Міжнародні санкції не спричинили миттєвого колапсу російської економіки. Замість нього відбувається невпинний занепад виробничих потужностей, який відкидає Росію в минуле на цілі десятиліття.
Forbes вибрав головне з матеріалу Financial Times.
🎬 YouTube-проєкт Forbes Next про майбутніх зірок українського бізнесу. Новий випуск про школу програмування GoIT. Як вона будує мільярдну компанію на світчерах 👉 Дивіться за цим лінком
Серпневого дня таксі доставило до готелю в Стамбулі п’ять валіз з австрійським обладнанням. У них нічого особливого – лише професійна електронна апаратура для шкіл. Але її виготовив західний бренд, який вирішив бойкотувати Росію через її вторгнення в Україну. Валізи забрав росіянин Станіслав, який згодом відлетів із ними до Москви. «Апаратуру ввезли нібито для мого особистого користування, – каже він. – Звісно, це контрабанда в чистому вигляді».
Для Станіслава й таких, як він, ця партія вантажу надзвичайно дрібна. Такі люди спеціалізуються на контрабанді з Європи значно більших і важливіших підсанкційних товарів. Серед них будівельні матеріали, запчастини й обладнання, які контрабандисти возять не валізами, а вантажівками.
Коли в березні набули чинності найжорсткіші санкції проти Росії, деякі економісти передбачали швидке падіння економіки країни-агресора на 30%. Але цього не сталося: доходи від нафти й газу і далі надходили, рубль відновився.
Почалося щось інше – не різкий спад, а невпинна деградація виробничих потужностей. Це, як стверджують економісти в Росії та на Заході, відкидає країну на десятиліття назад.
Ефект відчувається в усій економіці: від банків, яким потрібні сервери для опрацювання платежів, до птахівничої галузі, яка покладалася на голландських курчат для вирощування в Росії бройлерних курей.
З початку війни російський імпорт скоротився на 20–25%, що стало відчутним ударом для країни, десятиліттями залученої до глобальної економіки.
«Фармацевтика, хімічне виробництво, машинобудування, металургія та видобуток корисних копалин – у Росії важко знайти галузь, яка не залежить від імпорту хоча б на 50%», – каже економіст Інституту міжнародних фінансів Еліна Рибакова.
«Люди навчаться задовольнятися меншим, а паперу в ковбасі побільшає, – каже один із підсанкційних російських олігархів. – Так буде ще 15–20 років, якщо Путін не помре раніше. Принципово нічого не зміниться».
Контрабанда на потоці
Довгострокове економічне майбутнє Росії залежить від того, чи зможе Москва швидко навчитися виробляти вітчизняні альтернативи іноземним товарам чи постачати аналоги з Китаю та інших «дружніх» країн.
Там, де ці два варіанти не спрацюють, залишається покладатися на таких контрабандистів, як Станіслав. Здебільшого товар купується через підставні європейські компанії, які не мають очевидного зв’язку з Росією. Потім продукти їдуть вантажівками з ЄС до однієї з країн колишнього Радянського Союзу, які входять до Митного союзу з Росією, наприклад, Казахстан та Вірменію.
Такі постачання нерегулярні. Наприклад, один із ділків нарікає, що з червня не може ввести в Росію клінкерну цеглу. Зрештою, він знайде лазівку, але товар виявиться дуже дорогим і доступним лише для обраних.
Близький до Кремля мільярдер каже, що попри санкції, предмети розкоші досі потрапляють до країни. Влітку він купив два однакові «майбахи» замість «мерседеса», який хотів, але не зміг знайти. Якщо перший «майбах» зламається, додає він, то другий стане донором запчастин.
Росія засекретила дані про свій імпорт незабаром після початку війни, але економісти відтворюють загальну картину на основі інформації від її торгових партнерів.
Згідно з дослідженням Європейського центрального банку, експорт у Росію зі США в травні скоротився на 85 %, порівнюючи з тим самим місяцем минулого року. Світовий банк, МВФ та інші організації прогнозують, що російський імпорт цього року скоротиться на чверть проти попереднього року. За даними Кільського інституту світової економіки, у період із червня по серпень цього року Росія щомісяця імпортувала на $4,5 млрд менше, ніж у 2021 році.
За даними Росстату, через брак імпортних запчастин найбільше постраждав сектор автомобілебудування. У вересні виробництво автомобілів скоротилося майже на 80%, порівнюючи з тим самим місяцем минулого року. Державі довелося послабити вимоги до безпеки: необов’язковими стали антиблокувальні системи для гальм та подушки безпеки. На ринку залишилися 14 автовиробників – китайські бренди і три російські, включно з АвтоВАЗ.
Колапс відкладається
Поки що російська економіка уникає найгірших сценаріїв. Економісти оцінюють зниження ВВП цього року на 3,5–5,5 %.
Частково це пов’язано з тим, що прибутки від експорту залишаються високими, а Росія дедалі частіше знаходить альтернативних покупців для своєї нафти.
