основних параметрів бюджету-2023?
Ключове питання для нас – платіжний баланс, а отже, курсова стабільність і можливість забезпечити зростання ВВП. Зараз споживчі настрої бізнесу і громадян дають підстави стверджувати, що після падіння ВВП на 33–35% наступного року ми за будь-яких умов матимемо економічне зростання. Ми не враховуємо суттєве погіршення ситуації у військовому плані.
Я не бачу перспектив для суттєвого перегляду макропрогнозу. У нас є можливість самостійно забезпечити країну достатнім обсягом енергоносіїв, це дозволяє більш спокійно дивитись на опалювальний сезон.
У Великій Британії та Німеччині уряди розробили великі програми субсидування промислових споживачів. Чи потрібні будуть подібні додаткові заходи Україні?
Урядом вже створено механізм, який дозволяє компенсувати різницю ринкової та фіксованої вартості для компаній, які постачають електроенергію і газ. Я думаю, що в наступному році ми підемо схожим шляхом. Зараз не надто сприятливе середовище для того, щоб говорити про підвищення тарифів. До закінчення війни мова про це не йтиме.
«Традиційна політика МВФ не спрацює для України»
НБУ припускає можливість того, що курс гривні до долара наступного року буде більш міцним, ніж закладено в бюджеті. Що це означає з точки зору бюджетних доходів?
Ми орієнтуємось на прогноз курсу від Міністерства економіки, середньорічний показник – 42,2 грн/$. Укріплення гривні дійсно може вплинути на доходи, але оскільки ми залежні від зовнішніх надходжень, я не думаю, що сильніша гривня надто суттєво позначиться на загальній ситуації з бюджетом.
До того ж вони передбачені за песимістичним сценарієм: ми не вбачаємо різкого зростання доходів, тому помилка макропрогнозу не матиме такого впливу, як це могло би бути [у мирний час].
Якщо ми зможемо гарантувати $38 млрд зовнішньої допомоги для фінансування бюджету, плюс можливі кошти на відновлення, це стане серйозним імпульсом, який дозволить утримати ситуацію.
Давайте спробуємо розкласти ці $38 млрд. Є сподівання на програму МВФ на 17 млрд на наступний рік. Є очікування надходжень від США І ЄС. На які напрями ви б розділили можливі джерела надходження цих $38 млрд?
Серед надійних партнерів можна виділити уряд США. Це партнер «номер один», який щомісячно підтримує нас грантами на $1,5 млрд та діє чітко і ритмічно. Далі – ЄС та макрофінансова допомога. Наступне – кошти МВФ та меншою мірою Світового банку. Ми розраховуємо, що Україна отримає нову програму МВФ, ми над цим активно працюємо та сподіваємося, що наші аргументи будуть прийняті. Рішення за Фондом, але наші очікування загальновідомі: програма конче необхідна.
Сергій Марченко Фото надано пресслужбою
Які зараз головні зауваження з боку МВФ? Які перешкоди нам слід подолати, щоб отримати цю програму?
Йдеться про середовище, в якому перебуває Україна. Ми – країна з окупованими територіями і повномасштабною війною. Водночас ми маємо функціонуючий уряд, а держава виконує всі зобовʼязання. Таких прикладів у світовій історії небагато. Це викликає певні складнощі.
Треба оцінити наші показники, прогнози, доходи, видатки. Далі – створити умови, щоб забезпечити позитивний розвиток. Якщо ми кажемо, що в цьому році маємо дефіцит бюджету 30% ВВП, а в наступному – 20% ВВП, то програма має бути спрямована на те, щоб цей дефіцит був скорочений до 3%, як у нас було до війни.
В умовах повномасштабної війни це зробити надзвичайно важко. Також чутливе питання боргової стабільності. З боку Нацбанку – забезпечення сталості монетарної політики, курсова стабільність та інфляція. Наприклад, якщо ми в цьому році очікуємо інфляцію до 30%, то інструменти програми МВФ мають бути спрямовані на те, щоб вона була в межах до 5%.
Формування такого роду політики – непросте завдання. Ми продовжуємо воювати, залежимо від зовнішньої допомоги, не можемо спиратися на нашу податкову базу і маємо 50% бюджету на сектор безпеки і оборони. Традиційних рішень для таких ситуацій немає. Типова політика МВФ не спрацює для України.
