Світ входить у фазу жорсткої конкуренції великих держав з торговельними війнами, санкціями та гонкою озброєнь. Це закономірний етап історичного циклу, написав після Мюнхенської безпекової конференції в аналізі у соцмережі Х мільярдер і титан хедж-фондів Рей Даліо. Чи започаткує це новий баланс, чи стане передумовою великого конфлікту?
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Cвітовий порядок, сформований після 1945 року, фактично припинив існування, написав інвестор і засновник Bridgewater Associates Рей Даліо про свій головний висновок після Мюнхенської безпекової конференції. Він спирається на висновки звіту Under Destruction від експертів конференції з безпеки та на власну концепцію великого циклу, викладену в книзі Principles for Dealing with the Changing World Order.
Провідні лідери публічно визнають зміну епохи, звертає увагу Даліо. «Світовий порядок, який існував десятиліттями, більше не існує», – заявив у Мюнхені канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Старі безпекові структури Європи більше не працюють, а континент має готуватися до війни, сказав президент Франціїї Емманюель Макрон, погодившись із Мерцом.
Зараз світ перебуває на шостому етапі великого циклу, за теорією Даліо про цикли зовнішнього порядку та безладу. Цей етап є передостаннім перед встановленням нового світового порядку: під час нього старі правила більше не діють, працює принцип «хто сильніший, той і правий», а великі держави вступають у прямий конфлікт.
Які висновки та прогнози зробив Даліо у своєму аналізі? Та чому бачить паралелі сучасного світу із 1930-ми? Forbes Ukraine обрав головне із аналізу Даліо.
«Закон джунглів» двох суперсил
Міжнародні відносини функціонують інакше, ніж внутрішня політика держав, пояснює у своєму дописі Даліо. Усередині країни є закони, суди, поліція та механізми примусу. На глобальному рівні таких інструментів фактично не існує.
Навіть такі структури, як Ліга Націй чи ООН, не мають сили, більшої за силу найпотужніших держав, як-от США чи Китай. Якщо окрема країна економічно чи військово переважає, то саме вона формує правила. У міжнародній системі, коли доходить до суті, перемагає сила.
Один із ключових принципів Даліо – багатство дорівнює силі. Економічна потужність дозволяє державі фінансувати і соціальні витрати («масло для народу»), і військову машину (гармати). Якщо країна не може забезпечити громадянам достатній рівень життя або належний захист, то стає вразливою.
Даліо виокремлює п’ять типів міждержавних конфліктів: торговельно-економічні війни, технологічні війни, війни капіталу, геополітичні протистояння, мілітарні війни.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Найбільший ризик війни виникає, коли сили двох держав зрівнюються, і між ними є протиріччя, наприклад, питання Тайваню для США та Китаю. Найнебезпечніший момент у світовій політиці – коли домінуюча держава слабшає, нова держава швидко наближається до неї за рівнем сили, а суперечності між ними мають екзистенційний характер.
У цій ситуації спрацьовує «дилема в’язня»: одна країна не може бути впевнена, що інша не нападе, тому вона змушена озброюватися або нападати першою. Щоб уникнути цього, потрібен надзвичайно високий рівень довіри, якого зараз немає, зазначає Даліо.
За таких умов компроміс стає складним. Поступка означає втрату статусу, а війна – величезні витрати. Більшість воєн починається не через раціональний розрахунок, а через ескалацію, взаємні страхи та помилки сприйняття. «Дві речі про війну можна сказати напевно – вона не піде за планом і буде значно гіршою, ніж уявлялося», – застерігає Даліо.
Перемога – це отримати те, що є найважливішим для країни, не втративши найважливішого, пише Даліо. «Дурними» є війни, які коштують більше життів і ресурсів, ніж приносять вигоди. Саме тому найраціональніша стратегія – прагнути win-win домовленостей, де сторони чітко розуміють власні ключові інтереси, усвідомлюють важливі питання для іншої сторони і домовляються про обмін тим, що не є критичним, зберігаючи те, що є принциповим.