Спостерігається сплеск експорту до Росії з країн на зразок Туреччини та Казахстану. За даними Кільського інституту, цього літа ЄС експортував до Росії на 43% менше, а Китай – на 23% більше.
Хоча колапсу економіки не відбулося, аналітики вважають, що її довгострокове зростання буде суттєво обмежене. Місцева промисловість неефективна, а потоки чорного імпорту нестабільні. Не допоможе й крадіжка технологій, до якої СРСР вдавався ще з часів холодної війни, каже член експертної робочої групи із санкцій Макфола-Єрмака Джейкоб Нелл. «Навіть якщо вкрасти креслення, дуже складно й дорого відтворити високотехнологічний продукт», – упевнений він.
Нестабільність потоків чорного імпорту зростає: країни-посередники запроваджують нові правила, покликані припинити цей різновид торгівлі. Коли в грудні ЄС запропонував оголосити ухилення від санкцій кримінальним злочином, російські контрабандисти відчули різке скорочення постачальників. Знаходити лазівки «стає дедалі важче з кожним днем», – каже Станіслав.
У липні Путін доручив колишньому міністру торгівлі Денису Мантурову відновити ланцюжки постачань. Мантуров пообіцяв обстоювати «технологічний суверенітет» Росії та зробити імпортозаміщення «питанням національної безпеки». Але прагнення збільшити внутрішнє виробництво неминуче призведе до більш жорсткого втручання держави та обмеження конкуренції. «Нікому не потрібні 10 виробників неякісних пігулок. Залишать лише пару виробників, щоб уникнути надвиробництва», – пояснює російський мільярдер.
Критичний список
У «бункері» – новому підземному комплексі поряд із московським готелем «Україна» – кабмін Росії регулярно обговорює презентації з аналізом похмурих економічних перспектив країни.
В одній із цих презентацій, підготовленій великим державним банком у серпні цього року, перелічені деякі з критичних галузей економіки.
У п’яти стовпцях сектори згруповані за рівнем їхнього ризику, до того ж останній забарвлений червоним і позначений як «надкритичний». До цієї категорії потрапили літакобудування, фармацевтика й медичні технології, виробництво мікросхем та складного ІТ-обладнання, а також технології для космічної галузі.
Кабінет міністрів рапортує, що вже успішно замінив імпорт у деяких секторах. «Вони хотіли відібрати в нас небо, – заявив прем’єр-міністр Михайло Мішустін у листопаді. – Але ми зберегли свої літаки та розширюємо випуск вітчизняної техніки».
Одним зі способів підтримки імпортерів стала легалізація так званого «паралельного імпорту». Узаконено перевезення довгого списку західних споживчих товарів через митницю до Росії без згоди їхніх виробників. Цього року в Росію було ввезено товарів на $20 млрд, включно з новим iPhone 14.
Але сірий імпорт менш ефективний для ввезення дефіцитного обладнання, особливо мікросхем та серверів, розповідає керівник однієї з російських технологічних компаній. «Банкам потрібно багато серверів, і вони відтісняють дрібніших покупців», – каже він.
Західні виробники почали більш насторожено ставитися до зростання обсягів замовлень на мікросхеми у Вірменії та Казахстані, які з початком війни перетворилися на центри паралельного імпорту в Росію. «Деякі американські компанії припинили постачання до Вірменії. Вони кажуть: торік ви купили один продукт, а тепер просите сто? Ідіть геть!» – каже керівник.
Щоби пройти складні процедури дотримання санкцій, деякі виробники вимагають від клієнтів довести, що ті фізично не розташовані в Росії. «Ви разом зі співробітником із закупівель проводите постачальнику Zoom-екскурсію, щоб довести, що ви у Вірменії, що у вас там офіс і в ньому працюють люди», – розповідає керівник.
Економіка саморобок
Імпортозаміщення в Росії – це переважно заміна імпортних компонентів дешевшими й неякісними російськими аналогами. Наприклад, на одному із заводів у Чебоксарах імпортні чипи для тракторів замінили спаяними вручну транзисторними схемами. Замість японських двигунів встановлюють білоруські – гучніші, менш ощадні й не надто надійні. Але навіть після цього чебоксарські трактори й навантажувачі почали вважати продуктами з найвищого сегмента, оскільки альтернатив майже немає.
Економіст Бранко Міланович назвав цей процес «технологічно регресивним імпортозаміщенням», до якого росіянам доведеться звикнути. Наприклад, Фінляндія була ключовим експортером до Росії хімікатів для відбілювання паперу. Після припинення постачання кілька російських целюлозних комбінатів навчилися давати собі раду без таких хімікатів або самі почали виробляти неякісні аналоги. Як наслідок, частина паперу в російських офісах стала сіро-коричневою. Але немає лиха без щастя, вважає російський заступник міністра з промислового виробництва. «Надмірно білий офісний папір шкодить очам», – нещодавно заявив він.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
