Міністр фінансів Сергій Марченко про пошуки грошей на війну: відносини з НБУ та «арбітраж» Офісу президента, допомогу донорів, оптимізацію оборонного бюджету й перспективи підвищення податків. Велике інтерв’ю.
Втомлений вигляд міністра фінансів Сергія Марченка, 41, не дивує: вже майже пів року йому щодня доводиться вирішувати проблему обсягом у $5 млрд на місяць, яких Україні не вистачає, щоби профінансувати всі термінові видатки, повʼязані з війною.
Варіантів у Мінфіну небагато. Податків вистачає лише щоб покрити дві третини бюджету на оборону. За інші джерела Марченку доводиться боротися. В Україні – з НБУ, який виступає різко проти емісії гривні понад 30 млрд грн на місяць. На міжнародному рівні йдеться про непрості переговори з донорами. Більшість дала уряду зрозуміти, що не даватиме Україні гроші безпосередньо на війну.
Втім, Україна вже показала світові унікальний досвід кризового менеджменту під час руйнівної агресії. «Такого ще ніколи не було, щоб країна, яка воює та тимчасово втратила частину територій, при цьому мала повністю функціонуючий уряд та фінансову систему й навіть претендувала на програму МВФ», – каже Марченко.
Як він планує розвʼязувати суперечності з НБУ, чи можна оптимізувати видатки Міноборони, скільки грошей Україна отримає від партнерів та наскільки консервативним буде бюджет 2023 року?
Це скорочена та відредагована для ясності версія інтервʼю Сергія Марченка.
«Фінансування оборони – близько 30% ВВП»
У Верховній Раді зʼявився законопроєкт про розширення внутрішніх запозичень уряду цього року на 270 млрд грн. Що це за гроші?
Це простий законопроєкт. Точніше, це констатація факту, що в нас триває війна. Разом із Міноборони ми опрацювали їхню потребу, і через нардепів відправили в Раду. Джерело покриття зрозуміле – за рахунок зовнішніх грантів та кредитів.
Якщо подивитися на цю ініціативу з погляду Нацбанку, це, очевидно, удвічі збільшить обсяги емісії гривні. НБУ казав, що готовий «друкувати» не більш ніж 30 млрд грн на місяць, якщо більше – наслідки для економіки можуть бути катастрофічними. Як Мінфін оцінює ці ризики?
У нас проста позиція: ми воююча країна, а війна коштує дорого. За нашими розрахунками, фінансування сектору оборони – це близько 30% ВВП. Ще одна теза – наші партнери категорично не дають нам гроші на військові потреби. Хоч це зарплати, хоч закупівля зброї.
Власних доходів, які генерує наша економіка, не вистачає навіть щоб профінансувати тільки військові видатки. Минулого місяця ми зібрали 87,9 млрд із податкової та митниці. Відшкодування ПДВ при цьому не було. Військові видатки на місяць – приблизно 130 млрд грн. Ось і все. Різницю на те, щоб фінансувати оборону, ми повинні закривати з інших джерел. Їх у нас аж одне – це ОВДП, які ми продаємо або ринку, або Нацбанку.
НБУ перебуває у власній парадигмі, де нам перш за все треба стабілізувати ситуацію та боротися з інфляцією. Це все добре та дуже важливо, але внутрішнього ринку в нас фактично немає. Наша логіка проста: ми не маємо такого росту доходів, щоб у майбутньому обслуговувати ці борги за такими ставками. Але ми все ж підіймаємо дохідності, хоч і повільно, тому що розуміємо, що нам так чи інакше потрібно працювати з ринком.
Тому ми змушені звертатися до Нацбанку. Інший варіант – збільшити доходи, що зараз уже майже неможливо, або скорочувати видатки. Окрім військових, у нас залишилися соціальні. Тому я хочу побачити пропозиції по скороченню видатків.
А проте, скільки із цих 270 мільярдів припадатиме на ринок, а скільки – на емісію?
Поки не знаю, залежить від надходження податків. До НБУ ми намагаємося звертатися в найостаннішу чергу. Ми чудово розуміємо, що це нікому не дає користі. Ми живемо в реальному світі й розуміємо, що це спільна проблема. З іншого боку, нам потрібно виходити з власних можливостей. Звісно, що менше ми будемо запозичувати в НБУ, то краще. Наприклад, минулого місяця було 30 млрд. Точніше, фактично 25 – бо ми виплатили Нацбанку 5 млрд грн за старими облігаціями. У нас є свої пропозиції щодо спільної з НБУ політики. Готові шукати компроміс.
