Категорія
Інновації
Дата

Євангелісти дистанційки. Стартап з українським корінням GitLab оцінюється майже в $3 млрд і не має жодного офісу

Сід Сібранді, гендиректор GitLab. /Фото Timothy Archibald/Forbes

Сід Сібранді, гендиректор GitLab. Фото Timothy Archibald/Forbes

Сід Сібранді не з чуток знає про ризики роботи з дому. Гендиректор GitLab кілька років безвилазно тягнув лямку у своїй кімнатці на 47‑му поверсі хмарочоса в Сан‑Франциско і в 2018‑му заробив проблеми з ногами. Довелося перенести три комп’ютерних монітори на біговий тренажер, з’єднаний з робочим столом, і прилаштувати позаду хромакей для відеоконференцій.

Проте Сібранді стверджує, що проблема не в дистанційній роботі як такій, а в тому, як її організувати. Він переконаний, що якщо ви не працюєте в одній з небагатьох компаній, які повністю сприйняли нову робочу реальність, то, ймовірно, все робите не так. Його погляди на дистанційку радикальні: вона приносить плоди, тільки якщо ви йдете ва‑банк. Обмежтеся напівзаходами – і з часом колектив розсиплеться. Найкращі віддалені співробітники підуть, не бажаючи конкурувати з менш ефективними колегами, які працюють в офісі. «Нині деякі компанії повертають людей до офісів і намагаються вичавити з цього максимум,– говорить він.– Гадаю, їм буде скрутно».

GitLab працює так: співробітники зустрічаються лише раз на рік, на загальних зборах фірми. Їх проводять (точніше проводили до пандемії) у жвавих і відносно дешевих місцях, приміром у Греції. Ще один наріжний камінь абсолютистського ставлення GitLab до віддаленої роботи – цілковита прозорість. Компанія опублікувала відкритий онлайн‑довідник, що в ньому пояснює свої підходи практично до будь‑якого питання. Там не знайти розмірів заробітних плат працівників, але вказані стратегічні цілі керівництва на поточний квартал і чітка формула розрахунку зарплат у 67 країнах, де живуть співробітники GitLab, від Кенії до Марокко й Сербії.

Є й про те, як і коли розмовляти з Сібранді. Окремий розділ присвячений його котові. Якщо якоїсь відповіді немає в довіднику, який займає 8400 сторінок друкованого тексту, то, швидше за все, вона знайдеться в якомусь внутрішньому Google‑документі. Після кожної наради GitLab готує як мінімум один протокол зустрічі.

Сібранді також багато в чому покладається на документи, які допомагають співробітникам GitLab працювати злагоджено. Вони редагують тексти, роблять замітки чи обмінюються інформацією через Slack або створюють відеоповідомлення. Ухвалені рішення і плани додають у довідник, у якому все відстежується. «Якщо вам щоразу доводиться чекати чийогось дозволу або відмашки на виконання робіт, то це проблема»,– каже підприємець.

Він побудував один із найдорожчих у світі стартапів (у 2019‑му його оцінювали в $2,8 млрд), не створивши жодного офісу для 1300 географічно розосереджених співробітників. Сібранді допомогло те, що GitLab, яка пропонує розробникам програмні інструменти для створення, управління й забезпечення безпеки додатків, працює у сфері високих технологій, в якій компанії переносять процеси продажів та підтримки клієнтів в онлайн.

Становлення GitLab як компанії, що її працівники розкидані по всьому світові, почалося в Європі. Сібранді трудився у виробника прогулянкових субмарин, підробляв у стартапі зі збору відгуків на онлайн‑додатки й адміністрував вебпроєкти голландського Міністерства юстиції. Йому потрапив на очі український проєкт із відкритим кодом GitLab, у якому брали участь сотні програмістів‑добровольців.

Громадяни світу. Дмитро Запорожець (ліворуч) каже, що GitLab можна вважати і українським стартапом. Офіційно компанія присутня усюди — в кожній країні, де є більше трьох співробітників, реєструють фірму для виплати зарплат. /Фото з особистого архіву

Громадяни світу. Дмитро Запорожець (ліворуч) каже, що GitLab можна вважати і українським стартапом. Офіційно компанія присутня усюди — в кожній країні, де є більше трьох співробітників, реєструють фірму для виплати зарплат. Фото з особистого архіву

У 2012‑му Сібранді зв’язався з творцями GitLab Дмитром Запорожцем та Валерієм Сизовим і розповів, що збирається створити бізнес на основі їхнього продукту. Рік по тому Запорожець став співзасновником і технічним директором, нині він керівник з інженерних розробок. Сизов долучився у 2014‑му й обіймає посаду старшого розробника. Сібранді взявся до будівництва компанії, в бренді якої використовують назву популярної системи відстеження версій програмного коду Git. GitLab продавала підписки на інструменти, які допомагали управляти проєктами на основі відкритого коду. На початку 2015‑го Сібранді, Запорожець, Сизов і ще шість осіб приїхали до Каліфорнії, аби взяти участь у програмі престижного стартап‑акселератора Y Combinator. Це були єдині три місяці, які вони провели, зібравшись разом.

Більшість співробітників GitLab потім повернулися до Європи. Сібранді залишився: він перейнявся духом стартапів і сподівався зібрати гроші. Сьогодні GitLab залучила $476 млн. Більша частина цих грошей досі у неї на балансі. Компанія продає пакет з 10 програмних інструментів вартістю до $99 за користувача на місяць. Торік вона отримала $75 млн виторгу й обслуговує понад 15 000 замовників, серед них Nvidia, Siemens і Goldman Sachs, який пізніше в неї інвестував.

Тренд працювати онлайн, особливо з початком пандемії, підштовхнув більше розробників до використання хмарних технологій. А отже, бізнес GitLab процвітає. Проте клієнти щораз частіше телефонують не до служби підтримки програмних продуктів, а щоб скоріше навчитися того, як стартап веде бізнес.

«10–15% контактів з партнерами спрямовані на те, щоб допомогти їм дізнатися, як ми працюємо», – говорить Мішель Вудворд Ходжес, віцепрезидентка GitLab з роботи із партнерами. У віддаленій роботі не все так райдужно. Сібранді зазначає, що йому було важко відмовитися від подорожей. Складніше стало співробітникам з дітьми. GitLab постаралася розв’язати цю проблему: вона дає додаткові вихідні по п’ятницях і заохочує працівників більше відпочивати. «Усі мають пам’ятати, що йдеться не про роботу з будь‑якої точки світу. Ми працюємо з дому під час пандемії, – каже Сібранді.– Часи змінилися».

Якщо проповідуєш концепцію віддаленої роботи і залучаєш дедалі більше послідовників, то твій секрет – уже не секрет. «Раніше у нас була перевага в наймі: якщо живеш у глушині, спробуй‑но влаштуйся у динамічну компанію. Нині в нас з’явиться набагато більше конкурентів і зарплати на ринку зростатимуть, – говорить Сібранді. – Думаю, це чудово для всього світу. Я дуже цього чекаю». 

Опубліковано в пʼятому номері журналу Forbes (листопад 2020)

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Розпочний свій бізнес. 25 жінок в IT