МВФ затвердив велику чотирирічну програму співпраці з Україною на $15,6 млрд фінансування. Що Україна пообіцяла робити (і не робити), і чому ухвалення цієї програми є великим успіхом українського уряду? Розбирався економіст ЦЕС Максим Самойлюк.
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Ще декілька місяців тому можливість затвердження нової програми від МВФ для України не виглядала гарантованою. Ми потребували довгострокової програми, а МВФ не мала відповідних процедур для фінансування країн, що знаходяться у подібній до нашої ситуації.
Неформатна підтримка
МВФ створив нову політику, в рамках якої зробив можливим надання більшого фінансування для країн із нестабільним положенням внаслідок зовнішніх чинників, як-от повномасштабне вторгнення неадекватного сусіда.
Нова програма кредитування Фонду для України розділена на дві фази:
- перша триватиме впродовж 2023–2024 років та буде спрямована на зміцнення макроекономічної стійкості України в умовах війни;
- друга передбачає масштабні реформи для сприяння відновленню країни та розвитку економіки.
МВФ розглядає різні сценарії розвитку української економіки, однак найбільшу увагу приділяє песимістичному сценарію. В першу чергу через значну воєнну невизначеність, у якій перебуває Україна. Це означає, що програма МВФ є стійкішою до ризиків.
Це – особливість економіки воєнного часу, коли війна диктує необхідність застосовувати військові підходи: готуйся до гіршого, сподівайся на краще.
У 2023 році Україна має отримати $4,5 млрд від МВФ, $2,7 млрд з яких уже надійшли. Надалі програма дозволить мобілізувати фінансування від інших міжнародних партнерів та організацій – йдеться про $115 млрд у наступні чотири роки.
Як і завжди, МВФ надав підтримку Україні за умови, що український уряд виконає взяті на себе зобов’язання щодо реформ та заходів державного управління. Усього в поточній програмі прописано 19 структурних маяків із різних галузей.
Не варто сприймати це як певні забаганки Фонду. Ці зобов’язання – те, що потрібно в першу чергу нам як державі, і що наближуватиме Україну до євроатлантичної інтеграції.
Фіскальна політика
Найбільше уваги у програмі МВФ приділено питанням бюджету та податкової політики.
Україна обіцяє утримуватися від будь-якої податкової політики чи адміністративних заходів, що можуть негативно вплинути на податкові надходження у 2023 році й надалі. Це означає, що радикальних податкових реформ, які можуть поставити під загрозу наповнення бюджету, принаймні найближчим часом, в Україні не буде.
За умови, коли половина бюджету йде на фінансування армії, а для покриття другої половини необхідна іноземна фінансова допомога, така вимога є більш ніж адекватною.
Ба більше, на підпис президента чекає законопроєкт про збільшення видатків на армію ще на пів трильйона гривень. Ухвалення цих змін записано як перший «структурний маяк» (конкретна умова з чітким терміном виконання) програми, щоб привести бюджет України до більш реалістичного вигляду.
Важливим аспектом програми є відновлення середньострокового бюджетного планування, що дозволить краще планувати доходи та видатки у трирічний період. Таке планування, до якого Україна йшла 10 років, почали впроваджувати незадовго до початку повномасштабного вторгнення.
Війна змінила плани. МВФ зазначає, що в поточних умовах бюджетне планування є неможливим, тому перший повноцінний середньостроковий план складуть на 2026–2028 роки.
Важливим аспектом зазначено покращення культури сплати податків для зменшення податкового боргу. У програмі сказано: податковий борг економічно активних платників податків сягає 1,5% ВВП. До кінця серпня 2023 року Державна податкова служба має підготувати план дій для поступового зменшення цієї заборгованості.
Натомість у листопаді 2022-го незалежні експерти провели опитування про ставлення платників податків та рівень їхньої задоволеності Податковою; надалі такі опитування (та реагування на ключові проблеми) мають зробити щорічними та розширити їх також на Митну службу.
Соцполітика та тарифи
Програма МВФ передбачає, що соціальні витрати в Україні залишаються захищеними настільки, наскільки це можливо в умовах війни. Щоб допомогти захистити соціальні витрати, встановлено нижню межу видатків державного бюджету на соціальні програми в наступні роки.
Для визначення подальших шляхів реформування соціальної політики, уряд разом зі Світовим банком підготував концептуальну записку про систему соцзахисту, в якій зазначається, що система соцдопомоги має стати більш адресною, адекватною та ефективною. Які саме заходи для цього передбачили, наразі невідомо.
Програма МВФ передбачає поступове підвищення тарифів на газ та електроенергію, для того щоб забезпечити стійкість енергетичного сектору. Разом із цим вразливим домогосподарствам відшкодовуватимуть витрати – ті самі субсидії, які мають стати більш продуманими та ефективними.
Підвищення тарифів може стати черговою страшилкою для популістів, однак реалії є такими, що цей крок давно назрів та перезрів. Країна у стані війни, енергосистема якої постійно страждає від терористичних обстрілів Росії, не може собі дозволити фінансувати дешеві енергоносії для тих, хто сам здатен платити за них.
Вразливе ж населення повинно отримувати субсидії.
Якщо чогось не робити, одного дня це станеться саме по собі, але так, що це нікому не сподобається, тож такі заходи, як підвищення тарифів, варто проводити контрольовано і вчасно.
Монетарна політика та банки
МВФ у програмі зазначає, що загалом монетарна політика України за час війни була успішною. Зокрема, фіксація обмінного курсу стала важливим кроком – і наразі немає передумов для того, щоб відмовлятися від фіксованого валютного курсу.
Втім, НБУ має готуватися повернутися з часом до плаваючого курсу, що був до війни, але станеться це ще нескоро.
Україна також зобов’язалася продовжувати свою відмову від монетарного фінансування бюджету, тобто покриття видатків внаслідок друку гривні. У 2022 році НБУ надрукував 400 млрд грн, але це був вимушений крок, викликаний війною.
Монетарне фінансування надалі має стати заходом останньої надії, до якого дійдуть лише у випадку крайньої потреби.
Що стосується банків, Україна має узгоджувати свої дії зі стратегією скорочення державної власності в банківському секторі. Усі подальші націоналізації банків потрібно узгоджувати з МВФ, вони необхідні для національної безпеки та стійкості фінансового сектору.
Український уряд зобов’язався не перешкоджати поверненню активів ПриватБанку, яким на момент націоналізації у 2016 році володіли Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.
У цілому, програма МВФ є доволі розлогою та містить різноманітні додаткові заходи щодо згаданих галузей, а також антикорупційні політики з покращення управління держпідприємствами.
Співпраця з МВФ не є «срібною кулею», що під час війни забезпечить Україні безпрецедентне економічне зростання. Однак виконання програми дозволить нашій країні економічно вистояти у війні та зустріти перемогу з можливостями подальшого розвитку.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
