Журналісти OCCRP рік шукали власника селітри, яка в 2020 році вибухнула в порту Бейруту, убивши 200 осіб. Ним виявився дніпровський бізнесмен, якому майже вдалося відвести від себе підозру
Склад з аміачною селітрою, яка використовується для виробництва вибухових речовин, вибухнув у порту Бейрута 4 серпня 2020 року. Влада Лівану оцінила збитки в понад $15 млрд. Рік по тому журналісти Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) з'ясували, що власник селітри – український бізнесмен з Дніпра Володимир Вербоноль.
62-річний Вербоноль разом із тестем, будівельним магнатом Миколою Алісеєнком, в 2000-х роках зареєстрували півдюжини торгових марок і різних підставних компаній в Україні, Англії, Шотландії, країнах Карибського басейну, південної частини Тихого океану і в США. Мережа продавала добрива та хімікати африканським державам. До 2011 року Вербоноль активно рекламував свої послуги в інтернеті. Але потім перестав згадувати свій зв'язок з компаніями і навіть звертався в Internet Archive з проханням видалити інформацію про дві свої компанії.
У 2013-му бізнес-структура Savaro, пов'язана з Вербонолем, відправила мінімум три партії аміачної селітри до Мозамбіку. Одну з партій на 2750 тонн везло судно під молдавським прапором Rhosus і через технічні неполадки зробило зупинку в Бейруті. Ліванська влада затримала судно, вважаючи його непридатним для перевезення небезпечного вантажу, а товар перенесли на склад. У 2020 році влада вирішила убезпечити склад від злодіїв і закрити невеликі отвори в будівлі складу. Під час зварювання стався вибух.
Вербоноля вже тоді підозрювали в причетності до Savaro, але він заперечував зв'язок із вантажем у Бейруті. Мережа офшорних компаній була такою заплутаною, що йому майже вдалося вислизнути, пишуть журналісти. Вербоноль замітав сліди: на сайті його Savaro він видалив контакти компанії-»дочки» – «Дніпрометалу»; холдинг Savaro він в серпні 2021-го переписав на юриста Володимира Глядченка і заперечував, що будь-коли займався добривами.
Володимир Вербоноль. Фото ioss.org.ua
Однак у липні журналісти знайшли в інтернеті рекламу добрив компанії з назвою «Дніпрометал». IP адреса її сайту збігалась із IP Savaro в Дніпрі. У відповіді журналістам Вербоноль заявив, що «Дніпрометал» ніколи не продавала добрива. Після дзвінка журналістів із сайтів компаній Savaro видалили адресу дніпровського офісу й замінили на реєстраційний номер іншої компанії з такою самою назвою «Дніпрометал», але нібито вона належала іншим людям і вже закрита.
На сайтах Savaro також повідомлялося, що компанія займається розробкою програмного забезпечення і веб-дизайном. Колишній співробітник Savaro, який працював в українській компанії під час поставок Rhosus, на правах анонімності розповів, що бачив мало доказів того що вона активно займалася IT. Продаж добрив був основною частиною бізнесу, сказав він.
Антоніо Кунья Ваз, представник замовника вантажу з Мозамбіку Fábrica de Explosivos de Moçambique, сказав, що співпрацював з українською компанією і до їхнього боса він звертався не інакше як «містер Володимир».
Минулого місяця Асоціація правників Бейрута і жертви вибуху в порту подали позов проти компанії Savaro Ltd у Лондоні. Захисники кажуть, що власники вантажу, у тому числі українці Вербоноль і Алісеєнко, повинні нести частину відповідальності за трагедію. Юристи українських компаній, проти яких подано позов, у відповіді на запит журналістів заперечують будь-який зв'язок із вантажем селітри, а відповідальність за вибух перекладають на владу Лівану.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