270 мільярдів – це вся додаткова потреба Міноборони до кінця року?
Є ризики, що ні. 270 мільярдів – це додаткова потреба на кілька місяців.
Сергій Марченко, міністр фінансів, вже майже пів року йому щодня доводиться вирішувати проблему обсягом у $5 млрд на місяць, яких Україні не вистачає, щоби профінансувати всі термінові видатки, повʼязані з війною. Фото надано пресслужбою
Завдяки чому склався відносно вдалий липень, коли вам із НБУ вдалося вписатися в межі емісії на 30 млрд?
По-перше, доходи були більшими, ніж ми очікували. Частково – менші видатки на сектори оборони, а також окремо медицини та освіти. Червень – це традиційно місяць відпусток – тоді видатки у цих двох секторах у нас зросли, у липні, відповідно, була менша потреба.
З чим повʼязане зниження видатків на оборону?
Важко сказати. Можуть бути технічні затримки. Але загалом платіжні доручення всіх міністерств ми виконали.
«Девальвація і інфляція – «екстерналії», які дозволяють балансувати ситуацію»
Чи правильно ми розуміємо, що, згідно з вашими розрахунками, за емісії в 70 млрд на місяць економіка не звалиться в неконтрольовані інфляцію та девальвацію?
Ми розуміємо, що це ризики інфляції та девальвації дуже високого рівня. Але питання в іншому: як зробити так, щоб це було не 70 млрд, а 30 млрд, наприклад. Для нас дуже важливий обсяг внутрішніх запозичень. Але так чи інакше нам доводиться частково конкурувати з Нацбанком та його депсертифікатами. По-перше, у нас немає таких коротких інструментів, а навіть якби й були, це шлях в нікуди. По-друге, ми не можемо собі дозволити такі ставки.
Що, на вашу думку, міг би зробити Нацбанк?
Є питання в резервуванні, до ставок по депсертифікатам та до перерахування доходу НБУ. Регулятор каже: «У нас модель, по-іншому це працювати не може». Проте в нас зараз немає моделі, тому що йде війна й економіка не працює так, як раніше.
Інфляція у воюючій країні – це історія, яка цілком може мати місце. Крім того, якщо подивитись на країни-сусідки, у деяких показники інфляції приблизно на нашому рівні. Тобто і в нас вона не викликана тільки емісією гривні, тож зробити її низькою за рахунок наявних інструментів неможливо.
Тому давайте чесно говорити: враховуючи масштаби викликів, коли, наприклад, оборонний бюджет зріс у десять разів, і девальвація, і інфляція – це ті «екстерналії», які дозволяють нам балансувати ситуацію. Той же бюджет, який є абсолютно незбалансованим. Питання в тому, як зробити, щоб ці речі не перетворилися на неконтрольовані процеси.
Компроміс із НБУ можливий, зважаючи на відмінності у ваших поглядах на ситуацію?
Я вважаю, що в нас більше точок дотику, аніж причин для спору, дискусій. Незважаючи на жорсткі переговори, ми періодично виходимо на конструктив. Інша справа, що, на відміну від НБУ, Мінфін є органом виконавчої влади. На жаль, ми не можемо говорити щось на кшталт «у нас є свої правила, і ми будемо слідувати їм, що б не сталося». На мою думку, в теорії в ідеальній країні, у Мінфіну має бути право вето на певні рішення, які розбалансовують бюджет.
Як відбувається арбітраж вашої дискусії з НБУ – яку позицію займає Офіс президента?
Як бачите, НБУ реалізував усі основні рішення, які вважав за потрібне. От вам і відповідь. Але коли не виплачують зарплат військовослужбовцям – це наша проблема. Відсутність коштів на казначейському рахунку – теж. Зате девальвація та інфляція – це речі, які зрозумілі абсолютно всім. Тому це більш чутлива інформація, зрозуміла всім громадянам.
Скільки зараз коштів на казначейському рахунку має Мінфін?
У нас є валютна ліквідність – кошти від партнерів, які ми можемо направляти на соціальні зобовʼязання: освіту, медицину і так далі. Йдеться про понад $1 млрд. Іноді на казначейському рахунку можуть бути невеликі перебої, але на 1 серпня жодної заборгованості не було.
