Чотирирічна програма розширеного фінансування МВФ стала частиною історичного загального пакета зовнішньої фінансової підтримки України на суму $115 млрд. Як змінилися відносини Києва з Фондом та які нові аспекти співпраці започатковує програма? Розповідає голова Національного банку Андрій Пишний
Історичні контексти
Виконання умов Меморандуму про економічну та фінансову політику означатиме для України значно більше, ніж доступ до досі небачених обсягів міжнародної фінансової допомоги. Історичність подій, на фоні яких проводилися консультації та переговори, обумовила багато аспектів досягнутої угоди, іноді значно важливіших, ніж передбачене нею фінансування.
На моє переконання, меморандум – це в першу чергу особливо важливе повідомлення, яке МВФ та Україна надсилають решті світу. В програмі не поміж рядків, а прямим текстом йдеться про перемогу, для досягнення якої Україну підтримує і надалі підтримуватиме потужна коаліція зовнішніх партнерів.
Це повідомлення спрямоване і в зовнішній світ, і всередину країни, його мають почути понад 8 млн українців, які зараз вимушено перебувають за кордоном. В умовах повноцінної війни маємо цілісне та системне розуміння того, що саме потрібно, щоб посилити нашу спроможність на шляху до перемоги.
Фіксація в документі терміну «перемога» була предметом окремої дискусії. Але, зрештою, саме вона є важливим критерієм, який ділить програму на два ключових етапи: перший – «війна» та другий – «мир».
На першому етапі наші спільні зусилля будуть сконцентровані на збереженні макроекономічної стабільності та проведенні критичних структурних реформ.
На другому, післявоєнному, етапі фокус зміститься в бік масштабних структурних реформ, спрямованих на відбудову економіки, забезпечення сталого економічного зростання та набуття членства в ЄС. Цікавий факт: слово «відбудова» (reconstruction) згадується в програмних документах 96 (!) разів. Це підтверджує не тільки віру в перемогу, але й твердість намірів МВФ продовжити підтримку відновлення України після закінчення війни – під час другої фази програми.
Чи були альтернативи МВФ?
Через війну та безумовну пріоритетність видатків на оборону, безпеку й соціальний захист минулорічні держвитрати довелося збільшити наполовину (50%) порівняно з довоєнними планами. В результаті їхній обсяг сягнув майже 70% ВВП, а дефіцит держбюджету (без урахування ґрантів) – 26,5% ВВП. У поточному році цей «геп» (після збільшення на 8,6% ВВП видатків у сфері оборони та безпеки, а також індексації пенсій на 19,7%) прогнозується ще більшим – у розмірі близько 28% ВВП.
Це означає неприємну, але очевидну річ: у нинішній надзвичайній ситуації ми не в силах самостійно профінансувати бюджетні потреби. Пряме фінансування непокритих видатків бюджету Національним банком є неприйнятним з огляду на вбивчі наслідки для цінової та курсової стабільності, а врешті – всієї економіки.
Потужна зовнішня підтримка, яку буде забезпечено в разі виконання зобов’язань, дозволяє перекрити потенційні розриви у випадку реалізації гірших, ніж базовий, сценаріїв.
Завдяки героїзму ЗСУ та стійкості всієї країни наші партнери неодноразово заявляли про готовність допомагати Україні стільки, скільки буде потрібно. Такі політичні заяви потребували формалізації й уточнення: хто саме, коли, в яких обсягах і в якій формі (кредитів, ґрантів або гарантій) надаватиме ресурси.
Для того, щоб сформувати рамку цієї допомоги, хоча б приблизно верифікувавши наші потреби, і була необхідна експертиза МВФ, підкріплена відповідною угодою про співпрацю. Важлива особливість нинішньої програми – це самодостатній документ, який водночас є складовою загального пакета міжнародної підтримки. Підготовка обох документів координувалась та узгоджувалась, адже жоден із них не відбувся б без іншого. Затвердження меморандуму МВФ було умовою для формування загального пакета, який, зі свого боку, покликаний зменшити ризики програми.
На випадок агресивнішої та тривалішої, ніж за базовим сценарієм, військової агресії значна увага в меморандумі приділяється негативному варіанту перебігу подій. Обсяги необхідної підтримки збільшуються до $140 млрд. Для кожного із сценаріїв передбачені не тільки масштаби фінансування, а й чітка послідовність дій.
«Винятково висока невизначеність»
Безпрецедентна невизначеність обумовлює унікальність нашого кейсу, подібних якому МВФ не доводилося відпрацьовувати за всю історію його існування. Адже досі його мандат не розповсюджувався на випадки війни через складність оцінки безпекових ризиків. Тому повноцінній програмі фінансування передувала попередня моніторингова програма: крім перевірки адекватності нашої політики, партнери потребували перегляду власної.
Після старту в грудні 2022 року моніторингової програми, вже в лютому відбувся її перший і єдиний перегляд, успішний. Українська сторона виконала всі структурні маяки та досягла кількісних цілей. Це додало впевненості Раді директорів МВФ під час ухвалення змін політики Фонду. Відтепер його кредитні програми можуть затверджуватися і в ситуаціях «винятково високої невизначеності, включаючи екзогенні потрясіння, які перебувають поза контролем влади країни та сфери її економічної політики».
Тобто у майбутньому на допомогу зможуть розраховувати й інші країни, які потерпають від військової агресії чи інших тривалих зовнішніх шоків. Це означає, що світ, який став ще вразливішим після вторгнення РФ на українські території, стане більш захищеним. А отже, довівши спроможність протидіяти екстремальним викликам і належно виконувати зобов’язання навіть в умовах війни, ми зробили своєрідний подарунок усьому світу.
Не лише про гроші
Ще один цікавий факт: Рада директорів МВФ затвердила програму розширеного фінансування в рекордні терміни – усього через 10 днів після угоди на рівні персоналу й через чотири місяці після старту моніторингової програми. Проти був всього лише один голос – російський.
Отже, саме завдяки моніторинговій програмі, яку критикували за те, що вона була «не про гроші», стали можливими й рекордно короткі терміни підготовки нової угоди, і безпрецедентний візит до Києва директорки-розпорядниці МВФ Крісталіни Георгієвої, і зміни в політиці самого Фонду, й історична сума загального пакета міжнародної допомоги. Ці результати, на мій погляд, формують ще один надзвичайно важливий контекст, не менш цінний, ніж гроші.
Долаючи виклики, ми вчимося приймати складні рішення, впроваджуючи нові інструменти та методології, оскільки існуючі вже почасти не працюють. Усі ці напрацювання формують новий рівень взаємодії – у тому числі з міжнародними партнерами. Останні, аналізуючи наш досвід, переосмислюють та навіть змінюють власні протоколи й регламенти. А отже, все частіше партнерство будується не стільки на співчутті, скільки на взаємній повазі, а іноді – навіть захопленні. Ще важливішим є те, що в нашій співпраці ми поділяємо однакові загальнолюдські цінності.
Прикладом цього, до речі, першими стали саме українці, проявивши дивовижну здатність до консолідації та згуртованості в спільній протидії ворогу. Нове усвідомлення фундаментальних загальнолюдських цінностей у буквальному сенсі вкарбовується в наш світогляд всюди, де цивілізована частина людства разом захищає в цій війні свою незалежність, свободу, суверенітет та майбутнє.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