«Партнери запитують, яку роботу ми проводимо з податками»
Чи правильно я розумію, що головний принцип податкової політики у наших умовах – незмінність, тобто відмова від радикальних кроків щодо збільшення чи зменшення податкового тягаря?
Ми вважаємо за можливе приведення податкової бази до умов, в яких вона була до початку війни. Ми відновили податки на митниці, ПДВ й імпортні збори, також повернені акцизні збори й ПДВ на пальне.
Наші партнери, які дають кошти Україні, теж запитують, яку роботу ми проводимо всередині країни з нашими податками. Чому вони мають нас підтримувати, якщо не бачать, що ми робимо в частині збору податків і скорочення непрофільних видатків? Ми маємо на ці питання давати чіткі відповіді.
Щодо планів на наступний рік, чи є план Б, якщо не вдасться зібрати $38 млрд міжнародної допомоги? Чи можливі якісь підвищення акцизів чи ПДВ для того, щоб компенсувати різницю?
Я б не анонсував наявність конкретного плану. Набір рішень є. Протягом останніх пів року ми переглянули сценарій екстрених заходів щодо обмеження імпорту і додаткових імпортних податків. Це контраверсійне рішення, ми його зараз не розглядаємо.
«Меню» передбачає різні сценарії, в тому числі подальше скорочення видатків бюджету. Декілька етапів скорочення вже пройшли. В першу чергу були скорочені всі капітальні видатки. Далі ми скоротили на 10% бюджети без винятку по всіх міністерствах і відомствах. На наступний рік у цьому секторі буде додаткове скорочення ще на 10%.
Збір податків стабілізувався?
На митниці податки вересня були нижчими, ніж ми очікували. Були перебої з польською митницею, де були черги. Це вплинуло на надходження, ми втратили через це кілька мільярдів. Але показники вийшли на кращий рівень, ніж в березні – квітні. У квітні ми говорили про збір у 7–8 млрд, зараз – 30 млрд грн.
Податкова виконує зобовʼязання. Залишається питання ритмічності відшкодування ПДВ, але тут є лінійна залежність від наявності коштів на казначейському рахунку.
Приводи для оптимізму є. Мета – створити умови, коли ми за рахунок власних доходів зможемо забезпечити фінансування армії. Це дозволить нам відмовитись від фінансування з боку НБУ.
Проблема з відшкодуванням ПДВ, як і коли вона може бути вирішена?
На початку цього місяця частина суми вже була відшкодована. «В роботі» ще 5 млрд грн. За наявності коштів вони будуть виплачені найближчим часом.
«Поки говоримо лише про відновлення критичної інфраструктури»
Яким чином в 2023 році буде фінансуватися відбудова знищеного житла та інфраструктури?
Питання в тому, за рахунок яких джерел це профінансувати. Єдиний суттєвий інструмент – вилучення активів РФ на території України та в інших країнах. Інший варіант – допомога з боку партнерів.
Обсяг державних активів зростає і через ситуацію з конфіскацією активів росіян, і через зменшення приватного сектору. Наскільки зараз держава спроможна розпоряджатись цими активами так, щоб це спрацювало в плюс, а не в мінус?
Питання спроможності дійсне, але ми перебуваємо в активній війні. Про широку рамку відновлення поки не йдеться, швидше ми говоримо про відновлення найбільш критичної інфраструктури. Це водопостачання, електропостачання, логістика, зруйновані мости.
Я б не говорив, що у нас немає спроможності на відновлення критичної інфраструктури. Питання з приводу «Великого будівництва» і післявоєнної відбудови активно обговорюється. Ми підійдемо до цього, коли зрозуміємо, в якому стані країна вийде з війни і який обсяг коштів нам буде потрібен. Ми вже говоримо про сотні мільярдів, але й війна ще не завершилась.
Зараз бізнес також знаходиться у бюджетному процесі на 2023 рік. Що їм варто закладати в бюджет? Що б ви порадили?
Я поважаю бізнес, особливо той, що залишився працювати в Україні, незважаючи на війну. Ми можемо сказати, що для бюджету ми закладаємо ризик, що війна продовжується, що ситуація буде досить напруженою. Щодо хеджування ризиків з боку бізнесу, я думаю, що бізнес, який працює в Україні, – це сталеві люди, які витримали цей період. Тому немає сумнівів – далі вони будуть тільки розширюватись і розвиватись.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