«Оптимізацію військових видатків мають ініціювати Генштаб та Міноборони»
130 мільярдів видатків щомісяця на армію – чи розуміє Мінфін, на що йдуть ці гроші? Наприклад, грошове забезпечення військовослужбовців – близько 60 млрд грн. Якщо рахувати, що в секторі оборони зараз близько 800 000 осіб, то виходить, що в середньому одна людина отримує по 75 000 грн на місяць. Водночас більшість перебуває в тилу. Чи є розуміння, чи справді ці кошти Міноборони використовує ефективно?
У нас була дуже жорстка дискусія з МО в мирний час. Зараз вона носить зовсім інший характер. Будь-який аудит видатків Міноборони можливий тільки після рішення РНБО.
Перекладаючи: все, що доводить до нас МО, ми фінансуємо. Але зазначу, що навіть так потреба значно більша. Наприклад, ті ж 270 млрд – це вже сума, яка пройшла через дискусію в Мінфіні. Насправді заявлені обсяги були в рази більшими.
Чи є місце для оптимізації видатків у секторі оборони?
Звичайно. Але подібні ідеї потрібно реалізовувати дуже обережно, щоб не отримати проблем з мотивацією у воєнний час. Тож вони мають виходити безпосередньо з Генштабу та МО. Основна мета – справедливий розподіл коштів, якщо військовослужбовець на передовій, він має отримувати достойну винагороду.
«Я проти податкової лібералізації у військовий час»
Яким може бути фінальний дизайн додаткового 10% збору на імпорт?
Ми хочемо, щоб це питання було ретельно прораховане. Потрібна оцінка впливу цього рішення загалом на економіку. Ми розуміємо, скільки приблизно це може принести в бюджет, але треба також розуміти, як це вплине на український бізнес.
Якщо це стосується споживчих товарів не першої необхідності – це можна було б зробити досить швидко й безболісно. Якщо йдеться про сировину, запчастини тощо, без яких певний вітчизняний бізнес не зможе працювати, – це вже зовсім інші наслідки.
Чи набуває вже обрисів законопроєкт?
Є узгоджена концепція. Залишилось ретельно прорахувати наслідки її впровадження. Такого, щоб ми були готові завтра зареєструвати законопроєкт, – поки немає.
Повернення довоєнного оподаткування палива – на часі?
Я повністю за. Думаю, всі зрозуміли, що будь-які ідеї зі скасуванням податків жодних чином не впливають на наявність палива на заправках та зниження цін. Але суттєво знижують надходження до бюджету, які вкрай необхідні для забезпечення нашої оборони.
Які ще джерела наповнення бюджету ви бачите?
Є кілька ідей, які не пов’язані з підвищенням ставок податків та взагалі перегляду підходів до оподаткування. Йдеться про ефективне адміністрування. Наприклад, якщо ми вводимо обовʼязковий РРО – ми повинні забезпечити, щоб його виконували всі, на кого він поширюється. Це ж стосується і сплати податків.
Як ви сприймаєте численні ідеї податкової лібералізації?
Я проти цього у військовий час – ні до чого, окрім втрати доходів бюджетів усіх рівнів, це не призводить. З іншого боку, я не підтримую і підвищення податків, оскільки бізнес дуже сильно постраждав та може не витримати додаткового навантаження.
Чи є у вас запитання до керівника митниці?
На жаль, там є проблеми, до того ж про більшість із них ми говорили ще два роки тому. Ті ж регіональні митні «князьки». Але в поточних умовах запитань до керівника особливо не виникає. Незважаючи на те, що у нас фактично працює лише західний кордон, розмитнення йде, доходи збираються. Позитив – це те, що ми рухаємося в ЄС. Під час інтеграції митниця буде реформованою однією з перших.
«Донорам простіше провести рішення про передачу зброї»
Наскільки успішно виконується план із залучення грошей партнерів?
Плану як такого немає. Є потреба у $5 млрд на місяць. Жодного разу ми її в такому обсязі не закривали. Липень – $1,7 млрд, червень – $4,4 млрд, травень – $1,5 млрд, квітень – $1,7 млрд, березень – $3,4 млрд. У серпні орієнтовно очікуємо понад $5 млрд, враховуючи $3 млрд від США.
Це важкий процес. Спочатку ви повинні зробити так, щоб партнери вам довіряли, потім – продемонструвати, що ви берете їхні кошти за умови, що витратите їх тільки на певні потреби й готові забезпечити прозорість. Тобто якщо ви використали американський грант, щоб заплатити пенсії, треба одразу ж показати це у звіті.
Є зрозумілі аргументи від партнерів, чому вони не хочуть, щоб ми використовували гроші на оборону?
Це непопулярно та важко провести через парламенти тих же європейських країн, оскільки вважається, що все одно вони фінансують війну, навіть якщо це ситуація оборони від агресії.