Рей Даліо під час виступу на панельній сесії Всесвітнього економічного форуму у Давосі, Швейцарія, 18 січня 2017 року Фото Getty Images
Тарифні війни як провісник війни. Паралелі Даліо з 1930-ми
Після біржового краху 1929-го світ занурився у дефляційну депресію. У Німеччині безробіття сягнуло 25%, що створило ґрунт для приходу до влади Адольфа Гітлера. Схожі процеси відбувалися в Японії, Італії та Іспанії – країни зі слабкими демократичними традиціями зробили ставку на авторитарних лідерів.
У США Франклін Делано Рузвельт реалізував «Новий курс» – масштабні державні програми, різке підвищення податків (верхня ставка згодом сягнула 81%). З 1933 до 1936 року економіка зростала в середньому на 9% на рік, а фондовий ринок піднявся більш ніж на 200%. У Німеччині мілітаризація дала ще швидший ефект: до 1938-го безробіття практично зникло, а реальне зростання в 1934–1938 роках перевищувало 8% щороку.
Але наступним кроком став економічний націоналізм. У 1930-му США ухвалили Закон Смута–Гоулі, який різко підвищив мита на імпорт. Це мало захистити американських виробників, але спричинило дзеркальні заходи інших країн. Глобальна торгівля почала руйнуватися, кожна держава намагалася «врятувати себе», роблячи інших біднішими. Економічна співпраця поступово перетворювалася на економічну війну.
Ескалація продовжилася через ембарго та фінансові обмеження. У 1940–1941 роках США запровадили нафтове та сталеве ембарго проти Японії, у результаті чого країна втратила близько 80% джерел постачання нафти. Перед Токіо постала дилема: економічний колапс або силове розширення для доступу до ресурсів. Було обрано другий варіант – напад на Перл-Гарбор у грудні 1941 року.
До початку Другої світової війни минуло майже 10 років тарифних війн, замороження активів, торгових блокад і технологічних обмежень. Великі війни майже завжди починаються задовго до першого пострілу, підкреслює Даліо у своїй книзі Principles for Dealing with the Changing World Order.
Війна – це смерть вільних ринків
Коли конфлікт переходить у гарячу фазу, вільний ринок фактично припиняє існування. Держава бере економіку під прямий контроль і підпорядковує її воєнним цілям. Уряд вирішує, що саме виробляти – ресурси спрямовуються не на споживчі товари, а на військову техніку та забезпечення армії.
Запроваджується контроль цін і зарплат, ринкові механізми більше не визначають баланс попиту і пропозиції. З’являється раціонування – обмеження на купівлю базових товарів, щоб розподілити дефіцитні ресурси.
Паралельно посилюються фінансові репресії, обмежується або повністю забороняється виведення капіталу за кордон, держава може примусово розміщувати свої облігації серед банків та громадян. Фондові ринки нерідко закриваються. Наприкінці Другої світової війни біржі Німеччини та Японії фактично припинили роботу, а після відкриття за кілька років інвестори побачили майже повне знецінення активів.
Війни зазвичай фінансуються через стрімке зростання державного боргу та емісію грошей, що веде до девальвації валюти. У таких умовах готівка та облігації втрачають купівельну спроможність. Історично єдиним активом, який зберігав відносну стабільність у періоди великих воєн і валютних криз, ставало золото.
Чи неминуча катастрофа
Даліо не стверджує, що світ приречений на масштабну війну. «Ми перебуваємо у фазі, коли старі правила вже не працюють, а нові ще не встановлені», – пише він. У такі моменти історично зростає ризик помилок, ескалації та конфліктів між великими державами.
Стабільність можлива, якщо країни зберігатимуть фінансову стійкість, підвищуватимуть продуктивність, зменшуватимуть внутрішні дисбаланси та будуватимуть прагматичні відносини навіть із конкурентами.
«Дайте силу, поважайте силу і використовуйте її мудро» – головний принцип, на думку Даліо. Саме від того, чи зможуть держави застосувати цей підхід, залежить, чи стане нинішній етап початком нового балансу або передумовою до чергової глобальної трагедії.