Тому їм, наприклад, простіше провести рішення про передачу зброї, ніж про виділення коштів на утримання української армії.
Сергій Марченко: «2023 – це буде надзвичайно жорсткий бюджет, який перебачатиме суттєву консолідацію видатків, при тому, що навіть попри високу інфляцію, доходів у нас більше не стане. Розмір дефіциту поки розраховуємо. Орієнтовно – $25-30 млрд». Фото надано пресслужбою
Чому Німеччина блокує макрофін Євросоюзу?
Цього тижня ми отримали запевнення від німецьких колег, що вони зроблять усе можливе, щоб кошти надійшли. Це велика сума, ми на неї дуже розраховуємо.
Які очікування з іноземної допомоги до кінця року?
Включно з макрофіном ми розраховуємо вийти на суму близько $30 млрд із початку війни. На даний момент отримали $14 млрд.
«Орієнтовний дефіцит бюджету-2023 – $25-30 млрд»
Чи є вже розуміння основних параметрів бюджету 2023 року?
Наше бачення – це буде надзвичайно жорсткий бюджет, який перебачатиме суттєву консолідацію видатків, при тому, що навіть попри високу інфляцію, доходів у нас більше не стане. Розмір дефіциту поки розраховуємо. Орієнтовно – $25-30 млрд. Але питання не у банальній цифрі, а в тому, як її профінансувати.
Яке ваше бачення щодо емісії наступного року? НБУ каже, що згоден на 200 млрд. Чи треба більше?
Ми хотіли б, щоби бюджет не передбачав жодних сум фінансування з боку Нацбанку. Таку можливість варто зберегти, але точно не в якості стабільного джерела надходжень.
Окреме питання – відсотки, які ми сплачуємо НБУ за облігаціями. Наступного року це більш ніж 100 млрд грн. Ми хочемо, щоб ці кошти одразу поверталися до держбюджету. Зараз це питання дискутуємо з НБУ, думаю, знайдемо конструктивне рішення.
Чи буде в держави ресурс, щоб підтримувати бізнес?
Я не прихильник того, щоб підтримувати бізнес за рахунок іншого бізнесу. Що ми можемо толерувати – це компенсацію відсоткових ставок. Хоча й до війни я не дуже це сприймав. Це потрібно, щоби бізнес міг у принципі кредитуватися, адже ставку під 30% жоден бізнес зараз не потягне.
Чи очікуєте ви вже найближчим часом реалізації ідеї зі скороченням держапарату?
Війна дійсно показала потенціал до оптимізації, але я не впевнений, чи варто йти цим шляхом у час воєнного стану. Демотивувати працюючу систему дуже легко. Потрібно дуже ретельно рахувати.
«Програма МВФ без грошей нам не підходить»
Чи ведуться конкретні перемовини щодо фінансування від партнерів на 2023-й?
Всі орієнтуються на МВФ як якірного інвестора. Ми розраховуємо, що в нас буде програма, віштовхуючись від якої, ми будемо вести перемовини з іншими партнерами, зокрема, Єврокомісією та США.
Коли програма може запрацювати?
Ми подали запит. Тепер усе залежить від МВФ – який формат співробітництва він може запропонувати. Проблема в тому, що в нашому випадку жодні існуючі лекала не працюють. Наприклад, експерти МВФ поки не готові безапеляційно сприймати макрорамку, узгоджену НБУ та Мінекономіки. Тому триває дискусія.
Наскільки високий ризик, що МВФ зволікатиме, і ми зайдемо у 2023-й без програми?
МВФ не те що зволікає, є невизначеність. З одного боку, країни-фаундери, наприклад США, дуже сильно проштовхують це питання. З іншого – ця невизначеність мені зрозуміла: такого ще ніколи не було, щоб країна, яка воює та тимчасово втратила частину територій, при цьому мала повністю функціонуючий уряд та фінансову систему й навіть претендувала на програму МВФ.
Це правда, що МВФ пропонував загальну рамкову програму без грошей?
Таку ідею висловлювали деякі представники окремих країн. Але ми одразу сказали, що нам це не підходить. Як доповнення до програми з грошима – окей, може бути. До того ж без грошей не влаштовує не тільки нас, а й партнерів, адже після консенту (угода про відстрочення виплат за єврооблігаціями уряду на два роки) у нас залишаться зобовʼязання перед МФО, зокрема Фондом. Тож ми фактично будемо використовувати кошти інших партнерів на погашення боргу перед МВФ.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
